Ухвала

від 02.09.2024 по справі 458/807/24

ТУРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 458/807/24

2/458/286/2024

УХВАЛА

про забезпечення позову

02.09.2024 м.Турка

Суддя Турківського районного суду Львівської області Волинець М.З. розглянувши заяву Малого виробничо-комерційного приватного підприємства «АГРО» ЛТД про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Турківського районного суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом Малого виробничо-комерційного приватного підприємства «АГРО» ЛТД до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

29.08.2024 через підсистему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання Малого виробничо-комерційного приватного підприємства «АГРО ЛТД» про забезпечення позову, яке зареєстровано та передано судді 30.09.2024.

В обґрунтування заявленого клопотання заявник покликається на те, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми боргу з відповідача ОСОБА_1 за невиконання умов договору купівлі-продажу нежитлового приміщення бар-ресторану « ОСОБА_2 » від 06.10.2023. Представнику позивача 27.08.2024 стало відомо, що відповідач ОСОБА_1 виставив на продаж нежитлове приміщення бар-ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з веб-сайту «OLX» (htpp: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та долученими до клопотання фото із сайту. Із зазначеного на сайті повідомлення вбачається , що нежитлове приміщення бар-ресторану « ОСОБА_2 », яке знаходиться в м. Турка продається за 75000 доларів США, в той час, коли відповідач не повернув кошти за приміщення позивачу. Позивач, в особі директора ОСОБА_3 , зателефонувала відповідачу з вимогою повернути кошти, на що останній відповів, що кошти повертати не буде, зазначене приміщення дійсно продає та після продажу планує покинути територію України.

Заявник вважає, що у випадку відчуження відповідачем нежитлового приміщення бар-ресторану « ОСОБА_2 », що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 до набрання чинності рішенням у справі, в подальшому не буде реальної можливості виконати рішення суду по цій справі у випадку задоволення позовних вимог. А від так потрібно заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо нежитлового приміщення бар-ресторану « ОСОБА_2 », що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Просить накласти арешт на нежитлове приміщення бар-ресторану « ОСОБА_2 », що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) в межах ціни позову на загальну суму 370000 (триста сімдесят тисяч) грн. 00коп.

Відповідно до положень частини 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, суд вважає, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України, такими зокрема, згідно з п. 1 вказаної норми права, є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч. 8 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню.

Суд зазначає, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.09.2020 в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір, при цьому врахувавши наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовною вимогою, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

З урахуванням викладеного, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов такого висновку.

З матеріалівпозовної заявислідує,що міжсторонами існуєспір,предметом якогоє сумаборгу врозмірі 370000(тристасімдесят тисяч)грн 00коп.,які відповідачповинен сплатитипозивачу,згідно договорукупівлі-продажунежитлового приміщення,яке знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 . Сума пред`явлена позивачем до стягнення з відповідача становить 370 000 (триста сімдесят тисяч) грн 00 коп.

Актуальність права власності та належність відповідачу на праві власності вказаного в заяві про забезпечення позову нерухомого майна нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та відповідає умовам договору купівлі-продажу від 06.10.2023 (п. 3.1 вказаного договору). Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

У випадку подання позову про стягнення боргу можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23).

Висновки, що в справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постановах Верховного Суду від 12.12.2020 у справі № 381/4019/18, від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21.

Позивач висловлює обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову та ненакладення арешту на нерухоме майно відповідача призведе до неможливості/утруднення виконання рішення суду про стягнення з відповідача значної суми коштів.

Вид забезпечення позову - накладення арешту на нерухоме майно відповідача, який просить застосувати сторона позивача, забезпечить збалансованість інтересів сторін під час вирішення спору.

Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу.

Беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позову, який знаходиться на розгляді в суді, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позов; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, а тому подане клопотання про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч.2 ст.157 ЦПК України, примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Керуючись ст. 149-150, 153, 157 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в:

Клопотання Малого виробничо-комерційного приватного підприємства «АГРО ЛТД» про забезпечення позову у справі за позовом Малого виробничо-комерційного приватного підприємства «АГРО ЛТД» до ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити.

Накласти арешт на нежитлове приміщення бар-ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) в межах ціни позову на загальну суму 370000 (триста сімдесят тисяч) грн. 00коп.

Копію ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням заявнику направити для негайного виконання Турківському відділу Державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Копію ухвали направити заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Вжиті судом заходи забезпечення позову можуть бути скасовані у випадках, встановлених ст.158 ЦПК України.

Суддя М.З. Волинець