Постанова

від 20.11.2024 по справі 903/660/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року Справа № 903/660/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Коломис В.В. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

позивача: представник Довженко О.В. - адвокат

відповідача: представник Пилипчук І.Ю. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Філюка Івана Антоновича на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 28.08.24р. суддею Кравчук А.М. у м.Луцьку, повний текст складено 02.09.24р. у справі № 903/660/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Транс"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Філюк Івана Антоновича

про стягнення 1 195 913 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Волинської області від 28.08.2024 у справі №903/660/24.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 28.08.2024 у справі №903/660/24 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард Транс до Фізичної особи-підприємця Філюка Івана Антоновича про стягнення 1 195 913,00грн. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Філюка Івана Антоновича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард Транс - 29 000 доларів США, 15 903 грн 61 коп. - збитків, 17 938 грн 70 коп. - витрат по сплаті судового збору.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. 16.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Авангард Транс (Експедитор) та Підприємцем Філюком Іваном Антоновичем (Перевізник) укладено договір надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні перевезення вантажів №СО1602/1 від 16.02.2023, згідно пункту 1.1. якого вид, обсяг вантажу, маршрут, термін перевезення, а також інші умови обумовлюються в разовому договорі заявці, яка є невід`ємною частиною цього договору. 16.02.2023 сторонами підписано заявку №СО1602/3 щодо перевезення вантажу - гребінний очіс, за маршрутом Ташкент (Узбекистан) Дніпро (Україна). Заявкою визначено, що з моменту завантаження вантажу і до моменту вивантаження вантажу відповідальність за збереження вантажу несе перевізник в повному обсязі.

2.2. Під час виконання своїх зобов`язань за договором перевізник ФОП Філюк І.А. 26.02.2023 повідомив експедитора ТОВ Авангард Транс, що 26.02.2023 в Республіці Казахстан на відрізку дороги між населеними пунктами Байнеу та Актау зі слів водія сталося займання вантажу, внаслідок чого зайнявся і напівпричіп та є вірогідність вважати, що вантаж та напівпричіп були знищені. Згідно висновку спеціаліста №5 від 02.03.2023 причиною пожежі міг бути: малокалорійне джерело теплоти або тліюча сигарета.

2.3. Враховуючи наявність інших договірних правовідносин надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні, де ТОВ Виробниче об`єднання Дніпрошкіргалантерея також було залучено додаткових експедиторів, підприємця Іваненко Ю.С.( експедитор 1), а останньою - позивача у даному спорі ТОВ Авангард Транс - (Експедитор 2, за договором №0102/1 від 01.02.2023), підприємцем направлено лист від 20.04.2023 як ТОВ Авангард Транс так підприємцю Філюку І.А., з вимогою відшкодувати ТОВ Виробниче об`єднання Дніпрошкіргалантерея вартість втраченого вантажу Відходи бавовнопрядіння. Очес гребінний в кількості 20 222,50 кг в сумі 29 000 доларів США. Відповідно, ТОВ Авангард Транс звернулося 24.04.2023 до підприємця Філюка І.А. з вимогою вжиття заходів щодо відшкодування вартості втраченого вантажу.

2.4. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області №904/1622/23 від 22.08.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2024, задоволено позов ТОВ "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея". Стягнуто з підприємця Іванченко Юлії Сергіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" збитки за втрату вантажу в розмірі 29 000,00 доларів США, судовий збір у розмірі 15 903,61 грн.

2.5. Після вказаного судового рішення підприємець Іванченко Ю,С. звернулася 07.03.2024 до ТОВ Авангард Транс з претензією про сплату збитків, яка була виконана останнім у період з 04.04.2024 по 22.05.2024

2.6. Відповідно, в подальшому, ТОВ Авангард Транс звернувся до суду з позовом до про стягнення з підприємця Філюка Івана Антоновича 1 195 913,00грн. збитків за втрату вантажу, в порядку регресу.

2.7. Виходячи з норм чиновного законодавства щодо надання послуг за договором транспортного експедирування та перевезення - відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

2.8. Згідно умов заявки №СО1602/3 від 16.02.2023, укладеної між ТОВ Авангард Транс (експедитор) та підприємцем Філюком Іваном Антоновичем (виконавець) з моменту завантаження вантажу і до моменту вивантаження вантажу відповідальність за збереження вантажу несе перевізник в повному обсязі.

2.9. За статтею 925 ЦК України до пред`явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред`явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред`явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк. Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 ЦК України). Законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

2.10. Відповідачем не доведено, що втрата вантажу сталася не з його вини, як і не доведено, що винними у втраті вантажу є інші особи. Не встановлення винного не спростовує вини відповідача, яка презюмується. Розміром збитків в даному випадку є оголошена вартість вантажу 29 000 доларів США та 15 903 грн 61 коп. судових витрат, стягнутих рішенням суду №904/1622/23 від 22.08.2023.

2.11. Судом встановлено, що причинний зв`язок між порушенням відповідачем зобов`язання, що випливає з договору та збитками полягає у тому, що за умови дотримання відповідачем умов договору в частині збереження вантажу та його передачі позивачу, збитки позивачу не було б завдано. Також судом враховано відсутність доказів, які б підтверджували факт неналежного пакування вантажу, як і не подано жодних доказів відмови перевізника від прийняття вантажу з вищевказаних причин. Порушення перевізником зобов`язань за договором від 16.02.2023 №СО1602/1, заявкою №СО1602/3 від 16.02.2023 щодо збереження вантажу (товар не доставлено та не забезпечено необхідні умови збереження вантажу) підтверджується матеріалами справи, відповідно відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитків, завдані порушенням договірних зобов`язань. Матеріалами справи підтверджується наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а тому даний позов підлягає до задоволення.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Філюк Іван Антонович, 23.09.2024 поштовим зв`язком звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх.4694/24 від 27.09.2024), у якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 28.08.2024 у справі №903/660/24. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення 1 195 913,00 грн збитків за втрату вантажу. Вирішити питання про судові витрати.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Суд зробив висновки, що не відповідають обставинам справи, визнав недоведеними обставини, які є доведеними та не потребують додаткового обґрунтування. З висновками суду скаржник категорично не погоджується, вважає, що у даному випадку відсутні порушення прав та законних інтересів позивача - ТОВ «АВАНГАРД ТРАНС».

3.3. Так, 25.05.2022 між ТОВ "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" (покупець) та ІП ТОВ «Osbom Textile» ("Узбекистан) (продавець) укладено контракт № EX-2022-21-UA, предметом якого є продаж товару позивачу. 15.02.2023 за вказаним контрактом Позивач придбав у ІП ТОВ «Osbom Textile» гребінний очіс у кількості 20 000,00 кг на загальну суму 29 000,00 доларів США, що підтверджується зокрема Інвойсом на оплату та Банківською квитанцією від 15.02.2023 № 230215CRDE. 17.02.2023 між ТОВ "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" та підприємцем Іванченко Ю,С. (експедитор) укладено договір №1702/23 на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні. 20.02.2023 тими ж сторонами підписано заявку №3 до договору №1702/23 від 17.02.2023, за умовами якої обумовили конкретні умови, кількість і рід вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, суми перевезення. Згідно п.2.1. Договору №1702/23 від 17.02.2023 - жодна зі сторін не мас права передавати свої повноваження за цим договором третім особам без письмової згоди іншої сторони. Втім не зважаючи на вказані обмеження, зловживаючи наданим правом, без повідомлення ТОВ "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" та отримання спеціального письмового дозволу від замовника - ТОВ "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" на передання повноважень експедитор, експедитор ФОП Іванченко Ю.С. уклала договір транспортного експедирування №0102/1 від 01.02.2023 з ТОВ «Авангард Транс».

3.4. Таким чином, через недотримання договірних зобов`язань, ФОП Іванченко Ю.С. передала ТОВ «Авангард Транс» право, яке належало виключно їй, було нерозривно з нею пов`язаним, відповідно, ТОВ «Авангард Транс» не набуло права експедитора, в інтересах ТОВ "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея", оскільки виробниче об`єднання не надавало письмового дозволу на укладання подібного договору та передання прав експедитора від ФОП Іванченко Ю.С. до ТОВ «Авангард Транс». Відповідно до статті 515 ЦК України, заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Втім в порушення даної норми та положень п.2.1. Договору №1702/23 від 17.02.2023 року, ФОП Іванченко Ю.С. укладено договір транспортного експедирування №0102/1 від 01.02.2023 з ТОВ «Авангард Транс»

3.5. Разом з тим, 16.02.2023 між ТОВ «Авангард Транс» та ФОП Філюк І.А. укладено договір №СО 1602/1 про надання транспортно-експедиційних послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні. Пунктом.2.1 Договору було передбачено: експедитор, діючи в межах цього договору, бере на себе зобов`язання організувати перевезення вантажів транспортом перевізника за маршрутом, зазначеним у разовому договорі-заявці. Про відсутність прав експедитора у ТОВ «Авангард Транс» в інтересах ТОВ "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея", ФОП Філюку І.А., нічого відомо не було, оскільки скаржник в жодному випадку не мав змоги перевірити повноваження ТОВ «Авангард Транс» на укладання відповідного договору, оскільки сторони мали укладений договір №СО1602/1 від 16.02.2023 та діяли у відповідності до його умови.

3.6. Таким чином, звертаючись до суду за захистом начебто порушеного права ТОВ «Авангард Транс» не довело факт наявності такого права та відшкодування витрат саме ФОП Філюком І.А. на користь позивача. Вказані обставини залишились поза увагою суду, посилаючись в позові на наявність договорів: №1702/23 від 17.02.2023, №0102/1 від 01.02.2023 та №СО1602/1 від 16.02.2023 скаржник вважає, що позивач не довів наявність у нього зобов`язань, які мали б випливали чи-то з договору, чи-то закону, чи судового рішення відшкодувати збитки, спричинені втратою товару. Таким чином, пред`являючи позов до ФОП Філюка І.А. про зобов`язання відшкодувати збитки, через згоряння товару саме на користь ТОВ «Авангард Транс», суд не перевірив наявність права у ТОВ «Авангард Транс» вимагати у ФОП Філюка І.А. відшкодувати спричинені збитки.

3.7. Так, апелянт зазначає, що договори №0102/1 від 01.02.2023 та №СО 1602/1 від 16.02.2023 є нікчемними, адже ТОВ «Авангард Транс» не набуло прав експедитора в силу положень п.2.1. Договору №1702/23 від 17.02.2023 року (Жодна зі сторін не має права передавати свої повноваження за цим договором третім особам без письмової згоди іншої сторони). В матеріалах справи №903/660/24 відсутня письмова згода ТОВ "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" на передачу прав експедитора від ФОП Іванченко Ю.С. до ТОВ «Авангард Транс». Вище описані обставини не були досліджені судом Волинської області при прийнятті оскаржуваного рішення, що потягло порушення прав та охоронюваних законом інтересів ФОП Філюка І.А. та встановлення невірних висновків, виходячи з фактичних обставин справи. Зважаючи, що права та охоронювані законом інтереси позивача - ТОВ «Авангард Транс» не є порушені, за захистом яких він звернувся, що доводиться матеріалами справи №903/660/24, це є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

3.8. Стосовно відсутності причинно-наслідкового зв`язку та вини у складі правопорушення, апелянт зазначає, що 16.02.2023 між позивачем та відповідачем даного спору підписано заявку №СО 1602/3 щодо перевезення вантажу - гребінний очіс, за маршрутом Ташкент (Узбекистан) - Дніпро (Україна). Заявкою визначено, що з моменту завантаження вантажу і до моменту вивантаження вантажу відповідальність за збереження вантажу несе перевізник в повному обсязі. По дорозі у пункт призначення сталося займання вантажу, внаслідок чого зайнявся і напівпричіп, що спричинило і знищення напівпричепа - майна, яке належить на прав власності скаржнику. Згідно висновку спеціаліста №5 від 02.03.2023 причиною пожежі міг бути: малокалорійне джерело теплоти або тліюча сигарета.

3.9. Враховуючи норми цивільного та господарського законодавства щодо відшкодування збитків статті 224 та 225 ГК України, ст. 1166, 1192 ЦК України, виходячи із положень статей 909, 924 ЦК України скаржник зазначає, що перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч.2 ст.924 ЦК України). Також скаржник посилається на статті 306-307 ГК України, статтю19 Закону України «Про міжнародні договори України», Закон України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів».

3.10. Матеріалами справи підтверджено, що пожежа сталась не через підпал причепа скаржником, а в результаті наявності малокалорійного джерела теплоти або тліючої сигарети в кузові. Тобто перевізник не міг вплинути на усунення причини запалювання через її перебування в середині товару. Відходи бавовни повністю згоріли. Скаржник вважає, що довів належними та допустимими доказами, що втрата прийнятого до перевезення вантажу сталася не з його вини, а внаслідок обставин, уникнути яких він не міг і наслідки яких він не міг відвернути, відтак, підстави для відшкодування ним шкоди за знищення вантажу в цьому випадку відсутні. Стягнення збитків вимагає наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення; протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. Відсутність вини скаржника, як одного з елементів правопорушення, в цьому випадку унеможливлює стягнення з останнього збитків, завданих знищенням вантажу. Стороною позивача не було доведено наявність вини ФОП Філюка І.А. через пожежу. Також не доведено наявність причинного зв`язку між поведінкою перевізника та збитками. Окрему увагу суду звертає на положення Договору №1702/23, укладеного між ТОВ «ВО «Дніпрошкіргалантерея» та ФОП Іванченко Ю.С.(п.4.1.1-4.1.4), з яких слідує, що у втраті товару вина перевізника повністю - відсутня, адже він не мав впливу на ключові процеси, неякісне виконання яких спричинило загоряння товару.

3.11. Враховуючи всі обставини даної справи, апелянт вважає, що ТОВ «ВО «Дніпрошкіргалантерея» було відповідальним за упаковку товару, процедуру його завантаження, тобто мало б перевіряти чи не містив товар нічого зайвого, що могло б спричинити його подальше затлівання, що призвело до загоряння в процесі транспортування. Перевізник не мав змоги контролювати якість пакування товару, його раціональне розміщення, з огляду на специфіку товару. Приймаючи до уваги довідку 01.03.2023, висновок спеціаліста №5 від 02.03.2023, причиною пожежі стало те, що було всередині товару (малокалорійне джерело теплоти або тліюча сигарета). Тобто мала місце обставина на існування якої, перевізник вплинути не міг, що виключає наявність його вини у загорянні товару, адже жодним документом не встановлено ситуації, що діяння перевізника спричинило загоряння товару та подальшу пожежу. Тобто в даному випадку, згідно ч.2 ст.17 Конвенції, ФОП Філюк І.А. мав бути звільненим від відповідальності.

4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Філюка Івана Антоновича на рішення Господарського суду Волинської області від 28.08.2024 у справі №903/660/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.11.2024 о 15:15 год.

4.2. Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 та від 14.11.2024 забезпечено представнику Фізичної особи-підприємця Філюка Івана Антоновича - адвокату Пилипчук І.Ю. та представнику позивача ТОВ "Авангард Транс" - адвоката Довженку О.В. проведення судового засідання 20.11.2024 о. 15:15 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

4.3. Позивач правом подачі відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався.

4.4. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

4.5. Представник відповідача (апелянт) та позивача у судовому засіданні 20.11.2024 (в режимі відеоконференції) по суті розгляду апеляційної скарги у даній справі надали пояснення в обґрунтування своїх доводів та заперечень.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Філюка Івана Антоновича на рішення Господарського суду Волинської області від 28.08.2024 у справі №903/660/24 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

6.1.1. Норми матеріального права:

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Закон України "Про міжнародні договори України"

Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів".

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до положень якої Україна приєдналась 01.08.2006 (далі по тексту постанови Конвенція).

Закон України "Про транспортну експедиторську діяльність"

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України).

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Господарськими судами встановлено, що 16.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Авангард Транс (Експедитор) та Підприємцем Філюком Іваном Антоновичем (Перевізник) укладено договір №СО1602/1 від 16.02.2023 (а.с. 25 на звороті - 26).

7.2.1. Згідно пункту 1.1. Договору вид, обсяг вантажу, маршрут, термін перевезення, а також інші умови обумовлюються в разовому договорі заявці, яка є невід`ємною частиною цього договору.

7.2.2. Перевізник приймає, здає вантаж за кількістю місць та (або) вагою, забезпечує збереження вантажу зовнішньої пломби іноземної митниці, належне розміщення вантажу на платформі автомобіля та його фіксацію, що унеможливлюють пошкодження зовнішньої оболонки тари і як наслідок пошкодження вантажу. У кожному окремому договорі-заявці на перевезення сторони обумовлюють конкретні умови прийому вантажів до перевезення та його здачу одержувачу (пункт 3.2 Договору).

7.2.3. Строк дії договору з моменту підписання до 31.12.2023 (пункт 7.1) (а.с. 25 на звороті - 26).

7.3. Так, 16.02.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю Авангард Транс та підприємцем Філюком Іваном Антоновичем підписано заявку №СО1602/3 щодо перевезення вантажу - гребінний очіс, за маршрутом Ташкент (Узбекистан) Дніпро (Україна). Заявкою визначено, що з моменту завантаження вантажу і до моменту вивантаження вантажу відповідальність за збереження вантажу несе перевізник в повному обсязі (а.с. 26 на звороті).

7.4. При цьому, як слідує з матеріалів справи 17.02.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" (Замовник) та підприємцем Іванченко Юлією Сергіївною (Експедитор) укладено договір на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні №1702/23, згідно пункту 1.1 якого експедитор зобов`язується від свого імені і за рахунок замовника здійснювати організацію доставки вантажів в міжнародних перевезеннях (а.с. 21).

7.5. 20.02.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" та підприємцем Іванченко Юлією Сергіївною підписано заявку №3 до договору №1702/23 від 17.02.2023, за умовами якої обумовили конкретні умови, кількість і рід вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, суми перевезення (а.с. 22).

7.6. Разом з тим, Експедитором ФОП Іванченко Ю.С. для надання транспортно-експедиторських послуг залучено експедитора Товариство з обмеженою відповідальністю Авангард Транс про що було укладено Договір транспортного експедирування №0102/1 від 01.02.2023 (а.с. 22 на звороті - 24).

7.7. 16.02.2023, відповідно до вказаного Договору №0102/1 від 01.02.2023 Експедитором ТОВ Авангард Транс, підприємцем Іванченко Ю.С. складено заявку №04 (погоджено 20.02.2023) щодо перевезення вантажу за маршрутом с. Іскандар, Бостанликський район, Ташкентська область, Республіка Узбекистан (а.с. 25).

7.8. Як уже зазначалося Договір між сторонами даного спору Товариством з обмеженою відповідальністю Авангард Транс та Фізичною особою-підприємця Філюк Іваном Антоновичем та заявка до нього укладено/підписано - 16.02.2023.

7.9. В подальшому, листом №1 від 26.02.2023 перевізник ФОП Філюк І.А. повідомив експедитора ТОВ Авангард Транс, що 26.02.2023 в Республіці Казахстан на відрізку дороги між населеними пунктами Байнеу та Актау зі слів водія сталося займання вантажу, внаслідок чого зайнявся і напівпричіп та є вірогідність вважати, що вантаж та напівпричіп були знищені (а.с. 27).

7.10. Згідно висновку спеціаліста №5 від 02.03.2023 причиною пожежі міг бути: малокалорійне джерело теплоти або тліюча сигарета (а.с. 101-104).

7.11. Підприємцем Іваненко Ю.С. направлено лист від 20.04.2023 підприємцю Філюку І.А., ТОВ Авангард Транс з вимогою відшкодувати ТОВ Виробниче об`єднання Дніпрошкіргалантерея вартість втраченого вантажу Відходи бавовнопрядіння. Очес гребінний в кількості 20 222,50 кг в сумі 29 000 доларів США (а.с. 31-32).

7.12. Відповідно, ТОВ Авангард Транс листом від 24.04.2023 звернулося до підприємця Філюка І.А. з вимогою вжиття заходів щодо відшкодування ТОВ Виробниче об`єднання Дніпрошкіргалантерея вартості втраченого вантажу Відходи бавовнопрядіння. Очес гребінний в кількості 20 222,50 кг в сумі 29 000 доларів США (а.с. 35-36).

7.13. Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області №904/1622/23 від 22.08.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2024, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" до Підприємця Іванченко Юлії Сергіївни, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача підприємець Філюк Іван Антонович, третя особа -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард Транс" про стягнення збитків в розмірі 29 000,00 доларів США за договором про надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні задоволено.

7.13.1. Стягнуто з підприємця Іванченко Юлії Сергіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" збитки за втрату вантажу в розмірі 29 000,00 доларів США, судовий збір у розмірі 15 903,61 грн.

7.14. 07.03.2024 підприємець Іванченко Юлія Сергіївна повторно, після листа вимоги, звернулася до ТОВ "Авангард Транс" з претензією №07/03-1 відшкодувати їй збитки, у зв`язку із втратою вантажу, залученим до перевезення підприємцем Філюком І.А. та у зв`язку із вказаним судовим провадженням, стягненням збитків і судових витрат.

7.15. У період з 04.04.2024 по 22.05.2024 ТОВ "Авангард Транс" у повному обсязі виконало вимоги претензії №07/03-1 від 07.03.2024, та сплатило суму збитків вартості вантажу (29000,00дол США) підприємцю Іваненко Ю.С. за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату фактичної оплати та 15903,61 грн. судових витрат, усього - 1 160 425 грн 19 коп. що підтверджується випискою банку станом на 30.05.2024 (а.с. 54 на звороті).

7.16. В подальшому 15.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю Авангард Транс звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з підприємця Філюка Івана Антоновича 1 195 913,00грн. збитків за втрату вантажу.

7.17. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.07.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №903/660/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

7.17.1. Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що договір з відповідачем підприємцем Філюком І.А. укладено з метою виконання договору попередніх договорів на перевезення вантажу. Відповідно діючи в інтересах та за рахунок Замовника ТОВ "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея", позивач залучив перевізника - ОСОБА_1 , уклавши з ним 16.02.2023 договір та заяву до договору.

7.17.2. У зв`язку із втратою вантажу були лист-вимоги, претензії про відшкодування вартості втраченого вантажу, зокрема, Експедитора 1 підприємця Іваненко Ю.С. до Експедитора 2 ТОВ Авангард Транс.

7.17.3. Так, рішенням суду №904/1622/23 від 22.08.2023, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 22.02.2024 з підприємця Іванченко Юлії Сергіївни (експедитора 1) було стягнуто на користь ТОВ "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" (замовника ) збитки за втрату вантажу в розмірі 29 000,00 доларів США, судовий збір у розмірі 15 903,61 грн.

7.17.4. ТОВ Авангард Транс сплачено усі кошти згідно претензії №07/03-1 від 07.03.2024 долучено банківську виписку про сплату підприємцю грошових коштів сумі

7.17.5. Позивачем, серед іншого у позовній заяві також зазначив, про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" (покупець) та ІП ТОВ Osborn Textile (Узбекистан) (продавець) контракту № EX-2022-21-UA, за умовами якого продавець зобов`язався здійснювати продаж товару позивачу. Умови поставки за контрактом визначено - FCA - МСГ Іскандар, Бостанликський район, Ташкентська область, Республіка Узбекистан. 15.02.2023 за вказаним контрактом позивач придбав у ІП ТОВ Osborn Textile гребінний очіс у кількості 20 000,00 кг на загальну суму 29 000,00 доларів США, що підтверджується зокрема Інвойсом на оплату та Банківською квитанцією від 15.02.2023.

7.18. 02.08.2024 відповідач подав до суду відзив, згідно якого позовні вимоги заперечує. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази вини відповідача. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області не встановлено а ні протиправної поведінки, дій чи бездіяльності підприємця Філюка І.А., а ні причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, а ні його вини. Таким чином відсутня вина перевізника у втраті вантажу. В матеріалах справи відсутні докази виконання підприємцем Іванченко Ю.С. рішення суду №904/1622/23, відтак стверджувати, що настали обставини регресної вимоги без реального понесення збитків первинним експедитором немає підстав.

7.19. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.08.2024 задоволено клопотання підприємця Філюка Івана Анатолійовича від 02.08.2024 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі.

7.20. Протокольною ухвалою суду від 14.08.2024 закрито підготовче провадження, та призначено розгляд справи по суті.

7.21. За результатами розгляду даного спору, 28.08.2024 Господарським судом Волинської області ухвалено оскаржуване рішення (пункт 1.1.- 1.2 цієї постанови) із підстав, наведених у пунктах 2.1. 2.11. даної постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 16.05.2024 - без змін, виходячи з наступного.

8.2. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

8.3. Статтею статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).

8.4. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

8.5. Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

8.6. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

8.7. Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

8.8. Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать

8.9. Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

8.10. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

8.11. Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

8.12. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 ЦК України).

8.13. Правовідносини, між сторонами у даній справі виникли з договору на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні перевезення вантажів № СО1602/1 від 16.02.2023 та заявки до нього від 16.02.2023 №СО1602/3 щодо перевезення вантажу, відповідно виходячи із змісту зі яких вбачається, що такі правовідносини є змішаними, що за своєю правовою природою є як договором перевезення вантажу так і договором надання послуг транспортного експедирування.

8.14. Згідно частин 1 - 3 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

8.15. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

8.16. Аналогічні за змістом положення наведено у статті 307 Господарського кодексу України.

8.17. Згідно частинами 1, 2 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

8.18. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

8.19. Виходячи зі змісту наведених норм перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає у наданні транспортної послуги - переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання.

8.20. Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб`єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов`язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.

8.21. Разом з тим, згідно частини 1 статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

8.22. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

8.23. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

8.24. За змістом частини 1 статті 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. У частині 4 даної статті вказано, що допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

8.25. Так, статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

8. 26. Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню перевезення вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

8.27. Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

8.28. Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

8.29. Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

8.30. Разом з тим, з аналізу частини 1 статті 929 ЦК України випливає, що за предметом договори транспортного експедирування поділяються на договори з виконання послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу, договори з організації виконання таких послуг, а також договори, у яких обов`язки експедитора мають одночасно виконавчий та організаційний характер.

8.31. При цьому можливим є укладення різних видів договору транспортного експедирування в залежності від обсягу зобов`язань експедитора. Зокрема, сторони можуть укласти договір про транспортно-експедиційне забезпечення доставки вантажу одержувачу, договір про транспортно-експедиційне забезпечення завезення (вивезення) вантажів на станції залізниць, у порти (на пристані) та аеропорти, а також договір про окремі транспортно-експедиційні операції та послуги.

8.32. Статтею 932 ЦУ України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

8.33. Відповідно до частин 2 та 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

8.34. Згідно умов заявки №СО1602/3 від 16.02.2023, укладеної між ТОВ Авангард Транс (експедитор) та підприємцем Філюком Іваном Антоновичем (виконавець) з моменту завантаження вантажу і до моменту вивантаження вантажу відповідальність за збереження вантажу несе перевізник в повному обсязі (а.с. 26 на звороті).

8.35. Згідно частини 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

8.36. За статтею 925 ЦК України до пред`явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред`явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред`явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

8.37. Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 ЦК України)

8.38. Також, згідно статті 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

8.39. Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародні перевезення пасажирів i вантажів - перевезення пасажирів i вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону; міжнародні човникові (маятникові) перевезення - перевезення, що передбачають прямі та зворотні поїздки груп пасажирів з певного місця відправлення до певного місця призначення.

8.40. Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 16.05.2017 № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007 року.

8.41. Враховуючи, що даний спір виник з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач організовував перевезення ввіреного йому позивачем вантажу з території іншої держави на територію України, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції.

8.42. Статтею 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначено, що ця Конвенція "застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення i місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання i громадянство сторін".

8.42.1. Згідно статті 4 Конвенції "договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної", яка i є міжнародним перевізним документом, що відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

8.42.2. За статтею 8 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: a) правильність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки.

8.42.3. Відповідно до статті 10 Конвенції відправник несе відповідальність перед перевізником за збиток, заподіяний особам, устаткуванню або іншим вантажам, а також за будь-які витрати, викликані несправною упаковкою вантажу, за винятком випадків, коли дефект був очевидним або відомим перевізнику в момент прийняття вантажу, і він не зробив щодо цього застережень.

8.42.4. Перевізник не зобов`язаний перевіряти правильність і адекватність цих документів та інформації. Відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи неправильністю таких документів а інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника (стаття 11).

8.42.5. Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (стаття 17).

8.42.6. Частиною 1 статті 18 Конвенції встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

8.43. Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.44. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (ч. 1, 2 статті 623 ЦК України).

8.45. Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

8.46. За статтею 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

8.47. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (статті 218 ГК України).

8.48. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

8.49. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (статті 224 ГК України).

8.50. Згідно частин 1-3 статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

8.51. Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

8.52. Аналогічна правова позиція викладена, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16.

8.53. При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

8.54. Істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема, в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню позивачем перед судом.

8.55. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 910/3579/17 та від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19.

8.56. Верховний суд у постанові від 11.06.2019 по справі № 907/603/17 вказав, що вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту, презюмується. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

8.57. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

8.58. Виходячи з вище наведеного, та спірних правовідносин, що склалися між сторонами даного спору, доказів наявних у матеріалах справи, відповідачем втрата вантажу сталася не з його вини, як і не доведено, що винними у втраті вантажу є інші особи.

8.59.Також господарськими судами враховано, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт неналежного пакування вантажу, як і не подано жодних доказів відмови перевізника від прийняття вантажу з вищевказаних причин.

8.60. Під час розгляду даного спору відповідачем не доведено у встановленому законом порядку, належними та допустимими доказами безпідставність заявлених позовних вимог про стягнення збитків.

8.60.1. В даному випадку, розміром збитків в даному випадку є оголошена вартість вантажу 29 000 доларів США та 15 903,61 грн - судових витрат стягнутих за рішенням суду №904/1622/23 від 22.08.2023.

8.61. Господарськими судами встановлено обставин, які свідчать про існування всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, що є необхідною умовою для притягнення відповідача у справі до цивільної відповідальності у вигляді стягнення збитків.

8.62. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

8.63. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

8.64. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.65. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

8.66. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

8.67. Позивач у контексті спірних правовідносин у встановленому порядку, належним та допустимими доказами довів факт неналежного виконання зобов`язання щодо збереження вантажу - протиправної поведінки, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між збитками позивача та діями відповідача так як за умови дотримання відповідачем умов договору в частині збереження вантажу та його передачі позивачу, збитки позивачу не було б завдано.

8.68. Позивачем також, доведено у даному випадку наявності протиправної поведінки відповідача, обґрунтованості заявленої до стягнення як збитки суми та існування причинного зв`язку, що є підставою для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь 29 000 доларів США та 15 903 грн 61 коп.

8.69. Судом першої інстанції, правомірно встановлено, що перевізником-відповідачем порушено зобов`язання за договором від 16.02.2023 №СО1602/1, заявкою №СО1602/3 від 16.02.2023 щодо збереження вантажу (товар не доставлено та не забезпечено необхідні умови збереження вантажу), що є підставою для господарсько-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення - відшкодування позивачу збитків, завданих порушенням договірних зобов`язань,

8.70. Скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

8.71. Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 29 000 доларів США та 15 903 грн 61 коп. є обґрунтованим та правомірним.

8.72. Доводи апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Філюка Івана Антоновича не спростовують висновку суду першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

8.72.1. Доводи апелянта щодо наявності інших правовідносин, що виключають його відповідальність за втрату вантажу при перевезенні та відсутності порушеного права чи інтересів позивача ТОВ «Авангард Транс» і відповідно підстав для пред`явлення позову до ФОП Філюка І.А. про зобов`язання відшкодувати збитки, спростовуються вище наведеними обставинами, що встановлені господарськими судами за результатами розгляду даного спору та дослідження правовідносин між сторонами, що виникли з договору на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні перевезення вантажів № СО1602/1 від 16.02.2023 та заявки до від 16.02.2023 №СО1602/3 щодо перевезення вантажу, а також наявними у матеріалах справи доказами

8.73. За таких обставин апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Філюка Івана Антоновича слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 28.08.2024 у справі №903/660/24 без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 28.08.2024 у справі №903/660/24 апелянт сплатив судовий збір у розмірі 26908,05 гривень, згідно платіжної інструкції від 15.10.2024.

10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" .

10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Філюка Івана Антоновича від 23.09.24р. залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 28 серпня 2024 року у справі №903/660/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №903/660/24 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "06" грудня 2024 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Крейбух О.Г.