Постанова

від 20.11.2024 по справі 910/6384/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2024 р. Справа№ 910/6384/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Яковлєва М.Л.

без повідомлення учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 (повний текст рішення складено та підписано 02.09.2024)

у справі № 910/6384/24 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Корпорації «ТСМ Груп»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 82 782,92 грн

в с т а н о в и в:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулась Корпорація "ТСМ Груп" (далі - позивач) до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК "Енергоатом", відповідач) про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 82 782,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору №07/20 від 01.04.2020 в частині повної та своєчасної оплати поставленого обладнання та виконання робіт: "ВП Южно-Українська АЕС. Улаштування майданчика розміщення платформ із завантаженими ВЯП контейнерами ТК-13. Комплекс інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту. Постачання обладнання та будівельні роботи. ІІІ етап". Обставини вказаного порушення вже були встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/7717/23, що набрало законної сили, за яким з АТ "НАЕК "Енергоатом" було стягнуто 1 466 187,09 грн. основного боргу, 99 867,02 грн. пені, 104 705,06 грн. 3 % річних, 634 676,91 грн. інфляційних втрат, 34 581,54 коп. витрат по сплаті судового збору.

Проте, відповідачем вказане рішення Господарського суду міста Києва було виконане у примусовому порядку лише 26.03.2024, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у сумі 44 248,18 грн. та 3 % річних у сумі 38 534,74 грн., що разом становить 82 782,92 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 позовні вимоги Корпорації «ТСМ Груп» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 82 782,92 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Корпорації «ТСМ Груп» інфляційні втрати у сумі 44 248 грн. 18 коп., 3 % річних у сумі 38 414 грн. 56 коп., витрати на правничу допомогу у сумі 3 000 грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 2 422 грн. 40 коп. У решті вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулося 19.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 19.09.2024, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/6384/24 частково та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 38 414,56 грн. залишити без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/6384/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6384/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/6384/24.

03.10.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/6384/24. Справу призначено до розгляду на 19.11.2024 без повідомлення (виклику) учасників справи.

16.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивача заперечив проти доводів відповідача та просив апеляційну скарг залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 6500,00 грн., які позивач поніс у зв`язку з розглядом Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги відповідача.

21.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому відповідач просив зменшити витрати на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами до 1000,0 грн.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.11.2024 у справі №910/6384/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 прийнято справу №910/6384/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Тарасенко К.В.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10.11.2024 строком на 90 діб, тобто до 08 лютого 2025 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №910/6384/24 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 01.04.2020 між Корпорацією "ТСМ Груп" (генеральний підрядник) та ДП "НАЕК "Енергоатом", що змінило свою організаційно-правову форму на Акціонерне товариство, (замовник) був укладений договір № 07/20 на виконання комплексу робіт, який був зареєстрований відповідачем за номером 20-123-08-20-06399 від 30.04.2020 (далі - договір), відповідно до умов якого генеральний підрядник зобов`язався за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт: "ВП Южно-Українська АЕС. Улаштування майданчика розміщення платформ із завантаженими ВЯП контейнерами ТК-13. Комплекс інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту. Постачання обладнання та будівельні роботи. ІІІ етап".

Згідно з п. 2.1 договору, в редакції додаткової угоди №2 від 27.11.2020, договірна ціна робіт, доручених до виконання генеральному підряднику, складає 8 841 135,88 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 1 473 522,65 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору остаточна ціна договору визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичних витрат генерального підрядника на придбання матеріальних ресурсів у порядку, визначеному умовами договору, але не може перевищувати договірної ціни, заявленої у договорі.

Згідно з п. 4.1.1 договору оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складеної на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів.

Відповідно до п. 4.1.2 договору оплата за поставлене обладнання здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника за кожну партію обладнання згідно з видатковою накладною на цю партію протягом 45 банківських днів з дати поставки, після завершення процедури вхідного контролю за кількістю та якістю обладнання. Датою поставки партії обладнання є дата накладної.

Договір набуває чинності з дати підписання договору сторонами та скріплення його печатками і діє до 30.03.2021.

У зв`язку з невиконанням відповідачем (АТ "НАЕК "Енергоатом") умов указаного договору, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/7717/23, що набрало законної сили, з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ Груп" було стягнуто 1 466 187,09 грн. основного боргу, 99 867,02 грн. пені, 104 705,06 грн. 3 % річних за період з 22.07.2020 по 10.05.2023, 634 676,91 грн. інфляційних втрат за період з 23.07.2020 по 30.04.2023, 34 581,54 коп. витрат по сплаті судового збору.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, рішенням господарського суду, що набрало законної сили, був встановлений факт неналежного виконання АТ "НАЕК "Енергоатом" договору № 07/20 від 01.04.2020, в частині своєчасної сплати вартості поставленого Корпорацією "ТСМ Груп» обладнання та виконання робіт за цим договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив умови договору №07/20 від 01.04.2020, що полягало, зокрема, у несплаті вартості поставленого обладнання та виконаних робіт на суму 1 466 187,09 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, Державною виконавчою службою у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду від 21.09.2023 у справі №910/7717/23, на користь позивача була стягнута вказана сума основного боргу у розмірі 1 466 187,09 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 246 від 26.03.2024.

Оскільки заборгованість, стягнута вказаним рішенням Господарського суду міста Києва була сплачена з порушенням строку, то Корпорація "ТСМ Груп" користуючись своїм правом, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України нарахувала інфляційні втрати у сумі 44 248,18 грн. за період з 01.05.2023 по 25.03.2024 та 3 % річних у сумі 38 534,74 грн. за період з 11.05.2023 по 25.03.2024 на заборгованість у сумі 1 466 187,09 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних (в порядку статті 625 Цивільного кодексу України) є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Разом з тим, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, відповідно до довідки АТ "НАЕК "Енергоатом" № 03-45472 від 31.05.2024 списання коштів основного боргу у сумі 1 466 187,09 грн. з рахунку відповідача відповідно до авізо № ДИР00000435 від 25.03.2024 відбулось 25.03.2024, а органом Державної виконавчої служби вказані кошти були перераховані 26.03.2024 на рахунок позивача (платіжна інструкція № 246 від 26.03.2024).

В цьому випадку слід враховувати позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.07.2019 по справі №910/3692/18, що моментом фактичного виконання судового рішення є момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби.

Відповідно до ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом.

Отже, враховуючи, що 25.03.2024 є днем перерахування відповідачем коштів на рахунок виконавчої служби, а у матеріалах справи відсутні докази не зарахування цих коштів на рахунок виконавчої служби саме у цей день, то суд погоджується з доводами відповідача, що нарахування позивачем матеріальних втрат має здійснюватись до 24.03.2024.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий Позивачем, погоджується з судом першої інстанції про його арифметичну правильність, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційну складову боргу у розмірі 44 248,18 грн. підлягає задоволенню, як просив позивач.

Разом з тим, відповідно до наданого позивачем розрахунку суми 3% річних, позивачем не враховано день перерахування відповідачем коштів на рахунок виконавчої служби, що вказує, що судом вірно встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у сумі 38 414,56 грн. за період з 11.05.2023 по 24.03.2024, тобто, у меншій сумі, ніж просить позивач.

При розгляді справи судом першої інстанції, відповідач просив зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, оскільки з даним позовом позивач звернувся під час воєнного стану в України, а тому нараховані позивачем суми інфляційних втрат та 3 % річних мають бути зменшені.

Проте, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вказаного клопотання, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

У справі № 902/417/18, на яку посилається відповідач, сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, тому, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.

В той же час, у цій справі позивачем до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 ЦК України) - 3 %.

Таким чином, у даній справі відсутні такі обставини неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних, як у справі № 902/417/18. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі 921/94/21.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3 %), а відповідачем, в свою чергу, не наведено будь-яких виключних (надзвичайних) обставин.

Крім того, постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 не містить висновків про можливість зменшення відсотків річних нижче 3 %, встановлених чинним законодавством.

Отже, справа № 902/417/18 не є подібною до справи № 910/6384/24, оскільки в зазначених справах різні фактичні обставини. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/1379/20), від 03.02.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/474/20), від 07.09.2021 у справі № 927/184/13-Г (927/1074/20), від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, а також послідовно підтримані, зокрема, у постановах 24.06.2021 у справі № 904/3177/20, від 31.05.2023 у справі № 914/2453/21, від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21, від 07.03.2023 у справі № 910/17556/21.

Таким чином, на переконання суду, у даному випадку, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутні підстави для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Щодо зменшення інфляційних витрат суд першої інстанції також дійшов вірного висновку, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Подібної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 про можливість зменшення розміру інфляційних втрат не зазначено.

Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, проте, при цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідачем долучено до матеріалів справи звіт про доходи за 2022 рік, в той час, як рішення господарського суду міста Києва №910/7717/23 було ухвалене 21.09.2023, а отже, надані відповідачем документи могли бути підставою для зменшення штрафних санкцій під час розгляду зазначеної справи, але не можуть бути прийняті судом на підтвердження скрутного становища, яке вплинуло на строки виконання судового рішення. З тих же підстав не приймаються і доводи відповідача щодо роботи нової моделі ринку електричної енергії України введеної Законом України «Про ринок електричної енергії» з 2019 року. Відповідачем не надано належним та допустимих доказів на підтвердження обставин, які вплинули на виконання ним зазначеного рішення суду.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, та відповідно задоволення позову частково.

Колегія суддів також не погоджується з доводами відповідача про необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що обґрунтоване наступним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн. позивач надав копії: договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021, укладений між Корпорацією "ТСМ Груп" та АО "Віннерлекс", та специфікації до цього договору № 87 від 18.04.2024 на суму 8 000,00 грн.; ордеру на надання правничої допомоги серія АЕ № 1174276 від 17.01.2023, виданого адвокату Носику Б. М.; платіжної інструкції № 1351 від 18.04.2024.

Отже, вказані документи є достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд першої інстанції виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, суд першої інстанції зважав на категорію розглянутої справи, яка є простою та не містить складного предмету доказування; підставою позову є несвоєчасна оплата обладнання та виконаних робіт; ціна позову не перевищує 100 прожиткових мінімумів; підготовка такого позову не зайняла великого обсягу часу та знань у кваліфікованого юриста, обставини за яким вже були встановлені у іншій судовій справі; розгляд справи відбувся у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, в ході якого суд не проводив додаткові процесуальні дії. Також суд прийняв до уваги заперечення відповідача, у яких останній просив зменшити суму правничої допомоги з огляду на її завищений розмір.

Відповідно до позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатом таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

А тому, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд першої інстанції обґрунтовано встановив розмір судових витрат Корпорації "ТСМ Груп" на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн., які поклав на відповідача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як вже зазначалось вище, в своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6500,00 грн., які понесені ним на стадії апеляційного провадження у цій справі.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, позивач зазначив, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу становить 6 500,00 грн.

Оцінивши надані позивачем докази, на підтвердження понесених судових витрат, а саме, договір про надання правничої допомоги від 05.08.2021, укладений між Корпорацією "ТСМ Груп" та АО "Віннерлекс", специфікацію до цього договору №121 від 26.09.2024 на суму 6 500,00 грн. та платіжну інструкцію №1526 від 27.09.2024, колегія суддів прийшла до висновку, що вони в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування судом витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Водночас, відповідач звернувся з клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 1000,00 грн.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Виходячи з аналізу норм Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вказує, що подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги.

Тобто надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін. При цьому, нормами Господарського процесуального кодексу встановлено вимоги до форми та змісту відзиву та вказано на необхідність надання доказів надсилання його копій та документів, доданих до нього, іншим учасникам справи. А тому, за необхідності, для дотримання вимог процесуального законодавства, сторона має право, визначене ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, користуватися правничою допомогою.

Водночас просто незгода відповідача з вартістю правової допомоги щодо підготовки та подачі відзиву на апеляційну скаргу, наданої адвокатом Носиком Б.М.. позивачеві, є лише суб`єктивною думкою відповідача.

Так, надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування судом витрат останнього на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції за рахунок відповідача, оскільки необхідність понесення таких витрат стало наслідком звернення відповідача з апеляційною скаргою.

Разом з тим, зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням ціни пред`явленого позову та предмету і підстав позовних вимог, а також складності справи, беручи до уваги те, що справа розглядалась без проведення судових засідань, позивачем надавався лише відзив на апеляційну скаргу, не вчинялись дії для збору доказів, а також заперечення відповідача проти стягнення з нього заявленої суми адвокатських витрат позивача, керуючись принципом розумності судових витрат, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/6384/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/6384/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Корпорації "ТСМ Груп" (03150, місто Київ, вулиця Ямська, будинок 72, ідентифікаційний код 37034171) 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/6384/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

М.Л. Яковлєв