Рішення

від 02.09.2024 по справі 910/18425/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2024Справа № 910/18425/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр енергозв`язок"

про стягнення 652 500,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр енергозв`язок" про стягнення 652500,00 грн, з яких 547500,00 грн пені та 105000,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 01-201440-21 від 19.04.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/18425/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

25.12.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.04.2021 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр енергозв`язок" (далі - відповідач, підрядник) було укладено Договір № 01-201440-21 (далі - Договір), відповідно до умов якого підрядник зобов`язується на свій ризик, згідно із затвердженим замовником та погодженим підрядником завданням на проектування (Додаток № 1 до Договору), з дотриманням інших вимог Договору, чинного законодавства України виконати проектні роботи по об`єкту: «Реконструкція ПС 750 кВ "Північноукраїнська", Роменський р-н, с. Заруддя, (Інв. № новий), ПС 750 кВ "Донбаська", Бахмутський р-н, с. Весела Долина, вул. Зелена, буд. 9 (інв. № новий), ПС 330 кВ "Лосеве", м. Харків, пр-т Московський, 301-А (Інв. № новий), ПС 330 кВ "Суми північна", с. Нижнє-Піщане, вул. Першотравнева, 53 (Інв. №2 новий), ПС 330 кВ "Центральна", с. Пантелеймонівна, вул. Степова, буд. 33 (Інв. № новий), ПС 330 кВ "Шостка", Шосткинський р-н, смт. Вороніж, вул. П. Куліша (Інв. № новий), ПС 330 кВ "Степова", Харківська обл., м. Первомайський, вул. Гірська, 39 (Інв. № новий), ПС 330 кВ "Полтава", Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Щербані, вул. Підстанційна, 1 (Інв. № новий), ПС 330 кВ "Суми", м. Суми, вул. Березовий гай, 2 (Інв. № новий), ПС 220 кВ "Лисичанська", м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 14В (Інв. № новий) шляхом влаштування структурованої кабельної системи», а замовник зобов`язується здійснити оплату прийнятих, належно виконаних проектних робіт на умовах Договору (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 1.3 Договору підрядник виконує проектні роботи протягом 270 календарних днів з моменту укладання Договору.

Згідно з пунктом 2.2 Договору загальна ціна Договору розрахована відповідно до ДСТУ Б Д.1.1-7:2013 і визначена в Договірній ціні та кошторисній документації (Додаток № 2 до Договору), становить 1 250 000,00 грн, крім того ПДВ (20%) 250 000,00 грн, всього 1500000,00 грн.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що замовник здійснює оплату на таких умовах: аванс 20% від загальної вартості проектних робіт протягом 25 банківських днів з дати отримання від підрядника рахунку-фактури; подальша оплата здійснюється замовником після повного погашення підрядником авансу, протягом 25 банківських днів з дати підписання сторонами двох примірників акту здачі-приймання виконаних робіт (за формою згідно з ДСТУ Б Д.1.1-7:2013) та за наданим підрядником (після підписання замовником зазначених актів) рахунком-фактурою.

У відповідності до пункту 4.1.1 Договору підрядник зобов`язаний виконати проектні роботи відповідно до вимог замовника, керуючись завданням на проектування, вимогами державних будівельних норм, правил, українських та міжнародних стандартів, інших вимог чинного законодавства України з питань, що регламентують питання розроблення та оформлення проектної документації.

Згідно з пунктом 4.1.22 Договору підрядник повинен одержати необхідні ТУ, здійснити укладання договору щодо отримання технічних умов та оплатити (при необхідності), погодити проектну документацію із усіма зацікавленими організаціями (землевласниками, енергопостачальними, газопостачальними організаціями, ПАТ «Укртелеком», іншими організаціями зв`язку та інш., при необхідності) якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що приймання-передача виконаних підрядником проектних робіт засвідчується шляхом підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт, який оформляється згідно з вимогами щодо оформлення первинних документів. Підрядник зобов`язаний разом з цим актом надати належним чином оформлені документи: накладну приймання-передачі оформленої проектної документації та позитивного експертного звіту; проектну документацію (оформлену згідно з Завданням на проектування, вимогами чинного законодавства України) у кількості 5 примірників (в паперовому вигляді) та один на електронному носії; оригінал Експертного звіту; підтверджуючі документи щодо інших витрат згідно з умовами Договору (за наявності таких витрат). У разі ненадання будь-якого із зазначених документів замовнику розгляд такого акта починається з дати надання підрядником всіх зазначених документів.

Відповідно до пункту 12.1 Договору він набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.01.2022 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання.

На виконання умов Договору було складено та підписано сторонами Акт № 1 здачі-приймання виконаних робіт від 28.03.2023, відповідно до якого проектні роботи по об`єкту: «Реконструкція ПС 750 кВ "Північноукраїнська", Роменський р-н, с. Заруддя, (Інв. № новий), ПС 750 кВ "Донбаська", Бахмутський р-н, с. Весела Долина, вул. Зелена, буд. 9 (інв. № новий), ПС 330 кВ "Лосеве", м. Харків, пр-т Московський, 301-А (Інв. № новий), ПС 330 кВ "Суми північна", с. Нижнє-Піщане, вул. Першотравнева, 53 (Інв. №2 новий), ПС 330 кВ "Центральна", с. Пантелеймонівна, вул. Степова, буд. 33 (Інв. № новий), ПС 330 кВ "Шостка", Шосткинський р-н, смт. Вороніж, вул. П. Куліша (Інв. № новий), ПС 330 кВ "Степова", Харківська обл., м. Первомайський, вул. Гірська, 39 (Інв. № новий), ПС 330 кВ "Полтава", Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Щербані, вул. Підстанційна, 1 (Інв. № новий), ПС 330 кВ "Суми", м. Суми, вул. Березовий гай, 2 (Інв. № новий), ПС 220 кВ "Лисичанська", м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 14В (Інв. № новий) шляхом влаштування структурованої кабельної системи» виконані якісно, оформлені відповідно до Договору, замовлення та чинних нормативних документів. Зазначений акт складено та підписано сторонами без зауважень.

25.04.2023, з метою досудового вирішення спору, позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату штрафних санкцій у загальному розмірі 652 500,00 грн, у зв`язку з несвоєчасним виконанням робіт за Договором.

04.05.2023 відповідач звернувся з листом щодо претензії позивача, в якому просив зупинити претензійну роботу до моменту отримання відповідачем сертифікату про форс-мажорні обставини від Торгово-промислової палати.

15.05.2023 відповідач направив на адресу позивача сертифікат № 3200-23-2263 про форс-мажорні обставини від 11.05.2023, виданий Київською обласною Торгово-промисловою палатою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем робіт, передбачених умовами Договору, позивачем нараховано 547500,00 грн пені та 105000,00 грн штрафу, що і стало підставою для звернення до суду.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що виникли форс-мажорні обставини, зумовлені введенням військового стану на території України з 24.02.2022 у зв`язку із повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України, що зумовило неможливість відповідача своєчасно виконати договірні зобов`язання та здійснити вчасну здачу виконаних робіт відповідно до умов Договору. Крім того, сертифікатом № 3200-23-2263 від 11.05.2023 підтверджується наявність форс-мажорних обставин, що унеможливлювали виконання зі сторони відповідача зобов`язань за Договором. Несвоєчасне виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт, сталося за відсутності вини відповідача, що унеможливлює застосування до нього штрафних санкцій. Також відповідач просить зменшити заявлені до стягнення розміри пені та штрафу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статі 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами, за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних робіт.

Відповідно до статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 890 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний:

1) виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором;

2) погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

3) передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт;

4) не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію іншим особам;

5) гарантувати замовникові відсутність у інших осіб права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за договором проектно-кошторисної документації.

Сторонами в пункті 1.3 Договору погоджено, що підрядник виконує проектні роботи протягом 270 календарних днів з моменту укладення Договору.

Оскільки Договір було укладено 19.04.2021, то кінцевим строком виконання проектних робіт є 14.01.2022 (включно).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем несвоєчасно виконано роботи, передбачені умовами Договору, що підтверджується підписаним сторонами Актом № 1 здачі-приймання виконаних робіт від 28.03.2023, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 547 500,00 грн пені та 105 000,00 грн штрафу.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та Договором.

Згідно з пунктом 7.3 Договору за порушення строків виконання проектних робіт підрядник сплачує замовнику пеню згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) вартості проектних робіт, строк виконання яких порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів підрядник повинен додатково сплатити замовнику штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

Пунктом 7.10 Договору визначено, що для вимог про стягнення з підрядника штрафних санкцій застосовується строк позовної давності у три роки.

За змістом пункту 7.11 Договору за прострочення виконання підрядником зобов`язань за Договором нарахування штрафних санкцій припиняється через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено арифметичну вірність розрахованих позивачем сум пені та штрафу.

Відповідач посилається на те, що роботи ним були виконані наприкінці 2021 року, і в подальшому здійснювалась їх перевірка та приймання з боку позивача.

Однак суд такі доводи оцінює критично, виходячи з того, що вони не підтверджені жодними доказами та суперечать виданому позивачу Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою Сертифікату № 3200-23-2263 від 11.05.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено неможливість своєчасно виконати зобов`язання за Договором.

За змістом вказаного сертифікату відповідними форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) визначено військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, ракетні обстріли та повітряні тривоги в зв`язку з цим, як наслідок унеможливлення виконання роботи тривалий час - тимчасовий простій Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр енергозв`язок", знаходження працівників в евакуації.

Також Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою у зазначеному сертифікаті встановлено період дії таких форс-мажорних обставин, а саме: дата настання - 24.02.2022; дата закінчення - 28.03.2023.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Узагальнюючими обставинами непереборної сили є їх об`єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин. До таких обставин відносяться перш за все природні та техногенні явища катастрофічного характеру (землетрус, повінь, пожежі тощо), а також соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо).

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (див. постанову Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Згідно з частиною другою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Виходячи з аналізу статті 218 Господарського кодексу України звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови, якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов`язань.

Разом з тим, при визначенні впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Так, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і під час їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Також доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та в сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18). Адже визнання сертифіката Торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Наразі введення воєнного стану на території України є форс-мажором, що також підтверджується наданим відповідачем Сертифікатом № 3200-23-2263 від 11.05.2023 про форс-мажорні обставини, та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення Договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем несвоєчасно виконувались роботи за Договором ще до запровадження на території України воєнного стану, оскільки відповідно до умов Договору кінцевою датою їх виконання є 14.01.2022.

Відповідно до пункту 11.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення форс-мажору.

Згідно з пунктом 11.2 Договору форс-мажор означає надзвичайні та невідворотні обставини (техногенного, природного / соціально-політичного / військового характеру / обставини юридичного форс-мажору (дія / рішення органів державної влади, органів / установ, що містять заборону або обмеження з питань, які мають пряме (безпосереднє) відношення до виконання Договору)), які не існували під час укладення Договору, виникли поза волею сторін та об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань сторонами.

Пунктом 11.3 Договору визначено, що сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії форс-мажору, повинна протягом 10 (десяти) календарних днів повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

За змістом пункту 11.5 Договору доказом дії форс-мажору є документи (оригінали), видані Торгово-промисловою палатою України / регіональними торгово-промисловими палатами, іншим компетентним органом / установою.

Разом з цим, сторона, яка не виконує зобов`язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов`язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

В мотивувальній частині сертифікату ТПП про форс-мажорні обставини № 3200-23-2263 (№ 308/03.23 від 11.05.2023), виданого відповідачеві більше ніж через рік після граничного строку виконання ним своїх зобов`язань, крім переліку законодавчих актів та документації щодо виконання умов Договору не міститься жодних обґрунтувань, яким чином військовий стан впливає на зобов`язання відповідача та виконання ним Договору, у зв`язку з чим, враховуючи відсутність аргументування впливу обставин непереборної сили на стан виконання зобов`язань за Договором та абстрактну констатацію настання обставин форс-мажору, відповідні доводи сторони та сертифікат ТПП судом оцінюються критично.

Відповідач не зазначає та не доводить належними та допустимими доказами наявності будь-якого зв`язку між несвоєчасним виконанням робіт за Договором, які необхідно було виконати до 14.01.2022 (включно), та введенням 24.02.2022 на території України воєнного стану.

Водночас вказані доводи суд приймає в якості обґрунтування клопотання відповідача про зменшення неустойки.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому згідно положень частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Господарський суд повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може становити непомірний тягар для нього і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Як встановлено судом, виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором передбачало виконання робіт на декількох об`єктах, що розташовані в низці областей України, у тому числі тих, де велись бойові дії під час відсічі військової агресії Російської Федерації проти України. При цьому Договір не передбачає можливості поетапної здачі-прийняття таких робіт.

Наведене, у сукупності із простоєм відповідача та евакуацією його працівників, що засвідчено Сертифікатом № 3200-23-2263 від 11.05.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою, свідчить про об`єктивну неможливість здачі відповідачем та прийняття позивачем робіт у період дії форс-мажорних обставин, тобто до 28.03.2023.

Беручи до уваги те, що після закінчення терміну дії форс-мажорних обставин сторони підписали Акт № 1 здачі-приймання виконаних робіт від 28.03.2023, а також зважаючи на відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем строку виконання робіт, компенсаційний характер неустойки, дискрецію суду для вирішення питання щодо зменшення неустойки і розміру, до якого вона має бути зменшена, з огляду на встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру належної до стягнення з відповідача пені до 60 000,00 грн, яка охоплює період від моменту прострочення виконання зобов`язання відповідачем до початку дії обставин непереборної сили. Й оскільки таке прострочення тривало понад місяць, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, однак з урахуванням вищенаведених висновків суду щодо зменшення розміру неустойки, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 60 000,00 грн та штраф в розмірі 105 000,00 грн.

У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відтак витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 9 787,50 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр енергозв`язок" (03141, місто Київ, вулиця Волгоградська, будинок 10; ідентифікаційний код: 25641912) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код: 00100227) 60 000 (шістдесят тисяч) грн 00 коп. пені, 105 000 (сто п`ять тисяч) грн 00 коп. штрафу та 9 787 (дев`ять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.09.2024.

Суддя О.В. Нечай