Рішення

від 30.08.2024 по справі 910/19766/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.08.2024Справа № 910/19766/23Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/19766/23.

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1)

До Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпортативний інвестиційний фонд «РІНАКО-ПРОГРЕС» (04210, м. Київ, пр-т Володимира Івасюка (Героїв Сталінграда), буд 8, корп. 8, секція 1)

про стягнення 130 082, 16 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна банк «УКРГАЗБАНК» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпортативний інвестиційний фонд «РІНАКО-ПРОГРЕС» про стягнення 130 082, 16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.09.2007 між сторонами укладено договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 8006/07 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 25.02.2008 до договору № 8006/07 від 10.09.2007 та у зв`язку з тим, що відповідач не виконував умови договору зі своєї сторони у останнього перед позивачем виникла заборгованість.

У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача 130 082, 16 грн, з яких: 200, 00 грн - заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи строкова; 30 950, 00 грн - заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи прострочена; 54 330, 75 грн - заборгованість по пені за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи за період з 04.12.2022 по 04.12.2023; 15 475, 00 грн - заборгованість по штрафу за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи; 5 962, 46 грн - 3% річних; 23 163, 95 грн - інфляційні втрати.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати (судовий збір).

25.01.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов до висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 25.01.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

02.02.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 25.01.2024.

19.02.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/19811/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

10.09.2007 між Відкритим акціонерним товариство «Закритий не диверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Стелла-Інвестментс, яке було перейменоване на Відкрите акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпортативний інвестиційний фонд «РІНАКО-ПРОГРЕС», а в подальшому - на Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпортативний інвестиційний фонд «РІНАКО-ПРОГРЕС», як депонентом (відповідач) та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», який в подальшому став іменуватися Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», як зберігачем (позивач) укладено договір про відкриття рахунку в цінних паперах №8006/07, за умовами якого депонент доручає, а зберігач зобов`язується надати депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах (ЦП), зберігання належних депоненту ЦП, проведення операцій по даному рахунку, отримання прибутку по ЦП на викладених в договорі умовах згідно Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17.10.2006 за №999, внутрішньому положенню зберігача ЦП та інших внутрішніх документах зберігача, чинному законодавству України та на підставі розпоряджень депонента.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Строк дії договору один рік. У випадку, коли строк дії договору закінчуватиметься, а сторони не виявлять письмового бажання розірвати договір, він вважається продовженим на кожен наступний рік відповідно. Сторона, що виявили бажання з будь-яких причин розірвати договір, повинна письмово повідомити іншу сторону за сорок п`ять днів до моменту розірвання із зазначенням причин (пункт 7 договору №8006/07 від 10.09.2007).

Згідно підпункту 2.1. пункту 2 договору №8006/07 від 10.09.2007, зберігач зобов`язаний: відкрити депоненту рахунок у ЦП протягом трьох робочих днів, після подання депонентом належним чином оформлених документів згідно з вимогами зберігача та чинного законодавства України; здійснювати зберігання та облік ЦП депонента, що зберігаються у зберігача; здійснювати введення рахунку в ЦП шляхом виконання операцій згідно та в строки обумовлені внутрішніми документами зберігача, якщо порядок виконання операцій не суперечить чинному законодавству України.

Позивач на виконання умов договору №8006/07 від 10.09.2007 відкрив відповідачу рахунок у цінних паперах та надано послуги щодо його обслуговування в системі депозитарного обліку.

Пунктом 3 договору №8006/07 від 10.09.2007 сторонами узгоджено, що депонент сплачує послуги зберігачу згідно з даним договором та у відповідності з затвердженими тарифами зберігача, котрі є невід`ємною частиною даного договору та не суперечать вимогам встановленим ДКЦПФР згідно з Антимонопольним комітетом України. Оплата послуг зберігача включає в себе абонентську плату та вартість послуг в залежності від виконання дій та/або операцій, згідно з тарифами зберігача. Види, кількість та загальна вартість послуг, наданих депоненту згідно з даним договором, в т.ч. проведених за відповідний період, належним чином відображаються в акті прийому-передачі наданих послуг за певний період, котрий підписують сторони. Плата за послуги надані зберігачем, вноситься депонентом щомісячно до 15 числа наступного за тим місяцем, в якому надавалися послуги згідно акту прийому-передачі наданих послуг.

У Додатку №1 до Договору сторонами погоджено тарифи за послуги Зберігача цінних паперів відповідача.

Згідно абзацу 2 підпункту 2.3. пункту 2 договору №8006/07 від 10.09.2007, депонент зобов`язаний, сплачувати послуги зберігача у відповідності з тарифами, умовами та строками передбаченими даним договором.

Відповідно до підпункту 4.1. пункту 4 договору №8006/07 від 10.09.2007, кожна сторона зобов`язана виконувати свої обов`язки покладені на неї договором.

Позивач направляв на адресу відповідача Акти-рахунки прийому-здачі депозитарних послуг згідно з Договором.

Однак, позивач не отримував від відповідача документів, що підтверджують сплату заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи.

Абзацом 9, 10, 11 пункту 6 договору №8006/07 від 10.09.2007 передбачено, що у випадку затримки сплати вартості наданих послуг зберігача депонент сплачує зберігачу пеню в розмірі 0,5% від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати. Якщо платіж за надані депоненту депозитарні послуги прострочено більш ніж на тридцять днів та така дія депонента вважається відмовою від виконання умов даного договору, та зобов`язує депонента сплатити штраф у розмірі 50% від суми заборгованості депонента, визначеної на день фактичної сплати. Виплата штрафу та/або пені не звільняє сторони від виконання умов договору.

У відповідності до пункту 8 договору №8006/07 від 10.09.2007, в першу чергу сторони будуть вирішувати всі спірні питання, що виникли в процесі виконання умов договору, шляхом переговорів. У випадку, коли сторони не прийдуть спільної згоди по спірних питаннях, спори будуть вирішуватись в судовому порядку згідно з чинним законодавством України.

Позивач стверджує, що на дату подання позовної заяви (26.12.2023) договір №8006/07 від 10.09.2007 не є розірваним, рахунок у цінних паперах не закритий, а його обслуговування зі сторони позивача продовжує здійснюватись.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить стягнути з останнього 200, 00 грн - заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи строкова, 30 950, 00 грн - заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи прострочена, 54 330, 75 грн - заборгованість по пені за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи за період з 04.12.2022 по 04.12.2023, 15 475, 00 грн - заборгованість по штрафу за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи, 5 962, 46 грн - 3% річних, 23 163, 95 грн - інфляційні втрати.

II. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 130 082, 16 грн.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позивач станом на момент подання позовної заяви до суду (26.12.2023) продовжує обслуговувати рахунок відповідача в цінних паперах у відповідності до умов договору №8006/07 від 10.09.2007, однак відповідач не здійснює оплату комісії депозитарної установи, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

З метою повідомлення відповідачів про розгляд справи судом та про їх право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.02.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 04210, м. Київ, пр-т Володимира Івасюка, буд. 8, корп. 8, секція 1.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи повернення поштового відправлення, ухвала суду від 19.02.2024 були повернути до Господарського суду міста Києва 29.02.2024 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно із частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Також у відповідності до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Окрім цього, в ухвалі від 19.02.2024, суд повідомив відповідача, що у відповідності до статті 6 та статті 42 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 3200-ХІ, що введений в дію 18.10.2023 відповідач зобов`язаний зареєструвати «Електронний кабінет» в ЄСІТС.

Однак, відповідач не виконав обов`язок, який передбачений частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України щодо реєстрації «Електронного кабінету» в ЄСІТС.

Також, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі №910/19811/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач правом на подання відзиву в даній справі не скористалися.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи № 910/19766/23, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, втім відзиву або заяви про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи був порушений відповідачем обов`язок по оплаті комісії депозитарної установи?

- чи правильно позивач визначив періоди прострочення відповідача?

- чи правомірно позивач нарахував пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати відповідачу?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

(1) Щодо основного боргу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Пунктом 2 частини 2 зазначеної статті внормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина 1, пункт 1 частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Договір про обслуговування рахунка в цінних паперах укладається між депонентом та депозитарною установою, відповідно до якого депозитарна установа в установленому Комісією порядку на рахунку у цінних паперах веде облік цінних паперів, що належать власникові, співвласникам цінних паперів, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові, а також облік прав зазначених осіб на цінні папери, що обліковуються на певному рахунку у цінних паперах, та обмеження таких прав (частина 1 стаття 5 Закону України «Про депозитарну систему України»).

Депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, депонентів, номінальних утримувачів, здійснення обліку часток товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України; Депонент - власник цінних паперів, співвласники цінних паперів, нотаріус, на депозит якого внесено цінні папери, яким рахунок у цінних паперах відкривається депозитарною установою на підставі відповідного договору про обслуговування рахунка в цінних паперах та/або договору депозитарного обліку цінних паперів на рахунку умовного зберігання в цінних паперах (рахунка ескроу в цінних паперах) (далі - договір рахунка ескроу в цінних паперах), а також депозитарна установа, яка відкриває собі рахунок у цінних паперах на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи. Національний банк України може бути депонентом у випадках, передбачених цим Законом (пункт 5, 7 частина 1 стаття 1 Закону України «Про депозитарну систему України»).

Як підтверджено матеріалами справи, 10.09.2007 між сторонами укладено договір про відкриття рахунку в цінних паперах №8006/07, відповідно до пункту 1 якого, відповідач доручає, а позивач зобов`язується надати відповідачу послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах (ЦП), зберігання належних депоненту ЦП, проведення операцій по даному рахунку, отримання прибутку по ЦП на викладених в договорі умовах згідно Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17.10.2006 за №999, внутрішньому положенню зберігача ЦП та інших внутрішніх документах зберігача, чинному законодавству України та на підставі розпоряджень відповідача.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору (частина 7 статті 180 Господарського кодексу України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7 договору №8006/07 від 10.09.2007 передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Строк дії договору один рік. У випадку, коли строк дії договору закінчуватиметься, а сторони не виявлять письмового бажання розірвати договір, він вважається продовженим на кожен наступний рік відповідно. Сторона, що виявили бажання з будь-яких причин розірвати договір повинна письмово повідомити іншу сторону за сорок п`ять днів до моменту розірвання із зазначенням причин.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження розірвання договору про відкриття рахунку в цінних паперах №8006/07 від 10.09.2007, а отже він є чинним.

Рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства (частина 1 стаття 5 Закону України «Про депозитарну систему України»).

Позивачем на виконання пункту 1 та підпункту 2.1. пункту 2 договору №8006/07 від 10.09.2007 було надано послуги відповідачу щодо його обслуговування в системі депозитарного обліку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 3 договору №8006/07 від 10.09.2007, депонент сплачує послуги зберігачу згідно з даним договором та у відповідності з затвердженими тарифами зберігача, котрі є невід`ємною частиною даного договору. Оплата послуг зберігача включає в себе абонентську плату та вартість послуг в залежності від виконання дій та/або операцій, згідно з тарифами зберігача. Плата за послуги надані зберігачем, вноситься депонентом щомісячно до 15 числа наступного за тим місяця, в якому надавалися послуги згідно акту прийому-передачі наданих послуг.

Позивач направляв на адресу відповідача Акти-рахунки прийому-здачі депозитарних послуг згідно з Договором на підтвердження чого надав примірники відповідних актів та копії списків згрупованих повідомлень.

Однак, відповідач в свою чергу не здійснював позивачу оплату комісії за обслуговування рахунка у цінних паперах за договором №8006/07 від 10.09.2007 за тарифами, які встановлені додатком №1 до даного договору.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України). Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 стаття 614 Цивільного кодексу України).

Відповідач належних та допустимих доказів здійснення оплати позивачу комісії за обслуговування рахунка у цінних паперах за договором №8006/07 від 10.09.2007 або заперечень щодо вищенаведених обставин не надав та іншого матеріали справи не містять.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 3 стаття 13 та частина 1 стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Натомість судом встановлено, що позивач розпочинає нараховувати комісію з лютого 2012 року, однак, акти які долучені позивачем для підтвердження зазначеної суми датуються з січня 2016 по листопад 2023. Окрім цього, як вбачається з наданого розрахунку, що станом на лютий 2012 року в відповідача уже була заборгованість у розмірі 2 800, 00 грн.

Щодо зазначених обставин, позивач зазначає, що первинні документи по договору №8006/07, які датовані до лютого 2012 року були знищені згідно статті 674а Постанови НБУ від 08.12.2004 №601. Також знищенні були акти-рахунки, які датовані лютим 2012 - груднем 2015 року.

На підтвердження зазначених обставин, позивач до матеріалів справи долучив витяг з акту №21 про вилучення для знищення документів, не внесених до національного архівного фонду після 01.01.2022 у відповідності до якого місячні рахунки банків за послуги, що надані їм депозитарієм цінних паперів та місячні рахунки депозитарної установи (зберігача) за послуги, що надані депонентам та емітентам за період 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 років здані на переробку.

Натомість, позивач надав виписку з особового рахунку відповідача з 01.02.2012 по 04.12.2023, з якої вбачається, що розпочинаючи з лютого 2012 кожний місяць нараховував комісію за депозитарні послуги у розмірі 200, 00 грн (в березні 2018 року - 150 грн).

В матеріалах справи наявні акти-рахунки, які датовані січнем 2016 - листопадом 2023 років. Всі акти підписані лише позивачем.

На підтвердження факту надання відповідачу актів-рахунків прийому-передачі наданих послуг згідно з договором №8006/07 від 10.09.2007, позивач до матеріалів справи надав копії списків згрупованих повідомлень та копії поштових конвертів, які були повернуті позивачу без вручення адресату, тобто відповідачу.

Одночасно з цим, позивач повідомив, що поштові реєстри за період з 2012-2016 років знищені, на підтверджено чого надав копії витягів з актів №12, №13, №14, №15, №16, №17, №20, №21.

Однак, судом встановлено, що позивач до позовної заяви фактично надав списки згрупованих повідомлень, які датуються 2018-2023 роками.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 стаття 73 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (частина 1 стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, суд констатує, що в матеріалах справи відсутні акти-рахунки прийому-передачі наданих послуг за період лютий 2012 - грудень 2015 років. З наданого позивачем витягу з акту №21 про знищення актів за зазначений період, неможливо встановити, що були знищені, зокрема, акти які виставлялись відповідачу в межах договору №8006/07 від 10.09.2007 за період 2012-2015 років, а тому зазначений доказ є не належним.

Окрім цього, умовами договору між сторонами узгоджено, що оплата проводиться на підставі актів-рахунків прийому-передачі наданих послуг, одночасно з цим в матеріалах справи відсутні докази направлення актів відповідачу за період з лютого 2012 по грудень 2016, у зв`язку з тим, що вони були знищені позивачем та на підтвердження чого останній надає відповідні витяги з актів про знищення, але з наданих витягів також не можливо встановити чи направлялись акти відповідачу, а тому зазначені докази також є неналежними.

Також, позивач на додав до позовної заяви (або заяви про усунення недоліків) докази направлення актів за 2017 рік відповідачу.

З огляду на зазначене, суд відмовляє позивачу в стягненні заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи за період з лютого 2012 по грудень 2017, у зв`язку з відсутністю актів за період 2012-2015 років та доказів направлення актів відповідачу за період 2012-2017 років.

Щодо вимог про стягненні заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи за період 2018-2023 років, в матеріалах справи наявні докази надсилання кореспонденції відповідачу за зазначений період.

Однак, в матеріалах справи наявні лише копії списків згрупованих повідомлень та копії поштових конвертів, які повернулись позивачу, відтак в суду відсутні можливості встановити, чи дійсно позивач направляв відповідачу акти, які додані до позовної заяви, оскільки відсутні описи вкладень до таких відправлень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18.

Відтак, оскільки в матеріалах справи наявні акти за 2018-2023 років, списки згрупованих повідомлень за цей самий період, твердження позивача про те, що списки підтверджують надсилання відповідачу актів та відсутності заперечень та (або) пояснень щодо зазначених обставин відповідача, з урахуванням стандарту вірогідності доказів, який закріплений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить до висновку, що обставини надсилання відповідачу актів за 2018-2023 є більш вірогідними, ніж їх не надсилання.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 81 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, вимоги позивач про стягненні з відповідача заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи за період з січня 2018 по листопад 2023 року підлягає задоволенню у загальному розмірі 14 150, 00 грн.

Також задовольняється вимога позивача про стягнення з відповідача строкової заборгованості по оплаті комісії депозитарної установи за грудень 2023 року у розмірі 200, 00 грн.

(2) Щодо пені та штрафу.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 54 330, 75 грн за період з 04.12.2022 по 03.12.2023 та штраф у розмірі 15 475, 00 грн.

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (частина 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина 2 статті 343 Господарського кодексу України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина 2 стаття 343 Господарського кодексу України, стаття 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

У випадку затримки сплати вартості наданих послуг зберігача депонент сплачує зберігачу пеню в розмірі 0,5% від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати (абзац 9 пункту 6 договору №8006/07 від 10.09.2007).

Якщо платіж за надані депоненту депозитарні послуги прострочено більш ніж на тридцять днів та така дія депонента вважається відмовою від виконання умов даного договору, та зобов`язує депонента сплатити штраф у розмірі 50% від суми заборгованості депонента, визначеної на день фактичної сплати (абзац 10 пункту 6 договору №8006/07 від 10.09.2007).

Як вбачається з розрахунку пені, позивач розпочинає здійснювати нарахування з 04.12.2022 на суму боргу, яка існувала на той момент, а саме 28 550, 00 грн та кожний місяць додається 200 грн на суму, розрахунок закінчується 03.12.2023.

Однак, оскільки судом відмовлено в задоволенні вимог про стягнення заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи за період 2012-2017, наданий позивачем розрахунок пені є неправильними.

Таким чином, сума заборгованості, яка була наявна у відповідача перед позивачем на 04.12.2022 складала 11 750, 00 грн.

За таких обставин, суд здійснивши перерахунок пені на актуальну суму боргу на момент початку розрахунку (04.12.2022) з додаванням кожний місяць 200 грн до 03.12.2023 зазначає, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 5 954, 79 грн.

Розрахунок штрафу також неправильний, оскільки позивач нараховує штраф у розмірі 50% від загальної суми заборгованості, яка за розрахунками позивача становить 30 950, 00 грн.

Проте, оскільки судом позовні вимоги про стягнення заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи задоволені лише за період 2018-2023 років, то сума боргу становить 14 150, 00 грн.

За таких обставин, суд здійснивши перерахунок штрафу зазначає, що розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача становить 7 075, 00 грн.

(3) Щодо 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 5 962, 46 грн та інфляційні втрати у розмірі 23 163, 95 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Як вбачається з наданих розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, позивач розпочинає здійснювати такі нарахування з лютого 2012 року з додаванням кожний місяць 200 грн.

Проте, як судом неодноразово зазначено, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи судом задоволені за період 2018-2023 років.

З огляду на зазначене, суд здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з січня 2018 року з додаванням кожний місяць 200 грн (в березні 2018 року 150, 00 грн) по 03.12.2023 (дата визначена позивачем) зазначає, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1 250, 19 грн та сума інфляційних втрат 1 208, 75 грн.

VI. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки, даним рішенням позовні вимоги задовольняються частково, в такому випадку суд покладає суму судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 615, 66 грн, інша частина судового збору покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпортативний інвестиційний фонд «РІНАКО-ПРОГРЕС» про стягнення 130 082, 16 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпортативний інвестиційний фонд «РІНАКО-ПРОГРЕС» (04210, м. Київ, пр-т Володимира Івасюка (Героїв Сталінграда), буд 8, корп. 8, секція 1; ідентифікаційний код: 34682726) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1; ідентифікаційний код: 23697280) прострочену заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи у розмірі 14 150 (чотирнадцять тисяч сто п`ятдесят) грн 00 коп., строкову заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи у розмірі 200 (двісті) грн 00 коп., пеню у розмірі 5 954 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн 79 коп., штраф у розмірі 7 075 (сім тисяч сімдесят п`ять) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 1 250 (одна тисяча двісті п`ятдесят) грн 19 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 208 (одна тисяча двісті вісім) грн 75 коп., судовий збір у розмірі 615 (шістсот п`ятнадцять) грн 66 коп.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення простроченої заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи у розмірі 16 800, 00 грн, пені у розмірі 48 375, 96 грн, штрафу у розмірі 8 400, 00 грн, 3% річних у розмірі 4 712, 27 грн, інфляційних втрат у розмірі 21 955, 20 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких