Рішення

від 02.09.2024 по справі 910/13879/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2024Справа № 910/13879/22 (910/4195/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Кіровоградський комбікормовий завод»

(ідентифікаційний код: 00688640)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандвєст»

(ідентифікаційний код: 43502932 )

треті особи Приватне акціонерне товариство «Агрохім»

(ідентифікаційний код 23694198)

Головне управління ДПС у м. Києві , як відокремлений підрозділ ДПС

(ідентифікаційний код 44116011)

про визнання недійсним правочину з передачі майна та його повернення

в межах справи № 910/13879/22

за заявою Приватного підприємства «Агрохім» (ідентифікаційний код: 23694198)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградський комбікормовий завод» (ідентифікаційний код: 00688640)

про банкрутство

Суддя Омельченко Л.В.

Без виклику (повідомлення) учасників

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває заява Приватного підприємства «Агрохім» (ідентифікаційний номер: 23694198) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградський комбікормовий завод» (ідентифікаційний номер: 00688640).

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в межах справи № 910/13879/22, в якому просив суд :

- визнати недійсним правочин з передачі Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіровоградський комбікормовий завод» у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандвєст» майна (у відповідності до податкової накладної № 14 від 26.05.2020);

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандвєст» (ідентифікаційний код 43502932) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Кіровоградський комбікормовий завод» (ідентифікаційний код 00688640) майно, що було передане у відповідності до податкової накладної № 14 від 26.05.20204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний правочин, на думку позивача, є фраудаторним, тобто такими, що умисно вчинений для створення приводів та підстав для виведення з власності банкрута ліквідних активів та зосередження їх в володінні третіх осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін; встановлено відповідачу строк - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об`єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини 3, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України); встановлено позивачу строк - протягом 5-ти днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде поданий) - для подання суду: відповіді на відзив на позов в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу; встановлено відповідачу строк - протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив для подачі до суду (якщо такі будуть): заперечень на відповідь на відзив та доказів направлення заперечень на відповідь на відзив позивачу.

18.06.2024 до суду від ТОВ «Грандвєст» надійшло клопотання про ознайомлення.

18.06.2024 до суду від ТОВ «Грандвєст» надійшла заява про вступ у справу представника.

01.07.2024 до суду від ТОВ «Грандвєст» надійшов відзив на позовну заяву.

Станом на час розгляду справи по суті відповіді на відзив від позивача не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали позовної заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградський комбікормовий завод» (ідентифікаційний код: 00688640) арбітражної керуючої Кноблох Ірини Вікторівни, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Виконуючи обов`язки ліквідатора ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" арбітражною керуючою Кноблох І.А. було проаналізовано інформацію, отриману з особистого кабінету платника податків ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" та відповіді на запити та встановлено, що на адресу ТОВ «Грандвєст» та інших пов`язаних підприємств було передано значну кількість основних засобів, в т.ч. обладнання банкрута.

Це підтверджуються податковою накладною № 14 від 26.05.2020 - постачання обладнання на суму 243 545,38 грн з урахуванням ПДВ.

26.05.2020 за податковою накладною № 14 ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" передало ТОВ «Грандвєст» наступне обладнання (мовою оригіналу):

- Веси скаут 200г 0,01 г

- Вологомір зерна РМ-450 ket

- Вологомір для зерна

- Зерносушилка кор.ДСП 32

- Кабельна лінія - Норія 100 НЦГ - Прибор УКТ - 38* А,03

- Сипаратор - Сушильний шкаф 31

- Електродвигатель

- Електродвигатель

- Електрокабельна лінія

- Веси електронні ТВЕ - 0,21 - 0,001 3 кл.

- Влагомер НЕ life

- Зерносушилка СБ 1.5 - Компьютер на базе процессора ЦП для стационарного ПК Pentium G 3250

- Конденсаторная установка АККУ 04-220/10 УЗ

- Патрон для токарного станка 3-х

- Разсеиватель лабораторній РЛУ -1

- Станок свер.18

- Станок свер.

- Станок токарный

- Сушильный шкаф

- Счетчик SL 7000, 0,5 s, 5(10) А (А+, F -, R+, R -)? многотарифный, Itron (Actaris).

Позивач стверджує, що кошти в сумі 243 545,38 грн з урахуванням ПДВ в якості оплати за придбане обладнання від ТОВ «Грандвєст» не надходили.

Відтак, позивач вважає, що відповідач (боржник) 26.05.2020 безоплатно здійснив відчуження майна підприємства на користь ТОВ «Грандвєст». При цьому ОСОБА_1 був директором та бенефіціарним власником (заінтересованою особою) ТОВ"Кіровоградський комбікормовий завод".

На підтвердження наведених вище обставин арбітражна керуюча Кноблох І.В. надала суду наступні докази:

- податкову накладну № 14 від 26.05.2020;

- витяг з ЄДРПОУ щодо ТОВ «Грандвєст»;

- історію змін реєстраційної інформації.

У наданому суду відзиві відповідач просить суд відмовити повністю у задоволенні позову ТОВ «Кіровоградський комбікормовий завод» про визнання недійсним правочину з передачі майна та його повернення. На обґрунтування своєї позиції відповідач стверджує, що позовна заява подана неналежним позивачем та посилається при цьому на статі 162,164 Господарського процесуального кодексу Ураїни. Також відповідач стверджує, що оплата переданого товару за податковою накладною № 14 від 26.05.2020, на яку посилається позивач, була здійснена у повному обсязі - надав суду копії платіжних інструкцій № 7 та № 8 від 09.09.2020. Також відповідачем було надано суду копію Договору № 26/2 купівлі- продажу від 26.05.2020, на підставі якого було передано спірне майно.

Суд вказує на положення ст. 59 КУзПБ, якою визначено, що ліквідатор з дня свого призначення приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, формує ліквідаційну масу заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. Постановою Господарського суду м. Києва від 17.07.2023 ТОВ «Кіровоградський комбікормовий завод» (ідентифікаційний код: 00688640) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражну керуючу Кноблох І.В.

За приписами ст.42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів.

Відтак, суд вважає подання позову ліквідатором банкрута арбітражною керуючою Кноблох І.В. правомірним, а твердження відповідача, викладені ним у відзиві помилковими, оскільки висуваючи заперечення проти позову у частині неналежного позивача та строків позовної давності ним не були прийняті до уваги норми Кодексу України з процедур банкрутства.

Судом встановлено, що податкова накладна № 14 від 26.05.2020 (постачання обладнання на суму 243 545,38 грн з урахуванням ПДВ) підписана посадовою особою (директором) ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" - ОСОБА_1 у зв`язку з постачанням товарів (послуг), зазначених в цій податковій накладній ТОВ «Грандвєст».

У той же час, дослідивши наданий відповідачем Договір№ 26/2 купівлі продажу від 26.05.2020, на підставі якого було передано спірне майно, укладений між ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" та ТОВ «Грандвєст», судом встановлено, що ОСОБА_1 є також директором та бенефіціарним власником ТОВ «Грандвєст».

Надані відповідачем копії платіжних інструкцій № 7 та № 8 від 09.09.2020 не можуть розглядатися судом як належний доказ сплати грошових коштів у сумі 243 545,38 грн за переданий товар у розумінні ст.76,77 ГПК України з огляду на наступне.

За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунку відповідача може бути лише виписка з його особового рахунку, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.

Відтак, суд дійшов висновку, що 26.05.2020 директор ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" ОСОБА_1 безоплатно здійснив відчуження майна підприємства на користь ТОВ «Грандвєст» де він, на момент передачі, був директором та бенефіціарним власником (заінтересованою особою).

Згідно приписів ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладено в ст. 203 Цивільного кодексу України. Серед них визначається вільне волевиявлення учасника правочину, необхідний обсяг цивільної дієздатності, спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тощо.

Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.

Стаття 42 КУзПБ визначає спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство. Вказана норма направлена на захист прав та інтересів кредиторів та створює умови для максимально можливого задоволення грошових вимог за рахунок майна боржника. Правочини боржника, які зменшують його власні активи, підлягають оцінці на предмет наявності в діях боржника ознак приховування/виведення майна боржника. Такі дії, як правило, спрямовані на шкоду правам та інтересам кредиторів, оскільки позбавляють їх можливості задовольнити свої вимоги за рахунок майна боржника.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтею 20 Господарського кодексу України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що зокрема підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20.

Фактична передача обладнання у власність ТОВ «Грандвєст» підтверджується податковою накладною № 14 від 26.05.2020.

Отже, суд вважає, що факт передачі майна, засвідчений податковою накладною № 14, є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін та має юридичні наслідки - у вигляді фактичного постачання обладнання. Такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків. Оскарження правочину, оформленого податковою накладною № 14 в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні ст. 20 Господарського кодексу України. Умовами чинності правочинів є дотримання вимог, передбачених статтею 203 Цивільного кодексу України.

Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. Згідно з ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом. Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 Цивільного кодексу України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами ст. 215 відповідного нормативно - правового акту.

Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Як зазначено в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного суду від 22.09.2022 у справі № 902/858/15 «не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України)».

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. При обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими.

За змістом ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 ст. 627 ЦКУ визначено, що відповідно до ст.6 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Як зазначено в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного суду від 22.09.2022 по справі № 902/858/15 «не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України)».

Виходячи з наведеного, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог та наявність клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, керуючись нормами ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з ціни позову 243 545,38 грн, судові витрати у розмірі 6 681,18 грн покладаються на відповідача.

Відповідно до п. п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1-го розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи, позиція суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення формулювання рішень.

Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградський комбікормовий завод» (ідентифікаційний код: 00688640) - задовольнити.

2. Визнати недійсним правочин з передачі Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіровоградський комбікормовий завод» у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандвєст» майна (у відповідності до податкової накладної № 14 від 26.05.2020).

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандвєст» (ідентифікаційний код 43502932) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Кіровоградський комбікормовий завод» (ідентифікаційний код 00688640) майно, що було передане у відповідності до податкової накладної № 14 від 26.05.20204:

- Веси скаут 200г 0,01 г

- Вологомір зерна РМ-450 ket

- Вологомір для зерна

- Зерносушилка кор.ДСП 32

- Кабельна лінія - Норія 100 НЦГ - Прибор УКТ - 38* А,03

- Сипаратор - Сушильний шкаф 31

- Електродвигатель

- Електродвигатель

- Електрокабельна лінія

- Веси електронні ТВЕ - 0,21 - 0,001 3 кл.

- Влагомер НЕ life

- Зерносушилка СБ 1.5 - Компьютер на базе процессора ЦП для стационарного ПК Pentium G 3250

- Конденсаторная установка АККУ 04-220/10 УЗ

- Патрон для токарного станка 3-х

- Разсеиватель лабораторній РЛУ -1

- Станок свер.18

- Станок свер.

- Станок токарный

- Сушильный шкаф

- Счетчик SL 7000, 0,5 s, 5(10) А (А+, F -, R+, R -)? многотарифный, Itron (Actaris).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандвєст» (ідентифікаційний код 43502932) в дохід бюджету судовий збір в сумі 6 681,18 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом двадцяти днів з дня його проголошення до або через відповідні суди. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст складено 02.09.2024.

Суддя Л.В.Омельченко