Постанова

від 15.10.2024 по справі 400/7987/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2024 р. Категорія: 1060300000м. ОдесаСправа № 400/7987/24Перша інстанція: суддя Мороз А. О.,

час і місце ухвалення: письмове провадження,

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюка Г.В.,

суддів Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною; стягнення 445 564, 52 грн; стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 05.05.2024 року, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд: - визнати протиправною бездiяльнiсть відповідача щодо виплати позивачу при звiльненi заборгованостi грошового забезпечення в cyмі 318 260,37 грн. та здiйснення повного розрахунку на момент звiльнення зi служби; - стягнути з відповідача на користь позивача заборгованiсть грошового забезпечення в cyмi 318 260,37 грн., з урахуванням компенсації ПДФО в cyмi 57 286, 87 грн. та ЄСВ в cyмi 70 017, 28 грн., всього 445 564, 52 грн.; - стягнути з відповідача на користь позивача середнiй заробiток за весь час затримки розрахунку при звiльненні з 05.05.2024 року по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року відмовлено у відкритті провадження.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції не врахував, що позивачем чітко визначено предмет спірних правовідносин, а саме не здійснення відповідачем повного розрахунку з позивачем при звільненні зі служби.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року у справі № 400/5301/22 зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, за період з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року у розмірі 30000 грн. щомісячно, а з 19.07.2022 року по 20.01.2023 року - у розмірі до 30000 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

Рішення суду від 17.01.2024 року у справі № 400/5301/22 набрало законної сили 19.02.2024 року.

Як вбачається з листа відповідача від 01.03.2024 року, з метою вирiшення питання щодо видiлення додаткових асигнувань ТУ Служби для виконання судових piшень, пiдготовлено та направлено до центрального органу управлiння Служби судової охорони лист вiд 22.01.2024 року щодо видiлення додаткових кошторисних призначень нa виконання рiшення суду по КЕКВ 2800 КПКВ 0501150 "Виконання рiшень судiв на користь суддiв, працівників апаратiв судiв та працівників органiв i ycтанов системи правосуддя" з розрахованою необхiдною cyмою додаткової винагороди (розрахунок додано).

Також , згідно листа відповідача від 05.06.2024 року, запитувані ТУ Служби кошти для виконання вищезазначеного рішення суду, не виділені.

Позивач вважає, що стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості грошового забезпечення, є ефективним способом захисту його порушених прав та належною гарантією остаточного вирішення спору.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що незважаючи на різне словесне формулювання позовних вимог, позивачем заявлені ті самі вимоги, що й у справі № 400/5301/22. Той факт, що позивач заявив вимоги з урахуванням компенсації ПДФО в cyмi 57 286, 87 грн. та ЄСВ в cyмi 70 017, 28 грн., не змінює предмет спору порівняно зі справою № 400/5301/22, а лише стосується порядку виконання судового рішення. Звертаючись з даним позовом, позивач фактично просить суд зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області виконати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року у справі № 400/5301/22.

П`ятий апеляційний адміністративний суд частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:

Положеннями ч. 2 ст. 14, ч. 1 ст. 370 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 5 ст. 372 КАС України визначено що, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначається Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06. 2016 року № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VIII).

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 1404-VIII, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу зазначених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, є неможливим, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється у порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позивач, на користь якого ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч. 1 ст. 383 КАС України).

Отже, приписами статті 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ч. 2-7 ст. 382 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України); судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України).

Суд звертає увагу, що зазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Верховний Суд у постанові від 19.08.2019 року у справі № 295/13613/16-а дійшов наступного висновку: " ... Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (стаття 267 до 15 грудня 2017 року, стаття 382 після 15 грудня 2017 року), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження."

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які вчинені або не вчинені на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у вищезазначеній постанові Верховного Суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції щодо позовних вимог про: визнання протиправною бездiяльності відповідача щодо виплати позивачу при звiльненi заборгованостi грошового забезпечення в cyмі 318 260, 37 грн. та здiйснення повного розрахунку на момент звiльнення зi служби та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованiсть грошового забезпечення в cyмi 318 260, 37 грн., які не належить розглядати в окремому судовому провадженні, відтак маються підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації ПДФО в cyмi 57 286, 87 грн. та ЄСВ в cyмi 70 017, 28 грн. та стягнення середнього заробiтку за весь час затримки розрахунку при звiльненні з 05.05.2024 року по день фактичного розрахунку та, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробiтку за весь час затримки розрахунку при звiльненні та компенсації ПДФО в cyмi 57 286, 87 грн. та ЄСВ в cyмi 70 017, 28 грн. не були предметом розгляду у справі № 400/5301/22, є новими вимогами, а тому суд апеляційної інстанції в цій частині вважає за доцільним скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали від 30 серпня 2024 року було неповне з`ясовано обставин, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, а відтак, відповідно до ч. 3 ст. 312, ст. 320 КАС України, - оскаржувана ухвала підлягає частковому скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити частково.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року по справі № 400/7987/24, - в частині відмови у відкритті провадження про «Стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області компенсації ПДФО в cyмi 57 286, 87 грн. та ЄСВ в cyмi 70 017, 28 грн.», а також «Стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середнього заробiтку за весь час затримки розрахунку при звiльненні з 05.05.2024 року по день фактичного розрахунку», - скасувати, а справу в цій частині направити для продовження розгляду.

В іншій частині, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.В. СеменюкСудді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький