Постанова

від 02.09.2024 по справі 916/3677/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3677/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Дібрової Г.І., Принцевської Н.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024

у справі №916/3677/23

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черняховського 11»

до Одеської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1)Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

2)Виконавчого комітету Одеської міської ради;

про стягнення 73 384,95 грн,-

головуючий суддя Цісельський О.В.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

Справа розглянута без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черняховського 11» (позивач, ОСББ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради (відповідач, ОМР, Міська рада) про стягнення заборгованості у розмірі 73 384,95 грн., яка складається із заборгованості по внескам та платежам на утримання багатоквартирного будинку у розмірі 55 478,28 грн., інфляційних втрат у розмірі 14 361,41 грн. та 3% річних у розмірі 3 545,26 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСББ посилається на неналежне виконання з боку Одеської міської ради обов`язків, визначених Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» в частині сплати внесків і платежів на утримання належного відповідачу майна протягом періоду з березня 2017 по липень 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3677/23. Справу №916/3677/23 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Крім цього, даною ухвалою суду було залучено Департамент комунальної власності Одеської міської ради та Виконавчий комітет Одеської міської ради до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 по справі №916/3677/23 (суддя Цісельський О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Одеської міської ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черняховського 11» заборгованість зі сплати внесків в розмірі 55 478 грн 28 коп, інфляційні втрати в розмірі 1 977 грн 72 коп., 3% річних в розмірі 467 грн 23 коп та витрати на оплату судового збору в розмірі 2 118 грн 50 коп шляхом стягнення присуджених грошових коштів за рахунок місцевого бюджету з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси Виконавчого комітету Одеської міської ради. В решті позовних вимог відмовлено.

У вказаному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення заявлених ОСББ «Черняховського 11» до Одеської міської ради позовних вимог.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 55 478,28 грн. за період протягом з 01.03.2017 по 31.07.2023, місцевий господарський суд вказав про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку. Водночас, суд відмовив Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у застосуванні позовної давності до заявлених у межах даної справи вимог.

Стосовно заявлених до стягнення позивачем інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції зазначив, що відсутність у рішеннях загальних зборів ОСББ «Черняховського 11», які оформлені протоколами від 22.02.2017, від 26.12.2017 та від 27.04.2018, строків для сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території має наслідком неможливість визначення судом у період з 01.03.2017 по 30.11.2021 моменту, з якого зобов`язання відповідача вважається простроченим.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність доказів направлення позивачем вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку про відсутність у позивача права вимагати у відповідача сплати збитків від інфляції та 3% річних за період з 01.03.2017 по 30.11.2021, що має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявлених ОСББ «Черняховського 11» позовних вимог у названій частині.

При цьому, приймаючи до уваги, що у рішенні загальних зборів ОСББ «Черняховського 11», яке оформлене протоколами від 26.11.2021, затверджений порядок сплати внеску на витрати на управління будинком до 20 числа поточного місяця, а бездіяльність відповідача у виді несплати вартості внесків на утримання будинку суперечить вищевказаним нормам законодавства та Статуту об`єднання, на думку суду, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за період з 01.12.2021 по 31.07.2023.

Судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що належні до стягнення інфляційні втрати становлять 1977,72 грн., а 3% річних 467,26 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Одеська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі №916/3677/23 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черняховського 11» до Одеської міської ради про стягнення 73 384,95 грн. заборгованості по внескам на витрати на управління багатоквартирним будинком, з яких: 55 478,28 грн. основної заборгованості, 14 361,41 грн. інфляційних втрат та 3 545,26 грн. 3% річних, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, незаконним, прийнятим внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Так, заявник апеляційної інстанції зазначає про укладення між Представництвом по управлінню комунальної власністю ОМР (правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради) та ГО «Наші Діти» (Орендар) договору оренди № 28/58 від 04.03.2005, яким орендарю надано у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 124,4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Черняховського, 11, на термін до 13 лютого 2006 року.

В подальшому, додатковими договорами до Договору було внесено численні зміни, зокрема, щодо:площі орендованого об`єкта (збільшено до 126,2 кв.м.); строку дії договору (продовжено до 31.12.2019).

Посилаючись на Закон України «Про оренду державного та комунального майна», апелянт вважає, що вказаний договір пролонговано автоматично в порядку та на умовах передбачених ст. 17 вказаного Закону, від 10.02.1992 №2269-XII до 31.12.2020р.

Міська рада також вказує, що умовами договору оренди нежитлового приміщення у даній справі врегульовано порядок сплати орендарем витрат на управління будинком через укладення з Балансоутримувачем орендованого приміщення відповідного договору.

Водночас орендарем цей пункт договору не виконаний та відповідний договір не укладений ГО «Наші Діти» з ОСББ «Черняховського 11». Таким чином, орендар фактично ухилявся від виконання обов`язку щодо вирішення питання про відшкодування відповідних витрат на користь балансоутримувача.

За таких обставин обов`язок зі сплати відшкодування грошових коштів на користь ОСББ «Черняховського 11» має бути покладений саме на ГО «Наші Діти», а не Одеську міську раду.

На ці доводи Одеської міської ради також не звернув уваги суд першої інстанції під час розгляду даної справи, за наслідками чого прийнято безпідставне та необґрунтоване рішення суду.

Крім того, Міська рада наполягає на тому, що ОСББ взагалі не було зазначено, ким саме розглядались на загальних зборах співвласників питання щодо встановлення розміру внесків на утримання будинків та прибудинкових територій, оскільки надані протоколи загальних зборів не містять підписів співвласників, а з наданого ОСББ протоколу неможливо встановити поіменно присутніх на таких зборах.

Апелянт додає, що листок письмового опитування співвласників, що не були присутні на загальних зборах від 26.11.2021, містить голос «проти» на питання порядку денного про затвердження розміру щомісячного внеску на витрати на управління багатоквартирним будинком, а інших доказів присутності повноважного представника на загальних зборах, де затверджувались розміри щомісячних внесків, матеріали справи не містять.

Поряд з цим скаржник звертає увагу, що з витягів з протоколів не визначено ані порядку внесення таких внесків, ані строків сплати, ані рахунків, на які внески мають зараховуватись, ані порядок використання членських внесків, відповідно до кошторису витрат ОСББ на рік, та чи був такий затверджений, а також відсутні докази оприлюднення рішень загальних зборів ОСББ «Черняховського 11» з вищевказаного питання.

З урахуванням зазначеного, апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки вищевказаним фактичним обставинам справ, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення у даній справі.

Також апелянт наголошує, що позивачем не було надано технічної документації на весь будинок та землевпорядної документації на земельну ділянку для обслуговування будинку та прибудинкової території, та документів, на підставі яких був розрахований тариф за утримання будинку, у зв`язку з чим сума заборгованості зі сплати відповідних внесків, на думку апелянта, є необґрунтованою та безпідставною.

Скаржник також вважає необґрунтованим здійснені позивачем нарахування сум 3% річних та інфляційних втрат, оскільки з протоколів загальних зборів ОСББ «Черняховського 11» неможливо визначити момент прострочення зобов`язання, а на адресу Одеської міської ради рішення/протоколів або інших документів, якими визначені строки сплати внесків на управління будинком, не надходило.

Окрім того, апелянт вважає, що стягнення заборгованості та судового збору з Одеської міської ради шляхом стягнення коштів з Виконавчого комітету Одеської міської ради фактично змінює боржника у зобов`язанні, а саме Одеську міську раду на Виконавчий комітет Одеської міської ради, при цьому останній відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є окремою юридичною особою та наділений власними повноваженнями.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи № 916/3677/23. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі №916/3677/23 до надходження даної справи з суду першої інстанції.

29.05.2024 матеріали справи №916/3677/23 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі №916/3677/23. Розгляд апеляційної скарги Одеської міської ради ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відзиви на апеляційну скаргу від позивача та третіх осіб до суду апеляційної інстанції не надходили, що відповідно до приписів статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності в цілому належить об`єкт нерухомого майна, що складається з нежилих приміщень підвалу, загальною площею 126,2 кв.м., відображених у технічному паспорті від 24.01.2005, за адресою: м. Одеса, вул. Черняховського, № 11, що підтверджується Свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_1 від 31.03.2005, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 10.03.2005 № 123 та відповідним Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7122824 від 27.04.2005.

Відповідно до даних Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та його архівної складової частини територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності належать нежилі приміщення підвалу, загальною площею 126,2 кв.м., за адресою: вул. Черняховського, буд. 11, м. Одеса.

23.06.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис № 15561020000058837 про реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черняховського 11» як юридичної особи з місцезнаходженням: вул. Черняховського, буд. 11, м. Одеса.

У пункті 1 розділу І «Загальні положення» Статуту ОСББ «Черняховського 11», затвердженого 19.06.2016 установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку, об`єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень (співвласниками) багатоквартирного будинку, що розташований за місцезнаходженням: м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 11, відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Розділом 2 Статуту визначено, що метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Завданням та предметом діяльності об`єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних послуг та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

За умовами п. 11 розділу 3 Статуту рішення загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюються шляхом розміщення його тексту в місцях загального користування будинку.

Крім того, співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та за власний рахунок робити з них копії та виписки. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

Частиною 2 розділу 4 статуту також передбачено, що сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами об`єднання, є обов`язковою для всіх співвласників. Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та Статуту.

Згідно з п. 2 розділу 5 Статуту співвласник зобов`язаний, зокрема: виконувати обов`язки, передбачені Статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

28.02.2017, на виконання п. 1 рішення Одеської міської ради № 1108-VII від 21.09.2016 «Про передачу багатоквартирних жилих будинків, що обліковуються на балансі комунальних підприємств житлово-комунального сервісу Одеської міської ради, в управління (на баланс) об`єднань співвласників багатоквартирних будинків», комісією складено Акт про приймання-передачі житлового будинку, щодо передачі з балансу КП «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» на баланс ОСББ «Черняховського 11» житлового будинку за адресою: вул. Черняховського 11.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з витягів з протоколів загальних зборів, загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку, за адресою: вул. Черняховського, буд. 11, м. Одеса, були прийняті, зокрема, такі рішення:

- 22 лютого 2017 року було прийнято рішення про затвердження кошторису на 2017 рік та загального розміру щомісячного внеску співвласників на утримання будинку та прибудинкової території і забезпечення витрат об`єднання, пов`язаних із здійсненням заходів і отриманням та обслуговуванням кредиту в розмірі 5,064 (4,519 для нежитлових приміщень) грн на 1 метр квадратний;

- 26 грудня 2017 року було прийнято рішення про затвердження кошторису у новій редакції на 2018 рік та загальної суми щомісячного внеску співвласників на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 5,204 грн, у розрахунку на 1 метр квадратний з 01.01.2018 року;

- 27 квітня 2018 року було прийнято рішення про затвердження сум щомісячного внеску співвласників на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 5,20 грн за 1 м. кв. з 01.05.2018 року

- 26 листопада 2021 року було прийнято рішення про затвердження розміру щомісячного внеску на витрати на управління багатоквартирним будинком у розмірі 7,50 грн за 1 м.кв., динамічний рахунок якого доданий як додаток № 1 до протоколу, який вступає в силу з 01 грудня 2021 року, а також про затвердження порядку сплати внеску на витрати на управління багатоквартирним будинком до 20 числа поточного місяця на банківський рахунок ОСББ «Черняховського 11».

Про проведення вищевказаних зборів співвласників багатоквартирного будинку Одеська міська рада повідомлялась належним чином відповідними листами-повідомленнями із переліком порядку денного, отримання яких підтверджується відміткою (штампом) Виконавчого комітету Одеської міської ради з проставленням вхідного номеру та дати їх отримання.

Як вбачається з листка письмового опитування співвласника, який не голосував на загальних зборах ОСББ «Черняховського 11», які відбулись 26.11.2021, представник територіальної громади м. Одеси в особі ОМР за довіреність Колеснікович Ю.О. за результатами голосування щодо питання 3 порядку денного (встановлення порядку сплати та розміру внеску на управління багатоквартирним будинком) висловися проти даної пропозиції.

Окрім того, матеріали справи свідчать, що 25.07.2007 між ГО «Наші діти» (орендар) та Представництвом по управлінню комунальною власністю міськради (правонаступником якого наразі є Департамент комунальної власності Одеської міської ради, орендодавець) був укладений та нотаріально посвідчений договір оренди нежитлового приміщення № 28/58 04.03.2005 у новій редакції, згідно якого ГО «Наші Діти» було передано у строкове платне користування нежилі приміщення підвалу, загальною площею 126,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 11.

Відповідно до п. 4.2 договору оренди № 28/58 ГО «Наші Діти» зобов`язана укласти з балансоутримувачем орендованого приміщення договір на відшкодування витрат на утримання приміщення будинку та прибудинкової території, а також надати орендодавцю копії відповідних документів, що засвідчують виконання зазначеного обов`язку, протягом 30 днів з моменту укладення цього договору.

Дію даного договору оренди неодноразово було продовжено відповідними додатковими погодженнями та додатковими договорами, строк його дії сплив 31.12.2020.

Як вбачається з позовної заяви, звертаючись до суду, позивач зазначає про наявність у відповідача боргу по внескам на витрати з управління багатоквартирним будинком у сумі 55478,28 грн за період з 01.03.2017 по 31.07.2023.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 14361,41 грн та 3% річних у розмірі 3545,26 грн.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує.

В силу ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною першою статті 385 Цивільного кодексу України встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборогу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (стаття 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-III).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. В одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об`єднання. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Об`єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Об`єднання відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді.

Згідно до положень ст.6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об`єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.

За умовами ч.ч.4, 5 ст.6 Закону №2866-III, повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного. Час і місце проведення обираються зручними для більшості можливих учасників зборів.

Так, за змістом ст.10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч.6 ст.13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Статтею 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Обов`язок співвласників виконувати рішення зборів співвласників визначений і у частині 1 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Згідно із статтею 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-ІІІ, об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема, приймати рішення про надходження та витрати коштів об`єднання; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів; захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Статтею 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-ІІІ передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання, зокрема, має право: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

За ст.18 Закону №2866-III, об`єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов`язане, зокрема: забезпечувати виконання вимог статуту об`єднання; забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (ч.1 ст.20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

У відповідності до ч.3 ст.23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Відповідно до частин першої, другої статті 4, частини першої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII, власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 2 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII передбачено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» також унормовано, що до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Частинами 2, 3 ст.12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Крім того, відповідно до пункту «з» частини другої статті 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII, який набув чинності 01.07.2015, виключено статтю 11 «Утримання житлового комплексу на балансі» з Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-III, в якій, зокрема, були врегульовані питання прийняття ОСББ на власний баланс всього житлового комплексу та забезпечення балансоутримувачем управління ним.

При цьому, приписами частини шостої статті 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII, було доручено Кабінету Міністрів України до 01.07.2015 розробити порядок списання з балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними підприємствами та органами місцевого самоврядування багатоквартирних будинків, у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі стосується правовідносин, що виникли між ОСББ, в управлінні якого перебуває майно, що належить співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , та Одеською міською радою, як власником нежитлового приміщення у зазначеному будинку, щодо оплати внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком.

Також встановлено, що Одеська міська рада є власником нежилих приміщень підвалу загальною площею 126,2 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, серії САА номер 435145 від 31.03.2005 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 7122824 від 27.04.2005.

З аналізу наведених вище положень Цивільного кодексу України та законів України в їх системному взаємозв`язку вбачається, що кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території.

Обов`язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, ст.322 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Отже, чинним законодавством на учасника ОСББ та власника нежитлового приміщення, покладено обов`язок виконувати чинні та не скасовані рішення статутних органів ОСББ, якими, зокрема, є загальні збори учасників та правління ОСББ, брати участь в управлінні (утриманні) спільним майном та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

При цьому витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.

Системний аналіз вищевикладених приписів чинного законодавства дозволяє господарському суду дійти висновку про встановлення Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» комплексу взаємопов`язаних прав та обов`язків власників квартир та об`єднання співвласників, які в кінцевому мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об`єднання в особі його загальних зборів, на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів кореспондує обов`язок співвласника виконувати рішення статутних органів об`єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі приміщення.

А відтак, саме на Одеську міську раду покладається обов`язок зі сплати внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком.

Також під час вирішення даного спору було встановлено, що співвласниками багатоквартирного будинку, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 11, було створено ОСББ «Черняховського 11», якому згідно акту приймання-передачі житлового будинку від 28.02.2017 було передано вказаний багатоквартирний будинок на баланс. В подальшому загальними зборами ОСББ «Черняховського 11» були прийняти рішення, оформлені протоколами від 22.02.2017, від 26.12.2017, від 27.04.2018 та від 26.11.2021, серед іншого, про затвердження порядку сплати та розміру внесків на утримання будинку та прибудинкової території, невиконання яких з боку відповідача і стало підставою для звернення ОСББ «Черняховського 11» до суду із даними позовними вимогами.

Проаналізувавши наведені норми законодавства, положення статуту позивача, а також надавши оцінку рішенням загальних зборів ОСББ, оформленими протоколами від 22.02.2017, від 26.12.2017, від 27.04.2018 та від 26.11.2021, врахувавши всі матеріали справи в сукупності, колегія суддів доходить до висновку про обов`язковість сплати платежів (внесків), встановлених рішеннями загальних зборів.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач будучи власником нежитлових приміщень у зазначеному будинку, жодним чином не оспорював рішень загальних зборів ОСББ, якими зокрема встановлено розмір тарифів (внесків) на утримання будинку. Вони є чинними на даний час.

Щодо доводів апелянта стосовно його повідомлення як співвласника про проведення загальних зборів ОСББ, судом вірно було враховано надані позивачем листи, які в свою чергу отримані відповідачем, про повідомлення відносно кожної дати проведених загальних зборів ОССБ з відповідним переліком питань, віднесених до порядку денного. При цьому суд зауважує, що питання щодо законності вищевказаних рішень загальних зборів позивача не є предметом спору у цій справі.

Оскільки матеріали справи не містять доказів оскарження та скасування рішень загальних зборів ОСББ «Черняховського 11», на підставі яких нараховано внески на утримання будинку та прибудинкової території будинку за адресою: м. Одеса, вул. Черняховського, буд.11 , згідно з Законом № 2866-III на відповідача, як на члена ОСББ та на особу, у власності якої перебуває майно, покладено обов`язок виконувати чинні та не скасовані рішення статутних органів позивача, якими зокрема є рішення загальних зборів учасників ОСББ та відповідно утримувати належний стан спільного майна багатоквартирного будинку та виконувати інші обов`язки згідно статті 7 Закону № 417-VIII.

Відтак, правова підстава нарахування позивачем внесків за період з березня 2017 по липень 2023 у вигляді протоколів загальних зборів позивача від 22.02.2017, від 26.12.2017, від 27.04.2018 та від 26.11.2021 є законною та обґрунтованою.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні №24-рп/2008 від 16.10.2008 право власності, в тому числі і приватної, не є абсолютним. Його здійснення має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами частини третьої статті 13, частини сьомої статті 41 Основного Закону України, в яких зазначається, що власність зобов`язує і не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству, правам, свободам та гідності громадян.

Задля розвитку конституційного положення про те, що власність зобов`язує, законодавець у ЦК України (ст. ст. 322, 382) та Законі України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (ст. ст. 5, 7) визначив обов`язок співвласника багатоквартирного будинку утримувати спільне майно.

Обов`язок утримання майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку. Аналогічні висновки містяться в постанові Верхового Суду від 22.02.2018 у справі № 910/11312/17.

В порушення вищенаведених вимог чинного законодавства та положень Статуту ОСББ «Черняховського 11», Одеською міською радою, як співвласником багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Черняховського, 11, протягом періоду з 01.03.2017 по 31.07.2023 не було сплачено внесків на утримання будинку та прибудинкової території, в результаті чого були порушені права інших членів ОСББ «Черняховського 11», власників житлових та нежитлових приміщень, які несуть витрати по утриманню будинку в належному стані.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи Одеської міської ради якою було наголошено, що обов`язок щодо відшкодування витрат покладається на ГО «Наші Діти», яка виступає орендарем об`єкта комунальної власності, оскільки прийняті відповідно до Статуту рішення ОСББ «Черняховського 11» є обов`язковими саме для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для користувачів нерухомого майна. При цьому колегія суддів відзначає, що чинне законодавство не передбачає механізму реалізації захисту прав об`єднання співвласників шляхом примусового стягнення відповідних коштів з користувачів приміщень багатоквартирного будинку у судовому порядку.

Вищевказана позиція суду цілком узгоджується з висновками Верховного Суду, яка викладена у постанові від 02.09.2020 у справі № 906/884/19. Крім цього, у загаданій постанові Верховний Суд також наголосив, що виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (стаття 11 Цивільного кодексу України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та ОСББ, або шляхом встановлення обов`язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна. Тобто обов`язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням ОСББ, виникає тільки у разі передбачення такого обов`язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку. Між цим, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставину щодо укладення ГО «Наші Діти» відповідних правочинів з відповідачем або з позивачем.

Також, з огляду на наявний предмет спору вимогу про стягнення заборгованості по внескам, а також на підстави позову виникнення обов`язку на підставі рішення загальних зборів, статуту ОСББ та статей 10, 15, 16, 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-III, не входять до предмету доказування у цій справі обставини формування розміру і складової цих внесків та проведення позивачем діяльності із забезпечення відповідача житлово-комунальними послугами, з понесенням відповідних витрат.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (з наступними змінами та доповненнями) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

За приписами частини другої статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не є предметом регулювання цього закону відносини, які виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення на підставі статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

З огляду на наведене, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не надає послуги по обслуговуванню будинку, співвласники сплачують ОСББ не за надані послуги, а внески на відшкодування витрат на управління будинком.

Відтак, до спірних правовідносини, які виникли між сторонами по справі, не підлягають застосуванню положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Оскільки, ОСББ «Черняховського 11» має повноваження на управління будинком з 28.02.2017, а загальними зборами співвласників ОСББ «Черняховського 11» від 22.02.2017 прийнято рішення про затвердження розрахунку щомісячних внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком ОСББ «Черняховського 11» на 2017 рік з 01.03.2017, суд вважає правомірним нарахування цих внесків за період з березня 2017 року по липень 2023 року.

Апелянт, в свою чергу, належними та допустимими доказами не довів наявності підстав для звільнення його від обов`язку оплати сум внесків та платежів, які заявлені до стягнення позивачем, а натомість, доводи відповідача зводяться до його незгоди із самим фактом необхідності оплачувати відповідні внески та платежі, як співвласника багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Черняховського, 11. У цьому випадку відповідача зобов`язує саме спільна власність, яку необхідно утримувати, ремонтувати, поліпшувати незалежно від того, чи користується відповідач нежитловими приміщеннями, прибудинковою територією будинку, тощо. Крім того, відповідач помилково ототожнює внески, затверджені рішеннями загальних зборів ОСББ, з житлово-комунальними послугами, які є різними за своєю правовою природою та нормативно-правовим регулюванням.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості відповідача по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі за період з 01.03.2017 по 31.07.2023 у розмірі 55478,28 грн (4,519 грн *126,2 кв.м. * 10 місяців = 5702,978 грн; 5,204 грн * 126,2 кв.м. * 4 місяці = 2626,9792 грн; 5,20 грн * 126,2 кв.м. * 43 місяці = 28218,32 грн; 7,50 грн * 126,2 кв.м. * 20 місяців = 18930 грн), колегія суддів зазначає про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку. Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення заявлених ОСББ «Черняховського 11» позовних вимог у названій частині.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів зазначає, що за змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено під час розгляду справи, Одеська міська рада встановленні рішенням Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черняховського 11» витрати на управління будинком та внески не сплатила, у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції у вигляді 3 % річних в сумі в сумі 3545,26 грн та інфляційних втрат в сумі 14361,41 грн.

У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 по справі №910/18557/20 зазначається, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та % річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Керуючись статтями 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України суд має встановити правильність здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від 16.04.2019 у справах №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18.

Колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для визначення обґрунтованості вимог в частині застосування до відповідача заходів відповідальності, передбачених ст. 625 ЦК України, окрім обставин наявності невиконаного боржником грошового зобов`язання, є правильність визначення позивачем періоду нарахування, у тому числі, моменту (строку), з якого боржник вважається таким, що прострочив.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання підлягає виконанню у строк (термін), який ним встановлений.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вірно вказано господарським судом, відсутність у рішеннях загальних зборів ОСББ «Черняховського 11», які оформлені протоколами від 22.02.2017, від 26.12.2017 та від 27.04.2018, строків для сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території має наслідком неможливість визначення у період з 01.03.2017 по 30.11.2021 моменту, з якого зобов`язання відповідача вважається простроченим.

Наведене, з урахуванням відсутності доказів направлення позивачем вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, дозволяє дійти висновку про відсутність у позивача права вимагати у відповідача сплати збитків від інфляції та 3% річних за період з 01.03.2017 по 30.11.2021, що має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявлених ОСББ «Черняховського 11» позовних вимог у названій частині.

При цьому, приймаючи до уваги, що у рішенні загальних зборів ОСББ «Черняховського 11», яке оформлене протоколами від 26.11.2021, затверджений порядок сплати внеску на витрати на управління будинком до 20 числа поточного місяця, а бездіяльність відповідача у виді несплати вартості внесків на утримання будинку суперечить вищевказаним нормам законодавства та Статуту об`єднання, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за період з 01.12.2021 по 31.07.2023.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

З матеріалів справи вбачається, що судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням того, що прострочення по щомісячним платежам виникало у відповідача з 21 числа розрахункового місяця, за загальний період прострочення з 21.12.2021 по 01.08.2023. Між цим, при здійсненні власного розрахунку суми інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду (по 01.08.2023 включно) судом встановлено, що останнім не враховано індекс інфляції за останній місяць прострочення липень 2023 року, а відтак і невірно розрахований сукупний індекс інфляції по кожному періоду окремо.

Відповідно до розрахунку суду належні до стягнення інфляційні втрати становлять 1977,72 грн., а 3% річних 467,26 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок, колегія суддів встановила, що він здійснений арифметично вірно, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню у вищевказаному розмірі.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

При здійсненні вищевказаних висновків суд враховує, що ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одеською міською радою у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черняховського 11».

Щодо стягнення заборгованості саме через розрахункові рахунки Виконавчого комітету Одеської міської ради та незгоду апелянта із вказаним, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 238 ГПК України визначено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про, зокрема, порядок і строк виконання рішення.

Як зазначалось вище, позовні вимоги позивача у справі - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черняховського 11» направлено на стягнення з Одеської міської ради грошових коштів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Статтями 1, 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Виконавчі органи рад створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

За змістом ч. 1, 8 ст. 51 Закону виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Закону сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

За умовами п. 27 ч. 1 ст. 26 Закону рішення щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету приймаються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Статтею 2 Бюджетного кодексу України визначено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Частиною 2 статті 22 Бюджетного кодексу України встановлено, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Колегія суддів вказує, що складення проекту місцевого бюджету, його попереднє схвалення належить до повноважень виконавчих органів місцевої ради та місцевих фінансових органів (ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 75, 76 Бюджетного кодексу України). Розгляд та затвердження місцевого бюджету відноситься законодавством до виключної компетенції місцевих рад (ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 76, 77 Бюджетного кодексу України). Виконання місцевих бюджетів покладено на виконавчі органи місцевих рад та місцеві фінансові органи (ст. 63, 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 43, 46-51, 78 Бюджетного кодексу України).

Так, відповідно до п. 1.1. Положення про Виконавчий комітет Одеської міської ради (далі Положення), що затверджене рішенням Одеської міської ради від 15.09.2021 р. № 535-VІІ «Про затвердження Положення про Виконавчий комітет Одеської міської ради у новій редакції», Виконком ОМР є виконавчим органом ОМР, який створюється ОМР на період її повноважень відповідно до Закону 280/97-ВР, Статуту територіальної громади міста Одеси та Регламенту ради. Після закінчення повноважень ради Виконком ОМР здійснює свої повноваження до формування його нового складу.

Згідно з п. 1.3. Положення Виконком ОМР є юридичною особою, має гербову печатку, бланки та штампи, має рахунки в органах Державної казначейської служби України та в установах банків, набуває від свого імені майнові та особисті немайнові права, несе обов`язки, може бути позивачем і відповідачем в судах, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. Фінансування видатків Виконкому ОМР здійснюється за рахунок коштів бюджету Одеської міської територіальної громади (п. 1.4. Положення).

Таким чином, фінансові ресурси Одеської міської територіальної громади закріплено за виконавчими органами ОМР, які є розпорядниками коштів місцевого бюджету та саме до їх повноважень віднесено виконання місцевого бюджету.

Саме тому, ОМР не відкриває власного рахунку, натомість місцева рада при здійсненні діяльності користується рахунком свого виконавчого комітету.

Відтак, з урахуванням того, що Одеська міська рада, не є розпорядником коштів місцевого бюджету м. Одеси та не має рахунків в органах державного казначейства, суд вважає, що з метою реального виконання рішення суду у даній справі, стягнення присудженої заборгованості слід здійснювати з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 14.05.2020 року у справі № 916/1952/17.

Враховуючи що розпорядження Одеською міською радою коштами місцевого бюджету відбувається через Виконавчий комітет Одеської міської ради, діяльність якого спрямована на забезпечення виконання завдань, покладених на міську раду, як на орган місцевого самоврядування, та даний комітет обслуговується органом казначейства, а також враховуючи, що Одеська міська рада, не є розпорядником коштів місцевого бюджету Одеської міської територіальної громади та не має рахунків в органах державного казначейства, колегія суддів погоджується з вірним висновком господарського суду про стягнення з Одеської міської ради на користь ОСББ «Черняховського 11» присудженої заборгованості за рахунок місцевого бюджету саме з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету Виконавчого комітету Одеської міської ради.

З огляду на встановлені обставини, судова колегія зазначає, що наведені апелянтом у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

За таких обставин, апеляційна скарга Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі №916/3677/23 задоволенню не підлягає, а вказане рішення залишається без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284

Господарського процесуального кодексу України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 по справі №916/3677/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.09.2024 року у зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Колоколова С.І. та судді-учасника колегії Савицького Я.Ф. з 29.07.2024 по 30.08.2024 відповідно до наказу від 23.07.2024. №195-в.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська