Ухвала

від 28.08.2024 по справі 921/431/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВА УХВАЛА

28 серпня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/431/24

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

розглянувши заяву №б/н (вх. №6522) від 15.08.2024 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля агропродукт "

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінагро"

про стягнення 124576,60грн

за участі представника позивача: Кришталь О.О.- адвокат.

Суть справи:

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.08.2024 закрито провадження по справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Через систему "Електронний суд" позивачем подана заява (вх.№6522 від 15.08.2024) про стягнення витрат на правничу допомогу.

Згідно протоколу від 16.08.2024 призначено повторний автоматизований розподіл та передано вказану заяву для розгляду судді Руденку О.В., а в подальшому для її розгляду ухвалою суду від 19.08.2024 призначено судове засідання.

У судове засідання представник заявника прибув та підтримав подану заяву в повному обсязі, надавши свої пояснення щодо наданих юридичних послуг.

Відповідач прибуття свого повноважного представника у засідання не забезпечив. При цьому, ухвала суду про прийняття до розгляду заяви від 19.08.2024 була надіслана та отримана ТОВ "Техінагро", що підтверджується довідкою пор доставку електронного листа. Будь-яких заяв, клопотань чи заперечень від Товариства не надходило.

Водночас, у тексті позовної заяви позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складається із суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви та витрат, понесених на правову допомогу. Таким чином, відповідач знав, що позивач очікує понести судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 та частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі №905/1623/20 зазначено, що зі змісту норми статті 244 ГПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З системного аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.

Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи. Правова позиція з даного приводу викладена у постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.05.2023 у справі № 910/4631/22, від 09.02.2022 у справі №904/4380/21 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З наведеного в сукупності заява щодо судових витрат розглядається судом у засіданні без представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, господарським судом встановлено наступне.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як слідує із матеріалів справи, 05.06.2024 між адвокатом Кришталем Олександром Олександровичем (Виконавець) та ТОВ "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" (Замовник), був укладений договір №24-06 про надання юридичних та інших послуг, згідно із п.п.1.1 якого за дорученням (замовленнями) Заявника (наданими в порядку, передбаченому цим договором) Виконавець зобов`язується за оплату надавати Замовнику юридичні та інші послуги, визначених у Актах здачі - приймання наданих послуг, дорученнях (замовленнях) та/або інших додатках до цього договору, оформлених між сторонами відповідно до його умов.

Відповідно до п.1.3. правочину юридичні послуги за цим договором надаються Виконавцем у наступних формах:

- надання Замовнику усних консультацій, рекомендацій, роз`яснень в сфері правознавства з питань, поставлених Замовником;

- надання Замовнику письмових консультацій, рекомендацій, довідок та висновків в сфері правознавства з питань, поставлених Замовником, а також - складення проектів документів правового характеру;

- здійснення правового аналізу документів та юридичних ситуацій, що виникають або можуть виникнути у правовідносинах Замовника з державою, юридичними та фізичними особами;

- представництво та захист законних інтересів Замовника перед третіми особами, суб`єктами державної влади, міжнародними організаціями та установами, а також - судах;

- надання інших, супутніх юридичним послугам, послуги (надання комбінованих офісних адміністративних послуг, фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність.

Фактичний обсяг та зміст наданих послуг, тезисно зазначається в Актах здачі - приймання наданих послуг, які складаються Виконавцем не рідше, ніж один раз на один календарний місяць та надаються Замовнику не пізніше третього робочого дня після їх складання Виконавцем (п.1.7 договору).

Згідно із п.2.1 ціна цього договору складається з сумарної вартості послуг, наданих Виконавцем у відповідності до його умов, та визначених Актами здачі - приймання наданих послуг.

У п.2.3 угоди сторони визначили вартість послуг Виконавця згідно наступних тарифів: п.1.3.1 - від 1200 грн; пункти 1.3.2 - 1.3.4 - від 2500 грн; п.1.3.4 - 3000 грн (перша година кожного засідання суду), 1000 грн (друга та всі наступні години кожного засідання суду); п.1.3.5. - від 500 грн.

У випадку якщо за участі адвокатів Виконавця у судовій справі з матеріальними вимогами, пред`явленими з боку Замовника, судом прийнято рішення про стягнення на користь Замовника певної грошової суми, до вартості послуг, розрахованої відповідно до п.2.3. цього договору, включається також 10% від суми коштів (окрім судового збору), які підлягають на користь Замовника згідно до рішення відповідного суду.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання та діє до 31.12.2024 (п.5.1.).

В подальшому, сторонами був підписаний Акт №2 здачі - приймання наданих послуг від 14.08.2024, згідно якого Адвокатом надано послуги на суму 10500 грн, що включають: збір, вивчення, аналіз первинних документів та складання позовної заяви про стягнення з ТОВ "ТЕХІНАГРО" на користь ТОВ "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" грошових коштів в сумі 124 576,60 грн та судових витрат. Складання додаткових заяв по справі - 3 год, загальна сума 7 500 грн; участь в судових засіданнях у справі №921/431/24 - 1 год, загальна сума 3000 грн.

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Судом враховано, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі-Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану її учасників.

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому слід зазначити, що жодних клопотань з даного приводу від ТОВ "Техінагро" не надходило.

Проте, на переконання суду, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

Водночас, у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи ( аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі №920/39/20).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини, що застосовується як джерело права (ч.4 ст.11 ГПК України) у питанні щодо того, чи вимагає стаття 6 Конвенції забезпечення юридичного представництва особи, що є стороною по справі, орієнтує національні суди на необхідності врахування специфічних обставин кожної конкретної справи та з`ясування того, чи відсутність правової допомоги позбавить заявника права на справедливий суд (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26; McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), § 48; Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61). McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), § 51).

У розвиток наведеного розуміння статті 6 Конвенції суд виходить з того, що надання правової допомоги залежить також і від інших факторів, серед яких: важливість того, що є предметом спору для заявника; складність відповідного закону чи процесу; можливість заявника ефективно представляти себе у суді без адвоката; існування обов`язкової вимоги мати представника у суді (Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61); (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26); (McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), §§ 48-62; Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61; P., C. and S. v. the United Kingdom (P., C. та S. проти Сполученого Королівства), § 100); (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26); Gnahorй v. France (Ньяоре проти Франції), § 41).

Однак, суд вважає, що право правової допомоги не є абсолютним, а, отже, дозволяється висувати вимоги щодо умов її надання, засновуючись на, окрім уже перерахованих у попередньому пункті, умовах фінансового стану сторони у справі та очікування сторони щодо виграшу справи (Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 62). З врахуванням викладеного, суд констатує, може існувати система юридичної допомоги, яка висуває вимоги до справ, у яких застосовується.

Відповідно до практики суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 40 рішення суду від 01.02.18р. у справі "Радченко проти України").

У постанові № 922/1163/18 від 06.03.2019 Верховним Судом висловлені позиції щодо отримання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме: "за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Таким чином, системний аналіз норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність ".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково".

У спірних правовідносинах розмір витрат на правничу допомогу позивач та адвокат визначили в договорі та в Акті здачі - приймання і наданих послуг від 14.08.2024, зазначивши погодинний розмір оплати адвокатських послуг.

Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 Постанови ВП ВС від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Тому, ціна позову не може бути єдиним критерієм складності справи.

Слід при цьому зазначити, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Однак, Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням: ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо, дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Крім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 року №911/2737/17 висловлено правову позицію, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом фактично надана наступна правова допомога: 1) збір, вивчення, аналіз первинних документів та складання позовної заяви про стягнення з ТОВ "ТЕХІНАГРО" на користь ТОВ "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" грошових коштів в сумі 124 576,60 грн та судових витрат. Складання додаткових заяв по справі - 3 год, загальна сума 7 500 грн; 2) участь в судових засіданнях у справі №921/431/24 - 1 год, загальна сума 3000 грн.

Виходячи із матеріалів справи, щодо таких послуг як складання додаткових заяв суд зазначає наступне.

Подана представником позивача заява про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції не є заявою процесуального характеру та відображає організаційно-технічне забезпечення участі сторони у судовому засіданні по справі поза межами приміщення суду, а тому витрачений час на підготовку адвокатом вказаної заяви не підлягає оплаті.

Крім того, у задоволенні заяви про уточнення позовних вимог ухвалою суду від 13.08.2024 було відмовлено, а відтак суд не вбачає підстав для відшкодування витрат адвокату за її подання.

Одночасно, щодо включення часу, який був витрачений представником позивача на складання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі суд зазначає, що таке звернення є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Відтак, суд не вважає обґрунтованими витрати в цій частині. Аналогічні за змістом висновки викладені в постанові Верховного суду від 02.02.2024 по справі №910/9714/22.

Суд вважає, що сума такої послуги як участь у судових засіданнях за 1 годину у розмірі 3000 грн є завищеною, оскільки представник взяв участь лише в одному судовому засіданні в режимі відеоконференції , тобто без додаткових витрат, яке тривало з 10:44 год. до 11:17 год.

Також суд звертає увагу на те, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності та фактично є спором про стягнення попередньої оплати за договором поставки без застосування навіть наслідків прострочення грошового зобов`язання (неустойки) та статті 625 Цивільного кодексу України (3% річних та інфляційних втрат).

Суд також приймає до уваги, що матеріали цієї справи не містять великої кількості письмових доказів, що підлягали дослідженню. Окрім цього варто зазначити, що спірні правовідносини регламентуються не надто значною кількістю законів і підзаконних нормативно-правових актів, що підлягали застосуванню до цієї суперечки. До того ж подібні спори неодноразово розглядалися Верховним Судом, яким сформовані відповідні правові позиції, котрі були викладені у врахованих судом постановах.

Відтак, за результатами дослідження поданих позивачем доказів, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та присудження до стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 7 350 грн грн, що становить 70% від заявленої суми понесених витрат на правову допомогу. Зазначений розмір, на переконання суду, є співмірним із складністю справи і в той же час не є надмірним тягарем для відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.123, 126, 129, 221, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХІНАГРО" (вул. Чубинського, буд.43, с. Підгородне Тернопільського району Тернопільської області, 47751, ідентифікаційний код 41974583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" (вул. Заводська, буд.7, смт. Браїлів Жмеринського району Вінницької області, 23130, ідентифікаційний код 41104967) 7 350 (сім тисяч триста п`ятдесят) грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Наказ видати після набрання додатковою ухвалою законної сили.

3. У решті частини заяви, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України до Західного апеляційного господарського суду. Повну додаткову ухвалу складено 02.09.2024.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко