Рішення

від 30.08.2024 по справі 640/30220/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2024 року м. Київ№ 640/30220/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Укренергопром» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з додатковою відповідальністю «Укренергопром» (далі позивач/ТДВ «Укренергопром») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач/ГУ ДПС у м. Києві), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення № 0725970410 від 07 серпня 2020 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до акта камеральної перевірки ТДВ «Укренергопром» № 003099/26-15-04/19119658 від 17 липня 2020 року відповідачем 07 серпня 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0725970410 форми «ПС», яким ТДВ «Укренергопром» визначено суму штрафних (фінансових) санкцій з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 1020 грн. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки контролюючий орган допустив порушення при тлумаченні та застосуванні норм законодавства, що регламентують спірні правовідносини. Також відповідачем не в повному обсязі з`ясовано обставини справи та проігноровані вимоги чинного законодавства України при проведенні процедури винесення податкового повідомлення-рішення. Просить суд задовольнити позов.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 640/30220/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання (а.с.44).

12 січня 2021 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень ГУ ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву(а.с. 47-48).

Відповідач у відзиві зазначає, що ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік ТДВ «Укренергопром», за результатами якої складено акт від 17.07.2019 № 003099/26-15-04-10/19119658. Як свідчать обставини справи, згідно з ІС ДЗК 02.06.1997 між Київською міською радою та ТДВ «Укренергопром» укладено договір оренди № 90-5-00023 земельної ділянки по вул. Промисловій, 4, у Голосіївському районі м. Києва (кадастровий номер 800000000:90:116:0003) площею 1,8558 га для обслуговування та експлуатації виробничої бази. Термін дії оренди зазначеної земельної ділянки - 49 років.

Перевіркою встановлено, що ТДВ «Укренергопром» не подано податкову декларацію плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, чим порушено положення Податкового кодексу України. Граничний термін подання 20.02.2020. За результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 07.08.2020 № 0725970410 про застосування штрафу у сумі 1 020 грн.

Просить суд відмовити у задоволенні позову.

25 січня 2021 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду м. Києва від ТДВ «Укренергопром» надійшла відповідь на відзив(а.с. 57-63).

Позивач в своїй відповіді зазначає, що відповідач своєму відзиві не навів жодних аргументів щодо позиції позивача, викладеній в позовній заяві та не надав відповідних доказів.

Представником ТДВ «Укренергопром» надіслано до суду заяву про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи, оскільки розгляд даної справи становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача (а.с. 91-93).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2021 року в задоволені заяви ТДВ «Укренергопром» про розгляд справи № 640/30220/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено (а.с. 96).

Відповідно до Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ установлено, що з дня набрання чинності цим Законом: до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

07 червня 2023 року від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа № 640/30220/20 (а.с. 117).

07 червня 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Журавлю В.О. (а.с. 118).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Журавель В.О.) від 15.06.2023 прийнято справу до провадження (а.с. 119).

27 червня 2023 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ДПС у м. Києві надійшли додаткові пояснення (а.с. 123-124).

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 № 949/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку», призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 справа розподілена судді Жуковій Є.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року справу № 640/302220/20 прийнято до провадження судді Жукової Є.О. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими статтями 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про прийняття адміністративної справи до провадження» від 12.02.2024 по справі №640/30220/20 доставлено до електронного кабінету ГУ ДПС у м. Києві 13.02.2024.

04 березня 2024 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ДПС в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву зміст якого ідентичний відзиву, що надійшов раніше.

14 березня 2024 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ТДВ «Укренергопром» надійшла відповідь на відзив ГУ ДПС у м. Києві, зміст якої ідентичний відповіді, що надійшла раніше.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТДВ «Укренергопром», є правонаступником ВАТ «Укренергопром», (код ЄДРОПУ 19119658) зареєстрованого 03.01.1995 Солом`янською районною в м. Києві державною адміністрацією та з 15.02.1995 перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДПС у м. Києві.

17 липня 2020 року на підставі підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 та відповідно до статті 76, пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України ГУ ДПС у м. Києві була проведена камеральна перевірка ВАТ «Укренергопром» щодо своєчасності подання податкової декларації з плати за землю за 2020 рік, за результатами якої складений акт №003099/26-15-04-10/19119658 від 17.07.2020 із викладенням висновку про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України у зв`язку із несвоєчасним поданням платником податкової звітності до контролюючого органу - не подано звітної податкової декларації з плати за землю за 2020 рік (а.с. 11-12).

07 серпня 2020 року на підставі акта перевірки №003099/26-15-04-10/19119658 від 17.07.2020 ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «ПС» № 0725970410, яким застосовано до ТДВ «Укренергопром» штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 020 грн за платежем: орендна плата з юридичних осіб (а.с. 13).

26 серпня 2020 року позивачем подано скаргу на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 07.08.2020 № 0725970410 (а.с. 30-35).

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС України № 31390/6/99-00-06-02-06-06 від 30.10.2020 про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 07.08.2020 №0725970410 було залишене без змін, а скарга без задоволення (а.с. 38-39).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття податкового повідомлення-рішення від 07.08.2020 №0725970410, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

При цьому відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Поряд із цим за вимогами пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У пункті 49.1 та пункті 49.2 статті 49 ПК України також встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

При цьому пункт 120.1 статті 120 ПК України передбачає, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Разом із тим у відповідності до підпункту 14.1.147 та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, у той час як орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Між тим згідно із підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

У підпункті 14.1.34 та підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначається, що власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно. Землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Крім того, підпункт 14.1.74 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає термін «земельна ділянка» як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.

Поряд із цим за вимогами статті 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Стаття 285 ПК України визначає, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Тим часом порядок обчислення плати за землю встановлюється у статті 286 ПК України, у пункті 286.1 якої зазначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п.286.3 ст.286 ПК України).

Разом із тим згідно із пункту 286.4 статті 286 ПК України за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. У разі зміни протягом року об`єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

При цьому об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (статті 270 ПК України).

Між тим за вимогами пункту 271 статті 271 ПК України базою оподаткування земельним податком є:

нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

В той же час у пункті 287.1 статті 287 ПК України зазначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Також відповідно до пункту 287.6 статті 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Крім того, згідно із пункту 287.7 статті 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

За результатом аналізу викладених вище норм можна дійти висновку, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 08.06.2016 р. у справі №21-804а16.

Між іншим, у статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - ЗК України) встановлено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Отже, зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Поряд із цим положення частини першої статті 124 ЗК України передбачають, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

При цьому відповідно до частин першої та другої статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

З огляду на вищенаведене суд зазначає, що при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Водночас за змістом статті 377 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2004 р./надалі - ЦК України) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Слід також відмітити, що хоча ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, враховуючи п.4 Прикінцевих та перехідних його положень, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

02 червня 1997 між Київською міською державною адміністрацією та ВАТ «Укренергопром» (правонаступником якого є ТДВ «Укренергопром») було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), який зареєстровано у книзі договорів на право тимчасового користування землею 02.06.1997 № 90-5-00023, згідно умов якого Київська міська державна адміністрація на підставі розпорядження від 20.03.1997 №331 надала, а ВАТ «Укренергопром» прийняло в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 18 558 кв. м, в т.ч. промислової забудови: капітальної одноповерхової - 1200 кв. м, допоміжної та прилеглої території - 17 358 кв. м (п.1.1), земельна ділянка надається у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років для обслуговування та експлуатації виробничої бази на вул. Промисловій, 4 у Харківському районі міста Києва (п. 1.2) (а.с.15-16).

Кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:116:0003.

На вказаній земельній ділянці знаходиться цілісний майновий комплекс, який належав позивачу на підставі: наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 10 січня 1994 року № 02; наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 08 грудня 1994 року № 264; наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 11 червня 1996 року № 1096, акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого наказом Міненерго України від 08 грудня 1994 року № 264, та витягу з відомості про результати інвентаризації нерухомого майна ВАТ «Укренергопром» (код 19119658, м. Київ, вул. Солом`янська, 5), яке було передано до статутного фонду, та є власністю Товариства, затвердженого Міненерго України 28 жовтня 1999 року, зареєстрованих у Київському міському бюро технічної інвентаризації 08 червня 2000 року за № 650-з.

Пунктом 1.1. договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), який зареєстровано у книзі договорів на право тимчасового користування землею 02.06.1997 № 90-5-00023 та розпорядженням про оформлення ВАТ «Укренергопром» права користування земельною ділянкою для обслуговування та експлуатації виробничої бази на вул. Промисловій, 4 у Харківському районі від 20.03.1997 № 331 (копія додасться) встановлено, що орендована земельна ділянка надавалася саме для обслуговування і належної експлуатації цілісного майнового комплексу - виробничої бази, що на ній розташована. А отже, вказана земельна ділянка використовувалась виключно з метою (для) обслуговування та експлуатації виробничої бази за адресою: вул. Промисловій. 4 у Харківському районі м. Києва.

У подальшому, майновий комплекс, який розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:116:0003, відчужено позивачем третім особам.

21 листопада 2001 року між ВАТ «Укренергопром» (продавець) та Київським еко-технократичним благодійним фондом «Дімай» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 4235 від 21.11.2001, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець придбав цілісний майновий комплекс, відокремлена частина якого знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4 (юридична адреса - вул. Солом`янська, буд. 5), зокрема, площа відчужуваних нежилих приміщень складає 2 679,0 кв. м (а.с. 19-20).

Згідно із пунктом 1 Договору продавець (ВАТ «Укренергопром») продав, а покупець (Благодійна організація «Київський еко-технократичний благодійний фонд «Дімай») купив цілісний майновий комплекс, відокремлена частина якого знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4.

Пунктом 2 договору встановлено, що майновий комплекс являє собою нежилі будівлі: виробничий корпус (вишукувальна база) (літ. А) пл. - 1538,20 кв. м, балансовою вартістю 722634 грн 23 коп; виробниче приміщення «Модуль» (літ. Б) пл. - 578,10 кв. м, балансовою вартістю 2497 грн 50 коп; навіс геологічного обладнання (літ. В) пл. - 235,60 кв. м, балансовою вартістю 46806 грн 72 коп; секційний бокс (літ. Г) пл. - 327,10 кв. м балансовою вартістю 2497 грн 50 коп. Загальна площа відчужуваних приміщень становить 2679,0 кв. м (дві тисячі шістсот сімдесят дев`ять кв. м), вартістю 774435 грн 95 коп. (сімсот сімдесят чотири тисячі чотириста тридцять п`ять гривень 95 копійок).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 по справі №910/1070/20 апеляційну скаргу ТДВ «Укренергопром» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі №910/1070/21 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі №910/1070/21 скасовано. Прийнято нове рішення про задоволення позову. Визнано припиненим право тимчасового довгострокового користування ТДВ «Укренергопром» земельною ділянкою загальною площею 18 558 кв. м, кадастровий номер 8000000000:90:116:0003, розташованою за адресою: вул. Промислова,4 у м. Києві, яке виникло на підставі договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 02.06.1997р., зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею за № 90-5-00023, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та ВАТ «Укренергопром». Зобов`язано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А; ідентифікаційний код 26199097) внести інформацію про припинення права користування ТДВ «Укренергопром» (03110, м. Київ, вул. Соломянська, 5; код ЄДРПОУ 19119658) земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:90:116:0003 до міського земельного кадастру (автоматизованої системи програмного комплексу «Кадастр») виключити відомості про ТДВ «Укренергопром» (03110, м. Київ, вул. Соломянська, 5; код ЄДРПОУ 19119658) з міського земельного кадастру (автоматизованої системи програмного комплексу «Кадастр») як про суб`єкта речового права (орендаря) на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:116:0003.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 по справі №910/1070/20 встановлено: що позивач не є власником нерухомого майна на земельній ділянці, загальною площею 18 558 кв. м, кадастровий номер 8000000000:90:116:0003, розташованою за адресою: вул. Промислова, 4 у м. Києві, а отже не є її землекористувачем.

На дату укладення договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 22.07.1997 Київська міська державна адміністрація була уповноваженим органом (на виконання делегованих повноважень) на передачу в оренду земельної ділянки комунальної власності, яка була передана позивачу за цим договором.

Водночас, після прийняття Земельного кодексу України 25.10.2001 передача в оренду земельних ділянок комунальної власності в межах міста Києва відноситься виключно до компетенції Київської міської ради (відповідно до статті 9 Земельного кодексу України), яка і є уповноваженим відповідачем у даній справі.

Матеріалами справи підтверджено перехід права користування земельною ділянкою до третьої особи, наслідком чого є припинення цього права у позивача в силу закону, що не залежить від подання заяв або клопотань про відмову від права користування або припинення користування.

При цьому дії позивача щодо відчуження нерухомого майна (майнового комплексу) свідчать про добровільну відмову від користування земельною ділянкою, яка була надана саме з метою обслуговування об`єкта нерухомості.

Отже, позивач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою, яке перейшло до нового власника (Київського еко-технократичного благодійного фонду «Дімай») і такий перехід права користування відбувся автоматично, в силу прямої норми закону і не потребував подання будь-яких заяв або клопотань.

У зв`язку з чим, суд погоджується із позивачем, що він не зобов`язаний сплачувати орендну плату та справляти земельний податок за ту частину земельної ділянки, якою він припинив користуватися та звільняє його як землекористувача від обов`язку щороку справляти земельний податок, самостійно обчислювати суму земельного податку і не пізніше 20 лютого поточного року подавати контролюючому органу декларацію на поточний рік, а тому доводи відповідача про наявність у Товариства обов`язку подавати податкову декларацію з плати за землю за 2020 рік, є помилковими.

Підсумовуючи вищенаведене, висновки акта перевірки №003099/26-15-04/19119658 від 17.07.2020 про порушення позивачем вимог пункту 286.2 статті 286 ПК України, на думку суду, є необґрунтованими та спростовуються наданими позивачем документами, а тому застосування ГУ ДПС у м. Києві до ТДВ «Укренергопром» штрафних санкцій на суму 1 020 грн суд вважає неправомірним, а підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №0725970410 від 07.08.2020 достатніми.

Відповідач зазначені висновки акта перевірки №003099/26-15-04/19119658 не підтвердив, доказів, які б засвідчували протилежне суду не надав.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Так, позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні) сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01 від 06.09.2005 р., п.89), «Проніна проти України» (заява №63566/00 від 18.07.2006 р., п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04 від 10.02.2010 р., п.58) принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) від 09.12.1994 р., п.29).

Відповідно до частин п`ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Підсумовуючи вищевикладене, наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТДВ «Укренергопром» у повному обсязі, оскільки відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення №0725970410 від 07.08.2020.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, при звернення з даним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва позивачем сплачений судовий збір в розмірі 2102 грн згідно платіжного доручення від 02.12.2020 №4035.

Отже, в силу приписів статті 139 КАС України сплачений судовий збір в розмірі 2102 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з додатковою відповідальністю «Укренергопром» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві форми «ПС» №0725970410, яким до товариства з додатковою відповідальністю «Укренергопром» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020 грн за платежем: орендна плата з юридичних осіб.

3. Стягнути на користь товариства з додатковою відповідальністю «Укренергопром» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.