Рішення

від 14.08.2024 по справі 916/1301/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1301/24

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Бондаренко І.О. на підставі довіреності;

Від відповідача: Мокрова А.В. в порядку самопредставництва;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Авгора до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Авгора (далі по тексту ТОВ Авгора) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі по тексту Відділення) про скасування рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.05.2023 № 65/15-р/к Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

В обґрунтування заявленого позову ТОВ Авгора посилається на прийняття відповідачем спірного рішення, яким на позивача було накладено штраф у зв`язку з неподанням інформації на запит Відділення, з порушенням вимог чинного законодавства. Позивач вказує, що про наявність вимоги Відділення надати інформацію від дізнався вже виключно після отриманні оскаржуваного рішення; висновки Відділення, наведені по тексту рішення, про вручення вимоги ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам, оскільки вказана особа не є працівником позивача, будь-які довіреності на ім`я вказаної особи позивачем не видавалися. ТОВ Авгора стверджує, що відповідач мав перевірити факт наявності повноважень у ОСОБА_2 на отримання поштової кореспонденції, яка адресована ТОВ «Авгора».

При цьому, ТОВ Авгора зазначає, що про прийнятті спірного рішення від дізнався лише 05.03.2024 після отримання позовної заяви Відділення про стягнення штрафу та пені.

Позивач стверджує, що згідно з вимогами Правил надання послуг поштового зв`язку працівник поштового оператора, який здійснював забезпечення одержання кореспонденції одержувачем, яка надходить на адресу позивача, на довідці форми-20 мав вказати своє прізвище. Крім того, позивач вважає, що працівник поштового оператора об`єктивно не міг повідомити та вручити кореспонденцію (спірне рішення Відділення) представнику ТОВ «Авгора» в травні-серпні 2023 року, оскільки при направленні кореспонденції Відділенням в якості контактного телефону отримувача було вказано власний номер телефону. Наведене, за переконанням позивача, свідчить про необхідність розрахунку 2-місячного строку для оскарження рішення Відділенні починаючи з 06.03.2024.

Ухвалою суду від 01.04.2024 дана позовна заява була залишена без руху із наданням позивачу 10-денного строку з дня вручення даної ухвали шляхом наведення суду правового обґрунтування можливості застосування обраного способу захисту порушеного права або уточнення заявлених позовних вимоги із урахуванням ст. 46 ГПК України.

03.04.2024 до суду від ТОВ Авгора надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивач просить суд визнати недійсним та скасувати спірне рішення. Вказана редакція позовних вимог була прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 08.04.2024 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

18.04.2024 до суду від Відділення надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач стверджує, що спірне рішення було направлено на юридичну адресу позивача. Відділення зазначає, що редакція Правил надання послуг поштового зв`язку, на яку посилається ТОВ Авгора, не діяла на час направлення поштового відправлення на адресу позивача; чинною редакцією Правил не було передбачено обов`язку зазначати номер мобільного телефону у разі направлення рекомендованого поштового відправлення. Відповідач стверджує, що позивачем не було забезпечено належне отримання кореспонденції за місцезнаходженням товариства. Неможливість вручення відповідачу спірного рішення стало підставою для оприлюднення прийнятого рішення в офіційному друкованому засобі масової інформації газеті «Урядовий кур`єр», а, отже, рішення вважається таким, що вручено позивачу через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відділення також наполягає, що пропуск позивачем 2-місячного строку для оскарження рішення є підставою для відмови у задоволенні заявленого позову.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 23.04.2024, ТОВ Авгора наполягає на відсутності належних доказів на підтвердження направлення спірного рішення на його адресу. При цьому, позивачем було вказано, що відповідач, направляючи спірне рішення, мав зазначити номер телефону товариства, який вказаний в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

08.05.2024 до суду від Відділення надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Проте, 21.05.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про виключення наданих відповідачем документів з числа доказів та клопотання про відмову у залученні доказів у зв`язку з їх недопустимістю та неналежністю.

Суд звертає увагу ТОВ Авгора, що питання про належність або допустимість доказів вирішується судом виключно на стадії розгляду справи по суті під час надання оцінки доказам. Крім того, суд зазначає, що за змістом ч. 11 ст. 80 ГПК України ТОВ Авгора може просити виключити з числа доказів лише власні документи. Наведене стало підставою для залишення заявлених позивачем клопотань без розгляду, про що у підготовчому засіданні 27.05.2024 та у судовому засіданні 14.08.2024 було проголошено ухвали, занесені до протоколів судових засідань.

Згідно з ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В силу вимог ч. 5 ст. 80 ГПК України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Згідно з вимогами ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, Відділення мало надати всі наявні у нього докази разом із відзивом на позовну заяву. При цьому, при подачі 08.05.2024 нових доказів відповідачем не було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку.

З огляду на відсутність клопотання про поновлення пропущеного строку, у підготовчому засіданні 27.05.2024 судом було проголошено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про залишення клопотання Відділення про залучення до матеріалів справи додаткових доказів без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

18.05.2023 адміністративною колегією Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято рішення № 65/15-р/к Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у справі №05-03/2023 (далі по тексту - рішення від 18.05.2023 у справі №05-03/2023), відповідно до якого дії ТОВ Авгора були визнанні порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу від 30.11.2022 № 65-02/1485 у встановлений в.о. голови територіального відділення строк; за порушення законодавства про захист економічної конкуренції на позивача було накладено штраф у розмірі 41 300,00 грн.

Зі змісту рішення від 18.05.2023 у справі №05-03/2023 слідує, що на виконання доручення Антимонопольного комітету України Відділенням проводилось дослідження регіонального ринку реалізації яєць курячих у шкарлупі, у зв`язку з чим, на адресу ТОВ Авгора була направлена вимога, відповідно до якої ТОВ «Авгора» мало у 7-денний строк з дня отримання вимоги надіслати визначену у вимозі інформацію щодо постачальників, динаміку закупівельних та роздрібних цін реалізації яєць курячих у шкарлупі, обсягу залишків продукції тощо та належним чином завірені копії документів. Факт вручення вимоги підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №6501229444752, вимогу отримано представником ТОВ Авгора 09.12.2022. Згідно з відповіддю Одеської дирекції АТ «Укрпошта» поштове відправлення №6501229444752 вручене 09.12.2022 особисто представнику ТОВ «Авгора» Дуловій Ю.М.

Проте, з огляду на ненадання ТОВ «Авгора» відповіді на вимогу Відділення останнім згідно з рішенням від 18.05.2023 у справі №05-03/2023 було визнано дії товариства порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та накладено штраф у розмірі 41 300,00 грн.

Листом №65-02/1037 від 18.05.2023 Відділенням було направлено на юридичну адресу ТОВ Авгора копію рішення від 18.05.2023 у справі №05-03/2023.

Згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення №0600027166560, оформленого 18.05.2023, направлене Відділенням на юридичну адресу позивача відправлення не було вручене останньому у зв`язку із закінченням терміну зберігання. При цьому, на довідці про причини повернення/досилання (форма 20) наявний підпис працівника оператора поштового зв`язку та відбиток календарного штемпеля. Разом з тим, при оформленні поштового відправлення Відділенням було вказаного однаковий номер як контактної особи відправника, так і контактної особи одержувача.

З огляду на неможливість вручення відповідачу спірного рішення Відділенням було 08.08.2023 оприлюднено в офіційному друкованому засобі масової інформації - газеті «Урядовий кур`єр» (№158 (7556) інформацію про прийняття рішення від 18.05.2023 у справі №05-03/2023, з яким ТОВ Авгора має можливість ознайомитись на вебсайті Антимонопольного комітету України.

27.02.2024 Відділенням було направлено на адресу ТОВ Авгора позовну заяви та, зокрема, копію рішення від 18.05.2023 у справі №05-03/2023, що підтверджується листом з описом вкладення.

Вказане поштове відправлення було вручено позивачу 05.03.2024, що підтверджується витягом з вебсайту АТ «Укрпошта», сформованим за результатами перевірки статусу відстеження поштового відправлення.

Відповідно до довідки ТОВ Авгора №03/03-2024 від 25.03.2024 з моменту створення товариства і по дату видачі довідки громадянка ОСОБА_2 не була працівником товариства. На підтвердження вказаних у довідці обставин ТОВ Авгора було надано суду табель обліку використання робочого часу за вересень-листопад 2022 року, у яких відсутні відомості про перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з позивачем. Крім того, позивачем було надано суду податкові розрахунки сум доходу, відомості про нарахування заробітної плати, відомості про суми нарахованого доходу тощо, в яких також відсутні відомості про перебування громадянки ОСОБА_2 у трудових відносинах з позивачем у третьому кварталі 2022 року.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про Антимонопольний комітет України від 26.11.1993 N 3659-XII (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту Закон України „Про Антимонопольний комітет України) антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій.

Згідно з ч. 1-2 ст. 12 Закону України „Про Антимонопольний комітет України для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.

В свою чергу, положеннями ч. 4 ст. 4 Закону України „Про захист економічної конкуренції від 11.01.2001 N 2210-III (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту Закон України „Про захист економічної конкуренції) передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Положеннями п. 5 ст. 7 Закону України „Про Антимонопольний комітет України визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно з п. 13 ст. 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Під час вирішення судом даного спору було встановлено, що підставою для прийняття відповідачем рішення від 18.05.2023 у справі №05-03/2023 стало невиконання ТОВ Авгора вимоги про надання інформації на запит Відділення.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням від 18.05.2023 у справі №05-03/2023 ТОВ Авгора звернулось до господарського суду з даним позовом, посилаючись, зокрема, на необхідність розрахування строку на оскарження з 06.03.2024, тобто після отримання позовної заяви Відділення про стягнення штрафу.

За результатами надання правової оцінки доводам ТОВ Авгора у цій частині господарський суд дійшов наступного висновку.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню. Рішення, розпорядження Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, державного уповноваженого Антимонопольного комітету України, передбачені частиною першою цієї статті, оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Верховним Судом у постанові від 23.04.2019 по справі №910/6538/18 наголошено, що закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів. Отже, передбачений цією статтею строк є присічним, його перебіг не переривається і не зупиняється, а закінчення такого строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.

Отже, передбачений ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк є присічним, його перебіг не переривається і не зупиняється (у тому числі, у випадку перегляду рішення органу АМК у порядку, визначеному приписами 57 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), а закінчення такого строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) АМК та його органів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/2075/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Копія спірного рішення разом із листом №65-02/1037 від 18.05.2023 були направлені на адресу позивача засобами поштового зв`язку.

Згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення №0600027166560, оформленого 18.05.2023, направлене Відділенням на юридичну адресу позивача відправлення не було вручене останньому у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

При цьому, за переконанням ТОВ Авгора, відсутність на довідці про причини повернення/досилання (форма 20) прізвища працівника оператора поштового зв`язку, а також зазначення Відділенням однакового номера як контактної особи відправника, так і контактної особи одержувача, свідчить про невиконання відповідачем вимог Закону в частині направлення спірного рішення, а, отже, передчасність публікації про прийняте рішення у газеті «Урядовий кур`єр».

Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, (далі Правила) визначено, що пля отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України Про поштовий зв`язок, цих Правил (п. 94).

Відповідно до п. п. 77, 78 Правил для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України Про поштовий зв`язок, цих Правил. Поштові відправлення, адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим в установленому законодавством порядку на одержання поштових відправлень.

Господарський суд зазначає, що докази на підтвердження створення умов доставки та вручення поштових відправлень, які надходять на адресу ТОВ Авгора, в матеріалах справи відсутні.

Згідно з п. 43 Правил (тут і далі в редакції чинній на дату відправлення спірного рішення) на поштовому відправленні, поштовому переказі зазначається за наявності номер мобільного телефону адресата (для реєстрованих поштових відправлень).

При цьому, під реєстрованим поштовим відправленням слід розуміти поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку (п. 2 Правил).

Відповідно до п. 91 Правил інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.

Згідно з п. 92 Правил підлягають доставці додому, зокрема, рекомендовані поштові картки, листи, відправлення для сліпих, дрібні пакети, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів.

Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти (абзац 2 п. 94 Правил).

Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку, що при оформленні поштового відправлення, яке слід вручити під розписку, відправник, за наявності мобільного телефону адресата, має повідомити його оператору. На такий номер оператором в подальшому буде направлено адресату повідомлення про надходження поштового відправлення.

ТОВ Авгора стверджувало, що під час оформлення поштового відправлення Відділення мало вказати номер контактного телефону товариства, який зазначений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження зазначення позивачем свого контактного номеру телефона в Єдиному державному реєстрі на дату направлення Відділенням спірного рішення (станом на 18.05.2023), а, отже, суд відхиляє доводи позивача у цій частині.

При цьому, суд зазначає, що наявність або відсутність номеру мобільного телефону адресата на поштовому відправленні не виключає виконання оператором поштового зв`язку інших визначених Правилами обов`язків: доставки додому рекомендованого відправлення, а у випадку неможливості вручення відправлення у відділенні поштового зв`язку.

Доводи позивача про відсутність прізвища працівника оператора поштового зв`язку на довідці форми 20 судом відхиляються, оскільки за наявності належних доказів направлення рішення та прийняття його до відправлення, вказана обставина не може бути самостійною для висновку про невручення позивачу рішення.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи відсутність в матеріалів справи доказів на підтвердження створення ТОВ Авгора умов доставки та вручення поштових відправлень, які надходять на його адресу, відсутність доказів наявності в Єдиному державному реєстрі контактного номеру мобільного телефону на дату направлення поштового відправлення Відділенням, а також наявність у працівників оператора поштового зв`язку обов`язку вжити заходів з метою доставки поштового відправлення незалежно від наявності або відсутності мобільного номера адресата, господарський суд доходить висновку про направлення Відділенням на адресу ТОВ Авгора спірного рішення з дотриманням Правил надання послуг поштового зв`язку.

З викладених обставин, враховуючи оприлюднення 08.08.2023 Відділенням у газеті «Урядовий кур`єр» (№158 (7556) інформації про прийняте рішення від 18.05.2023 у справі №05-03/2023, ТОВ Авгора, в силу приписів ч. 1 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції, вважається таким, що отримало спірне рішення 19.08.2023, що дозволяє суду зробити висновку про пропуск присічного строку для оскарження спірного рішення.

Таким чином, пропуск ТОВ Авгора присічного строку для звернення до суду з даним позовом дозволяє господарському суду дійти висновку про необхідність та правомірність відмови у задоволенні заявленого позивачем позову про визнання недійсним та скасування рішення від 18.05.2023 у справі №05-03/2023. Враховуючи, що пропуск позивачем присічного строку, передбаченого законом для оскарження рішення Відділення, є достатньою підставою для відмови у позові, правові підстави для оцінки інших доводів позивача, зокрема, про не перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ Авгора, у суду відсутні.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у заявлені заявленого товариством з обмеженою відповідальністю Авгора позову до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.05.2023 № 65/15-р/к Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 26 серпня 2024 р.

Суддя С.П. Желєзна