Рішення

від 28.08.2024 по справі 922/2362/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2024м. ХарківСправа № 922/2362/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Тонкій Є.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вал-Оіл" (61001 м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 55-А, кв. 19) до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вал-Оіл" звернулось до Господарського суду Харківської області зі позовною заявою до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" , в якій просить суд:

Стягнути з Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компаній «Автомобільні дороги України» ЄДРПОУ 31941174 (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛ-ОІЛ» ЄДРПОУ 38381921 (Юридична адреса: 61001 м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 55-А, кв. 19) грошові кошти за договором поставки №17ПВБ/01-24 від 17.01.2024 у розмірі 463 080,30 грн.

Позов обгрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки №17ПВБ/01-24 від 17.01.2024 щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.07.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вал-Оіл" (вх.№ 2362/24) залишено без руху.

Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Вал-Оіл"спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету сторін.

10.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вал-Оіл" через систему "Електронний суд" (Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.07.2024) надійшла заява про усунення недоліків, де позивач направив до суду відомості про наявність електронних кабінетів сторін.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2362/24. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 07 серпня 2024 року об 11:30.

26.07.2024 від представника Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 18954/24), де представник відповідача звертається до суду із проханням про відстрочення виконання рішення у справі до 31.12.2024. Відповідач визнає наявність обов`язку виконання рішення суду в зазначеній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, проте зазначає про існування незалежних від нього обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом. Тому просить суд звернути увагу на фінансовий стан відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.08.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідачащодо відкладення підготовчого засідання.Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 28 серпня 2024 року о 12:30.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вал-Оіл" 20.08.2024 через кабінет в системі "Електронний суд" надійшло заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення у справі №922/2362/24 (вх.№ 20968/24), де представник позивача зазначає про те, що, звертаючись із заявою про розстрочення виконання судового рішення, Відповідач не надав достатніх доказів, що підтверджують викладені в цій заяві обставини. На переконання позивача, спір виник з вини Відповідача. Складний економічний стан у підприємства не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду. Крім того, Відповідачем не подано доказів щодо впевненої можливості виконання рішення суду за умови його розстрочення або доказів щодо термінів та шляхів отримання коштів для розрахунку з Позивачем.

У судове засідання 28.08.2024 представник позивача не прибув.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 28.08.2024 о 12:00, не з`явився.

Суд звертає увагу, що з 18 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX. Зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону, з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Так, з метою повідомлення позивача та відповідача про розгляд справи, судом було направлено ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.08.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті до електронних кабінетів позивача та відповідача.

Позивач та відповідачухвалуГосподарського суду Харківської області від 07.08.2024 отримали 08.08.2024, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

За ст. 219 ГПК України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 28.08.2024 відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши справу № 922/2362/24 в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАЛ-ОІЛ» (Постачальником за Договором, далі по тексту - Позивач) та Дочірнім підприємством «Харківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (Покупець по Договору, далі по тексту - Відповідач) 17 січня 2024 року був укладений Договір поставки (купівлі-продажу) товару №17ПВБ/01-24, відповідно до умов якого ТОВ «ВАЛ-ОІЛ» (Постачальник, Позивач) зобов`язується поставити та передати у власність ДП «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (Покупець, Відповідач), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити наступний товар: бензин А-92 у кількості 61 274 літрів, бензин А-95 у кількості 19 278 літрів. Кількість Товару, що підлягає поставці згідно умов цього Договору, становить 80 552 літрів.

Відповідно до п. 5.1 укладеного договору Товар постачається за рахунок та автомобільним транспортом Покупця на умовах EXW (самовивіз зі складу постачальника).

Пунктом 5.3. укладеного договору передбачено, що після передачі Товару та виконання обов`язку з поставки уповноважена Покупцем особа підписує видаткові накладні на отриманий Товар та передає їх Постачальнику. Обов`язок з поставки є виконаним в момент передачі Товару та надання документів, зазначених в п. 4.2. Договору.

Відповідно до п. 5.4 укладеного Договору датою передачі Товару від Постачальника Покупцю вважається дата підписання видаткової накладної на Товар, що засвідчує реальне отримання Товару за кількістю та якістю матеріально - відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені Сторонами.

Згідно п. 5.6. укладеного Договору здавання - приймання Товару провадиться уповноваженими представниками Покупця і Постачальника.

Як вказує позивач, ним поставлено відповідачу бензин А-92 у кількості 5210 літрів на загальну суму 255081,60 гривень та бензин А-95 - 4010 літрів на загальну суму 207958,70 гривень. Всього поставлено Товару на загальну суму 463080,30 (чотириста шістдесят три тисячі вісімдесят грн. 30 коп.).

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за поставлений Товар проводяться шляхом: оплати Покупцем рахунку Постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2. Договору.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що рахунок приймається до оплати при отриманні Товару та всіх документів, що підтверджують належну якість Товару (сертифікат/паспорт якості тощо), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ Покупця, який безпосередньо отримав партію Товару, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, передбачених для даного виду Товару.

Постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом Договору документів (у тому числі електронних) Постачальник зобов`язується відшкодувати спричинені Покупцю збитки (витрати).

Згідно з п. 4.3 Договору Сторони свідчать, що Покупець зобов`язується розрахуватися з Постачальником за отриманий Товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання від Постачальника документів, зазначених в п. 4.1., п. 4.2. цього Договору.

У випадку затримки Постачальником передачі повного пакету документів, визначених Договором цінним листом з описом вкладення Покупцю, обов`язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання Постачальником взятих на себе зобов`язань.

На виконання зазначених умов укладеного Договору Постачальник при відвантаженні Товару надавав документи, що підтверджують належну якість Товару, видаткові накладні, у передбачені чинним законодавством строки зареєстрував податкові накладні в єдиному електронному реєстрі, що підтверджує податковими накладними від 01.04.2024 року №28 на суму 7261,80 грн., від 05.02.2024 року № 27 на суму 23185,80 грн., від 02.04.2024 року №30 на суму 8759,70 грн., від 03.04.2024 року №32 на суму 1958,40 року, від 21.03.2024 року №133 на суму 7576,80 грн., від 22.03.2024 року №135 на суму 4149,60 грн.,від 04.04.2024 року №34 на суму 6224,40 грн., від 05.04.2024 року №37 на суму 9278,40 грн., від 06.04.2024 року №38 на суму 2937,60 грн., від 08.04.2024 року №44 на суму 6684,90 грн., від 09.04.2024 року №47 на суму 1037,40 грн., від 10.04.2024 №49 на суму 2593,50 грн., від 18.03.2024 року №129 на суму 2937,60 грн., від 29.03.2024 року №188 на суму 23079,60 грн., від 27.03.2024 року №182 на суму 4668,30 грн., від 26.03.2024 року №181 на суму 5676,60 грн., від 29.03.2024 року №187 на суму 6224,40 грн., від 25.03.2024 року №171 на суму 4464,60 грн., від 19.03.2024 року №166 на суму 3630,90 грн., від 28.03.2024 року №185 на суму 4149,60 грн., від 20.03.2024 року №130 на суму 2506,20, від 08.02.2024 року №35 на суму 25144,20 грн., від 07.02.2024 року№33 на суму 6108,00 грн., від 10.02.2024 року №40 на суму 4896,00 грн., від 06.02.2024 року №31 на суму 22754,40 грн., від 12.02.2024 року №98 на суму 2593,50 грн., від 09.02.2024 року №38 на суму 10024,80 грн., від 16.02.2024 року №105 на суму 4149,60 грн., від 13.02.2024 року №99 на суму 1556,10 грн., від 15.02.2024 року №103 на суму 979,20 грн., від 04.02.2024 року №26 на суму 4896,00 грн., від 19.01.2024 №119 на суму 5187,00, від 23.01.2024 №163 на суму 1037,40 грн., від 20.01.2024 року №122 на суму 7833,60, від 18.01.2024 року №116 на суму 2937,60 грн., від 29.01.2024 року №217 на суму 5991,60 грн., від 17.01.2024 року №114 на суму 8672,40 грн., від 31.01.2024 року №220 на суму 5012,40 грн., від 02.02.2024 року №9 на суму 40927,80 року, від 25.01.2024 року №169 на суму 17136,00 грн., від 21.01.2024 року №124 на суму 4091,40 грн., від 26.01.2024 року №170 на суму 14664,00 грн., від 01.02.2024 року №4 на суму 8497,80 грн., від 22.01.2024 року №162 на суму 979,20 грн., від 24.01.2024 року №166 на суму 64515,90 грн., на загальну суму 463 080,30 гривень.

У відповідності до п. 4.1, 4.2 укладеного Договору Позивачем надано, а Відповідачем прийнято:

І) Рахунок на оплату №329 від 31 січня 2024 року на поставлений у січні 2024 року бензин марки А-92 у кількості 2110 літрів та А-95 у кількості 670 літрів на суму 138058,50 гривень;

2) Рахунок на оплату №330 від 29 лютого 2024 року на поставлений у лютому 2024 року бензин марки А-92 у кількості 2510 літрів та А-95 у кількості 930 літрів на суму 171128,70 гривень;

3) Рахунок на оплату №331 від 29 березня 2024 року на поставлений у лютому 2024 року бензин марки А-92 у кількості 430 літрів та А-95 у кількості 1660 літрів на суму 107157,00 гривень;

4) Рахунок на оплату №332 від 10 квітня 2024 року на поставлений у лютому 2024 року бензин марки А-92 у кількості 160 літрів та А-95 у кількості 750 літрів на суму 46736,10 гривень.

Враховуючи відвантаження Товару Покупцю в обсязі та на умовах, передбачених Договором, надання за кожною партією Товару належних документів, реєстрацію податкових накладних в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки, позивач вважає, що ним Договір належним чином виконано у строки, передбачені умовами Договору.

Претензій з боку Покупця (Відповідача) щодо якості, кількості, ціни, ненадання відповідних документів Постачальнику (Позивачу) не надходило.

Постачальником було поставлено Товар на загальну суму 463080,30 грн., в свою чергу оплата за укладеним договором Покупцем не була здійснена.

Невиконанням Відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки (купівлі-продажу) товару №17ПВБ/01-24 від 17.01.2024 року стало підставою звернення до суду із цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з вимогами частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 ЦК України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вище установлено, за умовами Договору розрахунки за поставлений Товар проводяться шляхом оплати Покупцем рахунку Постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2. Договору. Покупець зобов`язується розрахуватися з Постачальником за отриманий Товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання від Постачальника документів, зазначених в п. 4.1., п. 4.2 цього Договору.

Судом установлено, що позивач поставив відповідачу товар згідно вказаних видаткових накладних від 01.04.2024 року №308 на суму 7261,80 грн., від 05.02.2024 року № 110 на суму 23185,80 грн., від 02.04.2024 року №310 на суму 8759,70 грн., від 03.04.2024 року №312 на суму 1958,40 року, від 21.03.2024 року №267 на суму 7576,80 грн., від 22.03.2024 року №270 на суму 4149,60 грн.,від 04.04.2024 року №323 на суму 6224,40 грн., від 05.04.2024 року №337 на суму 9278,40 грн., від 06.04.2024 року №338 на суму 2937,60 грн., від 08.04.2024 року №350 на суму 6684,90 грн., від 09.04.2024 року №353 на суму 1037,40 грн., від 10.04.2024 №355 на суму 2593,50 грн., від 18.03.2024 року №263 на суму 2937,60 грн., від 29.03.2024 року №297 на суму 23079,60 грн., від 27.03.2024 року №291 на суму 4668,30 грн., від 26.03.2024 року №290 на суму 5676,60 грн., від 29.03.2024 року №295 на суму 6224,40 грн., від 25.03.2024 року №282 на суму 4464,60 грн., від 19.03.2024 року №279 на суму 3630,90 грн., від 28.03.2024 року №294 на суму 4149,60 грн., від 20.03.2024 року №264 на суму 2506,20, від 08.02.2024 року №126 на суму 25144,20 грн., від 07.02.2024 року №116 на суму 6108,00 грн., від 10.02.2024 року №132 на суму 4896,00 грн., від 06.02.2024 року №114 на суму 22754,40 грн., від 12.02.2024 року №146 на суму 2593,50 грн., від 09.02.2024 року №130 на суму 10024,80 грн., від 16.02.2024 року №153 на суму 4149,60 грн., від 13.02.2024 року №147 на суму 1556,10 грн., від 15.02.2024 року №150 на суму 979,20 грн., від 04.02.2024 року №107 на суму 4896,00 грн., від 19.01.2024 №57 на суму 5187,00, від 23.01.2024 №67 на суму 1037,40 грн., від 20.01.2024 року №60 на суму 7833,60, від 18.01.2024 року №54 на суму 2937,60 грн., від 29.01.2024 року №91 на суму 5991,60 грн., від 17.01.2024 року №52 на суму 8672,40 грн., від 31.01.2024 року №94 на суму 5012,40 грн., від 02.02.2024 року №100 на суму 40927,80 року, від 25.01.2024 року №75 на суму 17136,00 грн., від 21.01.2024 року №62 на суму 4091,40 грн., від 26.01.2024 року №76 на суму 14664,00 грн., від 01.02.2024 року №95 на суму 8497,80 грн., від 22.01.2024 року №66 на суму 979,20 грн., від 24.01.2024 року №70 на суму 64515,90 грн. та виставив наявні у справі рахунки на оплату, проте відповідач не здійснив оплату поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість Договором в сумі 463 080,30 грн.

Судом встановлено, що поставка товару за укладеним договором здійснювалась сторонами безперервно та систематично, зокрема, постачальник поставляв, а покупець приймав товар без будь-яких зауважень. Факт поставки товару постачальником покупцю відповідачем по справі не заперечується.

Видаткові накладні підписані сторонами без жодних зауважень чи заперечень. При цьому суд зауважує, що в кожній видатковій накладній зазначався номер та дата договору - № 17ПВБ/01-24 віл 17 січня 2024.

Крім того, в матеріалах справи наявний Акт звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2024 - 30.04.2024 за договором №17 ПВБ/01-24 від 17.01.2024 року.

На підставі викладеного, перевіривши надані позивачем докази в усій їх сукупності та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи, що відповідач визнає наявність обов`язку виконання рішення суду в зазначеній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 463 080,30 грн. боргу, тому суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду до 31.12.2024, яке міститься у відзиві на позовну заяву, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 року, пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Особа, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд зазначає, що скрутне фінансове становище боржника чи невиконання контрагентами своїх зобов`язань перед боржником не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

При цьому, судом враховано, що позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому невиконання відповідачем зобов`язань може мати негативний вплив на діяльність позивача.

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Згідно з приписами ст. 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов`язок доведення існування відповідних обставин.

Водночас, у своїй заяві відповідачем не наведено жодних вагомих підстав, які б свідчили про необхідність відстрочення виконання рішення суду.

Для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність або недостатність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Тобто відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши доводи відповідача щодо відстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, суд не вбачає підстав для відстрочення виконання рішення суду в даній справі, оскільки наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочення виконання рішення суду в розумінні ст. 73, 74, 76, 77, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду, а тому відмовляє в клопотанні відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у справі є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що суд задовольнив позов, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компаній «Автомобільні дороги України» ЄДРПОУ 31941174 (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛ-ОІЛ» ЄДРПОУ 38381921 (Юридична адреса: 61001 м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 55-А, кв. 19) грошові кошти за договором поставки №17ПВБ/01-24 від 17.01.2024 у розмірі 463080,30 грн., витрати по сплатісудового збору в сумі 5 556,97 грн.

В задоволенні клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву, про відстрочення виконання рішення у справі до 31.12.2024 - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЛ-ОІЛ» ЄДРПОУ 38381921 (Юридична адреса: 61001 м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 55-А, кв. 19).

Відповідач: Дочірнє підприємство «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компаній «Автомобільні дороги України» ЄДРПОУ 31941174 (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2).

Повне рішення складено "02" вересня 2024 р.

СуддяО.О. Присяжнюк