Постанова

від 02.09.2024 по справі 915/62/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/62/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.

Справа розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства ,,Комерційна фірма ,,ТІГРО

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2024

у справі №915/62/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія Нафтогаз України

до Приватного підприємства ,,Комерційна фірма ,,ТІГРО

про стягнення заборгованості,-

головуючий суддя Ржепецький В.О.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Миколаївської області

ВСТАНОВИВ:

В січні 2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Приватного підприємства ,,Комерційна фірма ,,ТІГРО про стягнення заборгованості у загальному розмірі 222 312,59 грн., яка складається із основного боргу у розмірі 148 423,06 грн., пені у розмірі 24775,78 грн., трьох відсотків річних у розмірі 7974,74 грн., збитків від інфляції у розмірі 41139,01 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання природного газу №101/ПГ-1250-К від 28.12.2020 в частині оплати спожитого у період з грудня 2021р. по березень 2022р. природного газу.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства Комерційна фірма «ТІГРО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за договором №101/ПГ-1250-К від 28.12.2020 про постачання природного газу у загальній сумі 209924,70 грн, у тому числі: основний борг у сумі 148423,06 грн, пеня у сумі 12387,89 грн, інфляційні втрати в сумі 41139,01 грн, три відсотка річних у сумі 7974,74 грн, а також 2667,75 грн витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання Приватним підприємством Комерційна фірма «ТІГРО» прийнятих на себе зобов`язань за договором постачання природного газу №101/ПГ-1250-К від 28.12.2020, що зумовлює правомірність заявлення вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних, при цьому суд першої інстанції врахував наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми штрафних санкцій (пені), у зв`язку з чим частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір пені на 50%.

Разом з цим, судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення 3% річних до 3000,00 грн, у зв`язку з тим, що як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство ,,Комерційна фірма ,,ТІГРО звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2024 по справі №915/62/24 в частині стягнення з ПП ,,Комерційна фірма ,,ТІГРО пені у сумі 12387,89 грн, інфляційних втрат в сумі 41139,01 грн та 3% річних у сумі 7974,74 грн (загалом на суму 60 501,64 грн.), ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Зокрема, заявник апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції при постановлені оскаржуваного рішення не встановив факт направлення відповідачу позивачем підписаних і скріплених печаткою актів приймання-передачі газу за листопад 2021 березень 2022 року, як вимагає п.2.8 договору, необґрунтовано відхилив заперечення відповідача щодо стягнення з нього пені, інфляційних і 3% річних на суму основного боргу.

Посилаючись на п.2.8 укладеного між сторонами договору постачання природного газу №101/ПГ-1250-К від 28.12.2020 скаржник звертає увагу на обов`язок позивача направити відповідачу до 12-го числа наступного місяця два примірники акту приймання-передачі природного газу, підписаного та скріпленого печаткою (тобто оформленого в паперовій формі), і лише в разі виконання позивачем цього обов`язку у відповідача виникає обов`язок підписати акти та повернути один примірник позивачу, або надати мотивовані заперечення. Тільки при умові виконання постачальником вимог п.2.8 договору, та подальшого невиконання Споживачем обов`язку щодо повернення акту або надання заперечень (п.2.9), обсяг поставленого газу може бути розрахований за даними інформаційної платформи Оператора ГТС.

Скаржник акцентує увагу, що він не отримував від позивача актів приймання-передачі природного газу за листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень 2022 року, оформлених згідно п. 2.8 договору в паперовій формі, а оплату за листопад і частково за грудень 2021 року здійснював на підставі п. 3.7. договору, який не вимагає підписання актів як підстави для оплати. Тобто, факт часткової оплати відповідачем обсягу газу за грудень 2021 сам по собі не свідчить про те, що відповідач отримав від позивача акт приймання-передачі природного газу відповідно до п.2.8 договору.

Апелянт вказує, що позивачем на підтвердження направлення відповідачу актів надані скріншоти документів свого внутрішнього обліку, які містять відмітку (в правому верхньому куті) про відправлення актів електронною поштою (електронні докази), але пунктом 2.8. договору передбачено обов`язок позивача направити відповідачу оригінальні примірники підписаних і скріплених печаткою актів, тобто у паперовій формі. Крім того, у наданих позивачем скріншотах не зазначено на яку електронну адресу були направлені електронні копії актів приймання-передачі газу, тобто доводи позивача про відправлення актів в електронній формі не підтверджені доказами.

Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки цим доводам відповідача, та обмежився лише констатуванням того, що обсяги споживання природного газу підтверджені даними інформаційної платформи Оператора ГТС.

Крім того, апелянт звертає увагу, що позивач, стверджуючи про відправлення актів електронною поштою, не надав доказів накладення електронного цифрового підпису на електронні копії актів приймання-передачі газу, і по-друге, скріншоти нібито про відправлення електронних копій актів, надані позивачем суду, не місять електронної адреси, на яку вони були направлені.

На думку апелянта, незалежно від наявності чи відсутності даних про спожитий газ на платформі Оператора ГТС, відповідач не був зобов`язаний оплачувати отриманий газ до отримання від позивача актів приймання-передачі з його підписом і печаткою (тобто в паперовій формі) згідно п.2.8.

Також скаржник зазначає, що у разі якщо суд дійде висновку про відсутність нарахування позивачем 24 775,78 грн. пені, 41 139,01 грн. інфляційних втрат та 7 974,74 грн. 3% річних, останній на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України просить зменшити розмір пені до 5 000 грн. та річних до 3 000 грн., з врахуванням воєнного стану, відсутності доказів завдання збитків позивачу, а також неможливості застосування з 12.03.2020 , згідно п.п. 12,19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до вимог про стягнення пені скороченої позовної давності в 1 рік, що призводить до необґрунтованого збільшення розміру пені (за рахунок збільшення періоду стягнення) та як наслідок - до порушення справедливого балансу майнових інтересів учасника цивільних відносин, покладення на боржника непропорційного й надмірного тягару відповідальності.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції за клопотанням відповідача зменшив пеню на 50%, стягнувши пеню в розмірі 12 387,89 грн., проте за переконанням останнього, цього недостатньо для отримання балансу майнових інтересів сторін, а в частині зменшення 3% річних суд дійшов посилкового висновку, що останні не можуть бути зменшені та всупереч ч.4 ст. 236 ГПК України не врахував висновок Великої Палати Верховного Суду в п.8.38 постанови від 18.03.2020 у справі №902/417/18, провадження №12-79гс19, що суд за певних умов може зменшити розмір, як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/62/24. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства ,,Комерційна фірма ,,ТІГРО на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2024 у справі №915/62/24 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Миколаївської області.

09.05.2024 матеріали справи №915/62/24 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Разом з тим, згідно наказу в.о. голови суду від 13.05.2024 №115-в головуючий суддя Колоколов С.І. з 13.05.2024 по 24.05.2024 перебував у відпустці.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2024 у справі №915/62/24 залишено без руху. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія Нафтогаз України протягом 10 (десяти) днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, усунути недоліки, встановлених при поданні апеляційної скарги, а саме: надати до суду докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі та порядку за подання апеляційної скарги у сумі 2526,57 грн.

06.06.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Приватного підприємства ,,Комерційна фірма ,,ТІГРО надійшла заява про усунення недоліків разом із доказами сплати судового збору.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства ,,Комерційна фірма ,,ТІГРО на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2024 у справі №915/62/24. Розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства ,,Комерційна фірма ,,ТІГРО ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

17.06.2024 через підсистему «Елеткронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" Нафтогаз України" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого позивач просить суд залишити без змін рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2024 по справі №915/62/24.

У відзиві позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги та зазначає про їх безпідставність та необґрунтованість з огляду на те, що позивач виконав всі покладені на нього умовами Договору обов`язки з постачання природного газу, разом з тим відповідачем навпаки, були порушені умови Договору щодо повернення необхідних документів, строків і розмірів оплати, що і стадо підставою для звернення до суду.

Щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, то за переконанням позивача, останні є різновидом відповідальності, розмір якої у спірних правовідносинах визначений законом і стягнення таких коштів є компенсацією боржника за неправомірне користування коштами позивача, і не є штрафними санкціями.

Згідно з частини 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ГК "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 року №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

28.12.2020 між ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (Постачальник) та Приватним підприємством «Комерційна фірма «ТІГРО» (Споживач) було укладено договір № 101/ПГ-1250-К постачання природного газу (далі Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору (п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.6. Договору, приймання-передачу газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому періоді оформляється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначається фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.

Згідно п. 2.8. Договору постачальник направляє споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

За умовами п. 2.9. Договору споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу зобов`язаний повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

Пунктом 2.10. Договору сторони погодили, що у випадку не повернення споживачем підписаного акту або у разі відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов Договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС. Дані інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих споживачем, вважаються обов`язковими для сторін, якщо судом не буде встановлено інше.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, ціна за 1 тис.куб.м природного газу протягом дії цього Договору, публікується/оприлюднюється постачальником на офіційному сайті постачальника відповідно до п. 4.4.6. цього Договору.

Згідно з пунктами 3.2 та 3.3 Договору, сторони домовились, що ціна за 1 тис.куб.м природного газу, опублікована/оприлюднена на власному офіційному сайті постачальника, в порядку п. 4.4.6. цього Договору, є обов`язковою для Сторін за цим Договором та є підставою для визначення вартості природного газу, спожитого споживачем в місяці постачання природного газу за новою (зміненою) ціною з 01 (першого) числа місяця в якому здійснюється постачання природного газу постачальником, без оформлення Додаткової угоди до цього Договору.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що до ціни газу, визначеної пунктом 3.1. цього Договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013 136,576 грн за 1 000 куб. м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб. м. на добу.

Пунктом 4.4.6 Договору визначено, що на власному офіційному сайті www.gas.ua в розділі «Для бізнесу» не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу Споживачу публікувати/оприлюднювати ціну за 1000 куб.м газу, яка є обов`язковою для застосування Сторонами при розрахунках вартості спожитого Споживачем природного газу в місяці постачання за цим Договором.

Пунктами 9.1, 9.3 Договору визначено, що сторони на підставі ч. 3 ст. 207 та ст. 627 Цивільного кодексу України домовились про можливість вчинення, підписання, укладання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису даного Договору, додатків до нього, додаткових угод, актів приймання-передачі природного газу, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов`язаних із виконанням Договору.

Сторони домовились, що будь-який правочин, який буде вчинений (укладений, підписаний) відповідно до умов даної Угоди із застосуванням Сторонами (однією із Сторін) відповідного електронного цифрового підпису вважається вчиненим з додержанням письмової форми правочину в розумінні ст. 207 Цивільного кодексу України.

На виконання зазначених норм Договору, позивачем було опубліковано на власному сайті, за посиланням https://gas.ua/uk/business/tariffs, ціну природного газу, що діяла у спірний період поставки.

У період з січня 2021 р. по липень 2021 р. та з листопада 2021 р. по березень 2022 р. позивач передав у власність відповідача природний газ в загальному об`ємі 9,47459 тис.куб.м. на загальну суму 221 908,18 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу та листом Оператора ГТС, зокрема:

31.01.2021 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у січні 2021р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 1,82910 тис. куб. метрів, вартість якого становить 14 566,75 грн.

28.02.2021 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у лютому 2021р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 1,87262 тис. куб. метрів, вартість якого становить 16 711,06 грн.

31.03.2021 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у березні 2021р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 1,35200 тис. куб. метрів, вартість якого становить 11 010,54 грн.

30.04.2024 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у квітні 2021 р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 0,53448 тис. куб. метрів, вартість якого становить 4 352,75 грн.

31.05.2021 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у травні 2021р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 0,00102 тис. куб. метрів, вартість якого становить 9,66 грн.

30.06.2021 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у червні 2021р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 0,00026 тис. куб. метрів, вартість якого становить 3,02 грн.

30.11.2021 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у листопаді 2021р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 0,3941 тис. куб. метрів, вартість якого становить 14 502,83 грн.

31.12.2021 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у грудні 2021р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 1,21108 тис. куб. метрів, вартість якого становить 45 628,51 грн.

31.01.2022 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у січні 2022р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 1,58781 тис. куб. метрів, вартість якого становить 84 715,85 грн.

28.02.2021 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у лютому 2022р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 0,68962 тис. куб. метрів, вартість якого становить 30 301,84 грн.

31.03.2021 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у березні 2021р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 1,35200 тис. куб. метрів, вартість якого становить 11 010,54 грн.

31.03.2022 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у березні 2022р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 0,0025 тис. куб. метрів, вартість якого становить 105,37 грн.

На підтвердження обставин направлення відповідачу (споживачу) спірних актів приймання-передачі в матеріалах справи наявні роздруківки з електронної пошти про направлення актів за спірний період на електронну пошту відповідача.

Крім того, позивач надав список згрупованих поштових відправлень (Ф.103 Рекомендовані листи) з фіскальним чеком.

30.09.2022 представник ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернувся до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» із адвокатським запитом, відповідно до якого просив надати інформацію щодо фактичних обсягів споживання природного газу, зокрема, відповідача за період з 01.01.2021 по дату фактичної відповіді.

Листом від 13.10.2022 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» було надано роздруківки з інформаційної платформи, зокрема, щодо остаточної алокації відборів природного газу відповідача за період з 01.01.2021 по дату видачі відповіді.

У поданій до суду позовній заяві ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було наголошено, що відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості спожитого природного газу виконано частково, повністю погашено заборгованість за поставку природного газу з січня 2021 р. по листопад 2021 р., частково сплачено заборгованість за поставку природного газу у грудні 2021р. Разом з тим у порушення прийнятих на себе зобов`язань не було оплачено у повному обсязі вартості спожитого природного газу у січні-березні 2022р., що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даними позовними вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У даному випадку, апелянт оскаржує рішення виключно в частині стягнення пені у сумі 12387,89 грн, інфляційних втрат в сумі 41139,01 грн та 3% річних у сумі 7974,74 грн.

Таким чином, колегія суддів переглядає рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2024 по справі №915/62/24 виключно в частині позовних вимог щодо стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат.

В іншій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2024 по справі №915/62/24 не переглядається

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Так, згідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас, у відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов`язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

Передбачене законом (ст. 625 Цивільного кодексу України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Так, частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, місцевим господарським судом зазначено про їх правомірність, при цьому суд першої інстанції врахував наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми штрафних санкцій (пені), у зв`язку з чим частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір пені на 50%.

Крім цього, судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення 3% річних до 3000,00 грн, у зв`язку з тим, що як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується та вважає безпідставними посилання скаржника стосовно того, що він не отримував від позивача актів приймання-передачі природного газу за листопад 2021р. березень 2022р., оформлених згідно п. 2.8. Договору, відповідно до наступного.

Так, пунктом п. 2.6. Договору, приймання-передачу газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому періоді оформляється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначається фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.

Згідно п. 2.8. Договору постачальник направляє споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

За умовами п. 2.9. Договору споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу зобов`язаний повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

Пунктом 2.10. Договору сторони погодили, що у випадку не повернення споживачем підписаного акту або у разі відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов Договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС. Дані інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих споживачем, вважаються обов`язковими для сторін, якщо судом не буде встановлено інше.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, ціна за 1 тис.куб.м природного газу протягом дії цього Договору, публікується/оприлюднюється постачальником на офіційному сайті постачальника відповідно до п. 4.4.6. цього Договору.

Згідно з пунктами 3.2 та 3.3 Договору, сторони домовились, що ціна за 1 тис.куб.м природного газу, опублікована/оприлюднена на власному офіційному сайті постачальника, в порядку п. 4.4.6. цього Договору, є обов`язковою для Сторін за цим Договором та є підставою для визначення вартості природного газу, спожитого споживачем в місяці постачання природного газу за новою (зміненою) ціною з 01 (першого) числа місяця в якому здійснюється постачання природного газу постачальником, без оформлення Додаткової угоди до цього Договору.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що до ціни газу, визначеної пунктом 3.1. цього Договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013 136,576 грн за 1 000 куб. м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб. м. на добу.

Пунктом 4.4.6 Договору визначено, що на власному офіційному сайті www.gas.ua в розділі «Для бізнесу» не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу Споживачу публікувати/оприлюднювати ціну за 1000 куб.м газу, яка є обов`язковою для застосування Сторонами при розрахунках вартості спожитого Споживачем природного газу в місяці постачання за цим Договором.

Пунктами 9.1, 9.3 Договору визначено, що сторони на підставі ч. 3 ст. 207 та ст. 627 Цивільного кодексу України домовились про можливість вчинення, підписання, укладання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису даного Договору, додатків до нього, додаткових угод, актів приймання-передачі природного газу, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов`язаних із виконанням Договору.

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - «Кодекс ГТС»).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС: інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку Позивач та Відповідач, як постачальник та споживач природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Пунктом 39 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», суб`єкт ринку природного газу - оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, газовидобувне підприємство, споживач.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень. (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

У Договорі було визначено ЕІС-код споживача.

На Адвокатський запит представника позивача, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надано лист-відповідь від 12.10.2022 № ТОВВИХ-22-1094 щодо об`ємів спожитого Відповідачем із ЕІС-кодом: 56XN0016BBL900N газу.

Відповідно до пункту 3.8. Договору, споживач самостійно розраховує суму платежу за газ і забезпечує оплату в строки.

Відповідно до пункту 3.9. Договору, остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу.

Отже, враховуючи положення чинного законодавства та Договору, з урахуванням даних свого комерційного вузла обліку, Відповідач був обізнаний про обсяги природного газу, що було ним спожито у спірний період поставки.

Отже, з урахуванням обізнаності Відповідача про спожиті обсяги природного газу та ціни природного газу, Відповідач знав про вартість природного газу яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки та мав можливість здійснити таку оплату без відповідного акту приймання-передачі природного газу.

Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Договору визначено, що Споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу та інших платежів згідно з умовами цього Договору.

Враховуючи викладене, беручи до уваги ті обставини, що Відповідач має контролювати власне газоспоживання, а обсяги зазначені в Інформаційній платформі (до якої Відповідач має доступ) та актах розподілу природного газу (який укладається між Відповідачем та Оператором ГРМ), а отже Відповідач був обізнаний про наявність заборгованості та строки її оплати, колегія суддів зазначає, про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 41139,01 грн та 3% річних у розмірі 7974,74 грн

Колегія суддів, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за періоди визначені позивачем, за допомогою калькулятору ЛІГА:ЗАКОН зазначає, що розрахунок позивача є методологічно та арифметично правильним та відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо клопотання апелянта про зменшення 3% річних до 3000,00 грн то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про його безпідставність,оскільки як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання апелянта про зменшення 3% річних.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення 24775,78 грн пені, колегія суддів зазначає наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами по справі, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого газу, за останнім утворилась заборгованість у розмірі 148 423,06 грн. на яку позивачем було нараховано та заявлено до стягнення, зокрема, пеню у загальному розмірі 24 775,78 грн.

Судом апеляційної інстанції перевірено такий розрахунок та встановлено, що він є вірним та арифметично правильним.

Разом з цим, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У випадку якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 названого Кодексу).

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013.

Приймаючи рішення про зменшення заявленої до стягнення пені, суд першої інстанції врахував аргументи відповідача про воєнний стан в Україні, що значно погіршує економічний стан суб`єктів господарювання та відсутність у матеріалах справи доказів завдання збитків позивачеві.

При цьому, господарський суд зазначив, що використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Отже, враховуючи зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Зменшуючи розмір пені на 50 %, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру неустойки.

Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що у наявних матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано, доказів на підтвердження понесення останнім збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання з оплати поставленого газу за договором. Також, відсутній й докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання з оплати поставленого газу.

Наведене вище у своїй сукупності, на переконання суду апеляційної інстанції, є винятковою обставиною, яка є підставою для зменшення розміру пені.

При цьому, колегія суддів зазначає, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно з ст.86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання апелянта стосовно того, що суд першої інстанції при зменшенні заявленої до стягнення пені недостатньо зменшив її розмір, чим не дотримався майнового інтересу сторін, оскільки визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, і в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін та враховані обставини справи.

Висновок Господарського суду Миколаївської області про зменшення пені ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судовій практиці.

Отже на думку апеляційного суду, зменшення судом першої інстанції заявленої позивачем до стягнення пені на 50 % повною мірою відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Такий висновок суду не порушує балансу інтересів сторін та не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зменшення пені до 12 387,89 грн.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2024 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства ,,Комерційна фірма ,,ТІГРО

залишити без задволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2024р. у справі №915/62/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.09.2024 року у зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Колоколова С.І. та судді-учасника колегії Савицького Я.Ф. з 29.07.2024 по 30.08.2024 відповідно до наказу від 23.07.2024. №195-в.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Я.Ф. Савицький