Рішення

від 28.08.2024 по справі 903/660/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 серпня 2024 року Справа № 903/660/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Транс", м. Дніпро

до відповідача: підприємця Філюка Івана Антоновича, смт. ратне, Волинська обл.

про стягнення 1 195 913 грн 00 коп

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Королюк І.В.

Представники:

від позивача: Довженко О.В., ордер від 18.06.2024

від відповідача: Місюк Р.П., ордер від 14.08.2024

встановив: 15.07.2024 через електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Транс" до підприємця Філюка Івана Антоновича про стягнення 1 195 913 грн 00 коп збитків за втрату вантажу. Розгляд справи просить здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали. Попереджено сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 17.07.2024 (17:15 год).

Строк для подання відзиву - по 02.08.2024.

02.08.2024 на адресу суду надійшов відзив відповідача, згідно якого позовні вимоги заперечує. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази вини відповідача. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області не встановлено а ні протиправної поведінки, дій чи бездіяльності підприємця Філюка І.А., а ні причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, а ні його вини. Таким чином відсутня вина перевізника у втраті вантажу. В матеріалах справи відсутні докази виконання підприємцем Іванченко Ю.С. рішення суду №904/1622/23, відтак стверджувати, що настали обставини регресної вимоги без реального понесення збитків первинним експедитором немає підстав.

Позивач відзив відповідача отримав 05.08.2024.

Строк для подання відповіді на відзив -по 08.08.2024.

Крім того надійшла заява відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Заява обґрунтована тим, що позивачем стягується оплата, на яку він претендувати не може, оскільки позовні вимоги є безпідставними та не обґрунтованими. Підприємцем здійснюється пошук кваліфікованого адвоката для представництва інтересів в суді.

Ухвалою суду від 05.08.2024 клопотання підприємця Філюка Івана Анатолійовича від 02.08.2024 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.08.2024 об 11 год 45 хв.

Відповідь на відзив на адресу суду не надходила.

Суд протокольною ухвалою від 14.08.2024 закрив підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 28.08.2024 о 14 год 00 хв.

У судовому засіданні представники позивача ,відповідача дали пояснення, доводи, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Згідно позовної заяви між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" (покупець) та ІП ТОВ «Osborn Textile» (Узбекистан) (продавець) укладено контракт № EX-2022-21-UA, за умовами якого продавець зобов`язався здійснювати продаж товару позивачу. Умови поставки за контрактом визначено - FCA - МСГ Іскандар, Бостанликський район, Ташкентська область, Республіка Узбекистан. 15.02.2023 за вказаним контрактом позивач придбав у ІП ТОВ «Osborn Textile» гребінний очіс у кількості 20 000,00 кг на загальну суму 29 000,00 доларів США, що підтверджується зокрема Інвойсом на оплату та Банківською квитанцією від 15.02.2023.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" та підприємцем Іванченко Юлією Сергіївною (експедитор) укладено договір на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні №1702/23 від 17.02.2023, відповідно до п.1.1 якого експедитор зобов`язується від свого імені і за рахунок замовника здійснювати організацію доставки вантажів в міжнародних перевезеннях (а.с. 21).

20.02.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" та підприємцем Іванченко Юлією Сергіївною підписано заявку №3 до договору №1702/23 від 17.02.2023, за умовами якої обумовили конкретні умови, кількість і рід вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, суми перевезення (а.с. 22).

Експедитором ФОП Іванченко Ю.С. залучено експедитора ТОВ «Авангард Транс» шляхом укладання договору транспортного експедирування №0102/1 від 01.02.2023 (а.с. 22 на звороті - 24).

У відповідності до договору №0102/1 від 01.02.2023 експедиторами ТОВ «Авангард Транс», підприємцем Іванченко Ю.С. складено заявку №04 від 16.02.2023 (погоджено 20.02.2023) щодо перевезення вантажу за маршрутом с. Іскандар, Бостанликський район, Ташкентська область, Республіка Узбекистан (а.с. 25).

Між ТОВ «Авангард Транс» (експедитор) та підприємцем Філюком Іваном Антоновичем (перевізник) укладено договір №СО1602/1 від 16.02.2023 (а.с. 25 на звороті - 26), згідно умов якого вид, обсяг вантажу, маршрут, термін перевезення, а також інші умови обумовлюються в разовому договорі - заявці, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1). Перевізник приймає, здає вантаж за кількістю місць та (або) вагою, забезпечує збереження вантажу зовнішньої пломби іноземної митниці, належне розміщення вантажу на платформі автомобіля та його фіксацію, що унеможливлюють пошкодження зовнішньої оболонки тари і як наслідок пошкодження вантажу. У кожному окремому договорі-заявці на перевезення сторони обумовлюють конкретні умови прийому вантажів до перевезення та його здачу одержувачу (п. 3.2). Строк дії договору - з моменту підписання до 31.12.2023 (п. 7.1) (а.с. 25 на звороті - 26).

ТОВ «Авангард Транс» та підприємцем Філюком Іваном Антоновичем підписано заявку №СО1602/3 від 16.02.2023 щодо перевезення вантажу - гребінний очіс, за маршрутом Ташкент (Узбекистан) - Дніпро (Україна). Заявкою визначено, що з моменту завантаження вантажу і до моменту вивантаження вантажу відповідальність за збереження вантажу несе перевізник в повному обсязі (а.с. 26 на звороті).

Листом №1 від 26.02.2023 перевізник ФОП Філюк І.А. повідомив експедитора ТОВ «Авангард Транс», що 26.02.2023 в Республіці Казахстан на відрізку дороги між населеними пунктами Байнеу та Актау зі слів водія сталося займання вантажу, внаслідок чого зайнявся і напівпричіп та є вірогідність вважати, що вантаж та напівпричіп були знищені (а.с. 27).

Згідно висновку спеціаліста №5 від 02.03.2023 причиною пожежі міг бути: малокалорійне джерело теплоти або тліюча сигарета (а.с. 101-104).

Підприємцем Іваненко Ю.С. направлено лист від 20.04.2023 підприємцю Філюку І.А., ТОВ «Авангард Транс» з вимогою відшкодувати ТОВ «Виробниче об`єднання «Дніпрошкіргалантерея» вартість втраченого вантажу - «Відходи бавовнопрядіння. Очес гребінний» в кількості 20 222,50 кг в сумі 29 000 доларів США (а.с. 31-32).

ТОВ «Авангард Транс» листом від 24.04.2023 звернулося до підприємця Філюка І.А. з вимогою вжиття заходів щодо відшкодування ТОВ «Виробниче об`єднання «Дніпрошкіргалантерея» вартості втраченого вантажу - «Відходи бавовнопрядіння. Очес гребінний» в кількості 20 222,50 кг в сумі 29 000 доларів США (а.с. 35-36).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області №904/1622/23 від 22.08.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2024, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" до підприємця Іванченко Юлії Сергіївни, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача підприємець Філюк Іван Антонович, третя особа -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард Транс" про стягнення збитків в розмірі 29 000,00 доларів США за договором про надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні задоволено. Стягнуто з підприємця Іванченко Юлії Сергіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" збитки за втрату вантажу в розмірі 29 000,00 доларів США, судовий збір у розмірі 15 903,61 грн.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Виходячи зі змісту наведених норм перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає у наданні транспортної послуги - переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання.

Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб`єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов`язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.

В той же час, згідно зі ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

За змістом частини 1 статті 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

У частині 4 цієї статті вказано, що допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню перевезення вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Крім того, з аналізу частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України випливає, що за предметом договори транспортного експедирування поділяються на договори з виконання послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу, договори з організації виконання таких послуг, а також договори, у яких обов`язки експедитора мають одночасно виконавчий та організаційний характер.

При цьому можливим є укладення різних видів договору транспортного експедирування в залежності від обсягу зобов`язань експедитора. Зокрема, сторони можуть укласти договір про транспортно-експедиційне забезпечення доставки вантажу одержувачу, договір про транспортно-експедиційне забезпечення завезення (вивезення) вантажів на станції залізниць, у порти (на пристані) та аеропорти, а також договір про окремі транспортно-експедиційні операції та послуги.

Статтею 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно умов заявки №СО1602/3 від 16.02.2023, укладеної між ТОВ «Авангард Транс» (експедитор) та підприємцем Філюком Іваном Антоновичем (виконавець) з моменту завантаження вантажу і до моменту вивантаження вантажу відповідальність за збереження вантажу несе перевізник в повному обсязі (а.с. 26 на звороті).

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 16.05.2017 № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007 року.

Частина 1 статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція) передбачає, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Враховуючи, що даний спір виник з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач організовував перевезення ввіреного йому позивачем вантажу з території іншої держави на територію України, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції.

Згідно ст. 8 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: a) правильність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки.

Згідно ст. 10 Конвенції відправник несе відповідальність перед перевізником за збиток, заподіяний особам, устаткуванню або іншим вантажам, а також за будь-які витрати, викликані несправною упаковкою вантажу, за винятком випадків, коли дефект був очевидним або відомим перевізнику в момент прийняття вантажу, і він не зробив щодо цього застережень.

Перевізник не зобов`язаний перевіряти правильність і адекватність цих документів та інформації. Відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи неправильністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника (ст 11).

Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (ст. 17).

Частиною 1 ст. 18 Конвенції встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

У відповідності до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення ватажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди.

У відповідності до п.1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками (фактичною шкодою) є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

З огляду на наведене - предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 910/4962/18.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 910/3579/17 та від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19.

Верховний суд у постанові від 11.06.2019 по справі № 907/603/17 вказав, що вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту, презюмується. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Відповідачем не доведено, що втрата вантажу сталася не з його вини, як і не доведено, що винними у втраті вантажу є інші особи.

Не встановлення винного не спростовує вини відповідача, яка презюмується.

Розміром збитків в даному випадку є оголошена вартість вантажу 29 000 доларів США та 15 903 грн 61 коп судових витрат, стягнутих рішенням суду №904/1622/23 від 22.08.2023.

Причинний зв`язок між порушенням відповідачем зобов`язання, що випливає з договору та збитками полягає у тому, що за умови дотримання відповідачем умов договору в частині збереження вантажу та його передачі позивачу, збитки позивачу не було б завдано.

Судом враховано відсутність доказів, які б підтверджували факт неналежного пакування вантажу, як і не подано жодних доказів відмови перевізника від прийняття вантажу з вищевказаних причин.

Перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Наведена вище позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №907/603/17.

Відповідач наявність таких обставин не довів.

Заперечення відповідача щодо відсутності доказів виконання підприємцем Іваненко Ю.С. рішення суду №907/603/17 не приймається судом, оскільки не є предметом даного спору.

Позивачем долучено банківську виписку про сплату підприємцю Іваненко Ю.С. грошових коштів сумі 160 425 грн 19 коп згідно претензії №07/03-1 від 07.03.2024 (а.с. 54 на звороті).

Враховуючи вищевикладене, порушення перевізником зобов`язань за договором від 16.02.2023 №СО1602/1, заявкою №СО1602/3 від 16.02.2023 щодо збереження вантажу (товар не доставлено та не забезпечено необхідні умови збереження вантажу), що нормами статей 22, 623, 934 Цивільного кодексу України, у відповідача виник обов`язок з відшкодування позивачу збитків, завданих порушенням договірних зобов`язань, наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 29 000 доларів США та 15 903 грн 61 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3 238 грн 54 коп відповідно до ст.ст. 129-130 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з підприємця Філюка Івана Антоновича ( АДРЕСА_1 , ідент код НОМЕР_1 ) на користь Товариста з обмеженою відповідальністю «Авангард Транс» (вул. Іларіонівська, 27/13, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 38678226)

- 29 000 доларів США, 15 903 грн 61 коп збитків, 17 938 грн 70 коп витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 02.09.2024.

Суддя А. М. Кравчук