Рішення

від 19.06.2024 по справі 911/3199/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3199/23

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Суткової Д.С. розглянувши справу

За позовом Громадської організації садівничого товариства "Тополька-1", Київська обл., Бориспільський р-н., сільрада Вороньківська

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ермес-Менеджмент", Київська обл., Бориспільський р-н., с. Жереб`ятин

2) ОСОБА_1 , Київська обл., смт. Ставище

3) Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, м. Київ

про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним та скасування акту на право власності на земельну ділянку та зобов`язання вчинити певні дії

Представники сторін:

позивача - Трохимець О.П.;

відповідача 1 - Гарбарук С.М.;

відповідача 2 - не з`явився;

відповідача 3 - не з`явився.

Обставини справи:

Громадська організація садівниче товариство "Тополька-1" звернулось до суду з позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ермес-Менеджмент"; 2) ОСОБА_1 ; 3) Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1054 від 20.08.2009 земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539, посвідчений приватним нотаріусом Голуб Н.Ю., визнання недійсним та скасування державного акту ЯИ № 441761 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539 та зобов`язання ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області скасувати запис у Державному земельному кадастрі по земельній ділянці з кадастровим номером 3220881700:05:003:2976, що знаходиться за адресою: Вороньківська сільська рада, Бориспільський район, Київська область.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220881700:05:003:2976, що належить відповідачу 1 та яка утворена внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0536, накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881700:05:003:2538, що перешкоджає позивачу в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3220881700:05:003:2538. Підставою для визнання недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1054 від 20.08.2009 року є його невідповідність закону, а також свідчення однієї зі сторін цього договору ОСОБА_1 про те, що вона даного правочину не вчиняла та інших осіб на вчинення даного правочину не уповноважувала.

24.12.2023 р. відповідачем 1 через систему «Електронний суд» поданий відзив на позов, в якому вважає подану позовну заяву необґрунтованою, оскільки матеріли позовної заяви не містять ані доказів визнання недійсним правочину, на підставі якого відповідачем 1 було набуто право власності, ані доказів скасування державного акту на право власності на земельну ділянку відповідача 1 або ОСОБА_1 , ані копії рішення суду, що набрало законної сили, про визнання недійсною довіреності від 28.08.2008 року, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 продати спірну земельну ділянку.

Тому, відповідач 1 вважає, що укладаючи оспорюваний договір, ОСОБА_2 мав право на відчудження від імені ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,9503 з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району. Ці обставини свідчить про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 20.08.2009 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Ермес-Менеджмент». Крім того, оспорювати дійсність цього договору з тих підстав, що ОСОБА_1 не уповноважувала ОСОБА_2 відчуджувати її земельну ділянку, має право виключно ОСОБА_1 , а не позивач.

Також відповідач 1 просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити в позові.

Відповідачі 2 та 3 своїм правом на подання відзивів не скористались, відзиви на позов не надали.

Ухвалою суду від 28.02.2024 р. закрито підготовче провадження у справі, справа призначена до розгляду по суті.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 03.04.2024 р. по 15.05.2024 р. та з 15.05.2024 р. по 19.06.2024 р.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повномуобсязі.

Представник відповідача 1 проти позовних вимог заперечував, просив суд в позові відмовити.

Представники відповідачів 2 та 3 в засідання суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили належним чином, від відповідача 2 на адресу суду повернувся конверт з відміткою органу поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

Громадська організація Садівниче товариство «Тополька-1» на підставі свідоцтва про право власності, індексний № 9701537 від 20.09.2013 року є власником земельної ділянки площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, яка розташована на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

На вказану земельну ділянку, кадастровий номер: 3220881700:05:003:2538, власником якої є позивач, накладається земельна ділянка, кадастровий номер: 3220881700:05:003:2976, площа 0,2571 га, яка належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент».

Земельна ділянка, кадастровий номер: 3220881700:05:003:2976 утворена внаслідок поділу іншої земельної ділянки, кадастровий номер: 3220881700:05:003:0539.

В свою чергу, земельна ділянка за кадастровим номером 3220881700:05:003:0539 була придбана відповідачем-1 (покупець) на підставі укладеного з ОСОБА_1 (продавець) договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.08.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голуб Наталією Юріївною, зареєстрованого в реєстрі за № 1054 20.08.2009 р.

При укладанні даного договору від імені продавця діяв представник - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олофінським О.В. 28.08.2008р., реєстровий № 6015.

Згідно з пунктами 1.1-1.3 договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1054 від 20.08.2009 р. продавець в особі представника передає, а покупець приймає у власність земельну ділянку, яка належить продавцю, і зобов`язується оплатити на нижчевикладених умовах ціну земельної ділянки.

Площа земельної ділянки, що відчужується, складає 0,9503 га, у межах, які визначені в натурі (на місцевості), закріплені межовими знаками і зазначені у Державному акті на право власності на земельну ділянку.

Земельна ділянка, що відчужується, належить продавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯД № 900612, виданого 12.08.2009 року згідно розпорядження Бориспільської райдержадміністрації № 2509 від 28.07.2009 року. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010993800343.

Місце розташування земельної ділянки, кадастровий номер :3220881700:05:003:0539 - Вороньківська сільська рада, Бориспільський район, Київська область. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства (пункти 1.4, 1.5 договору купівлі-продажу земельної ділянки№ 1054 від 20.08.2009 р.).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1054 від 20.08.2009р. Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі 10.11.2009 року відповідачу-1 було видано Державний акт ЯИ № 441761 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 3220881700:05:003:0539.

Протягом 2020 року за заявою директора ТОВ «Ермес-Менеджмент», придбану земельну ділянку, кадастровий номер:3220881700:05:003:0539, поділено на декілька земельних ділянок. Однією з таких земельних ділянок, яка створена в результаті поділу купленої відповідачем-1 земельної ділянки, кадастровий номер: 3220881700:05:003:0539, є земельна ділянка з кадастровим номером: 3220881700:05:003:2976.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 3220881700:05:003:2976, що належить відповідачу-1, накладається на земельну ділянку з кадастровим номером: 3220881700:05:003:2538, яка належить на праві власності позивачу. Як наслідок, позивач обмежений у праві користування своєю земельною ділянкою.

Конституція України прямо встановлює заборону протиправного позбавлення власника права власності (частина четверта статті 41). Непорушність цього права означає передусім невтручання будь-кого у здійснення власником своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження майном, заборону будь-яких порушень прав власника щодо його майна всупереч інтересам власника та його волі.

Відповідно до частин першої - другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Положеннями статей 316-319, 328 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права (ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

З протоколу допиту свідка від 21.05.2021 року в межах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021110000000090 від 07.04.2021 року, за показаннями ОСОБА_1 , з якою відповідач-1 уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки № 1054 від 20.08.2009р. вбачається, що вона ніколи не володіла земельною ділянкою з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539, жодної довіреності на її відчуження (продаж, передачу) ОСОБА_2 як представнику не видавала.

Разом з тим, заявою ОСОБА_1 , посвідченою приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Швець С.П. від 27.03.2024р., повідомлено суд, що вона ніколи не зверталась до жодних органів, установ та організацій з заявами про набуття у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539, не набувала її у власність, не отримувала Державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим

номером 3220881700:05:003:0539 серії ЯД № 900612, що виданий 12.08.2009 р., не надавала довіреність ОСОБА_2 на право відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539.

Головним управлінням національної поліції України в Київській області здійснюється досудове розслідування № 42021110000000090 від 07.04.2021 року за фактом незаконного заволодіння земельними ділянками державної форми власності, які знаходяться на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району.

За матеріалами даного кримінального провадження ОСОБА_3 , який є директором ТОВ «Ермес-Менеджмент», може бути причетний до незаконного вибуття із державної власності земельних ділянок та подальшого відчуження їх на свою користь на підставі укладення правочинів за довіреностями, виданими на ім`я ОСОБА_2 , як представника.

Аналогічно як і ОСОБА_1 , інші свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтвердили під час допиту в межах досудового розслідування № 42021110000000090, що вони не видавали довіреності на ім`я ОСОБА_2 , як уповноваженого представника, права на земельні ділянки не оформлювали та не відчужували за договорами купівлі-продажу.

Позивач, захищаючи своє право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881700:05:003:2538, просить суд визнати недійсним правочин - договір купівлі-продажу земельної ділянки № 1054 від 20.08.2009р. у зв`язку з тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220881700:05:003:2976, що належить відповідачу-1 та яка утворена внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539, накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881700:05:003:2538, що в свою чергу перешкоджає позивачу в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3220881700:05:003:2538.

Позовні вимоги ГО СТ «Тополька-1» мотивовані тим, що договір купівлі-продажу земельної ділянки № 1054 від 20.08.2009 р. укладено з відповідачем-1 та відповідачем-2 з недотриманням положень статей 203, 215 ЦК України, і, відповідно, такий правочин підлягає визнанню судом недійсним. Враховуючи норми ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Відтак, набуття права власності відповідачем-1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539 на підставі недійсного правочину та Державного акту ЯИ № 441761 на право власності на земельну ділянку є неправомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

3 огляду на встановлені ст. 152 Земельного кодексу України способи захисту прав на земельні ділянки та визначені ст. 5 ГПК України вимоги щодо ефективності способу захисту права, позивач у спорі про захист прав на земельну ділянку може пред`явити будь - яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, а суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, у тому числі й шляхом визнання відсутнім права, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права, тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права. Аналогічний висновок міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2023р. у справі № 904/9070/21.

У постанові Верховного Суду від 28.08.2019 р. у справі № 911/2867/18 зазначено, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням основних принципів судочинства та положень статей 55, 124 Конституції України відповідно до яких кожна особа має право на ефективний спосіб правового захисту, не заборонений законом.

З огляду на характер правовідносин, зміст заявлених позивачем вимог та доводів сторін, предметом доказування у даній справі є питання наявності чи відсутності вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Постанова Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 904/2922/18 містить такий правовий висновок: « 148. Тлумачення змісту статей 16, 203, 215 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: по-перше, пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; по-друге, наявність підстав для оспорення правочину; по-третє, встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду».

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20 та від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19.

Як свідчать матеріали справи, позивачем доведено та обґрунтовано наявність порушення його цивільного права у зв`язку з укладенням відповідачем-1 та відповідачем-2 оспорюваного правочину - договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1054 від 20.08.2009р.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 627 ЦК України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 655 ЦК України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Частиною 3 статті 640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голуб Наталією Юріївною та зареєстровано в реєстрі за № 1054 від 20.08.2009р.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних правових наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України (в редакції, що діяла на моментвчинення оспорюваного правочину).

Вимоги для визнання правочину недійсним встановлені статтею 215 ЦК України, де закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У частинах 1-6 статті 203 ЦК України закріплені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 «Про деякі питання практики розгляду справ, пов`язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З оспорюваного договору вбачається, що від імені продавця діяв представник ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олофінським О.В. 28.08.2008р., реєстровий № 6015. Втім, за заявою ОСОБА_1 , посвідченої приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Швець С.П. від 27.03.2024р., а також за її показаннями, що містяться в протоколі допиту свідка від 21.05.2021р. в межах досудового розслідування № 42021110000000090 від 07.04.2021р., ОСОБА_1 не давала згоди на видачу довіреності ОСОБА_2 як представнику для реалізації права продажу земельної ділянки, кадастровий номер: 3220881700:05:003:0539.

Разом з тим, за свідченнями ОСОБА_1 , вона не володіла на праві приватної власності земельною ділянкою, кадастровий номер: 3220881700:05:003:0539, не отримувала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 900612 від 12.08.2009р., отже і не могла давати згоди на оформлення довіреності на ім`я ОСОБА_2 для її відчуження.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Стаття 239 ЦК України визначає, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно з частиною 3 статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до ч. 1 статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа,яку він представляє.

За таких обставин, представник ОСОБА_2 діяв без належних повноважень при підписанні від імені продавця оспорюваного договору, і, відповідно, не мав права на вчинення даного правочину, що згідно зі статтями 203, 215 ЦК України є підставою для визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1054 від 20.08.2009р. недійсним.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлені судом.

Згідно з ч. 1 статті 126 ЗК України (в редакції, чинної на момент укладення спірного правочину) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Згідно з ч. 2 цієї ж статті, право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою.

Відповідно до частини 6 статті 126 ЗК України при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, а орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539, яка відчужена відповідачу-1 за договором купівлі-продажу

земельної ділянки № 1054 від 20.08.2009р., належала продавцю (відповідачу-2) на підставі Державного акту на право власності ЯД № 900612, виданого 12.08.2009 року на підставі розпорядження Бориспільської райдержадміністрації № 2509 від 28.07.2009року. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010993800343.

Натомість, в порушення вимог частини 6 статті 126 ЗК України на Державному акті на право власності на земельну ділянку ЯД № 900612 від 12.08.2009 року відсутні відмітки нотаріуса та органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, про відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539, із зазначенням документа, на підставі якого відбулося таке відчуження. В свою чергу, на доведення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539, відповідач-1 надає інший Державний акт на право власності ЯИ № 441761, до чого суд ставиться критично.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до положень ст. 202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Відповідач-1 не спростував доводів, наведених позивачем, та не підтвердив належними та допустимими доказами факт державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539, проведеної відповідно до положень законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.12.2018 у справі № 23007/11 дійшла висновку, відповідно до якого державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Закон України «Про державний земельний кадастр» установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж; державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру, передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (стаття 1 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру (частини 1, 5 статті 5 Закону).

Відповідно до частин 1, 7 статті 9 Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Згідно з частинами 1, 2, 3, 6 ст. 16 Закону земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частини 1, 2 статті 24 Закону).

Положеннями частини 10 статті 24 Закону визначені виключні підстави скасування державної реєстрації земельної ділянки. Так, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об"єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 31.05.2023 у справі 916/2064/20, від 21.03.2023 у справі № 920/456/19, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Узагальнюючи наведене та враховуючи, що оспорюваний договір укладений з недотриманням статей 203, 215 ЦК України, набуття права власності відповідачем-1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539 є неправомірним.

Таким чином, всі наступні правочини, в тому числі і поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539, внаслідок чого утворилась земельна ділянка з кадастровим номером 3220881700:05:003:2976 є неправомірним, і відповідно Державний акт ЯИ № 441761 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539 підлягає скасуванню. Разом з цим, вимога позивача про скасування запису у Державному земельному кадастрі по земельній ділянці з кадастровим номером 3220881700:05:003:2976, що знаходиться за адресою: Вороньківська сільська рада, Бориспільський район, Київська область є похідною та також підлягає задоволенню судом.

Щодо заяви відповідача-1 про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини (постанова Верховного Суду від 17.02.2021 року у справі № 278/765/18 зазначено).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16 визначено, що «можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суди дійшли правильного висновку, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтями 32-38 ГПК України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних судових рішень), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, повинен довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше».

Як роз`яснено у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, до ухвалення рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З листа Бориспільського міськрайонного суду Київської області, який надійшов на поштову адресу ГО СТ «Тополька-1»: 08352, Київська область, Бориспільський район, с. Вороньків, сільрада Вороньківська (відділення поштового зв`язку № 08352) 24.10.2020 року, що підтверджується штампом відділення поштового зв`язку на конверті, позивачу стало відомо про відкриття провадження у справі № 359/8064/20 за позовом ТОВ «Ермес-Менеджмент» до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ГО СТ «Тополька-1», ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, Бориспільський районний відділ Головного управління Держгеокадастру у Київській області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єременко Л.О., - про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування наказу про затвердження проекту землеустрою.

Разом з ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.10.2020 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, отриманою поштовим відправленням від 24.10.2020 року, ГО СТ «Тополька-1» ознайомилось з позовною заявою та додатками до неї, зокрема з оспорюваними договором купівлі-продажу № 1054 від 20.08.2009р. та Державним актом ЯИ № 441761 на право власності на земельну ділянку.

Враховуючи дату надходження листа на відділення поштового зв`язку - 24.10.2020 р., ГО СТ «Тополька-1» довідалося про зазначені документи та, відповідно, про порушення свого права не раніше 24.10.2020 року. Отже, перебіг позовної давності починається саме з цієї дати і спливає 24.10.2023 року.

Разом з тим, суд зазначає, що пунктами 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (у редакції, що діяла на дату подання позовної заяви) строки позовної давності, установлені ст. 257 ЦК України, було продовжено на строк дії карантину та на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

30.01.2024 року набув чинності Закон України № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 8 листопада 2023 року, яким внесені наступні зміни в Прикінцеві та перехідні положення ЦК України в частині перебігу позовної давності: «У період дії воєнного стану в Україні, запровадженого Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбулись у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 6610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Зважаючи на вищевикладене, суд відхиляє доводи відповідача-1, викладені в заяві про застосування строків позовної давності, оскільки позовна заява ГО СТ «Тополька-1» подана в межах строку позовної давності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень..

Враховуючи викладене суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, у зв`язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідачів, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст.129 ГПК України, покладає на відповідача 1 відшкодування позивачу судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-92, 129, 236, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 1054 від 20.08.2009 р. земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539, посвідчений приватним нотаріусом Голуб Н.Ю.

3. Визнати недійсним та скасувати державний акт ЯИ № 441761 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539.

4. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області скасувати запис у Державному земельному кадастрі по земельній ділянці з кадастровим номером 3220881700:05:003:2976, що знаходиться за адресою: Вороньківська сільська рада, Бориспільський район, Київська область.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» (08355, Київська область, Бориспільський район, с. Жереб`ятин, вул. Берегова, буд. 13, код ЄДРПОУ 36204270) на користь Громадської організації садівничого товариства «Тополька-1» (08352, Київська область, Бориспільський район, сільрада Ворониківська, код ЄДРПОУ 26146855) 8 052 (вісім тисяч п`ятдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 02.09.2024 року.

Суддя Л.Я. Мальована