Ухвала

від 29.08.2024 по справі 344/15115/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/15115/24

Провадження № 11-кп/4808/462/24

Категорія ст.197 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано Франківського апеляційного суду в складі :

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Івано Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 серпня 2024 року про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 ,-

в с т а н о в и л а :

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 , вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та необгрунтованою.

Зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду клопотання про продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, належним чином не врахував те, що він ніколи не перебував у розшуку, з перших днів повномасштабного вторгнення захищав країну, має орден за мужність «Сталевий хрест» і дві контузії, тому вважає, що застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде справедливим та достатнім заходом.

Просить ухвалу Івано Франківського міського суду від 19 серпня 2024 року скасувати, та застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Ухвалою Івано Франківського міського суду від 19 серпня 2024 року клопотання прокурора задоволено. Продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 17 жовтня 2024 року включно.

Визначено заставу 242 240 гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитний рахунок Івано Франківського міського суду протягом строку дії ухвали.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_8 , підтримав вимоги апеляційної скарги просив її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати;

- прокурор заперечив з приводу поданої апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , вважає її незаконною та необгрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали контрольного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції, слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що на стадії судового розгляду кримінального провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким буде розглянуто по суті та вирішено питання про визнання особи винною у вчинені злочину та призначення їй покарання.

Намагання надати оцінку доказам, які були досліджені в результаті судового розгляду кримінального провадження до ухвалення остаточного судового рішення, може бути визнано сторонами як ознака упередженості суду та визнана правовою підставою для відводу складу суду.

Ухвалою Івано Франківського міського суду від 19 серпня 2024 року продовжено строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 до 17 жовтня 2024 року включно.

Колегія суддів звертає увагу на те, що саме вказане рішення суду є предметом апеляційного оскарження, у зв`язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку судовим рішенням, які вже набули законної сили та виконані у повному обсязі, які пов`язані з необхідністю оцінки досліджених судом доказів.

Апеляційний суд приймає до уваги, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд самостійно вирішує питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, яка дозволить розглянути кримінальне провадження у розумні строки.

Відповідно до наявних матеріалів провадження ОСОБА_8 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.4 КК України, яке у відповідності до вимог ст.12 КК України відносяться до тяжкого злочину.

Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Частиною 2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснювати дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при обрані запобіжного заходу, у відповідності до вимог ст.ст. 193, 194 КПК України, судом об`єктивно взято до уваги дані про особу обвинуваченого, який звинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.4 КК України.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема те, що обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватися від суду, оскільки усвідомлює неминучість призначення покарання, пов`язаного з позбавленням волі, за вчинення ним тяжкого злочину, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Таким чином, основною метою продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії судового розгляду фактично є забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Зі змісту ухвали суду про продовження строків тримання під вартою вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Таким чином, при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував як обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого і наявність відповідного суспільного інтересу щодо розгляду вищевказаного кримінального провадження.

Крім цього, при вирішенні питання про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 апеляційний суд вважає, що необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який привелює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме прав людини та основоположних свобод та здоров`я людини, яка визнається в Україні найвищою соціальною цінністю згідно до ст. 3 Конституції України.

Таким чином, тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону, та винесене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення.

Ухвалу Івано Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 серпня 2024 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_5

ОСОБА_4