Рішення

від 02.09.2024 по справі 910/6384/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2024Справа № 910/6384/24

За позовом Корпорації "ТСМ Груп"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 82 782,92 грн.

Суддя Борисенко І. І.

без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулась Корпорація "ТСМ Груп" (далі - позивач) до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК "Енергоатом", відповідач) про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 82 782,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору № 07/20 від 01.04.2020 в частині повної та своєчасної оплати поставленого обладнання та виконання робіт: "ВП Южно-Українська АЕС. Улаштування майданчика розміщення платформ із завантаженими ВЯП контейнерами ТК-13. Комплекс інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту. Постачання обладнання та будівельні роботи. ІІІ етап". Обставини вказаного порушення вже були встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/7717/23, що набрало законної сили, за яким з АТ "НАЕК "Енергоатом" було стягнуто 1 466 187, 09 грн. основного боргу, 99 867, 02 грн. пені, 104 705, 06 грн. 3 % річних, 634 676, 91 грн. інфляційних втрат, 34 581, 54 коп. витрат по сплаті судового збору.

Проте, відповідачем вказане рішення Господарського суду міста Києва було виконане у примусовому порядку лише 26.03.2024, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у сумі 44 248,18 грн. та 3 % річних у сумі 38 534,74 грн., що разом становить 82 782,92 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи надав відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що неналежне виконання своїх обов`язків було спричинене внаслідок отримання підприємством значних збитків у 2022 році у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, тому просив зменшити розмір матеріальних втрат у разі задоволення позовних вимог.

Також зазначив, що позивачем здійснено неправильний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, адже ним невірно визначено кінець періоду прострочення, оскільки фактичний платіж у рахунок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/7717/23 було сплачено відповідачем 25.03.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов та інші заяви по суті справи, а також додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2020 між Корпорацією "ТСМ Груп" (генеральний підрядник) та ДП "НАЕК "Енергоатом", що змінило свою організаційно-правову форму на Акціонерне товариство, (замовник) був укладений договір № 07/20 на виконання комплексу робіт, який був зареєстрований відповідачем за номером 20-123-08-20-06399 від 30.04.2020 (далі - договір), відповідно до умов якого генеральний підрядник зобов?язався за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт: "ВП Южно-Українська АЕС. Улаштування майданчика розміщення платформ із завантаженими ВЯП контейнерами ТК-13. Комплекс інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту. Постачання обладнання та будівельні роботи. ІІІ етап".

Згідно з п. 2.1 договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 27.11.2020, договірна ціна робіт, доручених до виконання генеральному підряднику, складає 8 841 135,88 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 1 473 522,65 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору остаточна ціна договору визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичних витрат генерального підрядника на придбання матеріальних ресурсів у порядку, визначеному умовами договору, але не може перевищувати договірної ціни, заявленої у договорі.

Згідно з п. 4.1.1 договору оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складеної на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів.

Відповідно до п. 4.1.2 договору оплата за поставлене обладнання здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника за кожну партію обладнання згідно з видатковою накладною на цю партію протягом 45 банківських днів з дати поставки, після завершення процедури вхідного контролю за кількістю та якістю обладнання. Датою поставки партії обладнання є дата накладної.

Договір набуває чинності з дати підписання договору сторонами та скріплення його печатками і діє до 30.03.2021.

У зв`язку з невиконанням відповідачем (АТ "НАЕК "Енергоатом") умов указаного договору, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/7717/23, що набрало законної сили, з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ Груп" було стягнуто 1 466 187, 09 грн. основного боргу, 99 867, 02 грн. пені, 104 705, 06 грн. 3 % річних за період з 22.07.2020 по 10.05.2023, 634 676, 91 грн. інфляційних втрат за період з 23.07.2020 по 30.04.2023, 34 581, 54 коп. витрат по сплаті судового збору.

Отже, рішенням господарського суду, що набрало законної сили, був встановлений факт неналежного виконання АТ "НАЕК "Енергоатом" договору № 07/20 від 01.04.2020, в частині своєчасної сплати вартості поставленого Корпорацією "ТСМ Груп» обладнання та виконання робіт за цим договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вказаної статті в даній справі суд приймає до уваги ту обставину, що відповідач порушив умови договору № 07/20 від 01.04.2020, що полягало, зокрема, у несплаті вартості поставленого обладнання та виконаних робіт на суму 1 466 187, 09 грн.

Також із матеріалів справи вбачається, що Державною виконавчою службою у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду від 21.09.2023 у справі № 910/7717/23, на користь позивача була стягнута вказана сума основного боргу у сумі 1 466 187, 09 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 246 від 26.03.2024.

Проте, оскільки заборгованість, стягнута вказаним рішенням Господарського суду міста Києва була сплачена з порушенням строку, то на заборгованість у сумі 1 466 187, 09 грн. Корпорація "ТСМ Груп" нарахувала інфляційні втрати у сумі 44 248,18 грн. за період з 01.05.2023 по 25.03.2024 та 3 % річних у сумі 38 534,74 грн. за період з 11.05.2023 по 25.03.2024. Із вказаними вимогами Корпорація "ТСМ Груп" звернулась до суду.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Також відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних (в порядку статті 625 ЦК України) є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Проте, суд зазначає, що як вбачається з довідки АТ "НАЕК "Енергоатом" № 03-45472 від 31.05.2024 списання коштів основного боргу у сумі 1 466 187, 09 грн. з рахунку відповідача відповідно до авізо № ДИР00000435 від 25.03.2024 відбулось 25.03.2024. А органом Державної виконавчої служби вказані кошти були перераховані 26.03.2024 на рахунок позивача (платіжна інструкція № 246 від 26.03.2024).

Як було роз`яснено Верховним Судом у постанові від 31.07.2019 по справі № 910/3692/18 моментом фактичного виконання судового рішення є момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби.

Відповідно до ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом.

Отже, враховуючи, що 25.03.2024 є днем перерахування відповідачем коштів на рахунок виконавчої служби, а у матеріалах справи відсутні докази не зарахування цих коштів на рахунок виконавчої служби саме у цей день, то суд погоджується з доводами відповідача, що нарахування позивачем матеріальних втрат має здійснюватись до 24.03.2024.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено його арифметичну правильність, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційну складову боргу у розмірі 44 248,18 грн. підлягає задоволенню, як просив позивач.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у сумі 38 414,56 грн. за період з 11.05.2023 по 24.03.2024, тобто, у меншій сумі, ніж просить позивач, оскільки ним не враховано день перерахування відповідачем коштів на рахунок виконавчої служби. У решті частині вимоги про стягнення 120,18грн. 3 % річних, слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначає, що з даним позовом позивач звернувся під час воєнного стану в України, то нараховані позивачем суми інфляційних втрат та 3 % річних мають бути зменшені.

Так, у справі № 902/417/18, на яку посилається відповідач, сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, тому, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.

В той же час, у цій справі позивачем до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 ЦК України) - 3 %.

Таким чином, у даній справі відсутні такі обставини неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних, як у справі № 902/417/18. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі 921/94/21.

Суд зазначає, що розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3 %), а відповідачем, в свою чергу, не наведено будь-яких виключних (надзвичайних) обставин.

Крім того, постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 не містить висновків про можливість зменшення відсотків річних нижче 3 %, встановлених чинним законодавством.

Отже, справа № 902/417/18 не є подібною до справи № 910/6384/24, оскільки в зазначених справах різні фактичні обставини. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/1379/20), від 03.02.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/474/20), від 07.09.2021 у справі № 927/184/13-Г (927/1074/20), від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, а також послідовно підтримані, зокрема, у постановах 24.06.2021 у справі № 904/3177/20, від 31.05.2023 у справі № 914/2453/21, від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21, від 07.03.2023 у справі № 910/17556/21.

Таким чином, на переконання суду, у даному випадку, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутні підстави для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Щодо зменшення інфляційних витрат, то суд зазначає, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Подібної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 про можливість зменшення розміру інфляційних втрат не зазначено.

Відтак, за наслідками розгляду позову Корпорації "ТСМ Груп", суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, та відповідно задоволення позову частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у зв`язку із частковим задоволенням позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді витрат за надану правничу допомогу на суму 8 000,00 грн, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн. заявник надав копії: договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021, укладений між Корпорацією "ТСМ Груп" та АО "Віннерлекс", та специфікації до цього договору № 87 від 18.04.2024 на суму 8 000,00 грн.; ордеру на надання правничої допомоги серія АЕ № 1174276 від 17.01.2023, виданого адвокату Носику Б. М.; платіжної інструкції № 1351 від 18.04.2024.

Дослідивши зазначені докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даному випадку з урахуванням викладеного, суд зважає на категорію розглянутої справи, яка є простою та не містить складного предмету доказування; підставою позову є несвоєчасна оплата обладнання та виконаних робіт; ціна позову не перевищує 100 прожиткових мінімумів; підготовка такого позову не зайняла великого обсягу часу та знань у кваліфікованого юриста, обставини за яким вже були встановлені у іншій судовій справі; розгляд справи відбувся у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, в ході якого суд не проводив додаткові процесуальні дії. Також суд приймає до уваги заперечення відповідача, у яких останній просив зменшити суму правничої допомоги з огляду на її завищений розмір.

Відповідно до позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатом таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат Корпорації "ТСМ Груп" на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн., які покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Корпорації "ТСМ Груп" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 82 782,92 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Корпорації "ТСМ Груп" (03150, місто Київ, вулиця Ямська, будинок 72, ідентифікаційний код 37034171) інфляційні втрати у сумі 44 248 (сорок чотири тисячі двісті сорок вісім) грн. 18 коп., 3 % річних у сумі 38 414 (тридцять вісім тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 56 коп., витрати на правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

У решті вимог - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 2 вересня 2024

Суддя Борисенко І. І.