Постанова

від 13.08.2024 по справі 2-129/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 2-129/11

провадження № 22-ц/824/10292/2024

головуючий у суді І інстанції Батрин О.В.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Савченко К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 лютого 2024 року про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційного банку «Хрещатик» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства Комерційного банку «Хрещатик», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року боржник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа № 2-129/11-ц, виданого Печерським районним судом міста Києва 2 лютого 2012 року, таким, що не підлягає виконанню, в якій просив визнати виконавчий лист № 2-129/11-ц, виданий Печерським районним судом міста Києва 2 лютого 2012 року, таким, що не підлягає виконанню, зобов`язати Державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишина Е.М. винести постанову, якою закінчити виконавче провадження № 31400478 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» та скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також провести інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження № 31400478.

Боржник зазначав, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2011 року задоволено позов ПАТ КБ «Хрещатик» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Хрещатик» заборгованості по тілу кредиту у розмірі 650 000 грн, індекс інфляції тіла кредиту у розміру 182 004 грн 67 коп., пеню за прострочення погашення кредиту в розмірі 126 911 грн 89 коп., заборгованість по відсоткам в розмірі 249 557 грн 88 коп., пеню за прострочення сплати відсотків у розмірі 51 598 грн 52 коп.

29 лютого 2012 року постановою державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 31400478 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-129/11, виданого 2 лютого 2012 року Печерським районним судом м. Києва.

22 листопада 2012 року ПАТ КБ «Хрещатик» набуло права власності на предмет іпотеки, а саме на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

На думку боржника, виконавчий лист, виданий Печерським районним судом м. Києва 2 лютого 2012 року у справі 2/129/11-ц, підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки зобов`язання за кредитним договором припинилися у зв`язку зі зверненням ПАТ «КБ «Хрещатик» стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття права власності на земельну ділянку, яка була надана боржником у якості забезпечення виконань зобов`язань за кредитним договором.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 лютого 2024 року у задоволенні заяви боржника ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа у справі № 2-129/11-ц таким, що не підлягає виконанню та зобов`язання державного виконавця вчинити певні дії відмовлено.

Не погоджуючись із указаною ухвалою представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що вартість земельної ділянки значно перевищує розмір грошових зобов`язань, які були заявлені ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» у судовій справі № 2-129/11 та задоволенірішененням Печерського районного суду міста Києва від 15 серпня 2011 року.

Вказує, згідно з інформацією з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, з державного реєстру прав власності на нерухоме майно загальна вартість земельної ділянки, яку набуло ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» у власність згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 16594335 від 5 грудня 2023 року становить 2 197 563 грн, при цьому, борг боржника згідно з виконавчим листом № 2-129/11 становить 1 260 072 грн 96 коп.

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Бєляєв С.А. просили апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву.

Інші учасники справи в судове засідання не зявились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на електронну та поштову адресу (а.с. 34-35, Т.3). Клопотань про відкладення розгляду справи до Київського апеляційного суду не надходило, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2011 року задоволено позов ПАТ КБ «Хрещатик» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Хрещатик» заборгованості по тілу кредиту у розмірі 650 000 грн, індекс інфляції тілу кредиту у розміру 182 004 грн 67 коп., пеню за прострочення погашення кредиту в розмірі 126 911 грн 89 коп., заборгованість по відсоткам в розмірі 249 557 грн 88 коп., пеню за прострочення сплати відсотків у розмірі 51 598 грн 52 коп.

2 лютого 2012 року Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2-129/11 для примусового виконання рішення суду.

29 лютого 2012 року постановою державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 31400478.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно від 5 грудня 2023 року, встановлено, що 22 листопада 2012 року ПАТ КБ «Хрещатик» набуло права власності на предмет іпотеки, а саме на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15-17).

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний виконавчий лист не був виданий помилково, а з матеріалів справи не вбачається, що боржником були виконані зобов`язання зі сплати суми заборгованості стягувачу у строк до дати видачі виконавчого листа. Доводи заявника з приводу того, що іпотекодержатель задовольнив свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а, відтак, подальші вимоги кредитора є недійсними, суд вважав такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки питання стягнення заборгованості вирішувалось саме у судовому порядку, при цьому, обов`язок боржника щодо виконання зобов`язань за кредитним договором виник з рішення суду, а не з кредитного договору та договору іпотеки.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Крім того, за своїм змістом ч. 2 ст. 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню як повністю, так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовують свою заяву, можуть бути наслідком як повного, так і часткового визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного, так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11 та від 30 жовтня 2019 року у справі справа № 686/5252/17.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.

Як на підставу визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_1 посилався на те, що виконавчий лист № 2-129/11 від 2 лютого 2012 року не підлягає виконанню, оскільки зобов`язання за кредитним договором припинилися у зв`язку зі зверненням ПАТ «КБ «Хрещатик» стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття права власності на земельну ділянку, яка була надана боржником у якості забезпечення виконань зобов`язань за кредитним договором.

В той же час, судом першої інстанції було правильно встановлено, що оспорюваний виконавчий лист не був виданий помилково, а з матеріалів справи не вбачається, що боржником були виконані зобов`язання зі сплати суми заборгованості стягувачу у строк до дати видачі виконавчого листа, тому правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Також суд першої інстанції правильно вказав, що доводи боржника з приводу того, що іпотекодержатель задовольнив свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки є помилковими, оскільки питання стягнення заборгованості вирішувалось саме у судовому порядку, при цьому обов`язок боржника щодо виконання зобов`язань за кредитним договором виник з рішення суду, а не з кредитного договору та договору іпотеки.

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої станом на 05 грудня 2023 року за №357137088, наданого до матеріалів справи представником ОСОБА_1 , ПАТ КБ «Хрещатик» набув право власності на об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, що не відбулися. Така підстава врегульована положеннями ст. 61 ЗУ "Про виконавче провадження". Таким чином, кредитор набув право на спірне майно не у позасудовому порядку відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», а в межах виконавчого провадження відповідно до ст. 61 ЗУ "Про виконавче провадження".

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, іпотечний договір № 1134/368-пп/369-пп/370-пп від 4 грудня 2006 року укладений між ПАТ КБ «Хрещатик» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 забезпечує виконання зобовязань за декількома кредитними договорами: № 369-пп від 1 грудня 2006 року, №370-пп від 1 грудня 2006 року та № 368-пп від 1 грудня 2006 року. 2 лютого 2012 року Печерським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 2-129/11 для примусового виконання рішення суду у справі про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Хрещатик» заборгованості за кредитним договором № 369-пп від 1 грудня 2006 року.

Доказів, які би підтверджували відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, ОСОБА_1 надано не було.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що що положення ст. 36 Закону України «Про іпотеку» щодо недійсності будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання після завершення позасудового врегулювання - у даному випадку не застосовуються, оскільки визнання права власності на предмет іпотеки було вирішене у період примусового виконання виконавчого листа щодо боржника у виконавчому провадженні відкритому 29 лютого 2012 року та у межах виконавчого провадження.

Відтак, оскільки судом на підставі доказів, наявних у справі, не встановлено ні юридичних, ні фактичних обставин, які свідчили б про те, що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, про відсутність передбачених законом підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а отже і підстави для задоволення поданої боржником заяви.

Такі висновки суду першої інстанції зроблені з правильним застосуванням положень ч. 2 ст. 432 ЦПК України, відтак є необґрунтованими доводи апеляційної скарги, щодо помилкових висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба