Ухвала

від 30.08.2024 по справі 400/7987/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

30 серпня 2024 р. справа № 400/7987/24 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Мороз А. О., ознайомившись з

адміністративним позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаТериторіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області, вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001,

провизнання бездіяльності протиправною; стягнення 445 564,52 грн; стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 05.05.2024 року

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездiяльнiсть відповідача щодо виплати позивачу при звiльненi заборгованостi грошового забезпечення в cyмі 318 260,37 грн. та здiйснення повного розрахунку на момент звiльнення зi служби;

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованiсть грошового забезпечення в cyмi 318 260,37 грн., з урахуванням компенсації ПДФО в cyмi 57 286,87 грн. та ЄСВ в cyмi 70 017,28 грн., всього 445 564,52 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача середнiй заробiток за весь час затримки розрахунку при звiльненні з 05.05.2024 року по день фактичного розрахунку.

Відповідно до приписів ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про те, що дану позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Як встановлено судом, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року у справі № 400/5301/22 зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року у розмірі 30000 грн. щомісячно, а з 19.07.2022 року по 20.01.2023 року - у розмірі до 30000 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

Рішення суду від 17.01.2024 року у справі № 400/5301/22 набрало законної сили 19.02.2024 року.

Як вбачається з листа відповідача від 01.03.2024 року, з метою вирiшення питання щодо видiлення додаткових асигнувань ТУ Служби для виконання судових piшень, пiдготовлено та направлено до центрального органу управлiння Служби судової охорони лист вiд 22.01.2024 року щодо видiлення додаткових кошторисних призначень нa виконання рiшення суду по КЕКВ 2800 КПКВ 0501150 "Виконання рiшень судiв на користь суддiв, працівників апаратiв судiв та працівників органiв i ycтанов системи правосуддя" з розрахованою необхiдною cyмою додаткової винагороди (розрахунок додано).

Також , згідно листа відповідача від 05.06.2024 року, запитувані ТУ Служби кошти для виконання вищезазначеного рішення суду, не виділені.

Позивач вважає, що стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості грошового забезпечення, є ефективним способом захисту його порушених прав та належною гарантією остаточного вирішення спору.

Натомість, суд дійшов висновку, що незважаючи на різне словесне формулювання позовних вимог, позивачем заявлені ті самі вимоги, що й у справі № 400/5301/22. Той факт, що позивач заявив вимоги з урахуванням компенсації ПДФО в cyмi 57 286,87 грн. та ЄСВ в cyмi 70 017,28 грн., не змінює предмет спору порівняно зі справою № 400/5301/22, а лише стосується порядку виконання судового рішення.

Суд зауважує, що звертаючись з даним позовом, позивач фактично просить суд зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області виконати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року у справі № 400/5301/22.

Задоволення позову призведе до існування двох рішень судів, які однаково стосуються заборгованості з виплати грошового забезпечення у виді додаткової винагороди.

Положеннями ч. 2 ст. 14, ч. 1 ст. 370 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 5 ст. 372 КАС України визначено що, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначається Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06. 2016 року № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VIII).

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 1404-VIII, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу зазначених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, є неможливим, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється у порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позивач, на користь якого ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч. 1 ст. 383 КАС України).

Отже, приписами статті 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ч. 2-7 ст. 382 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України); судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України).

Суд звертає увагу, що зазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Верховний Суд у постанові від 19.08.2019 року у справі № 295/13613/16-а дійшов наступного висновку: " ... Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (стаття 267 до 15 грудня 2017 року, стаття 382 після 15 грудня 2017 року), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження."

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які вчинені або не вчинені на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у вищезазначеній постанові Верховного Суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 172 КАС України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Таким чином, основні позовні вимоги про 1) визнання протиправною бездiяльності відповідача щодо виплати позивачу при звiльненi заборгованостi грошового забезпечення в cyмі 318 260,37 грн. та здiйснення повного розрахунку на момент звiльнення зi служби та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованiсть грошового забезпечення в cyмi 318 260,37 грн., з урахуванням компенсації ПДФО в cyмi 57 286,87 грн. та ЄСВ в cyмi 70 017,28 грн., всього 445 564,52 грн., а також похідну вимогу про 3) стягнення з відповідача на користь позивача середнiй заробiток за весь час затримки розрахунку при звiльненні з 05.05.2024 року по день фактичного розрахунку, не належить розглядати в окремому судовому провадженні, відтак маються підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Керуючись статтями 19, 170, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 400/7987/24.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу невідкладно разом із позовною заявою та всіма доданими до неї матеріалами.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

4. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя А. О. Мороз