Ухвала

від 30.08.2024 по справі 460/6178/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 серпня 2024 року м. Рівне№460/6178/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Захід" доРівненської митниці про ухвалення додаткового судового рішення,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Захід" до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204150/2024/000008/1 від 15.03.2024, №UA204150/2024/000009/2 від 18.03.2024. Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204150/2024/000049 від 15.03.2024, №UA204150/2024/000050 від 18.03.2024. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Захід" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці витрати по сплаті судового збору в сумі 11426,91 грн.

При цьому, в рішенні зазначено, що "Доказів понесення будь-яких інших судових витрат станом на час прийняття судового рішення сторонами суду не надано та матеріали справи не містять".

21.08.2024 на адресу суду надійшла заява позивача про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, у якій з посиланням на ч.7 ст.139 КАС України, представник позивача просив стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн.

23.08.2024 відповідач подав до суду заперечення щодо задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, у зв`язку з відсутністю підстав для розподілу судових витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.2- ч.3 ст.252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи, що розгляд даної адміністративної справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, то розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення також здійснюється судом без повідомлення (виклику) сторін.

За правилами ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Отже, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.

За правилами ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами статті 16 КАС України установлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною першою статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч.3 ст.143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст.143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Аналізуючи наведені правові норми, визначені ст.143 КАС України, можна дійти висновку, що суд після ухвалення рішення по суті позовних вимог виносить додаткове рішення про судові витрати в порядку ст.252 КАС України за заявою сторони, поданою до закінчення судових дебатів, у випадку якщо сторона саме з поважних причин не могла до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат.

Також системний аналіз вказаних норм дає суду підстави вважати, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі та обов`язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п.53 постанови від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, вимога ч.8 ст.141 ЦПК України (зміст якої кореспондує положенням ч.7 ст.139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 07.07.2023 у справі №340/2823/21 сформував такі загальні підходи до стягнення витрат: Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.

У постанові від 25.07.2023 у справі №340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції об`єднаної палати Верховний Суд вказав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з поважних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині.

Відповідно, для вирішення питання відшкодування стороні витрат на професійну правничу допомогу з`ясуванню підлягають (у сукупності) питання: (1) наявності безпосередньої правової вимоги про здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи; (2) наявності відповідної заяви про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відсутність першої із указаних обставин унеможливлює взагалі вирішення судом питання про розподіл судових витрат як у судовому рішенні за результатом розгляду справи, так і в порядку, визначеному ст.252 КАС України. Відсутність же другої обставини (за наявності першої) унеможливлює відкладення відповідно до вимог частин 3-5 ст.143 КАС України вирішення питання про судові витрати, пов`язані із розглядом справи, у зв`язку з чим є підставою для вирішення судом цього питання саме у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Як зазначалося судом раніше, рішення суду по суті спору у цій справі ухвалено 15.08.2024.

Натомість заява про ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу судових витрат (разом з відповідними доказами) була подана представником позивача лише 19.08.2024 (що стверджується відбитком штемпеля на поштовому конверті, в якому вказана заява скерована до суду).

Водночас, дана заява не містить жодного обґрунтування того, які поважні причини перешкоджали позивачу чи його представнику виконати вимоги ч.7 ст.139 КАС України (або шляхом подання доказів понесення витрат, або шляхом подання відповідної заяви з наведенням поважних причин неможливості подання таких доказів) у період з 10.06.2024 (дата звернення до суду з позовом) по дату ухвалення судом рішення від 15.08.2024.

Позовна заява також не містила відповідного обґрунтування неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин; а зазначення у позовній заяві розмір судових витрат на професійну правничу допомогу буде визначено та підтверджено додатково не є належним клопотанням (заявою) в розумінні норм КАС України.

Суд враховує, що зазначення ж у прохальній частині узагальненої вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 25.07.2024 у справі №340/4492/22.

Більше того, як свідчать матеріали заяви, докази на підтвердження витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом справи (додаткові угоди до договору №1 від 19.12.2022, №2 від 19.01.2023, №3 від 18.12.2023, акт наданих послуг від 16.08.2024, рахунок фактура від 02.07.2024, банківська виписка по рахунку від 02.07.2024, платіжна інструкція №1280 від 03.07.2024), могли бути надані позивачем до ухвалення рішення по суті.

Враховуючи, що позивач не подав заяви, яка б у розумінні положень ч.7 ст.139, ч.3 ст.143 КАС України давала суду правові передумови для ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу відповідно до ст.252 КАС України.

Висновки аналогічного змісту з подібних питань викладені Верховним Судом в постанові від 22.05.2024 у справі №280/429/19, ухвалах від 08.01.2024 у справі №580/3758/19, від 23.01.2024 у справі №380/12348/22, від 11.04.2024 у справі №160/240/23, від 30.05.2024 у справі №520/9278/22.

З огляду на наведене та беручи обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява про розподіл судових витрат на правову допомогу підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ч. 7 ст. 139, статтями 252, 255, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТСК Захід про вирішення питання щодо розподілу судових витрат у справі №460/617/24 - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 30 серпня 2024 року

Суддя С.М. Дуляницька