Рішення

від 26.08.2024 по справі 908/1766/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/144/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2024 Справа № 908/1766/24

м. Запоріжжя Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" (пр. Металургів, буд. 11, м. Запоріжжя, 69032, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461" (вул. Незалежної України, 80, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 32068248)

про стягнення 154 305 грн 42 коп.

без виклику сторін

УСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" звернулося до Господарського суду Запорізької області про:

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461" на рахунок місцевого бюджету: розрахунковий рахунок (IBAN) № UA58999980334159850000008479 ГУК у Зап.Обл/ТГ м. Запоріжжя/22080402, код отримувача (ЄДРПОУ) 37941997, код класифікації доходів бюджету 22080402, банк отримувача Казначейство України (Ел.Адм.Подат.) заборгованість зі сплати орендної плати за період з 01.05.2018 р. по 31.05.2024 р. у розмірі 58 131 (п`ятдесят вісім тисяч сто тридцять одна п`ять) грн. 47 коп., інфляційні втрати у розмірі 51 342 (п`ятдесят одна тисяча триста сорок дві) грн. 31 коп., 3% річних у розмірі 13 049 (тринадцять тисяч сорок дев`ять) грн. 47 коп., штраф у розмірі 2 320 (дві тисячі триста двадцять) грн. 77 коп. Стягувач - Комунальне підприємство "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7";

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461" (ЄДРПОУ 32068248, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 80) на користь Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 11, код ЄДРПОУ 05478717, розрахунковий рахунок (IBAN) № НОМЕР_1 в філії ЗОУ АТ "Ощадбанк", МФО 313957, ЄДРПОУ 05478717) заборгованість зі сплати орендної плати за період з 01.10.2018 р. по 31.05.2024 р. у розмірі 16 536 (шістнадцять тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 39 коп., інфляційні втрати у розмірі 9 857 (дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят сім) грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 2 571(дві тисячі п`ятсот сімдесят одна) грн. 67 коп., штраф у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 09 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2024, справу № 908/1766/24 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 25.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1766/24, присвоєно справі номер провадження 27/144/24 та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Визначено відповідачу строк для подання до суду: заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали; для подання відзиву на позов, у порядку ст. 165 ГПК України, із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача (якщо такі докази не надані позивачем) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; для подання заперечень на відповідь на відзив (в порядку ст. 167 ГПК України (якщо такі будуть подані)) та документами, що підтверджують надіслання (надання) заперечення і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив (але не пізніше 17.07.2024 включно).

Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Ухвала суду від 25.06.2024, яка була направлена на адресу відповідача повернулася на адресу суду з відміткою засобу поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до безкоштовного запиту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461" є: вул. Незалежної України, 80, м. Запоріжжя, 69035, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною "права на суд", адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1766/24.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Наявні матеріали справи № 908/1766/24 дозволяють розглянути справу по суті спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 26.08.2024.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

27.08.2005 між Управлінням житлового господарства (далі Орендодавець), Комунальним підприємством "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 13" (далі Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461" (далі Орендар) укладено договір № 1328/13 оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до п. 1.1 договору Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 61,50 кв.м. за адресою вул. Незалежної України, 80.

Згідно п. 2.1 договору Орендар вступає у користування приміщення з моменту підписання договору, а також Акту приймання-передачі, який був підписаний з балансоутримувачем 27.08.2005.

Відповідно до п. 11.1 договір діє до 27.08.2010.

Додатковою угодою від 05.04.2011 продовжено строк дії договору на 3 роки. Додатковою угодою від 01.06.2011 замінено Орендодавця на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Додатковою угодою від 07.03.2017 договір викладено у новій редакції, строк дії договору продовжено на 3 роки до 27.08.2019.

Відповідно до п. 11.7 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору після закінчення його строку протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін, при умові виконання п. 5.15 Договору, та на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Додатковою угодою від 15.06.2017 замінено Балансоутримувача на Комунальне підприємство «Наше місто» Запорізької міської ради.

Приміщення передається в оренду під офіс (п. 1.2 договору).

Згідно п. п. 2.1 та 2.2 договору, вступ Орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням договору та акту прийому - передачі вказаного нежитлового приміщення, підписаного з Балансоутримувачем. Передача нежитлового приміщення в оренду не спричиняє за собою передачу Орендарю права власності на це приміщення. Власником орендованого приміщення залишається Запорізька міська рада, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Нерухоме майно було передано орендарю (відповідачу) згідно з підписаним сторонами договору актом прийому-передачі орендованого майна від 27.08.2005.

На підставі рішення виконкому Запорізької міської ради від 21.09.2018 № 439/9 «Про передачу майна комунальної власності в господарське відання комунальному підприємству «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» Запорізької міської ради» з господарського відання Комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради вилучено та передано в господарське відання Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" майно комунальної власності згідно з додатками 1, 2, 3 до рішення (https://zp.gov.ua/uk/documents/item/32394).

Згідно п. 523 додатку № 1 Комунальному підприємству "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" в господарське відання передано частину нежитлового приміщення № XXVI підвального поверху (літ. А-5).

Додатковою угодою від 01.10.2018 замінено балансоутримувача на Комунальне підприємство "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7".

Згідно п. 5.2 Договору орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі вносити орендодавцю та балансоутримувачу орендну плату з урахуванням її індексації незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.4 Договору в редакції додаткової угоди від 07.03.2017 орендна плата сплачується орендарем на рахунок місцевого бюджету щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. 3.4 Договору в редакції додаткової угоди від 01.10.2018 орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, наступним чином: 70% від розміру орендної плати (без нарахування ПДВ) до місцевого бюджету; 30% від розміру орендної плати (з нарахуванням ПДВ) - балансоутримувачу.

Згідно п. 3.7 Договору, у випадку порушення строків оплати та обсягу платежу, Орендар зобов`язаний сплатити штраф у розмірі трьох відсотків від місячного розміру орендного платежу щодо якого було допущено відповідне порушення. Обов`язок щодо нарахування вказаних платежів покладається на орендаря. В разі нездійснення Орендарем сплати платежів, нарахування та стягнення штрафу виконує Балансоутримувач у встановленому нормативно-правовими актами порядку.

У випадку закінчення дії цього договору або його дострокового припинення орендна плата перераховується Орендарем по добу фактичної здачі комунального майна по акту приймання-передачі (п. 3.10 Договору).

Балансоутримувач, відповідно п. 9.1 Договору, має право вимагати від Орендаря виконання обов`язків, які передбачені цим договором, в тому числі шляхом звернення до суду (виступаючи позивачем).

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Правовідносини сторін є господарськими та виникли на підставі Договору оренди нежитлового приміщення № 1328/13 від 27.08.2005, який за своєю природою є договором оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, далі ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1, 6 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно п. 3.4 Договору в редакції від 07.03.2017 орендна плата сплачується орендарем на рахунок місцевого бюджету щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. 3.4 Договору в редакції від 01.10.2018 орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, наступним чином: 70% від розміру орендної плати (без нарахування ПДВ) до місцевого бюджету; 30% від розміру орендної плати (з нарахуванням ПДВ) - балансоутримувачу.

Згідно п. 11.9 Договору його дія припиняється внаслідок, зокрема, але не виключно, закінченню терміну, на який його було укладено.

Відповідно до п. 3.10 Договору у випадку закінчення дії Договору або його дострокового припинення орендна плата перераховується орендарем по добу фактичної здачі нежитлового приміщення по акту приймання-передачі.

Згідно п. 2.4 Договору обов`язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні за Договором.

У відповідності до акту приймання-передачі від 21.08.2019 предмет оренди вибув з господарського відання позивача до попереднього балансоутримувача - Комунального підприємства «Наше місто» Запорізької міської ради, нарахування орендної плати припинені.

Згідно п. 5.2 Договору, Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Станом на 01.06.2024, заборгованість зі сплати орендної плати до місцевого бюджету за Договором, за період з 01.05.2018 по 31.05.2024 року склала 58 131 грн 47 коп. Станом на 01.06.2024, заборгованість зі сплати орендної плати на користь позивача за Договором, за період з 01.10.2018 по 31.05.2024 року склала 16 536 грн 39 коп.

Відповідачем доказів сплати заявленої до стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за період з 01.05.2018 по 31.05.2024 у розмірі 58 131 грн 47 коп. та заборгованості зі сплати орендної плати за період з 01.10.2018 по 31.05.2024 у розмірі 16 536 грн 39 коп. не надано. Доказів відсутності підстав для сплати вказаної суми боргу відповідачем також суду не надано.

Таким чином, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача орендної плати за договором у загальному розмірі 74 667 грн 86 коп. підлягають задоволенню.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати позивачем нараховано 3%, інфляційні втрати та штраф.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України розмір неустойки встановлюється договором. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановленої законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Відповідно до п. 3.7 Договору за порушення строків оплати та обсягу платежу Орендар сплачує штраф у розмірі 3% річних від простроченої суми орендного платежу, щодо якого було допущено відповідне порушення.

Позивачем було нараховано штраф в сумах: до місцевого бюджету - 2 320 грн 77 коп.; на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» - 496 грн 09 коп.

Розрахунок штрафу зроблений позивачем правильно. Позовна вимога про стягнення штрафу заявлена позивачем обґрунтовано та судом задовольняється.

Також, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 13 049 грн 47 коп. до місцевого бюджету та 2 571 грн 67 коп. на користь Балансоутривувача та інфляційні втрати до місцевого бюджету - 51 342 грн 31 коп., на користь Балансоутримувача - 9 857 грн 25 коп.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Розрахунки інфляційних витрат та 3% річних зроблені позивачем, судом перевірені та визнаються правильними. Позовні вимоги про стягнення 13 049 грн 47 коп. до місцевого бюджету та 2 571 грн 67 коп. на користь Балансоутривувача та інфляційні втрати до місцевого бюджету - 51 342 грн 31 коп., на користь Балансоутримувача - 9 857 грн 25 коп. підлягають стягненню з відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідач проти позову не заперечив та позовні вимоги не спростував, контррозрахунку не надав. Сторонами не надано суду доказів погашення заборгованості.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 191, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461" (вул. Незалежної України, 80, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 32068248) на рахунок місцевого бюджету: розрахунковий рахунок (IBAN) № UA58999980334159850000008479 ГУК у Зап.Обл/ТГ м. Запоріжжя/22080402, код отримувача (ЄДРПОУ) 37941997, код класифікації доходів бюджету 22080402, банк отримувача Казначейство України (Ел.Адм.Подат.) заборгованість зі сплати орендної плати за період з 01.05.2018 по 31.05.2024 у розмірі 58 131 (п`ятдесят вісім тисяч сто тридцять одна ) грн 47 коп., інфляційні втрати у розмірі 51 342 (п`ятдесят одна тисяча триста сорок дві) грн 31 коп., 3% річних у розмірі 13 049 (тринадцять тисяч сорок дев`ять) грн 47 коп., штраф у розмірі 2 320 (дві тисячі триста двадцять) грн. 77 коп. Стягувач - Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461" (вул. Незалежної України, 80, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 32068248) на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 11, код ЄДРПОУ 05478717, розрахунковий рахунок (IBAN) № НОМЕР_1 в філії ЗОУ АТ «Ощадбанк», МФО 313957, ЄДРПОУ 05478717) заборгованість зі сплати орендної плати за період з 01.10.2018 по 31.05.2024 у розмірі 16 536 (шістнадцять тисяч п`ятсот тридцять шість) грн 39 коп., інфляційні втрати у розмірі 9 857 (дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят сім) грн 25 коп., 3% річних у розмірі 2 571 (дві тисячі п`ятсот сімдесят одна) грн 67 коп., штраф у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 09 коп., судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 30.08.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.