Ухвала

від 28.08.2024 по справі 991/7201/24

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

Слідча суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/7201/24Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/600/24

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2024 рокумісто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретарки судового засідання ОСОБА_5 ,

представника ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 , подану на ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 20 серпня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52021000000000296

В С Т А Н О В И Л А:

І. Процедура

1. Судове провадження у цій справі розпочато Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду згідно з отриманою 23.08.2024, направленою того ж дня електронною поштою, апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 , поданою на підставі п. 9 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ на ухвалу слідчої судді від 20.08.2024, постановлену у відповідності до абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК (а. с. 180, 189-192, 198-206, 220).

ІІ. Зміст оскаржуваного рішення

2. Ухвалою слідчої судді задоволено клопотання прокурора - накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на майно, яке належить ОСОБА_8 , а саме:

Apple iPhone 14 Pro s/n НОМЕР_1 та Apple iPhone 15 Pro s/n НОМЕР_2. 3 . Зазначене рішення мотивоване: (1) детективами Національного антикорупційного бюро України /надалі - НАБУ/ здійснюється досудове розслідування у межах кримінального провадження №52021000000000296, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України /далі - КК/ щодо обставин незаконного відчуження земельної ділянки з державної власності; (2) на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.07.2024 детективи НАБУ провели обшук адміністративних приміщень, що на праві власності належать Товариству з обмеженою відповідальністю /далі - ТОВ/ «ТВ-Тоніс» за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем здійснення ОСОБА_9 господарської діяльності; (3) під час обшуку кабінету першого заступника виконавчого директора ТОВ «Столиця груп» ОСОБА_8 , який знаходиться за даною адресою віднайдено та вилучено мобільні телефони Apple iPhone 14 Pro s/n НОМЕР_1 та Apple iPhone 15 Pro s/n НОМЕР_2 , код доступу до яких власником не повідомлено; (4) в ході огляду зазначених мобільних телефонів виявлено листування та контакти осіб, пов`язаних з ймовірним кримінальним правопорушення, (5) скопіювати вміст мобільних телефонів на місці не було можливим; (6) постановою детектива вказані телефони визнані речовими доказами та призначено комплексну судову комп`ютерно-технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій; (7) арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів; (8) існує ризик приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження зазначеного майна; (9) тимчасове застосування заходу забезпечення кримінального провадження щодо мобільних телефонів не становитиме надмірного втручання та не призведе до суттєвих негативних наслідків для осіб; (10) накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права, а має тимчасовий характер.

ІІI. Вимоги та доводи особи, яка звернулася з апеляційною скаргою

4. В апеляційній скарзі представник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити.

4.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що: (1) клопотання прокурора подане поза межами строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК, і відсутнє обґрунтування причин пропуску такого строку та не заявлено клопотання про його поновлення; (2) обшук було проведено із грубим порушенням норм КПК; (3) ОСОБА_8 під час обшуку повністю співпрацював зі слідством і надав безперешкодний доступ до своїх мобільних телефонів, а тому необхідність у їх вилученні - відсутня; (4) у клопотанні прокурора відсутні відомості, які б пов`язували ОСОБА_8 із кримінальним правопорушенням, котре розслідується у даному кримінальному провадженні; (5) ОСОБА_8 не є у даному кримінальному провадженні ані підозрюваним, ані обвинуваченим, тому його майно не може бути конфіскованим або вилученим у зв`язку із даним розслідуванням; (6) відсутні ризики.

4.2. В судовому засіданні представник підтримав свою апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній.

IV. Узагальнені позиції інших учасників

5. Інші учасники судового провадження висловили свої позиції.

5.1. ОСОБА_8 , будучи обізнаним про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибув, із клопотаннями про відкладення судового засідання чи розгляду апеляційної скарги за його особистої участі не звертався.

5.2. Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги представника.

V. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів

6. Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчою суддею, та зробленим висновкам, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

(§1) Щодо відсутності в особи статусу підозрюваного

7. В оскаржуваному рішенні слідча суддя дійшла висновку, що наведені у клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, зазначені у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань, підтверджені наданими прокурором матеріалами у мірі, достатній для вирішення питань, пов`язаних із розглядом клопотання про арешт майна.

7.1. На спростування цього висновку представник вказав, що: (1) прокурором не доведено існування причинного зв`язку між ймовірно вчиненим злочином у даному кримінальному провадженні та власником майна, накладення арешту на яке оскаржується; (2) ОСОБА_8 не є у даному кримінальному провадженні ані підозрюваним, ані обвинуваченим, тому його майно не може бути вилученим у зв`язку із проведенням розслідування.

7.2. Прокурор вказав про законність й обґрунтованість рішення слідчої судді в цій частині.

7.3. За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів вважає, що доводи представників власника майна стосовно відсутності обґрунтованої підозри причетності ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення не мають жодного правового значення для прийняття рішення про накладення арешту на майно.

7.4. Надаючи саме таку оцінку, суд апеляційної інстанції виходить із того, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК).

7.5. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК).

7.6. «Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» /Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, заява №42310/04).

7.7. Але використане законодавцем у п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК формулювання «існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості», якщо його порівняти із формулюванням «наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення», яке застосовано у ч. 2 ст. 177 КПК, вказує на те, що для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна достатньо, щоб сторона обвинувачення довела не факт повідомлення певній особі про підозру, а лише наявність відомостей, котрі можуть свідчити про сам факт вчинення кримінального правопорушення. Оскільки, на відміну від ч. 2 ст. 177 КПК, у п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК не зазначено про вчинення злочину особою, а лише вказано про його вчинення.

7.8. Отже, стандарт щодо підозри, який використовується судом при вирішенні питання щодо арешту майна є іншим ніж під час вирішення питання обрання підозрюваному запобіжного заходу, і є значно нижчим за стандарт «поза розумним сумнівом», який застосовується на стадії вирішення питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акту. Зокрема, коли вирішується чи накладати арешт на майно суд має врахувати наявність обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК), а не вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК), яка враховується під час обрання запобіжного заходу.

7.9. Так, у ході застосування наведеного підходу судом апеляційної інстанції враховується те, що, як правильно встановлено слідчою суддею, у кримінальному провадженні №52021000000000296 розслідуються обставини зловживання службовими особами, зокрема, Головного управління Держгеокадастру у Київській області своїм службовим становищем, під час якого вони, за версією слідства, завдяки зміні всупереч ст. 20, 122 Земельного кодексу України цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 3222486200:04:001:5006 відчужили на користь третіх осіб 18 га земель державної власності ринковою вартістю 19 177 398,00 грн, які попередньо сформовані за рахунок вказаної земельної ділянки, що до того перебувала у власності Києво-Святошинської (Бучанської) районної державної адміністрації Київської області (а. с. 7, 35-132).

7.9.1. Зокрема, зміна цільового призначення вищезгаданої земельної ділянки відбулася за заявою ТОВ ««Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний» (а. с. 52).

7.9.2. Відповідно до протоколу про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем від 27.09.2021 зафіксовано надсилання ОСОБА_9 іншому абоненту скан-копії договору оренди земельної ділянки від 11.09.2021 між Києво- Святошинською державною адміністрацією та ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний», а також листування згідно з яким 25.05.2021 інший абонент повідомляє ОСОБА_9 : «(1) столиця проводить реєстрацію в реєстрі нерухомого майна нових виділених земельних ділянок на фізичних осіб (9 ділянок в сумі на 18 га), а також реєстрацію земельної ділянки №3222486200:04:001:5595 площею 129,1826 га, яка залишається в оренді у ринку; (2) у нотаріуса у Василькові підписуємо додаткове погодження до Договору оренди землі, яким зменшуємо загальну площу орендованої землі до 139,4239 га; (3) Також у Василькові проводимо реєстрацію права оренди на новостворену ділянку №3222486200:04:001:5595 площею 129,1826 га, яка утворилася у результаті виділення 9 ділянок на фізичних осіб», на що ОСОБА_9 у відповідь надіслала анімаційні зображення, що символізують радість (а. с. 112-121).

7.9.3. ОСОБА_8 є першим заступником виконавчого директора ТОВ «Столиця груп» (а. с. 18).

7.9.4. ТОВ «Столиця груп» фактично контролюється ОСОБА_9 (а. с. 10).

7.10. Ураховуючи наведене і те, що арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи... (ч. 3 ст. 170 КПК), й у кримінальному провадженні №52021000000000296 існує обґрунтована підозра вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості (тяжкого злочину), що може бути підставою для арешту майна, то арешт майна може бути накладений не лише на майно підозрюваних, але й будь-яких інших осіб, які самі є особами чи пов`язані з особами, причетність яких до вчинення кримінального правопорушення перевіряється органом досудового розслідування у кримінальному провадженні.

7.11. Оскільки за матеріалами справи вбачається, що ОСОБА_8 є особою, пов`язаною з ОСОБА_9 (заступник виконавчого директора товариства, яке фактично контролюється нею), причетність якої до вчинення злочину перевіряється в кримінальному провадженні №52021000000000296, то хоч він і не є підозрюваним, але арешт на його мобільні телефони може бути накладений.

(§2) Щодо права на вилучення майна, віднайденого у ході обшуку

8. Слідча суддя, постановляючи оскаржуване рішення, дійшла висновку, що в органу досудового розслідування було право на вилучення мобільних телефонів під час обшуку, дозвіл на проведення якого надано ухвалою слідчого судді від 02.07.2024, та враховуючи, що (1) ОСОБА_8 не надав паролі до систем логічного захисту мобільних телефонів і вони були переведені в режим «без інтернету», що унеможливило виявлення файлів, й (2) існує необхідність у проведенні експертного дослідження вилученого майна.

8.1. Сторона власника майна, заперечуючи проти висновків слідчої судді, зазначила, що (1) не було необхідності тимчасово вилучати електронні інформаційні системи, оскільки ОСОБА_8 повністю співпрацював зі слідством і надав усю необхідну інформацію, а (2) в протоколі обшуку не зазначено, що мобільні термінали містять інформацію, яка є необхідною для розслідування кримінального провадження, або що вони є засобами чи знаряддям вчинення злочину.

8.2. Прокурор заперечував проти наведеного доводу, вказуючи, що судом органу досудового розслідування було надано дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання та вилучення, зокрема, мобільних телефонів.

8.3. За наслідками перевірки доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає їх не обґрунтованими та погоджується із висновком слідчої судді стосовно наявності у детектива повноважень на вилучення мобільних телефонів ОСОБА_8 .

8.4. Роблячи наведений висновок, суд апеляційної інстанції виходить із того, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 223 КПК).

8.5. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду (абз. 2 ч. 2 ст. 168 КПК).

8.6. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК).

8.7. Оскільки згідно з матеріалами судового провадження встановлено, що детективи НАБУ вилучили мобільні телефони через ненадання детективам ОСОБА_8 паролів до систем логічного захисту та неможливістю повністю скопіювати пам`ять мобільних терміналів, віднайдення яких було, зокрема, завданням обшуку, дозвіл на який наданий за рішенням слідчої судді, а також враховуючи наявність на вилучених мобільних телефонах документів в електронному вигляді й листування у програмних продуктах миттєвого обміну повідомленнями, які можуть бути використані у якості доказів у зазначеному кримінальному провадженні, у тому числі видалені та пошкоджені файли, для відновлення яких необхідне проведення експертного дослідження (а. с. 8-25, 30-34, 168-170), колегія суддів вважає, що детектив мав повне право на прийняття рішення стосовно вилучення відповідного майна, надання якого разом з інформацією, що міститься на відповідних носіях, є необхідною умовою подолання логічного захисту і отримання доступу до наявної в них інформації.

(§3) Щодо відповідності майна критеріям речових доказів

9. Слідча суддя в оскаржуваній ухвалі дійшла висновку, що мобільні телефони відповідають критерія речових доказів, адже можуть містити інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

9.1. Заперечуючи проти зазначеного, представник вказав, що відсутні обставини необхідності в накладенні арешту на мобільні телефони, зокрема, надані до клопотання документи не містять жодних ознак того, що вилучене майно зберігає відомості, які можуть бути доказом у кримінальному провадженні.

9.2. Прокурор зазначив, що доводи сторони захисту є необґрунтованими та спростовуються доказами, наявними у матеріалах провадження, які підтверджують відповідність вилучених мобільних телефонів критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК.

9.3. За підсумками апеляційного перегляду колегія суддів вважає, що існують підстави для накладення арешту на відповідне майно, передбачені абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК, про наявність яких правильно зазначила слідча суддя.

9.4. Вищевказаного висновку суд апеляційної інстанції дійшов, ураховуючи, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК).

9.4.1. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою збереження речових доказів) (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК).

9.4.2. У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК).

9.5. Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).

9.6. Отже, вилучені під час обшуку мобільні телефони, власником яких є ОСОБА_8 , відповідатиме за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що вони (1) були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, (2) зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, (3) містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, (4) були об`єктом кримінально протиправних дій, (5) набуті кримінально протиправним шляхом.

9.7. Ураховуючи обставини, встановлені у п. п. 7.9. і 8.7. даної ухвали, колегія суддів вважає, що вилучені під час обшуку за місцем здійснення господарської діяльності суб`єктів господарювання, які пов`язані з ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , мобільні телефони, належні ОСОБА_8 (iPhone 14 Pro та iPhone 15 Pro), містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому, відповідають ознакам, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК. Доказів, які б спростовували наведені висновки, представником надано не було і судом не встановлено.

9.8. Отже, враховуючи вищезазначене, зважаючи на існування достатніх підстав вважати, що наявні на вилучених мобільних телефонах відомості мають значення для кримінального провадження, в інший спосіб отримати неможливо, наявні підстави для накладення арешту на майно.

(§4) Щодо наявності/відсутності ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК

10. В оскаржуваній ухвалі слідча суддя робить висновок, що доводи сторони обвинувачення про існування ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження є цілком обґрунтованими, а тому мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання даним ризикам може бути досягнута.

10.1. У свою чергу представник власника майна заперечував проти наведеного висновку, вказавши, що жодних ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження телефонів не існує.

10.2. Прокурор заперечив проти доводів представника, вказавши, що слідча суддя дійшла правильних висновків.

10.3. У ході апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, колегія суддів встановила, що завдяки накладенню арешту може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням, зокрема вдасться перешкодити приховуванню, пошкодженню, псуванню, знищенню, перетворенню, та відчуженню мобільних телефонів, на яких міститься інформація, важлива для правильного встановлення обставин кримінального правопорушення.

10.4. Наведеного висновку колегія суддів дійшла, враховуючи, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 132 КПК).

10.5. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, зокрема що може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням (п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК).

10.6. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК).

10.7. Відповідно до вимог ст. ст. 2, 9, 25, 91 КПК на сторону обвинувачення покладається вжиття заходів щодо швидкого, всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення події кримінального правопорушення, осіб, які його вчинили, інших обставин, що підлягають доказуванню.

10.8. У ході застосування до цієї справи наведеного підходу колегія суддів виходить із: (1) права сторони обвинувачення самостійно визначати, які докази необхідно додатково зібрати на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню; (2) існування високої ймовірності (ризику) приховування, пошкодження, знищення або перетворення інформації, яка міститься на мобільних телефонах, у тому числі зважаючи на неможливість їх повного огляду та дослідження (а. с. 15-25); (3) ненадання ОСОБА_8 паролів доступу до вилучених мобільних телефонів детективам, що може свідчити про існування видаленого листування, яке може мати значення у даному кримінальному провадженні, (4) відсутності в сторони обвинувачення можливості самостійно під час обшуку подолати логічний захист телефонів. Усе це в сукупності може вказувати на намагання власника майна приховати від органу досудового розслідування факт наявності на зазначених носіях чи в хмарному сховищі, до якого вони прив`язані, інформації про події, що розслідуються у кримінальному провадженні №52021000000000296.

10.9. Отже, враховуючи вищезазначене, зважаючи на існування достатніх підстав вважати, що наявні на вилучених мобільних телефонах відомості, які мають значення для кримінального провадження, в інший спосіб отримати неможливо, а незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може спричинити настання ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК (приховування, пошкодження, знищення та перетворення зазначених відомостей), тому накладення арешту на майно є необхідним, оскільки може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звернулася з клопотанням.

(§5) Щодо інших доводів

11. Щодо інших доводів апеляційної скарги, то колегія суддів також вважає їх необґрунтованими, оскільки вилучені мобільні телефони не є тимчасово вилученим майном в розумінні глави 16 КПК, зважаючи на приписи ч. 7 ст. 236 КПК і те, що у цій справі йдеться про мобільні телефони, необхідність відшукання яких була зазначена в дозволі на обшук - ухвалі слідчої судді. Крім того, обставини подачі клопотання про арешт майна (а. с. 15-15, 133-136) вказують, що сторона обвинувачення із клопотанням про накладення арешту на майно ОСОБА_8 звернулася з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

12. Інших порушень вимог КПК в ході апеляційного перегляду також не встановлено.

(§6) Висновки

13. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.

13.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді колегія суддів суду апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (ч. 3 ст. 407 КПК).

13.2. Ураховуючи, що в ході апеляційного перегляду доводи представника не знайшли свого підтвердження, у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 98, 131, 132, 167-173, 236-237, 370, 376, 405, 407, 409, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника залишити без задоволення, ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 20 серпня 2024 року - без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4