Рішення

від 23.08.2024 по справі 385/1815/23

ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 385/1815/23

Провадження № 2/385/31/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.08.2024 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Венгрина М. В.

секретар судового засідання Шевченко Л. О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Медвідя В. А.

відповідачки ОСОБА_2

представника третьої особи - Органу опіки та піклування Поліщук Н. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради та Благовіщенський відділ реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства, зміну прізвища дитини та визначення місця проживання дитини з батьком,

встановив:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідачки, в якому просив визнати його батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказавши батьком дитини ОСОБА_1 , змінити прізвище дитини на ОСОБА_4 та визначити місце проживання дитини з батьком.

Позиції учасників справи

В обґрунтування позову позивач покликався на те, що з вересня 2013 року по липень 2019 року він проживав з відповідачкою в належному йому будинку по АДРЕСА_1 . Від спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Матір`ю дитини записана ОСОБА_2 , а запис про батька вказано зі слів матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. З липня 2019 року сторони почали проживати окремо - позивач в власному житловому будинку по АДРЕСА_2 , а відповідачка залишилась проживати в будинку по АДРЕСА_1 , належному позивачу. Більшу частину часу з 2019 року дитина знаходилась із позивачем та проживала в нього, інколи залишалась у відповідачки. В серпні 2023 року відповідачка забрала сина та виїхала в невідомому напрямку, чим обмежила спілкування позивача з дитиною та вчиняє перешкоди щодо участі у вихованні дитини. З народження дитини позивач опікувався нею, забезпечував, проводив з ним час як батько з сином, ОСОБА_5 називав його батьком. Він цікавився навчанням дитини і його розвитком, відвідував батьківські збори. Відповідачка відмовляється подати до органів РАЦС спільну заяву про внесення запису про нього, як про батька дитини. Також оскільки і раніше ОСОБА_5 проживав з ним, то він бажає змінити місце проживання дитини та встановити таке з батьком. Умови проживання в нього задовільні, наявні меблі, техніка, кімната для дитини з ліжком, шафою, столом, для підготовки уроків, комп`ютером. Також позивач має стабільний дохід.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов в повному обсязі, просили такий задоволити. Представник позивача - адвокат Медвідь В. А. додатково зазначив, що відповідачка ухилилась від участі в проведенні судової генетичної експертизи, що була призначена судом в справі.

Відповідачка правом подання відзиву не скористалась. В судовому засіданні позовні вимоги заперечила, просила в позові відмовити повністю. Покликалась на те, що не бажає, щоб ОСОБА_5 контактував з позивачем по справі, оскільки той жорстоко поводився з нею. Зазначила, що їй було відомо про призначену судом експертизу, зрозумілі наслідки ухилення від участі в такій. Визнала, що певний час з 2014 року проживала з ОСОБА_1 однією сім`єю, саме він дав ім`я ОСОБА_5 . Той називав його батьком та ставиться до позивача як до батька. Після того як розійшлись - ОСОБА_5 проживав частину часу з ОСОБА_1 , частину з нею. Позивач піклувався про ОСОБА_5 , але це не свідчить, що він є його біологічним батьком. Також в 2022 році вона спершу поїхала з дітьми до Німеччини, де прожила близько шести місяців, потім повернулась до України та проживала в притулку в м. Полтава, а зараз повернулась та проживає в с. Солгутове Голованівського району. Там їй з трьома дітьми надали будинок, де вона самотужки зробила ремонт і має невеличке господарство - тримає козу, курей. Влаштувала Георгія до місцевої школи.

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Гайворонської міської ради в судовому засіданні просила прийняти рішення на розсуд суду вказала, що сім`я ОСОБА_2 на обліку в службі в справах дітей не перебувала, умови проживання в позивача кращі, але відповідачка теж старається створити хороші умови.

Представниця третьої особи Благовіщенського відділу реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи за її відсутності та прийняття рішення на розсуд суду.

Рух справи

Ухвалою від 02.11.2023 відкрито провадженні в справі, призначено підготовче засідання.

24.11.2023 від Органу опіки та піклування Гайворонської міської ради надійшов висновок щодо доцільності проживання малолітнього ОСОБА_3 біля батька.

30.11.2023 представником позивача подано клопотання про виклик та допит свідків, яке задоволене ухвалою суду від 30.11.2023. Даною ухвалою витребувано докази в Гайворонського відділу ДРАЦС за клопотанням позивача та оголошено перерву в підготовчому засіданні.

Протокольною ухвалою від 18.12.2023 відкладено підготовче засідання.

12.02.2024 від представника позивача надійшло клопотання про призначення молекулярно-генетичної експертизи

13.02.2024 позивачем подано заяву про проведення підготовчого засідання за його відсутності та підтримання клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою від 13.02.2024 призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, зупинено провадження в справі.

26.02.2024 до суду надійшло клопотання експерта.

Ухвалою від 27.02.2024 поновлено провадження в справі для вирішення клопотання експерта.

Ухвалою від 20.03.2024 клопотання експерта задоволено, зупинено провадження в справі.

22.04.2024 до суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи у зв`язку з неявкою для відібрання зразків епітелію ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою від 25.04.2024 поновлено провадження в справі.

22.05.2024 від представника позивача надійшло клопотання про виклик свідків.

Ухвалою від 12.07.2024 замінено третю особу Гайворонський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) на його правонаступника Благовіщенський відділ реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса).

Ухвалою від 12.07.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.

30.07.2024 представником позивача подано клопотання про заміну викликаних свідків, яке задоволено протокольною ухвалою від 30.07.2024.

Протокольною ухвалою 30.07.2024 відкладено судове засідання, зобов`язано Орган опіки та піклування провести обстеження умов проживання відповідачки ОСОБА_2 за новим місцем проживання, оголошено перерву.

14.08.2024 від представника третьої особи Благовіщенського відділу РАЦС надійшло клопотання про проведення розгляду справи за відсутності представника, прийняття рішення на розсуду суду.

Розгляд справи по суті завершено 23.08.2024, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Суд вважав за можливим проводити судовий розгляд за відсутності представника третьої особи Благовіщенського відділу РАЦС, який скористався своїм правом та подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Судом встановлено

ОСОБА_1 отримує пенсію у зв`язку з наявністю інвалідності 1 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с. 7).

З свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 03.07.2014 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що батьками останнього зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (а.с. 10).

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00042811842 від 20.12.2023 вбачається, що відомості про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_6 внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 57-58).

З психолого-педагогічної характеристики учня 4-А класу ОСОБА_7 виданої КЗ "Гайворонський ліцей № 2" Гайворонської міської ради вбачається, що він проживає в неповній сім`ї, умови сімейного виховання незадовільні, мати не приділяє належну увагу навчанню та розвитку дитини, не відвідує батьківські збори, рекомендації вчителя виконує частково. Батько хлопчика систематично цікавиться навчанням і розвитком сина, постійно відвідує батьківські збори, активно співпрацює і виконує рекомендації вчителя. Під час проживання з батьком ОСОБА_5 завжди виконує домашнє завдання, під час дистанційного навчання приєднувався до уроків, без поважних причин навчання не пропускав (а.с. 11).

З довідки № 140 від 16.10.2023 виданої КЗ "Гайворонський ліцей № 2" Гайворонської міської ради вбачається, що ОСОБА_3 не приступив до навчання з 01.09.2023 і не навчається в даному навчальному закладі по теперішній день (а.с. 12).

З довідки про доходи № 3846878335721877 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Кіровоградській області отримує пенсію в разі втрати годувальника в розмірі 4713,16 грн на місяць, сума пенсії за період з 01.04.2023 по 30.09.2023 складає 28278,96 грн (а.с. 13).

З акту обстеження умов проживання № 137 від 13.10.2023 (а.с. 14) вбачається, що проведено обстеження умов проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 завідувачем сектору опіки, піклування та усиновлення служби в справах дітей Гайворонської міської ради і головним спеціалістом та встановлено, що умови проживання задовільні, в будинку, який складається з 4 кімнат, ванної та веранди наявні усі необхідні меблі, килимові вироби, побутова техніка, в достатній кількості наявні продукти харчування, ведеться підсобне господарство, будинок забезпечений дровами на осінньо-зимовий період; для дитини створено умови - окрема кімната з ліжком, шафою, столом для занять, комп`ютер; в будинку зареєстрований та проживає ОСОБА_1 один.

З витягу з державного реєстру речових прав № 314821629 від 10.11.2022 вбачається, що житловий будинок по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 (а.с. 16).

З витягу з державного реєстру речових прав № 314822796 від 10.11.2022 вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 (а.с. 17).

З договору дарування від 05.12.2012, що засвідчений приватним нотаріусом Ластівкою Р. М. вбачається, що ОСОБА_1 подаровано житловий будинок в АДРЕСА_1 (а.с. 18-19). Право власності, набуте за цим договором зареєстровано, що підтверджено витягом № 36966138 від 25.12.2012 (а.с. 20).

З витягу з державного реєстру речових прав № 24183982 від 14.07.2014 вбачається, що земельна ділянка в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 (а.с. 21).

З висновку Органу опіки та піклування Гайворонської міської ради вбачається що таким визнано доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини, проживання малолітнього ОСОБА_3 біля батька ОСОБА_1 (а.с. 33-34).

З акту обстеження № 276 від 01.08.2024 складеного завідувачем сектору опіки, піклування та усиновлення служби в справах дітей Гайворонської міської ради і головними спеціалістами ССД при обстеженні умов проживання ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_3 , встановлено, родина, що складається з матері ОСОБА_2 та синів ОСОБА_8 , 2004 року народження, ОСОБА_9 , 2023 року народження і ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає тимчасово в будинку ОСОБА_10 , будинок частково в аварійному стані, меблі старі, їжа готується на електроплитці, наявний мінімальний запас продуктів харчування, родина проживає за рахунок пенсії по інвалідності старшого сина та соціальних виплат, умов для розвитку та виховання дітей, окрім окремих спальних місць для дітей у будинку немає.

З фотографій наданих позивачем вбачається, що ОСОБА_1 зображений з маленьким ОСОБА_3 на руках та з ОСОБА_2 , що підтвердила і відповідачка в справі (а.с. 15).

Свідок ОСОБА_11 , будучи допитаною в судовому засіданні суду показала, що позивача знає давно, вперше побачила їх з відповідачкою ОСОБА_2 , разом на його дні народженні в 2013 році. Також часто бувала в них на сімейних святах. Позивач ОСОБА_1 вчив маленького ОСОБА_5 ходити, кататись на велосипеді, приділяв тому багато уваги. Коли ОСОБА_12 забрала дитину та поїхала геть, в нього була депресія. Підтвердила, що ОСОБА_5 називає ОСОБА_1 батьком.

Свідок ОСОБА_13 , будучи допитаним в судовому засіданні показав, що дружить з позивачем ОСОБА_1 , приходив до нього в гості, де ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 його приймали. Бачив ОСОБА_1 , який часто гуляв з дитиною - ОСОБА_5 , який називав позивача батьком. Пам`ятає, що коли ОСОБА_2 була вагітна, він робив їй з ОСОБА_1 спільні фотографії та на той час вони жили разом.

Свідок ОСОБА_14 , будучи допитаною в судовому засіданні суду показала, що з позивачем не знайома, з відповідачкою має дружні відносини, знає її з березня 2024 року, коли відповідачка звернулась до неї, як голови садового товариства, з проханням виділити земельну ділянку. Н а даний час вона орендує таку, на якій висаджує городину для власних потреб. Староста села Солгутове виділив їй житло в центрі села, близько до школи, яке ОСОБА_2 впорядкувала та продовжує приводити в порядок. Має невеличке господарство - кури та козу.

Також суд, в присутності представника служби в справах дітей Гайворонської міської ради ОСОБА_15 з`ясував думку дитини ОСОБА_3 , щодо позовних вимог про зміну прізвища та визначення місця проживання з батьком. Так малолітній ОСОБА_3 пояснив, що не хотів би змінити своє прізвище, любить обох батьків, маму трішки більше, хоче проживати з матір`ю в с. Солгутове, де в нього багато друзів, і не хоче жити в м. Гайворон, де в школі його ображали.

Відповідно до ч. 1ст. 2 Цивільного процесуального кодексу Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ятастатті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61?19815сво19).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями122та125цьогоКодексу.

Статтею 125 СК України передбачено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду (частина перша статті 128 СК України).

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що позивач та відповідач у зареєстрованому шлюбі не перебували.

З свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 03.07.2014 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що батьками останнього зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (а.с. 10).

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00042811842 від 20.12.2023 вбачається, що відомості про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_6 внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, тобто за вказівкою матері (а.с. 57-58).

Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статями76,77,79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Схожий за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18, від 11 січня 2023 року у справі № 504/4181/17.

Ухвалою від 13.02.2024 призначено судову молекулярно-генетичну експертизу.

22.04.2024 до суду надійшло повідомлення експерта про неможливість проведення експертизи у зв`язку з неявкою для відібрання зразків епітелію ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідачка ОСОБА_2 як в підготовчому, так і в судовому засіданні підтвердила, що їй було відомо про ухвалу суду щодо призначення експертизи та наслідки ухилення від участі в експертизі, однак вона свідомо не з`явилась для відбору зразків, оскільки не бажає, щоб така була проведена, повідомила, що навіть у випадку повторного призначення такої вона відмовляється від надання зразків для проведення такої, розуміючи те, що суд може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена.

Відповідно ст.109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

З аналізу наведеної норми процесуального закону можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

У зв`язку з тим, що сторони проживали з 2014 року спільно, враховуючи ставлення ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_3 один до одного, які вважають один одного батьком та сином, проводили разом час, малолітній ОСОБА_16 проживав, з дозволу матері, з ОСОБА_1 та з врахуванням положень ст. 109 ЦПК України так як відповідачка ОСОБА_17 ухилилась від подання експертам необхідних матеріалів, шляхом нез`явлення до експерта для відібрання зразків для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, на вирушення якої було поставлено питання "чи являється ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_3 , матір`ю якого є ОСОБА_2 ", суд вважає правильним визнати ОСОБА_1 батьком малолітнього ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Отже, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 відповідні відомості про батька слід внести до актового запису про народження.

Щодо позовної вимоги про зміну прізвища дитини суд зазначає наступне.

Стаття 145 СК України визначає, що прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з`єднання їхніх прізвищ. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ст. 148 СК України у разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років. У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою. У разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років. За заявою батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, дитині, яка не досягла чотирнадцяти років та якій при реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, може бути змінено прізвище на прізвище другого з батьків. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Судом з`ясовувалась думка малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо зміни його прізвища на ОСОБА_4 , який проти цього заперечив.

При вирішенні даної позовної вимоги суд враховує те, що малолітній ОСОБА_3 , іменується за прізвищем матері, він досяг десятирічного віку звик до свого прізвища, зміна прізвища в такому випадку та в такому віці призведе до додаткового стресу, те, що ОСОБА_1 визнаний батьком лише даним рішенням суду, та вважає правильним відмовити в задоволенні цієї позовної вимоги, оскільки таке суперечитиме інтересам дитини, якими повинен керуватись суд.

Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання дитини з батьком

За положенням частин 1, 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_3 проживає з матір`ю ОСОБА_18 .

Даним рішення суду визнано ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3

ОСОБА_18 та ОСОБА_1 не проживають разом однією сім`єю.

З аналізу практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

ОСОБА_1 проживає один, має у власності нерухоме майно, постійний дохід, згідно наданих суду доказів, створив задовільні умови проживання для дитини.

ОСОБА_2 на даний час проживає в житловому будинку в с. Солгутове Голованівського району Кіровоградської області разом з трьома дітьми. Веде господарство, утримуючи козу та курей. Суд бере до уваги, що умови проживання дитини у віповідачки є гіршими, ніж в позивача.

Суд з`ясовував думку малолітнього ОСОБА_3 , щодо позовної вимоги про визначення його місця проживання з батьком ОСОБА_1 , який розповів, що бажає проживати з матір`ю.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Положеннями ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення ч. 1ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

У свою чергу поняття «розлучення дитини та матері» не є тотожним поняттю «визначення різних місць проживання матері та дитини», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.

Таким чином, положення статті 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини є перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.

Як роз`яснено у п. 18постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Відповідно до ч. 1ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом статті 31 ЦК України, малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою (постанова Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 607/1091/16-ц (провадження № 61-13272св18).

Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Наведена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 року у справі №640/2670/17.

Відтак, при вирішенні питання про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , суд в контексті першочергового урахування інтересів дитини, враховуючи тривалість проживання малолітньої дитини з матір`ю, те, що лише даним рішенням суду ОСОБА_1 визнано батьком ОСОБА_3 , виконання відповідачкою батьківських обов`язків, яка намагається створити для дитини належні умови для проживання та розвитку, те, що ОСОБА_3 на даний час проживає в соціальному оточенні братів, друзів в с. Солгутове, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з матір`ю, чи негативно впливали на його виховання та розвиток, а також виявлене бажання самої дитини проживати разом з матір`ю, приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні цієї позовної вимоги ОСОБА_1 .

При цьому суд відхиляє висновок органу опіки та піклування, яким вбачалось доцільним визначити місце проживання дитини з батьком, оскільки такий базується на даних щодо ОСОБА_18 , які на даний час не є актуальними, оскільки на даний час нею визначено постійне місце проживання для сім`ї, влаштовано побут, який вона намагається покращити, вирішено питання з влаштуванням дитини до школи.

Також суд зауважує, що таке рішення не позбавляє позивача жодних прав та не скасовую ніяких обов`язків по прийняттю участі в житті та вихованні дитини, крім того, позивач не позбавлений права подати позов щодо участі у вихованні дитини один із батьків в якому просити про встановлення порядку побачення з дитиною за наявності спору з матір`ю дитини.

Розподіл судових витрат

Згідно вимог ч. 1, 6ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то відповідно судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру - визнання його батьком - підлягає стягненню з відповідачки в дохід держави.

Керуючись ст. 10, 13, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

ухвалив:

позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Гайворонської міської ради Кіровоградської області (адреса місцезнаходження: 26300, м. Гайворон, Кіровоградська область, пл. Героїв Майдану, 5, код ЄДРПОУ 04055297), Благовіщенський відділ реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса місцезнаходження: 26400, м. Благовіщенськ, Кіровоградська область, вул. Промислова, 23/54, код ЄДРПОУ 22214144) про визнання батьківства, зміну прізвища дитини та визначення місця проживання дитини з батьком - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м. Гайворон Кіровоградської області батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гайворон, Кіровоградської області.

Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказавши батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м. Гайворон Кіровоградської області, РНОКПП НОМЕР_1 .

В решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн 60 коп судового збору в дохід держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 02.09.2024.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 23.08.2024