Постанова

від 27.08.2024 по справі 753/11899/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 753/11899/23

провадження № 22-ц/824/11013/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Халепчук Д. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України», третя особа: Державне підприємство Міністерства оборони України «Київське управління механізації та будівництва» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, нарахованої та невиплаченої зарплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою представника Державного підприємства «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України» - адвоката Куракіна Юрія Віталійовича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року в складі судді Якусика О. В.,

встановив:

07.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України» (далі - ДП «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України»), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь: компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 39 886,82 грн; заборгованість по заробітній платі у розмірі 56 503,99 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 199 298,04 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.04.2019 ОСОБА_1 був прийнятий на посаду інженера Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва».

19.11.2019 позивача переведено на посаду начальника відділу виробництва Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва».

03.03.2020 позивача переведено на посаду начальника відділу управління майном Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва».

Міністерством оборони України 15.02.2021 видано наказ № 43 про створення підприємства «Автобаза» шляхом виділу зі складу державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва", до якого переходять за розподільчим балансом у відповідній частині майно, права та обов`язки.

У подальшому ДП «Автобаза» було перейменовано у ДП «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України».

06.09.2021 на підставі наказу № 196 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу управління майном Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» в порядку переведення до ДП «Автобаза», п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Згідно ст. 81 КЗпП України при переведенні збережено за ним невикористану відпустку в кількості 61 календарного дня.

На підставі Акту приймання-передачі майна, прав та обов`язків Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва», ДП "Автобаза" згідно розподільчого балансу передано зобов`язання щодо виплати ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 56 503,99 грн.

Наказом Державного підприємства «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України» від 30.11.2022 № 39, ОСОБА_1 звільнено з роботи 30 листопада 2022 року за власним бажанням ст. 38 КЗпП України. Бухгалтерії наказано виплатити грошову компенсацію невикористаної відпустки за 30 календарних днів.

Разом з тим, при звільненні позивача йому не було виплачено заборгованість по заробітній платі, компенсацію за 36 календарних днів невикористаної відпустки. У зв`язку з тим, що відповідач не провів своєчасного розрахунку в день звільнення, останній повинен виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 56 503, 99 грн, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 39 886, 82 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 5 700 грн та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 57 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ДП «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України на користь держави судовий збір в сумі 1 073, 60 грн.

17.04.2024 представник ДП «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України» - адвокат Куракін Ю. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Посилається на те, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 32, 81,83,94,115, 116, 117 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», ст. 21, 24 Закону України «Про відпустки». Суд не застосував до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 83 КЗпП України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про відпустки», не надав належної оцінки встановленим обставинам справи та наданим сторонами доказам, не визначився з суб`єктним складом учасників справи, чим порушив норми процесуального права.

Зазначив, що Державне підприємство Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» не є припиненим і наразі є діючим підприємством та належним відповідачем по заявленим вимогам.

Посилання позивача на акт приймання-передачі від 01.07.2021, укладений між ДП Міністерство оборони України "Київське управління механізації та будівництва" та ДП "Автобаза", яким передано заборгованість із заробітної плати позивача, є безпідставним, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено можливості передання заборгованості із заробітної плати. Акт приймання-передачі складено 01.07.2021, ДП "Автобаза" зареєстровано як юридичну особу 19.08.2021, а позивача прийнято на роботу до ДП "Автобаза" 06.09.2021, тобто заборгованість із заробітної плати передано підприємству, яке на момент передачі не існувало, а позивач на момент передачі не був його працівником.

Суд першої інстанції також дійшов помилкового висновку щодо можливості застосування ч. 1 ст. 81 КЗпП України, а саме збереження за переведеним працівником невикористаних днів щорічної відпустки без перерахування попереднім підприємством компенсації за невикористану відпустку на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник в порядку ч. 3 ст. 83 КЗпП України.

ДП «Київське управління механізації і будівництва» Міністерства оборони України при звільненні ОСОБА_1 з роботи за п. 5 ст. 36 КЗпП України не виконало вимоги ст. 24 Закону України «Про відпустки» в частині перерахування суми компенсації за невикористану відпустку на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник, а лише обмежилося зазначенням у наказі про передачу невикористаних днів відпустки при звільненні працівника у спосіб, визначений керівником ДП МОУ «Київське управління механізації і будівництва», що не передбачено КЗпП України та Законом України «Про відпустки».

Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались.

В судовому засіданні представник Державного підприємства «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України» - адвокат Кураукін Ю.В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

В судове засідання інші учасники справи не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 15.02.2021 Міністерством оборони України видано наказ №43 «Про створення державного підприємства «Автобаза» шляхом виділу зі складу державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва".

Наказано створити Державне підприємства "Автобаза" шляхом виділу зі складу державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва ( код ЄДРПОУ - 08259275), до якого переходять за розподільчим балансом у відповідній частині майно, права та обов`язки.

У подальшому ДП «Автобаза» було перейменовано у ДП "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної ради України.

На виконання вимог наказу №43 комісією зі створення ДП «Автобаза» сформовано розподільчий баланс, яким розподілено майно, права та обов`язки між Державним підприємством "Автобаза" та Державним підприємством Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва".

01 липня 2021 року Державне підприємство Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" складено розподільчий баланс ( Звіт про фінансовий стан) та Акт приймання-передачі майна, прав та обов`язків держаного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" , відповідно до яких ДП "Автобаза" передано, в тому числі, заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 56 503,99 грн та невикористану відпустку за період роботи на держаному підприємстві Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" - 61 день.

На виконання наказу Міністерства оборони України від 15.02.2021 №43, наказом від 06.09.2021 №196 ОСОБА_1 звільнено 06 вересня 2021 з посади начальника відділу управління майном в порядку переведення, згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України, до ДП «Автобаза», що підтверджується копією наказу №196 від 06.09.2021. При переведенні зберегти за ним невикористану відпустку в кількості 61 календарних дня за період : 18.04.2019-17.04.2020 - 17 календарних днів; 18.04.2020-17.04.2021 - 31 календарний день; 18.04.2021-06.09.2021 - 13 календарних дні.

06.09.2021 видано наказ №2 про прийняття ОСОБА_1 на посаду начальника відділу управління майном ДП «Автобаза» з 07.09.2021 в порядку переведення з Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва". Згідно ст. 81 КЗпП України при переведенні зберегти за ним невикористану відпустку в цільності 61 календарних дня.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1448-р від 03.11.2021 передано цілісний майновий комплекс ДП «Автобаза» із сфери управління Міністерства оборони до сфери управління Управління справами Апарату Верховної Ради України.

Наказом ДП «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України» №39 від 30 листопада 2022 року ОСОБА_1 30.11.2022 звільнено з посади начальника відділу управління майном за власним бажанням, ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Наказано виплатити компенсацію невикористаної відпустки за 30 календарних днів.

Сукупний аналіз наведених обставин вказує на те, що трудові відносини між позивачем та ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» припинилися 06.09.2021 та 07.09.2021 відповідні трудові відносини виникли між позивачем та ДП «Автобаза», до якого перейшли за розподільчим балансом у відповідній частині майно, права та обов`язки ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва», включаючи заборгованість із заробітної плати в розмірі 56 503,99 грн та при переведенні збережено за ним невикористану відпустку у кількості 61 календарних дні.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують виконання відповідачем своїх зобов`язань з виплати позивачу у день його звільнення заборгованості по заробітній платі.

Вирішуючи спір у частині позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати, суд першої інстанції, належним чином дослідивши та надавши оцінку поданим сторонами доказам, а також врахувавши вищенаведені обставини та застосувавши норми трудового законодавства, які регулюють спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом положень статті 109 ЦК України, з огляду на наступне.

За частиною першою статті 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 109 ЦК України передбачено виділ, як різновид створення юридичної особи, при якому припинення існуючої юридичної особи, з якої здійснюється виділ, не відбувається. Відповідно до частини першої статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

За змістом частини третьої цієї статті юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Таким чином, хоча при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, є правонаступником юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов`язаннями, які перейшли згідно з розподільчим балансом.

Статтею 619 ЦК України визначено право кредитора на отримання задоволення своєї вимоги як від основного, так і від субсидіарного боржника.

При цьому, враховуючи викладене вище, положення частини другої цієї ж статті (до пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника; якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність) підлягають застосуванню до тих обставин, коли на момент пред`явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно й основний, і субсидіарний боржники.

Згідно Розподільчого балансу станом на 01.07.2021, а саме Розділу балансу "Поточні зобов`язання і забезпечення" до ДП "Автобаза", яке в подальшому було перейменовано на ДП "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України, перейшло зобов`язання із виплати ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 56 503,99 грн.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосовано положення статті 109 ЦК України.

Таким чином, зважаючи на вказані вище обставини та положення закону, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що ДП "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України є неналежним відповідачем в частині позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що акт приймання-передачі прав та обов`язків від ДП МОУ «Київське управління механізації і будівництва» до ДП "Автобаза" складено 01.07.2021, а ДП "Автобаза" зареєстровано як юридичну особу 19.08.2021, що на думку відповідача, унеможливлює передання заборгованості із заробітної плати на підприємство, якого на момент такої передачі не існувало.

Колегія суддів вважає безпідставними такі доводи апеляційної скарги, з наступних підстав.

Як вже вказувалося вище, розподільчий баланс та акт приймання-передачі майна прав та обов`язків ДП МОУ "Київське управління механізації і будівництва" складено на виконання наказу Міністерства оборони України від 15.02.2021 №43 "Про створення ДП "Автобаза" шляхом виділу зі складу ДП МОУ "Київське управління механізації і будівництва" і відповідні майно, права та обов`язки передаються згідно розподільчого балансу, який складено станом на 01.07.2021.

Аналіз статті 109 ЦК України вказує на те, що новостворена юридична особа у разі реорганізації шляхом виділу, якою у даному випадку є ДП "Автобаза", утворюється саме на підставі розподільчого балансу.

Тобто створенню юридичної особи передує складення та затвердження розподільчого балансу, в якому визначено майно, права та обов`язки, що передаються новоствореній юридичній особі. Отже, суть полягає в тому, що ще до реєстрації юридичної особи складається розподільчий баланс, на підставі якого до такої юридичної особи передаються визначені в ньому майно, права та обов`язки.

Так, в статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік документів, що подаються для державної реєстрації, в якому серед іншого зазначено подання розподільчого балансу у разі створення юридичної особи шляхом виділу.

Таким чином, твердження скаржника про те, що передання майна та зобов`язань ДП "Автобаза" є незаконним з огляду на те, що на момент складення розподільчого балансу такого Підприємства не існувало, як юридичної особи, ґрунтується на неправильному розумінні відповідачем положень закону щодо виділу юридичної особи внаслідок реорганізації.

Апеляційна скарга не містить інших доводів незгоди з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині, а відтак і відсутність правових підстав для скасування.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги до ДП "Центр забезпечення" про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки, з огляду на таке.

Згідно з частиною третьою статті 83 КЗпП України, яка кореспондується з положеннями статті 24 Закону України "Про відпустки", у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

З матеріалів справи вбачається, що грошова компенсація за невикористані дні щорічних відпусток не була перерахована на рахунок ДП "Автобаза" (перейменовано на ДП "Центр забезпечення), на яке перевівся позивач.

Також матеріали справи не містять доказів, що під час звільнення позивача з Держаного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" йому була виплачена компенсація за невикористані дні відпустки за час роботи в реорганізованому підприємстві.

Як вже вказувалося вище, в Розподільчому балансі та в наказі №196 від 06.09.2021, які містяться в матеріалах справи, зазначено, що при переведенні позивача до ДП "Автобаза" (перейменовано на ДП "Центр забезпечення") за ним збережено невикористану відпустку.

Таким чином, попередній роботодавець - держане підприємство Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" при звільненні позивача з роботи за пунктом 5 статті 36 КЗпП України не виконало вимог статті 24 Закону України "Про відпустки" в частині перерахування суми компенсації за невикористану відпустку на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник, а лише обмежилося зазначенням у наказі про передачу невикористаних днів відпустки при звільненні працівника у спосіб, визначений керівництвом підприємства, що не передбачено КЗпП України та Закону України "Про відпустки".

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постанові від 05.08.2019 у справі №295/4036/17 з тотожними правовідносинами застосував положення ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України "Про відпустки" і дійшов висновку, що при переведенні працівника на інше підприємство саме на попереднього роботодавця покладено обов`язок з виплати працівнику компенсації за невикористані дні відпустки або за заявою працівника перерахувати грошову компенсацію на рахунок підприємства, куди перейшов працівник.

Отже, Державне підприємство «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України» не є належним відповідачем в частині позовних вимог про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні цієї позовної вимоги.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України рішення суду в частині стягнення компенсації за невикористані дні відпустки підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.

Щодо вирішення судом позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, застосувавши положення статті 117 КЗпП України, а також врахувавши розмір середньоденної заробітної плати позивача, дійшов обґрунтованого висновку про обов`язок відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. При цьому, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку, що співмірною сумою відшкодування є сума у розмірі 5 700 грн.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з рішенням суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, рішення суду в частині задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати та в частині часткового задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, то відповідно змінює і розподіл судових витрат.

За таких підстав рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ДП «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України» на користь держави судового збору в розмірі 10 73 грн 60 коп. підлягає зміні шляхом зменшення суми стягнення до 629,34 грн ( 58,62%).

Керуючись ст. 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року в частині задоволення позовної вимоги про стягнення компенсації за невикористану відпустку у розмірі 39 886 грн 82 коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

Зменшити суму стягнення з Державного підприємства "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України на користь держави судового збору з 1073 грн 60 коп. до 629 грн 34 коп.

В іншій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук