Рішення

від 21.08.2024 по справі 916/1995/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1995/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання В.О. Ващенко

за участю представників:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" до Приватного підприємства "Агробізнес-2" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 806386,11 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Агробізнес-2" про стягнення заборгованості за договором поставки засобів захисту рослин № 85-Г-ЗЗР від 24.03.2023 року в загальному розмірі 806386,11 грн., в т.ч.: 570796,82 грн. - основної заборгованості за поставлений товар, 136463,16 грн. - пені, 99126,13 грн. - процентів згідно ст. 625 ЦК України. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на посилається на наступне.

24.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" (постачальник) та Приватним підприємством "Агробізнес-2" (покупець) було укладено договір поставки засобів захисту рослин № 85-Г-ЗЗР, за яким позивач зобов`язувався поставити відповідачеві у зумовлений строк засоби захисту рослин та іншу продукцію, а відповідач зобов`язувався прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Як вказує позивач, загальна кількість та асортимент товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення, упаковка та маркування, строк поставки й інші умови, визначаються специфікаціями (додатками до цього договору), які є невід`ємною частиною договору (п. 2.1 договору). Також позивач зауважує, що згідно з п. 4.1 договору ціна товару та загальна вартість вказується в специфікаціях. Між тим позивач зазначає, що сторони погодили, що покупець оплачує товар у строки, зазначені у специфікаціях (п. 4.2. договору).

Як зазначає позивач, у вказаному договорі сторонами було погоджено, що сума в гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, що поставлений на умовах товарного кредиту, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в євро-долар на курс продажу євро-долар на міжбанківському валютному ринку до української гривні, на дату, що передує даті здійснення такої оплати.

Відтак, за ствердженнями позивача, на виконання умов договору поставки № 85-Г-ЗЗР сторонами було підписано ряд специфікацій (як додатків до договору), у яких погоджено асортимент, кількість, ціну, загальну вартість товару та строк оплати.

Таким чином, як вказує позивач, він свої зобов`язання за договором № 85-Г-ЗЗР виконав належним чином, зокрема поставив відповідний товар, вказаний у специфікаціях, що підтверджується відповідними видатковими накладними.

В той же час відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар належним чином не виконав, зокрема щодо наступних 9 специфікацій: специфікація № 00УТ-000173 від 24.03.2023 р. (накладна № УТ-132 від 24.03.2023 на суму 1640,76 дол. США, що еквівалентно 60565,20 грн. (з них 48820,20 грн. оплачено покупцем, залишок заборгованості за специфікацією складає 11765,00 грн.); специфікація № 00УТ-000179 від 27.03.2023 р. (накладна № УТ-636 від 09.06.2023 р.) на суму 45,00 дол. США, що еквівалентно 1661,88 грн.; специфікація №00УТ-000300 від 18.04.2023 р. (накладна № УТ-1299 від 31.10.2023 р.) на суму 10895,04 дол. США, що еквівалентно 402387,84 грн.; специфікація № 00УТ-000309 від 19.04.2023 р. (накладна № УТ-677 від 13.06.2023 р.) на суму 693,60 дол. США, що еквівалентно 25614,65 грн.; специфікація № 00УТ-000343 від 24.04.2023 р. (накладна № УТ-678 від 13.06.2023 р.) на суму 270,00 дол. США, що еквівалентно 9971,28 грн.; специфікація №00УТ-000637 від 22.05.2023 р. (накладна № УТ-998 від 18.08.2023 р.) на суму 917,76 дол. США, що еквівалентно 33901,80 грн.; специфікація №00УТ-000657 від 23.05.2023 р. (накладна № УТ-999 від 18.08.2023 р.) на суму 1080,00 дол. США, що еквівалентно 39884,40 грн.; специфікація № 00УТ-000693 від 26.05.2023р. (накладна № УТ-681 від 14.06.2023 р.) на суму 136,98 дол. США, що еквівалентно 5059,38 грн.; специфікація № 00УТ-000708 від 29.05.2023 р. (накладна № УТ-1300 від 31.10.2023 р.) на суму 45,00 дол. США, що еквівалентно 1661,88 грн.

Як вказує позивач, згідно специфікацій розрахунок за поставлений товар повинен був здійснюватися наступним чином: по специфікації № 00УТ-000173 від 24.03.2023 р. до 24.03.2023 р.; по іншим специфікаціям - 20% вартості товару у день підписання специфікації, 80% вартості товару до 01.09.2023 р.

Між тим позивач зазначає, що відповідач у визначений у специфікаціях строк розрахунок з позивачем не здійснив, і як наслідок утворилася заборгованість за поставлений згідно вказаних специфікацій товар. Як стверджує позивач, оскільки поставлена продукція має імпортне походження, а тому її вартість індексується згідно з валютним курсом, через що заборгованість перераховано згідно курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України на підставі п. 4.4 договорів поставки. При цьому позивач зазначає, що положення пункту 4.4 застосовуються при збільшенні курсу продажу євро на МВРУ до гривні на 1 і більше %, сторони в підписаних ними специфікаціях визначили вартість товару в грошовому еквіваленті в доларах США.

Враховуючи вказане, позивач зазначає, що розрахунок основного боргу по договорах поставки здійснено, виходячи з курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) станом на дату підготовки позову та здійснення розрахунку заборгованості (02.05.2024 р.) - 39,63 грн. за 1 дол. США. Додатково позивач зазначає, що розрахунок основної суми боргу за поставлений товар за договором поставки № 85-Г-ЗЗР від 24.03.2023 року (з урахуванням пункту 4.4 договорів) здійснено наступним чином: вартість неоплаченого товару в доларах США згідно специфікацій (дорівнює вартості товару в гривнях поділену на курс долара на МВРУ на дату підписання специфікацій) помножено на курс продажу долара США на МВРУ на дату підготовки позову (02.05.2024 р.) - 39,63 грн. Відтак, позивач зазначає, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору поставки товар становить 570796,82 грн.

Також позивач зауважує, що положеннями п. 6.4.1 договору поставки № 85-Г-ЗЗР від 24.03.2023 року визначено, що покупець у випадку порушення термінів або умов оплати товару зобов`язаний на вимогу постачальника сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 25% річних.

Крім того позивач додає, що в п. 6.5 договору поставки сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за простроченням виконання грошових зобов`язань за даним договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 ГК України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 ЦК України, продовжується до трьох років.

Таким чином позивач зазначає, що з огляду на неналежне виконання умов договору поставки № 85-Г-ЗЗР від 24.03.2023 року за відповідачем рахується заборгованість у загальній сумі 806386,11 грн., з яких: 570796,82 грн. - заборгованість по оплаті поставленого товару; 136463,16 грн. - пеня; 99126,13 грн. - проценти згідно ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1995/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче засідання призначено на 23.05.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.05.2024 р. у справі № 916/1995/24 підготовче засідання відкладено на 19.06.2024 р. з огляду на неявку представника відповідача та неможливість з`ясування наявності заперечень у відповідача проти позовних вимог з огляду на відсутність відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.06.2024 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1995/24 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 04.07.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 р. у справі № 916/1995/24 засідання відкладено на 08.07.2024 р. з огляду на неявку представників позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.07.2024 р. у справі № 916/1995/24 засідання відкладено на 30.07.2024 р. з огляду на неявку представника відповідача.

Листом від 10.07.2024 р. господарський суд звернувся до Акціонерного товариства "Укрпошта" (Одеської дирекції) із проханням надати інформацію стосовно вручення поштового відправлення № 0600265232881 адресату - Приватному підприємству "Агробізнес-2" за адресою направлення: 67725, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Приморська, буд. 57-в.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2024 р. відкладено розгляд справи на 21 серпня 2024 р. о 15:30 год. з огляду на неявку представника відповідача.

Листом від 30.07.2024 р. господарський суд повторно звернувся до АТ "Укрпошта" (Одеської дирекції) із проханням надати інформацію стосовно вручення поштових відправлень № 0600265232881 та № 0600276190838 адресату - Приватному підприємству "Агробізнес-2" за адресою направлення: 67725, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Приморська, буд. 57-в.

15.08.2024 р. на електронну адресу суду від АТ "Укрпошта" надійшло повідомлення (вх. № 30344/24), в якому товариство повідомило, що поштове відправлення № 0600265232881 повернуто 02.08.2024 року за зворотною адресою та 05.08.2024 року вручено уповноваженій особі на отримання кореспонденції Господарського суду Одеської області. При цьому товариство зазначило, що, зважаючи, що вказаний лист відправлявся на адресу підприємства із позначкою "судова повістка", причиною невручення його необхідно вважати "адресат відсутній за вказаною адресою".

21.08.2024 р. до господарського суду від позивача через систему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 30793/24), відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Також 21.08.2024 р. від представника позивача надійшла на електронну адресу суду заява (вх. № 30859/24), згідно з якою позивач просить суд розгляд справи № 916/1995/24 провести за відсутності представника позивача.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також шляхом направлення на електронну адресу відповідача, яка значиться в укладеному між сторонами договорі:" Agro33467965@ukr.net". Проте, надіслана судом копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 08.05.2024 р. була повернута до суду без вручення разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, що міститься в матеріалах справи, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою". При цьому відповідно до листа АТ "Укрпошта" (вх. № 30344/24 від 15.08.2024) причиною невручення поштового відправлення № 0600265232881 також є "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі № 915/1015/16.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 р. у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Також згідно з ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

З огляду на вказане та з урахуванням повернення до суду без вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі від 08.05.2024 р. господарським судом відповідач також викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

24.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" (постачальник) та Приватним підприємством "Агробізнес-2" (покупець) було укладено договір поставки засобів захисту рослин № 85-Г-ЗЗР, відповідно до п. 1 якого позивач зобов`язується поставити відповідачеві у зумовлений строк засоби захисту рослин та іншу продукцію, а відповідач зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 2.1 договору загальна кількість та асортимент товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення, упаковка та маркування, строк поставки й інші умови, визначаються специфікаціями (додатками до цього договору), які є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що приймання товару по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по кількості № П-6, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості № П-7 та інших нормативних документів, які регламентують приймання товару.

Умовами п. 3.3 договору визначено, що приймання товару по кількості і якості проводиться покупцем в момент його отримання від постачальника. Покупець зобов`язаний перевірити кількість товару, його вагу, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони присутні), відсутність ознак ушкодження і псування товару, й у випадку їхнього виявлення негайно, до закінчення прийому, письмово про це заявити постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості.

Положеннями п.п. 4.1, 4.2 договору сторони передбачили, що ціна товару та загальна вартість вказується в специфікаціях. Покупець оплачує товар у строки, зазначені у специфікаціях.

Згідно з п. 4.3 договору оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у національній валюті платіжним дорученням на зазначений в кінці тексту договору розрахунковий рахунок постачальника. Оплата товару здійснюється з урахуванням положень п. 4.4 даного договору.

Відповідно до п. 4.4 договору сторони домовились визначити еквівалент ціни та загальної вартості товару в іноземній валюті (в євро-долар). Еквівалент ціни товару в євро-долар визначається шляхом ділення ціни товару згідно специфікацій в гривнях на курс продажу євро-долар на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) до української гривні на дату, що передує даті укладання (підписання) сторонами відповідної специфікації. Ціна товару, що постачається на умовах попередньої оплати визначається шляхом множення еквівалента ціни товару в євро-долар на курс продажу євро-долар на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті фактичної оплати. Ціна товару, що постачається на умовах товарного кредиту визначається шляхом множення еквівалента ціни товару на курс продажу євро-долар на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті фактичного відвантаження. Зміна ціни товару на дату відвантаження фіксується постачальником у видатковій накладній та не потребує додаткових угод чи погоджень обома сторонами договору.

Сторони погодились, що сума в гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, що поставлений на умовах товарного кредиту, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в євро-долар на курс продажу євро-долар на міжбанківському валютному ринку до української гривні, на дату, що передує даті здійснення такої оплати. При цьому курс продажу євро на МВРУ визначається виходячи із середнього курсу продажу євро, опублікованого на сайті: http://finance.ua/ua/currency/#interbank.

Положення цього пункту 4.4 договору застосовуються при збільшенні курсу продажу євро на МВРУ до гривні на 1 і більше %. Для розрахунків по цьому договору постачальником можуть виписуватися рахунки на оплату, які мають містити обов`язкові посилання на назву та номер цього договору й найменування сторін.

Згідно з п. 5.1 договору постачальник зобов`язаний, зокрема, передавати товар у власність покупця у строки та у місця призначення, зазначені у специфікаціях (п.п. 5.1.1); належним чином і у встановлений законодавством строк складати податкові накладні, розрахунки коригування до податкових накладних і реєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних та за окремо надісланими запитами покупця, протягом 5-ти календарних днів надавати їх покупцю в електронній формі на вказану ним електронну адресу або за допомогою програмного забезпечення. У разі, якщо згідно з вимогами законодавства України виникає обов`язок продавця скласти розрахунок коригування до податкової накладної, що підлягає реєстрації покупцем в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець зобов`язується протягом 3-х календарних днів з моменту отримання розрахунку коригування від продавця зареєструвати його в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.п. 5.1.2).

Відповідно до п. 5.2 договору покупець зобов`язаний, зокрема: приймати товар в строки та на умовах цього договору (п.п. 5.2.1); своєчасно оплачувати товар на умовах та в порядку, що визначені даним договором та додатками до нього (п.п. 5.2.2).

Сторони зобов`язуються негайно письмово повідомляти одна одну у випадку зміни відомостей, вказаних в статті 11 договору (місцезнаходження, банківські та інші реквізити сторін) (п. 5.5 договору).

Положеннями п. 6.1 договору сторони передбачили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність за цим договором та у відповідності з діючим законодавством України.

Відповідно до п. 6.4 договору покупець несе наступну відповідальність: у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець зобов`язаний на вимогу постачальника сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 річних (п.п. 6.4.1).

В п. 6.5 договору сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за даним договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

Положеннями п. 7.6 договору сторони передбачили, що всі суперечки та розбіжності, що можуть виникнути за даним договором або у зв`язку з ним, сторони вирішують шляхом переговорів або в судовому порядку.

В п. 8.1 договору визначено, що усі додатки до цього договору, що укладені на виконання умов договору, є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 8.5 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31 грудня 2023 р., а щодо невиконаних до цього дня зобов`язань та відповідальності - до повного їх виконання.

Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, вищевказаний договір поставки засобів захисту рослин № 85-Г-ЗЗР від 24.03.2023 р. є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

На виконання умов вказаного договору поставки засобів захисту рослин № 85-Г-ЗЗР від 24.03.2023 р. сторонами було підписано наступні специфікації (а.с. 16-24):

- специфікація № 00УТ-000173 від 24.03.2023 р. на суму 1640,76 дол. США, що еквівалентно 60565,20 грн.; умови оплати: 100% до 24.03.2023 р.; строк поставки до 24.03.2023 р.;

- специфікація № 00УТ-000179 від 27.03.2023 р. на суму 45,00 дол. США, що еквівалентно 1661,88грн.; умови оплати: 20% до 27.03.2023 р., 80% до 01.09.2023 р.; строк поставки до 27.03.2023 р.;

- специфікація № 00УТ-000300 від 18.04.2023 р. на суму 10895,04 дол. США, що еквівалентно 402387,84 грн.; умови оплати: 20% до 18.04.2023 р., 80% до 01.09.2023 р.; строк поставки до 18.04.2023 р.;

- специфікація № 00УТ-000309 від 19.04.2023 р. на суму 693,60 дол. США, що еквівалентно 25614,65 грн.; умови оплати: 20% до 19.04.2023 р., 80% до 01.09.2023 р.; строк поставки до 19.04.2023 р.;

- специфікація № 00УТ-000343 від 24.04.2023 р. на суму 270,00 дол. США, що еквівалентно 9971,28 грн.; умови оплати: 20% до 24.04.2023 р., 80% до 01.09.2023 р.; строк поставки до 24.04.2023 р.;

- специфікація № 00УТ-000637 від 22.05.2023 р. на суму 917,76 дол. США, що еквівалентно 33901,80 грн.; умови оплати: 20% до 22.05.2023 р., 80% до 01.09.2023 р.; строк поставки до 23.05.2023 р.;

- специфікація № 00УТ-000657 від 23.05.2023 р. на суму 1080,00 дол. США, що еквівалентно 39884,40 грн.; умови оплати: 20% до 23.05.2023 р., 80% до 01.09.2023 р.; строк поставки до 23.05.2023 р.;

- специфікація № 00УТ-000693 від 26.05.2023р. на суму 136,98 дол. США, що еквівалентно 5059,38 грн.; умови оплати: 20% до 26.05.2023 р., 80% до 01.09.2023 р.; строк поставки до 26.05.2023 р.;

- специфікація № 00УТ-000708 від 29.05.2023 р. на суму 45,00 дол. США, що еквівалентно 1661,88 грн.; умови оплати: 20% до 29.05.2023 р., 80% до 01.09.2023 р.; строк поставки до 29.05.2023 р.

При цьому, вказаними специфікаціями до договору поставки засобів захисту рослин № 85-Г-ЗЗР від 24.03.2023 р. визначено найменування (асортимент) товару, кількість, одиниця виміру, ціна одиниці без ПДВ в грн., загальна сума без ПДВ в грн., курс продажу долара на МВРУ, еквівалент ціни товару в доларах без ПДВ, еквівалент вартості товару у доларах без ПДВ, умови оплати, строк поставки, умови поставки та місце поставки, упаковка та маркування.

Так, судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору поставки № 85-Г-ЗЗР від 24.03.2023 р. позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" було здійснено поставку обумовленого договором товару на адресу відповідача на загальну суму 580708,31 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

- № УТ-132 від 24.03.2023 року на суму 60565,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 10094,20 грн.);

- № УТ-636 від 09.06.2023 р. на суму 1661,88 грн. (в т.ч. ПДВ - 276,98 грн.);

- № УТ-677 від 13.06.2023 р. на суму 25614,65 грн. (в т.ч. ПДВ - 4269,11 грн.);

- № УТ-678 від 13.06.2023 р. на суму 9971,28 грн. (в т.ч. ПДВ - 1661,88 грн.);

- № УТ-681 від 14.06.2023 р. на суму 5059,38 грн. (в т.ч. ПДВ - 843,23 грн.);

- № УТ-998 від 18.08.2023 р., на суму 33901,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 5650,30 грн.);

- № УТ-999 від 18.08.2023 р. на суму 39884,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 6647,40 грн.);

- № УТ-1299 від 31.10.2023 р., на суму 402387,84 грн. (в т.ч. ПДВ - 67064,64 грн.);

- № УТ-1300 від 31.10.2023 р. на суму 1661,88 грн. (в т.ч. ПДВ - 276,98 грн.).

При цьому, поставлений позивачем товар було отримано відповідачем, що вбачається з підписів відповідальних осіб на вищезазначених накладних, які скріплені печатками товариств.

Наразі судом з`ясовано, що відповідно до специфікацій до договору поставки засобів захисту рослин № 85-Г-ЗЗР, сторони обумовили ціну товару з прив`язкою до іноземної валюти - долару США.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

За змістом ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим, частина 2 ст. 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

При цьому у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем за укладеним договором щодо поставки товару згідно вищевказаних видаткових накладних.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В свою чергу отримання відповідачем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки засобів захисту рослин № 85-Г-ЗЗР від 24.03.2023 р. та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Так, за умовами п.п. 4.2, 4.3 договору визначено, що покупець оплачує товар у строки, зазначені у специфікаціях. Оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у національній валюті платіжним дорученням на зазначений в кінці тексту договору розрахунковий рахунок постачальника. Оплата товару здійснюється з урахуванням положень п. 4.4 даного договору.

Наразі судом встановлено, що відповідно до вказаних вище специфікацій розрахунок за поставлений товар повинен був здійснюватися наступним чином: по специфікації № 00УТ-000173 від 24.03.2023 р. до 24.03.2023 р.; по всім іншим специфікаціям - 20% вартості товару у день підписання специфікації, 80% вартості товару до 01.09.2023 р.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

За ствердженнями позивача, відповідачем була здійснена часткова оплата вартості поставленого відповідно до специфікації № 00УТ-000173 від 24.03.2023 р. товару у розмірі 48800,20 грн.

Крім того, за змістом ч.ч. 2, 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.

В п. 4.4 договору сторонами було погоджено, що сума в гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, що поставлений на умовах товарного кредиту, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в євро-долар на курс продажу євро-долар на міжбанківському валютному ринку до української гривні, на дату, що передує даті здійснення такої оплати. При цьому курс продажу євро на МВРУ визначається виходячи із середнього курсу продажу євро, опублікованого на сайті: http://finance.ua/ua/currency/#interbank.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки у визначені в специфікаціях строки не було здійснено оплати вартості поставленого позивачем товару на загальну суму 531908,11 грн., тому позивач на день складання позовної заяви здійснив перерахунок заборгованості з урахуванням курсової різниці відповідно до п. 4.4 договору по укладеним до договору поставки засобів захисту рослин № 85-Г-ЗЗР від 24.03.2023 р. специфікаціям (вартість неоплаченого товару в доларах США згідно специфікацій помножено на курс продажу долара США на МВРУ на дату підготовки позову (02.05.2024 р.) - 39,63 грн.), яка складає 570796,32 грн.

Так, перевіривши розрахунок суми основного боргу з урахуванням курсової різниці, суд помилок в розрахунку позивача не виявив, тому основний борг в сумі 570796,32 грн. підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі як такий, що підтверджується матеріалами справи та відповідає умовам договору поставки засобів захисту рослин № 85-Г-ЗЗР від 24.03.2023 р.

Разом з тим з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати поставлених товарів не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

В свою чергу невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості поставлених позивачем товарів) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність замовника за невиконання обов`язку щодо оплати вартості поставлених товарів.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

При цьому частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Так, відповідно до пункту 6.4 договору у випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець зобов`язаний на вимогу Постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 річних.

Крім того в п. 6.5 договору сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за даним Договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

Тобто, сторони, при укладанні договорів, збільшили відсотки річні, а також збільшили термін періоду нарахування та позовної давності щодо пені.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань за спірним договором поставки щодо оплати вартості поставленого товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано пеню та 25% річних (обраховані з суми основного боргу без врахування курсової різниці). Дослідивши та перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені та 25% річних, судом встановлено, що вказані розрахунки за обрані позивачем періоди прострочення не суперечать чинному законодавству та є вірними. Відтак, з відповідача підлягають стягненню пеня в сумі 136463,16 грн. та 25% річних в розмірі 99126,13 грн. При цьому здійснені позивачем розрахунки суми пені та 25% річних за несвоєчасну оплату поставленого товару відповідачем не оспорено.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положенннями ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 12095,79 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Щодо заяви позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

В ч. 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, а саме: судовий збір у сумі 12095,79 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 20000,00 грн.

Наразі на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правничої допомоги від 02.05.2024 р., ордеру серія АВ № 1130850, акту щодо виконаних робіт та наданих послуг (щодо надання правничої допомоги) від 16.08.2024 р., платіжної інструкції № 4244 від 14.06.2024 р.

Як вбачається зі змісту договору про надання правничої допомоги, укладеного 02 травня 2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" (клієнт) та адвокатами Мазуром Олександром Валентиновичем та Сташком Петром Миколайовичем (адвокати), відповідно до умов п. 1.1 якого предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами професійної правничої допомоги клієнту шляхом представлення його інтересів в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі про стягнення з Приватного підприємства "Агробізнес-2" на користь клієнта заборгованості за договором поставки № 85-Г-ЗЗР від 24.03.2023 року.

Згідно з п. 2.1 договору визначені обов`язки адвокатів: останні зобов`язуються надати професійну правничу (правову) допомогу щодо належного захисту прав та інтересів клієнта відповідно до умов даного договору (п.п. 2.1.1).

Відповідно до п. 3.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання, але не довше, ніж до 16 квітня 2025 року.

Пунктом 4.2 договору визначено, що гонорар погоджується за взаємною згодою сторін та складає, зокрема, 20000 (двадцять тисяч) гривень, які клієнт повинен сплатити протягом 7-ми робочих днів з дня підписання даного договору (п.п. 4.2.1).

Положеннями п. 4.3 договору сума гонорару, визначена в п. 4.2 даного договору, може бути збільшена за згодою сторін, яка оформляється письмово.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт щодо виконаних робіт та наданих послуг (щодо надання правничої допомоги) від 16.08.2024 р., із якого вбачається, що Адвокатами на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 02.05.2024 р. було виконано наступну роботу та надані наступні юридичні послуги клієнту у справі № 916/1995/24 за позовом ТОВ "Агро Віз" до ПП "Агробізнес-2" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 806386,11 грн.:

- аналіз матеріалів та формування правової позиції по справі - 1 год.;

- підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості, розрахунок заборгованості та штрафних санкцій, формування додатків до позову та подача позову до суду - 7 год.;

- підготовка до участі в судових засіданнях 23.05.2024 р., 19.06.2024 р„ 08.07.2024 р, 30.07.2024 р. - 1 год.;

- участь у судових засіданнях 23.05.2024 р., 19.06.2024 р., 08.07.2024 р. 30.07.2024 р. - 1 год.

Крім того у вказаному акті сторони визначили, що вартість однієї години роботи адвокатів - 2000 грн., відтак вартість наданих правових послуг адвоката становить: 2000,00 грн. помножити на 10 год. = 20000,00 грн. Вказаний розмір витрат на оплату послуг адвоката повністю співмірний зі складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), часом та обсягом, витраченим ним на виконання відповідних робіт (наданих послуг), значенням справи для клієнта. Підписанням цього акту сторони підтверджують факт належного виконання досягнутих між ними домовленостей щодо надання юридичних послуг.

Разом з тим слід зазначити, що наявні в матеріалах справи копії договору про надання правничої допомоги від 02.05.2024 р., ордеру серія АВ № 1130850, акту щодо виконаних робіт та наданих послуг (щодо надання правничої допомоги) від 16.08.2024 р., платіжної інструкції № 4244 від 14.06.2024 р. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

В ч. 5-7 ст. 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Також частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Між тим відповідачем не заявлялись клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову, з огляду на що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" до Приватного підприємства "Агробізнес-2" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 806386,11 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства "Агробізнес-2" (67725, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Приморська, буд. 57В; код ЄДРПОУ 33467965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" (21022, м. Вінниця, вул. C. Зулінського, буд. 37А, кв. 99; код ЄДРПОУ 43386280) заборгованість за договором поставки № 85-Г-33Р від 24.03.2023 року з оплати поставленого товару у сумі 570796/п`ятсот сімдесят тисяч сімсот дев`яносто шість/грн. 82 коп., пеню у розмірі 136463/сто тридцять шість тисяч чотириста шістдесят три/грн. 16 коп., 25% річних в сумі 99126/дев`яносто дев`ять тисяч сто двадцять шість/грн. 13 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 12095/дванадцять тисяч дев`яносто п`ять/грн. 79 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000/двадцять тисяч/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 02 вересня 2024 р.

Суддя В.С. Петров