Постанова

від 21.01.2025 по справі 911/3199/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Справа№ 911/3199/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Хрипуна О.О.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 21.01.2025 у справі №911/3199/24 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент»

на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2024, повний текст якого складений 02.09.2024,

у справі №911/3199/23 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Громадської організації садівничого товариства «Тополька-1»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент»

2) ОСОБА_1 ,

3) Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області

про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним та скасування акту на право власності на земельну ділянку та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про;

- визнання недійсним укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 договору купівлі-продажу № 1054 від 20.08.2009 земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539, посвідчений приватним нотаріусом Голуб Н.Ю.;

- визнання недійсним та скасування державного акту ЯИ № 441761 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539;

- зобов`язання відповідача 3 скасувати запис у Державному земельному кадастрі по земельній ділянці з кадастровим номером 3220881700:05:003:2976, що знаходиться за адресою: Вороньківська сільська рада, Бориспільський район, Київська область.

Звернення до суду з цим позовом обґрунтовано тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220881700:05:003:2976, яка належить відповідачу 1 та яка утворена внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539, накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881700:05:003:2538, яка належить на праві власності позивачу та, як наслідок, позивач обмежений у праві користування своєю земельною ділянкою.

Позивач зазначає, що підставою для визнання спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним є його невідповідність закону, зокрема те, що відповідач 2, який є стороною цього договору, за його власними свідченнями такий договір не укладав, довіреностей на його укладення не видавав, а також дії щодо отримання у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539 не вчиняв.

Вказане, на переконання позивача, є підставою, для визнання такого договору недійсним та, враховуючи, що за змістом положень чинного законодавства недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, задоволенню підлягають і позовні вимоги про визнання недійсним та скасування державного акту ЯИ № 441761 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539 (вказаним державним актом посвідчено право власності відповідача на вказану земельну ділянку підставою виникнення якого зазначено спірний договорі - примітка суду), та позовні вимоги про зобов`язання відповідача 3 скасувати запис у Державному земельному кадастрі по земельній ділянці з кадастровим номером 3220881700:05:003:2976, що знаходиться за адресою: Вороньківська сільська рада, Бориспільський район, Київська область

У відзиві на позов відповідач 1 проти його задоволення заперечив, пославшись на те, що:

- матеріали справи не містять ані доказів визнання недійсним правочину, на підставі якого відповідачем 1 було набуто право власності, ані доказів скасування державного акту на право власності на земельну ділянку відповідача 1 або відповідача 2 , ані копії рішення суду, що набрало законної сили, про визнання недійсною довіреності від 28.08.2008, якою відповідач 2 уповноважив ОСОБА_2 (особа, яка уклала спірний договір від імені відповідача 2 - примітка суду) продати спірну земельну ділянку;

- оспорювати недійсність спірного договору з тих, підстав, що відповідач 2 не уповноважував ОСОБА_2 продати земельну ділянку, яка належить відповідачу 2, може лише відповідач 2, а відтак позивач, в розумінні ст. 215 ЦК України, не є заінтересованою особою , яка має право на оспорювання дійсності такого договору.

Також відповідачем 1 подано заяву про застосування строків позовної давності, в якій він зазначив про те, що про існування оспорюваного правочину позивачу стало відомо щонайменше з 05.09.2020.

Відповідач 2 та відповідач 3 правом на подання відзиву на позов в суді першої інстанції не скористались, проте позивачем до суду першої інстанції було подано заяву відповідача 2, посвідчену приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 від 27.03.2024, в якій відповідач 2 зазначає про те, що він ніколи не звертався до жодних органів, установ та організацій з заявами про набуття у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539, не набував її у власність, не отримував Державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539 серії ЯД № 900612, що виданий 12.08.2009 та не надавав довіреність ОСОБА_2 на право відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.06.2024 у справі №911/3199/23 позовні вимоги задоволено повністю.

При розгляді спору сторін по суті, суд першої інстанції:

- встановивши, що зі змісту спірного договору слідує, що від імені продавця (відповідача 2) діяв представник ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 28.08.2008, реєстровий № 6015, проте:

1) за заявою відповідача 2, посвідченою приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 від 27.03.2024, а також за його показаннями, що містяться в протоколі допиту свідка від 21.05.2021 в межах досудового розслідування № 42021110000000090 від 07.04.2021, відповідач 2 не давала згоди на видачу довіреності ОСОБА_2 як представнику для реалізації права продажу земельної ділянки, кадастровий номер: 3220881700:05:003:0539;

2) за свідченнями відповідача 2 він не володів на праві приватної власності земельною ділянкою, кадастровий номер: 3220881700:05:003:0539, не отримував державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 900612 від 12.08.2009, отже і не міг давати згоди на оформлення довіреності на ім`я ОСОБА_2 для її відчуження;

- дійшов висновку про те, що представник ОСОБА_2 діяв без належних повноважень при підписанні від імені продавця оспорюваного договору, і, відповідно, не мав права на вчинення даного правочину, що згідно зі ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1054 від 20.08.2009 недійсним.

Також, суд першої інстанції встановив, що:

- з матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка належала продавцю (відповідачу 2) на підставі Державного акту на право власності ЯД № 900612, виданого 12.08.2009 на підставі розпорядження Бориспільської райдержадміністрації № 2509 від 28.07.2009 (акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010993800343), проте, в порушення вимог ч. 6 ст. 126 ЗК України, на вказаному державному акті відсутні відмітки нотаріуса та органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, про відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539, із зазначенням документа, на підставі якого відбулося таке відчуження, в свою чергу, на доведення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539, відповідач 1 надає інший Державний акт на право власності ЯИ № 441761;

- відповідач 1 не спростував доводів, наведених позивачем, та не підтвердив належними та допустимими доказами факт державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539, проведеної відповідно до положень законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З огляду на вказане та враховуючи те, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а відтак, з огляду на те, що оспорюваний договір укладений з недотриманням статей 203, 215 ЦК України, набуття права власності відповідачем 1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539 є неправомірним, а всі наступні правочини, в тому числі і поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539, внаслідок чого утворилась земельна ділянка з кадастровим номером 3220881700:05:003:2976 є неправомірним, і відповідно Державний акт ЯИ № 441761 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539 підлягає скасуванню, а вимога позивача про скасування запису у Державному земельному кадастрі по земельній ділянці з кадастровим номером 3220881700:05:003:2976, що знаходиться за адресою: Вороньківська сільська рада, Бориспільський район, Київська область, яка є похідною, також підлягає задоволенню судом.

Щодо заяви відповідача 1 про застосування позовної давності суд зазначив, що:

- матеріалами справи підтверджено, що позивач довідався про порушення свого права не раніше 24.10.2020, а відтак перебіг позовної давності починається саме з цієї дати і спливає 24.10.2023;

- пунктами 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (у редакції, що діяла на дату подання позовної заяви) строки позовної давності, установлені ст. 257 ЦК України, було продовжено на строк дії карантину та на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану;

- 30.01.2024 набув чинності Закон України № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023, яким внесені наступні зміни в Прикінцеві та перехідні положення ЦК України в частині перебігу позовної давності: «У період дії воєнного стану в Україні, запровадженого Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану»;

- вказане свідчить про те, що позовна заява позивачем подана в межах строку позовної давності.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2024 повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення є таким, що постановлено без дотримання вимог щодо законності та обґрунтованості судових рішень, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, а при постановленні вказаного рішення судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що внаслідок призвело до хибних висновків та незаконності судового рішення.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- суд першої інстанції безпідставно прийняв до розгляду подану позивачем з порушенням строку та без клопотання про його поновлення заяву відповідача 2, яка також не відповідає вимогам, встановленим ст. 170 ГПК України, так як не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету;

- у матеріалах справи відсутні висновок експерта або призначеної судом експертизи на підтвердження факту накладання земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:2976 (належить відповідачу 1) на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881700:05:003:2538 (належить позивачу);

- судом першої інстанції не було звернуто увагу на досліджений у судовому засіданні доказ - державний акт на право власності на земельну ділянку ЯИ № 441761, який є належним, допустимим, та містить підтвердження факту державної реєстрації права власності апелянта на земельну ділянку;

- право власності на земельну ділянку відповідачів 1 та 2 виникло у 2009 році, а право власності позивача виникло у 2013 році, що доказується матеріалами справи та фактичними, встановленими судом першої інстанції обставинами, проте не було враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення;

- відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України, виключно обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, і лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, а відтак надані позивачем протоколи допитів свідків не є належними та допустимим доказами;

- відповідно до обставин справи, існує 2 окремих правочини, а саме: довіреність видана відповідачем 2 та договір купівлі продажу між відповідачем 1 та відповідачем 2, проте до жодного з вищезгаданих правочинів презумпція правомірності правочину позивачем не була спростована, зокрема не було доведено що: недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); правочини були визнані судом недійсними, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили.

Також апелянт зазначив про те, що, через огляду на безпідставне прийняття судом першої інстанції поданої позивачем заяви відповідача 2, апелянт був позбавлений права надати власні докази на спростування заяви відповідача 2 та, з огляду на вказане просить апеляційний суд визнати за поважну причину неподання наступних доказів:

- копія довіреності від 28.08.2008, зареєстрована за № 6015, посвідчена ПНКМО ОСОБА_5;

- копія витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей № 7941001 від 28.08.2008;

- копія розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області» № 2509 від 28.07.2009;

- копія акту прийому-передачі державних актів реєстраційних карток земельної ділянки від 11.08.2009;

- копія державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 900612, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010993800343 від 12.08.2009 (кадастровий номер земельної ділянки 3220881700:05:003:0539, площа 0,9503 га).

Копії вказаних документів додані апелянтом до апеляційної скарги.

Крім того, у апеляційній скарзі апелянт повідомив про те, що суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складається із витрат на оплату правової допомоги в сумі 50 000,00 грн., просив врахувати як поважну причину неможливість до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, виходячи з того, що правовідносини з надання правової допомоги не є закінченими, і можливо, з урахуванням обставин справи, будуть продовжені і потребують документального оформлення, а тому питання про судові витрати слід вирішити після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а також зазначив, що подасть відповідну заяву та належні докази протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 апеляційну скаргу у справі №911/3199/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3199/23, а також відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

18.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/3199/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 задоволено заяву про самовідвід суддів Руденко М.А., Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2024 у справі №911/3199/23, а матеріали справи №911/3199/23 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України .

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024 визначений наступний склад колегії суддів: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя, судді: Гончаров С.А., Станік С.Р..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2024 у справі № 911/3199/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді -Гончаров С.А., Станік С.Р., а також залишено вищевказану апеляційну скаргу без руху та надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 9 662,40 грн.

16.12.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додані витребувані докази.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відрядженні, а судді Станіка С.Р. - у відпустці розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4867/24 від 16.12.2024 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/3199/23.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2024, справу № 911/3199/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Хрипун О.О., Кравчук Г.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2024 у справі № 911/3199/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді - Хрипун О.А., Кравчук Г.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2024 у справі № 911/3199/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.01.2025 об 11:00 год.

27.12.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на встановлені судом першої інстанції при розгляді справи сторін по суті обставини та зроблені висновки,а також те, що:

- обставини накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:2976 (належить відповідачу 1) на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881700:05:003:2538 (належить позивачу) були визнані та підтверджені апелянтом під час розгляду справи, тому не підлягають доказуванню. Вказані обставини також встановлені в рішенні Господарського суду Київської області від 18.01.2023 у справі № 911/3711/20 за позовом ТОВ «Ермес-Менеджмент» до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ГО СТ «Тополька-1». Так, за результатами земельно-технічної експертизи, проведеної Київським науково- дослідним інститутом судових експертиз від 26.11.2021 № 23857/21-41, яка була призначена ухвалою Господарського суду Київської області від 14.05.2021 у справі № 911/3711/20 встановлено, що земельна ділянка площею 0,2571 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2976 повністю виділена за рахунок земельної ділянки площею 0,9503 га кадастровий номер 3220881700:05:003:0539 ТОВ «Ермес-Менеджмент». Також встановлено, що земельна ділянка ТОВ «Ермес-Менеджмент» площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539 перетинається із земельною ділянкою ГО СТ «Тополька-1» площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, площа перетину складає 0,1037 га. Аналогічно і земельна ділянка ТОВ «Ермес-Менеджмент» площею 0,2571 га кадастровий номер 3220881700:05:003:2976, яка утворилась внаслідок її виділення з земельної ділянки площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539, перетинається із земельною ділянкою ГО СТ «Тополька-1» площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, площа перетину складає 0,1037 га;

- за умовами п. 1.5 спірного договору цільове призначення земельної ділянки, кадастровий номер: 3220881700:05:003:0539 - для ведення особистого селянського господарства, проте в розумінні Закону України «Про особисте селянське господарство» землі для ведення особистого селянського господарства можуть належати та використовуватись тільки фізичними особами, що свідчить про те, що юридична особа (відповідач 1 ) не могла набути право власності на земельну ділянку, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства;

- відповідач 1 не є добросовісним учасником правовідносин у розумінні ЦК України, про що свідчить: відсутність будь-якої діяльності у сфері сільського господарства та індивідуального садівництва; наявність чисельних кримінальних справ щодо неправомірності набуття прав власності на ці земельні ділянки, зокрема досудове розслідування кримінального провадження №42021110000000090 за фактом незаконного заволодіння земельними ділянками державної форми власності; показання відповідача 2, яким він підтвердив, що не видавав довіреності на ім`я ОСОБА_2 як представника, не оформлював та не відчужував земельні ділянки шляхом укладення договорів купівлі-продажу;

- розглянувши конфігурацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539 (графічне зображення на Державному акті ЯИ № 441761) та місця її розташування в лісі, можна дійти до висновку, що ніякого садівництва та особистого селянського господарства на ній вести неможливо, а метою, яку ставить відповідач 1, є отримання неправомірної вигоди шляхом створення штучних перешкод у нормальній життєдіяльності позивача, як землекористувача;

- з інтернет-ресурсів вбачається низка публікацій щодо незаконних дій ОСОБА_3 , який є директором відповідача 1, щодо підроблення офіційних документів, а саме підробки державних актів на земельні ділянки і довідок управління земельних ресурсів у Бориспільському районі в 2009 році. Так, з інформації, що міститься на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, за результатами моніторингу способу життя НАЗК виявило ознаки незаконного збагачення у депутата Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області ОСОБА_3 на понад 136 млн. грн. (https://nazk.gov.ua/uk/nazk-vyyavylo-oznaky-nezakonnogo-zbagachennya-u-deputatasilrady-na-ponad-136-mln-grn/). Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 08.12.2014р. у справі № 1007/14032/2012 (провадження № 1/361/8/14) ОСОБА_3 визнано винним за ч. 2 ст. 358 КК України - підроблення офіційних документів (https://reyestr.court.gov.ua/Review/41927514) встановлено, що в 2009 році ОСОБА_3 на прохання невстановлених осіб підробив державні акти на земельні ділянки і довідки управління земельних ресурсів у Бориспільському районі, у відповідних держустановах ці документи були відсутні,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Крім того, позивач заперечив проти прийняття судом першої інстанції додатково поданих апелянтом доказів, пославшись на те, що апелянт не надав доказів неможливості подання до суду першої інстанції вищевказаних доказів з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Також позивач у відзиві на апеляційну скаргу навів передній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, зазначивши, що такі витрати складаються з суми витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 50 000,00 грн., а також вказав, що докази понесених ним витрат на професійну правничу допомогу будуть подані у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

30.12.2024 до суду від відповідача 1 надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій заявник, зазначив про те, що:

- позивачем не було долучено до позовної заяви висновок земельно-технічної експертизи, зазначеної вище, або будь-яких інших доказів на підтвердження власних тверджень, а відтак посилання на існуючий документ, який не досліджувався судом при розгляді справи є недопустимим, з позиції доказування та обґрунтування;

- підстави порушення процесуального права, та об`єктивна неможливість подання до суду першої інстанції доказів була детально описана у апеляційної скарзі та не спростовуються доводами та припущеннями позивача.

13.01.2025 до суду від відповідача 3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник зазначив про те, що:

- до повноважень Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області не належить скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно;

- ухвалення судом першої інстанції рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень), а відтак, оскільки позивачем не заявлялися вимоги щодо скасування речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881700:05:003:2976 і права на неї не були скасовані судом, вимога щодо скасування запису у Державному земельному кадастрі по вказаній земельній ділянці не підлягає задоволенню, що свідчить про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, приймаючи оскаржуване рішення.

Крім того, відповідач 3 повідомив, що через воєнний стан та перебої в роботі електроенергії відбулася затримка в роботі Головного управління по підготовці відзиву та, з огляду на вказане, просив вважати вказані обставини поважною причиною відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та поновити строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також просив розглядати апеляційну скаргу без участі представника відповідача 3 з урахуванням вищенаведених аргументів. Аналогічний зі змістом відзив надійшов до суду 15.01.2025.

Щодо клопотання апелянта про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, слід зазначити таке.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року)

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).

Колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, розглядати справу по суті з врахуванням наданих апелянтом в суді апеляційної інстанції доказів.

Щодо клопотання відповідача 3 про поновлення йому строку для подання відзиву на апеляційну скаргу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 114 ГПК України встановлено, що:

- суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.

- строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2024 у справі № 911/3199/23, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету відповідача 17.12.2024 о 20:25 год., а відтак відзив мав бути ним поданий у строк до 02.01.2025, проте відзив до суду було подано 13.01.2025.

Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 119 ГПК України).

Стаття 7 ГПК України визначає принцип рівності всіх перед законом і судом

Стаття 13 ГПК України встановлює, що:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

- суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, поновити відповідачу 3 строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Станом на 21.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідачі 2 та 3 представників в судове засідання не направили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідачів 2 та 3 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача 1 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просили її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 1, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 ГПК України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

У жовтні 2023 року Громадська організація садівниче товариство «Тополька-1» звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент», ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, у якому просило:

- визнати недійсним укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 договору купівлі-продажу № 1054 від 20.08.2009 земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539, посвідчений приватним нотаріусом Голуб Н.Ю.;

- визнати недійсним та скасувати державний акт ЯИ № 441761 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539;

- зобов`язати відповідача 3 скасувати запис у Державному земельному кадастрі по земельній ділянці з кадастровим номером 3220881700:05:003:2976, що знаходиться за адресою: Вороньківська сільська рада, Бориспільський район, Київська область.

Правові позиції сторін детально викладені вище.

Суд першої інстанції розглянув спір сторін по суті з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до статті 4 ГПК України:

- право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч. 1);

- юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2).

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 1);

- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (п. 6);

- вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (п. 13);

- інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (п 15).

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).

Водночас, за змістом ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначено в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Разом із цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що однією з позовних вимог, які заявлені позивачем у цій справі є визнання недійсним укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 договору купівлі-продажу № 1054 від 20.08.2009, посвідченого приватним нотаріусом Голуб Н.Ю. (далі Договір) предметом якого є купівлі-продаж земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539.

Водночас інші позовні вимоги, а саме вимога про визнання недійсним та скасування державного акту ЯИ № 441761 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539 та зобов`язання відповідача 3 скасувати запис у Державному земельному кадастрі по земельній ділянці з кадастровим номером 3220881700:05:003:2976, що знаходиться за адресою: Вороньківська сільська рада, Бориспільський район, Київська область. Фактично є похідними від вимоги про визнання недійним Договору адже зі відсутності підстав для задоволення позовної вимог про визнання недійним Договору, будуть відсутні і підстави для задоволення інших позовних вимог у цій справі.

При цьому, зі змісту Договору слідує, що він укладений з фізичною особою - відповідачем 2 та жодним чином не пов`язаний з господарськими правовідносинами.

Колегія суддів вважає, що предмет позову у цій справі (визнання недійним Договору) безпосередньо стосується прав та обов`язків фізичної особи, а саме відповідача 2, а відтак, зважаючи на суть права, за захистом якого позивач звернувся до суду, заявлені позовні вимоги, характер спірних правовідносин, належний суб`єктний склад сторін цього спору, зміст та юридичну природу обставин у справі, такий спір підлягає вирішенню за правилами ЦПК України в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, у даному випадку є правові підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, згідно з яким господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (ч. 2 ст. 278 ГПК України).

Отже, враховуючи, що судом першої інстанції порушено правила юрисдикції господарських судів, визначені ст. 20 ГПК України, вказане є обов`язковою для скасування рішення суду у цій справі.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неправильне застосування норм процесуального права, тому рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2024 у справі №911/3199/23 підлягає скасуванню, провадження у справі закривається на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

За приписами ч. 4 ст. 278 ГПК України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Частиною 2 ст. 231 ГПК України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

З огляду на вказані положення ГПК України колегія суддів роз`яснює позивачу, що спір сторін має розглядатися в порядку цивільного судочинства, а, з урахуванням положень ч. 1 ст. 30 ЦПК України, згідно з якою позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, спір сторін підлягає вирішенню Бориспільського міськрайонного суду Київської області та, що він має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Північного апеляційного господарського суду з заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Враховуючи те, що в апеляційній скарзі відповідач просив рішення суду скасувати та в позові відмовити, а колегія суддів встановила наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження по справі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» задовольняється частково.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити таке.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи що провадження у цій справі закрите в зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, тобто не з огляду на відмову позивача від позову, судовий збір, сплачений позивачем за звернення до суду з цим позовом та судовий збір відповідача за звернення з цією апеляційною скаргою, має бути повернутий вказаним особам з Державного бюджету ухвалою суду.

Однак зі змісту ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» слідує, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, тому відсутність у матеріалах справи відповідного клопотання унеможливлюють повернення судового збору.

Отже, суд може повернути зайво сплачений судовий збір виключно за заявою особи, яка його сплатила.

Колегія суддів зауважує позивачу та відповідачу на тому, що вони не позбавлені права звернутися до суду з відповідними клопотаннями про повернення судового збору сплаченого за подання позову та апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2024 у справі №911/3199/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2024 у справі №911/3199/23 скасувати.

3. Провадження у справі №911/3199/23 закрити.

4. Матеріали справи №911/3199/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 21.01.2025

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді О.О. Хрипун

Г.А. Кравчук