Постанова
від 27.08.2024 по справі 910/5172/23
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/5172/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІТРАН" (далі - ТОВ "ДІТРАН") - не з`явився,

відповідача за первісним позовом - Фізичної особи - підприємця Когана Тимура Олександровича (далі - ФОП Коган Т.О., скаржник) - Івасечко В.І. (адвокатка),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ФОП Когана Т.О.

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 (головуюча - суддя Удалова О.Г.),

додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 (головуюча - суддя Удалова О.Г.),

постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 (головуюча - суддя Алданова С.О., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 (головуюча - суддя Алданова С.О., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.), прийняту за результатами перегляду додаткового рішення,

у справі за первісним позовом ТОВ "ДІТРАН"

до ФОП Когана Т.О.

про стягнення 2 710 167, 81 грн,

та за зустрічним позовом ФОП Когана Т.О.

до ТОВ "ДІТРАН"

про стягнення 1 524 812,44 грн,

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення боргу, 3% річних та інфляційних втрат за первісним позовом та стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат за зустрічним позовом.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "ДІТРАН" звернулося до суду з позовом про стягнення з ФОП Когана Т.О. 2 710 167,81 грн, з яких: 2 117 283,41 грн основного боргу, 66 476,90 грн 3% річних та 526 407,50 грн втрат від інфляції, у зв`язку з неналежним виконанням останнім умов договору надання професійних послуг.

1.2. ФОП Коган Т.О. подав до суду зустрічну позовну заяву про стягнення з ТОВ "ДІТРАН" 1 524 812,44 грн, з яких: 39 935,39 доларів США заборгованість за фактично надані послуги, що у гривневому еквіваленті станом на дату розірвання договору становить 1 168 305,84 грн, 41 194,78 грн 3% річних та 315 311,82 грн інфляційні втрати, посилаючись на те, що ним фактично виконано 72,34% послуг, обумовлених договором надання професійних послуг, які ТОВ "ДІТРАН" повинен йому перерахувати.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі №910/5172/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024, первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з ФОП Когана Т.О. на користь ТОВ "ДІТРАН" суму боргу 2 117 283,41 грн, інфляційні втрати 526 407,50 грн, 3% річних 66 476,90 грн та судовий збір в розмірі 40 652,52 грн. На підставі пункту 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання даного рішення, починаючи з 31.03.2023 та до моменту виконання цього рішення визначено здійснювати нарахування 3% річних у даній справі за формулою (СОБ*3КДП)/КДР/100) = сума річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3% річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, і стягнути отриману суму процентів з ФОП Когана Т.О. на користь ТОВ "ДІТРАН". У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024, заяву ТОВ "ДІТРАН" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ФОП Когана Т.О. на користь ТОВ "ДІТРАН" 60 000,00 грн витрат на правничу допомогу; у задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями, ФОП Коган Т.О. 15.07.2024, як через "Електронний суд" так і засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційними скаргами від 15.07.2024, які є тотожні та розглядаються як одна, в якій просить, зокрема, скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10. 2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі № 910/5172/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "ДІТРАН" у задоволенні позовних вимог повністю та повністю задовольнити позов ФОП Когана Т.О.

3.2. ФОП Коган Т.О. 16.07.2024, як через "Електронний суд", так і засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційними скаргами від 16.07.2024, які є тотожні та розглядаються як одна, в якій просить, зокрема, скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі №910/5172/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "ДІТРАН" у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5172/23 від 24.10.2023 повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи касаційної скарги ФОП Когана Т.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024

4.1. У поданій касаційній скарзі із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди:

- неправильно застосували статті 901, 903 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у системному зв`язку зі статтями 213, 525 та 526 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, дійшовши помилкового висновку, що оплаті підлягають лише послуги, надання яких "підтверджується" "звітами" або "Результатами надання послуг" (постанови Верховного Суду від 04.09.2023 у справі №910/5352/21, від 14.02.2018 у справі №925/106/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц, ухвала від 14.01.2021 у справі №923/1067/19);

- неправильно застосували статтю 903 ЦК України у системному зв`язку із статтями 213, 525, 526, 629 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, дійшовши помилкового висновку, що взаєморозрахунок при розірванні договору здійснюється лише за послуги, щодо яких підписані акти наданих послуг (постанови Верховного Суду від 02.06.2023 у справі №914/2355/21, від 25.06.2020 у справі №910/2683/19, від 12.02.2019 у справі №910/20926/16);

- не застосували статті 3, 13 та 526 ЦК України щодо принципу добросовісності, як стандарту поведінки, та естопеля, а також доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 04.08.2022 у справі № 513/879/19);

- неправильно застосували статтю 632 ЦК України у системному зв`язку зі статтею 213 ЦК України та, всупереч висновкам Верховного Суду, не врахували можливість встановити вартість послуг, які скаржник фактично надав позивачу (постанови Вищого господарського суду України від 19.04.2017 у справі № 922/2724/16, від 22.12.2016 у справі № 910/7744/16, від 28.11.2017 у справі № 902/220/17, постанова Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 540/544/18);

- неправильно застосували статтю 213 ЦК України та помилково не застосували загальний принцип тлумачення змісту правочину contra proferentem (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав) всупереч висновкам Верховного Суду, не з`ясувавши зміст умов про оплату за допомогою загальних підходів до тлумачення (постанова Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 613/1436/17).

5. Доводи касаційної скарги ФОП Когана Т.О. на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024

5.1. Із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди неправильно застосували статті 126, 129 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 04.08.2022 у справі № 513/879/19, постановах Верховного Суду від 03.02.2022 у справі №910/17183/20, від 28.09.2023 у справі №686/31892/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 17.11.2023 у справі №420/8830/20, від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, від 01.01.2021 у справі №910/20852/20, від 18.05.2022 у справі №613/1436/17 та постановах Великої палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

6. Позиція інших учасників справи

6.1. У відзивах на касаційні скарги ТОВ "ДІТРАН" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

7. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7.1. ТОВ "ДІТРАН" (замовник) та ФОП Коганом Т.О. (виконавець) 24.06.2021 укладено договір надання професійних послуг № 1/240621 (далі - Договір), за умовами пункту 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати замовнику комплексні професійні послуги консультування з питань комерційної діяльності й керування (далі - послуги), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

7.2. Відповідно до пункту 1.2. Договору обсяг послуг, строки їх надання, вартість послуг та порядок розрахунків, визначаються у додатку № 1 до цього договору (далі - Додаток №1), що становить його невід`ємну частину. В складі послуг можуть надаватись консультаційні послуги, послуги управлінської та організаційної підтримки з питань керування, послуги корпоративного, стратегічного й оперативного планування, послуги з визначення напрямків розвитку бізнесу, послуги з управління змінами, послуги з планування зниження собівартості та інших фінансових питань, послуги з розробки маркетингових цілей і політики, послуги кадрової політики, послуги планування виробництва та контролю. Послуги надаються замовнику та можуть за завданням замовника стосуватись афілійованих замовнику осіб.

7.3. Згідно з пунктом 1.3. Договору у результаті надання послуг виконавець підготує звіт(-и), надалі - «звіт(-и)» або «Результати надання послуг» або «Результати». Підготовка звіту(-ів) буде проводитись відповідно до стадій та строків, що визначаються у додатку № 1 (далі - стадії).

7.4. Якщо договором не встановлено інше, послуги будуть надаватись на основі пояснень та документів, наданих замовником, публічної інформації, а також даних із спеціальних комерційних джерел (пункт 1.4. Договору).

7.5. Характер додаткових послуг, які не вказані в додатку № 1 до договору, порядок їхнього надання, вартість та порядок оплати встановлюється окремими додатками до цього договору, підписаними обома сторонами. При цьому вартість додаткових послуг розраховується виходячи з таких цін: - додаткові питання по напрямку «Акціонерна політика» - 200,0 доларів США за годину; додаткові питання по напрямку «Стратегічне планування, структура та оцінка бізнесу» - 150,0 доларів США за годину; додаткові питання по напрямку «Звітність, Податки. Юридична структура. Внутрішня політика та процеси» - 125,0 доларів США за годину; додаткові питання по напрямку «Корпоративне управління та внутрішні зміни» - 200,0 доларів США за годину (пункт 1.5. Договору).

7.6. Відповідно до пункту 2.2. Договору послуг виконавець зобов`язується, зокрема, якісно надати послуги відповідно до договору з належним старанням і на високому професійному рівні у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства України; передати замовнику належним чином оформлений у двох екземплярах акт наданих послуг, після закінчення надання послуг за кожною стадією, а також передати звіт(-и) та будь-які інші результати, якщо надання таких звітів передбачено додатком № 1 до договору.

7.7. Пунктом 2.2.6. Договору передбачено, виконавець не має права приступати до надання послуг, надання яких не погоджено сторонами, так само як не має права здійснювати витрати, необхідні для надання послуг, що підлягають відшкодуванню замовником, без письмового погодження таких витрат замовником.

7.8. Згідно з пунктом 3.2. Договору загальна вартість послуг виконавця та умови оплати визначаються у додатку №1.

7.9. За пунктом 5.6. Договору у разі порушення строків надання послуг виконавцем на строк більше 30 календарних днів, замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір, про що повідомляє виконавця за 5 календарних днів до дати розірвання.

7.10. Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 30.03.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за договором (пункт 6.1. Договору).

7.11. Відповідно до пункту 6.3. Договору у разі дострокового розірвання договору за будь-яких причин виконавець передає замовнику будь-які звіти та результати, підготовлені на момент отримання повідомлення про припинення/розірвання договору, і між сторонами поводиться повний взаєморозрахунок.

Залежно від стану взаєморозрахунків, замовник оплачує виконавцю вартість послуг, фактично наданих на дату розірвання договору, або виконавець повертає замовнику суму грошових коштів, сплачених замовником виконавцю за послуги, що не були фактично надані на дату розірвання договору.

7.12. Також сторонами підписано та погоджено додаток № 1 до Договору. Згідно з вказаним додатком сторонами погоджено, що виконавець надасть такі послуги (дата початку надання послуг - 08.07.2021).

7.13. Згідно з пунктом 2.3.1. додатку № 1 за напрямом «Акціонерна політика» (далі - «стадія 1»): супровід переговорів та підготовка меморандуму стосовно основних умов договору учасника компанії; розробка проекту стратегічного бачення розвитку компанії; розробка внутрішнього положення про політику власників компанії.

7.14. За результатами надання послуг виконавець передає замовнику такі результати:

- проект меморандуму стосовно основних умов договору учасників у форматі MS Word;

- звіт з описом стратегічного бачення розвитку на 5 років у форматі MS PowerPoint;

- проект положення про політику власників у форматі MS Word.

7.15. Послуги за стадією 1 розпочинаються 09.08.2021 та повинні бути надані до 08.11.2021.

7.16. Згідно з пунктом 2.3.2. додатку № 1 за напрямком «Стратегічне планування та структура бізнесу» (далі - «стадія 2») передбачені:

- аналіз інвестиційних трендів та визначення цільового ринкового позиціонування компанії;

- діагностика продуктів компанії (технології та монетизація);

- аналіз ринкових трендів та визначення цільового ринкового позиціонування компанії;

- розробка плану стратегічного розвитку компанії;

- проведення та обговорення експрес-оцінки базового сценарію розвитку компанії (та збір інформації про оцінки);

- розробка стратегічних сценаріїв розвитку компанії;

- оцінка вартості бізнесу компанії та потреби у ресурсах в залежності від сценарію на базі фінансової моделі компанії;

- розробка плану компанії переходу до альтернативного стратегічного сценарію.

7.17. За результатами надання послуг виконавець передає замовнику такі результати:

- звіт з результатами аналізу інвестиційних трендів, інвестиційним та ринковим позиціонуванням у форматі MS PowerPoint;

- звіт з результатами діагностики продуктів (технології та монетизація) у форматі MS PowerPoint;

- план стратегічного розвитку на 5 років у форматі MS PowerPoint;

- фінансова модель з оцінки вартості бізнесу за даними експрес-оцінки базового сценарію у форматі MS Excel;

- звіт з описом стратегічних сценаріїв розвитку та рекомендованого альтернативного стратегічного сценарію, включаючи план переходу до альтернативних сценаріїв у форматі MS PowerPoint;

- фінансова модель з оцінки вартості бізнесу по базовому та альтернативному сценарію у форматі MS Excel.

7.18. Послуги за стадією 2 розпочинаються 08.07.2021 та повинні бути надані до 07.02.2022.

7.19. Відповідно до пункту 2.3.3. додатку № 1 за напрямком «Звітність. Податки. Юридична структура. Внутрішня політика та процеси» (надалі - стадія 3) передбачені:

- юридична діагностика компанії, збір інформації, виконання діагностичних процедур, підготовка звіту та розробка рекомендацій щодо усунення юридичних ризиків та зміни юридичної структури;

- фінансова та податкова діагностика компанії, збір інформації, виконання діагностичних процедур, підготовка звіту та розробка рекомендацій щодо усунення фінансових і податкових ризиків, а також зміни облікових політик та процесів;

- розробка цільової податково-юридичної структури компанії, оцінки її фінансового та операційного ефекту, розробка плану впровадження;

- розробка верхнього рівня облікової політики та процесів за МСФЗ та трансформаційних таблиць компанії;

- розробка моделі корпоративної управлінської звітності та КПЕ компанії;

- розробка базової моделі бюджетування компанії;

- розробка та погодження моделі фінансового контролінгу та матриці відповідальності верхнього рівня компанії.

7.20. За результатами надання послуг виконавець передає замовнику наступні результати:

- звіт з результатами юридичної діагностики, включаючи звіт по ключових юридичних ризиках та рекомендації щодо їх усунення, опис цільової юридичної структури у форматі MS PowerPoint;

- звіт з результатами фінансової та податкової діагностики, включаючи звіт по ключових фінансових і податковим ризикам та рекомендації щодо їх усунення, опис цільової податкової структури у форматі MS PowerPoint;

- аналітичні таблиці з результатами фінансової і податкової діагностики у форматі MS Excel;

- звіт з описом цільової податково-юридичної структури включаючи оцінку з фінансового та операційного ефекту і план її впровадження у форматі MS PowerPoint;

- проект верхнього рівня облікової політики МСФЗ у форматі MS Word;

- проект верхнього рівня трансформаційних таблиць для МСФЗ у форматі MS Excel;

- модель верхнього рівня корпоративної управлінської звітності та КПЕ компанії у форматі MS Excel;

- базова модель бюджетування компанії у форматі MS Excel;

- звіт з описом цільової моделі фінансового контролінгу у форматі MS PowerPoint;

- матриця відповідальності верхнього рівня (центрів фінансової відповідальності №2) у форматі MS Excel.

7.21. Послуги за стадією 3 розпочинаються 08.07.2021 та повинні бути надані до 07.02.2022.

7.22. Пунктом 2.3.4. додатку № 1 передбачено, що за напрямком «Внутрішні зміни» (далі - стадія 4) передбачені такі послуги:

- супровід підбору персоналу внутрішнього відділу корпоративного розвитку.

7.23. Послуги за стадією 4 розпочинаються 08.07.2021 та повинні бути надані до 07.09.2021.

7.24. Сторонами в пункті 2.4. додатку № 1 погоджено, що наведений вище перелік процедур є вичерпним і можливість охопити всі галузі буде залежати від обсягу і якості наданих даних, оперативного сприяння компанії, наявності керівництва для обговорення й наявності достатнього часу.

7.25. Пунктом 3.1. додатку № 1 сторонами встановлено, що загальна вартість послуг виконавця становить гривневий еквівалент 156 513,16 доларів США. Вартість окремих стадій надання послуг становить: стадія 1 - 12 631,58 доларів США, стадія 2 - 68 552,63 доларів США, стадія 3 - 74 342,11 доларів США, стадія 4 - 986,84 доларів США.

7.26. Усі суми сплачуються у гривнях відповідно до офіційного курсу Національного Банку України на день виставлення рахунку (пункт 3.2. додатку № 1 до договору).

7.27. Відповідно до пункту 3.3. додатку № 1 вартість послуг виконавця оплачується замовником таким чином:

- 50% від вартості послуг за стадією 1, а саме: гривневий еквівалент 6 315,79 доларів США оплачуються не пізніше ніж за 15 днів до дати початку надання послуг за стадією 1. Інші 50% від вартості послуг за стадією 1, а саме: гривневий еквівалент 6 315,79 доларів США оплачується протягом 5 робочих днів з дати підписання сторонами акта наданих послуг за стадією 1 і за умови отримання відповідного рахунку виконавця;

- 50% від вартості послуг за стадією 2, а саме: гривневий еквівалент 34 276,32 доларів США оплачується не пізніше ніж за 15 днів до початку надання послуг за стадією 2. Інші 50% від вартості послуг за стадією 2, а саме: гривневий еквівалент 34 276,32 доларів США оплачується протягом 5 робочих днів з дати підписання сторонами акта наданих послуг за стадією 2 і за умови отримання відповідного рахунку виконавця;

- 50% від вартості послуг за стадією 3, а саме: гривневий еквівалент 37 171,05 доларів США оплачується не пізніше ніж за 15 днів до дати початку надання послуг за стадією 3. Інші 50% від вартості послуг за стадією 3, а саме: гривневий еквівалент 37 171,05 доларів США оплачується протягом 5 робочих днів з дати підписання сторонами акта наданих послуг за стадією 3 і за умови отримання відповідного рахунку виконавця;

- 50% від вартості послуг за стадією 4, а саме: гривневий еквівалент 493,42 доларів США оплачується не пізніше ніж за 15 днів до дати початку надання послуг за стадією 4. Інші 50% від вартості послуг за стадією 4, а саме: гривневий еквівалент 493,42 доларів США оплачується протягом 5 робочих днів з дати підписання сторонами акта наданих послуг за стадією 4 і за умови отримання відповідного рахунку виконавця.

7.28. На виканання умов Договору ТОВ "ДІТРАН" сплачено ФОП Когану Т.О. грошові кошти в сумі 2 143 916,49 грн, а саме: 25.06.2021 - 1 982 091,51 грн, 28.09.2021 - 181 824,98 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 1752 від 25.06.2021 та №№ 2850, 2849 від 28.09.2021.

7.29. Сторонами 07.09.2021 підписано акт № 10 надання послуг за стадією 4 на суму 26 457,38 грн.

7.30. ТОВ "ДІТРАН" надіслало через електронну пошту ФОП Когана Т.О. повідомлення-вимогу від 21.02.2022, в якій товариство повідомило про односторонню відмову від Договору з 04.03.2022, а також просило протягом 7 днів з дати його розірвання, тобто з 04.03.2022 повернути кошти в розмірі 2 117 283,41 грн - доларовий еквівалент 77 763,16 доларів США.

7.31. Звертаючись з первісним позовом, ТОВ "ДІТРАН" вказує, що ФОП Коган Т.О. не надав послуг за стадіями №№ 1-3, погодженими у додатку № 1, що підтверджується відсутністю підписаних сторонами актів надання послуг за такими стадіями, у зв`язку з чим повинен сплатити 2 117 283,41 грн основного боргу, 66 476,90 грн 3% річних та 526 407,50 грн втрат від інфляції.

7.32. У свою чергу, заперечуючи проти вказаних доводів, ФОП Коган Т.О. зазначає, що фактично надав 77,34% послуг, погоджених в додатку № 1, тому за відпрацьовані години ТОВ "ДІТРАН" має сплатити грошові кошти в розмірі 33 935,39 доларів США, що у гривневу еквіваленті становить 1 168 305,84 грн, а також сплатити 41 194,78 грн 3% річних та 315 311,82 грн втрат від інфляції.

7.33. Обґрунтовуючи твердження про надання послуг обсягом 77,34% ФОП Коган Т.О. у зустрічній позовній заяві посилається на те, що станом на 31.01.2022 початковий бюджет був зафіксований у розмірі 2032 людино-години. Виконавцем відпрацьовано 1470 людино-годин за усіма чотирьома стадіями, що становить 77,34% послуг (2032*100/1470).

7.34. При цьому, при розрахунку ФОП Коган Т.О. виходив з того, що станом на дату розірвання Договору (04.03.2022) ТОВ "ДІТРАН" при перерахунку доларового еквіваленту сплачено виконавцю 73 284,01 доларів США, при тому, що, за твердженням ФОП Когана Т.О., при витраті часу в 1470 людино-годин ТОВ "ДІТРАН" мало б бути сплачено грошові кошти в розмірі 113 219,40 доларів США (з розрахунку 1470 відпрацьованих годин, що помножені на 77,02 доларів за годину). Також розрахунок 77,02 доларів за годину взято з розрахунку 2032 годин, погоджених в статуті проекту, поділених та вартість послуг у розмірі 156 513,16 доларів США (156513,16/2032=77,02). Тобто, як вказує ФОП Коган Т.О., ТОВ "ДІТРАН" має доплатити різницю в розмірі 39 035,39 доларів США (113 219,40 - 73 284,01), що еквівалентно 1 168 305,84 грн. Також ФОП Коган Т.О. заявив вимогу про стягнення з ТОВ «ДІТРАН» 41 194,78 грн 3% річних та 315 311,82 грн втрат від інфляції.

8. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

8.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024 для розгляду касаційної скарги ФОП Когана Т.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі №910/5172/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

8.2. Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі №910/5172/23 за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

8.3. Згідно з протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 16.07.2024 для розгляду касаційної скарги ФОП Когана Т.О. на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі №910/5172/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І. М., Ємця А.А.

8.4. Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі №910/5172/23 за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України. Ухвалено вказану касаційну скаргу розглядати спільно з касаційною скаргою ФОП Когана Т.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі №910/5172/23.

8.5. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.08.2024 №32.2-01/1971 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з відпустками суддів Бенедисюка І.М. та Ємця А.А.

8.6. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024 для розгляду справи 910/5172/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. (головуюча), Булгакова І.В., Жайворонок Т.Є.

8.7. Від ТОВ "ДІТРАН" 27.08.2024 до Суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого, протокольною ухвалою Верховного Суду від 27.08.2024, відмовлено.

8.8. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.9. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції, залишене без змін постановою апеляційного господарського суду, додаткове рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатами перегляду цього додаткового рішення, яким стягнуто з ФОП Когана Т.О. на користь ТОВ "ДІТРАН" 60 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

9.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

9.3. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

9.4. Так, обґрунтовуючи свої вимоги, ФОП Коган Т.О. у касаційній скарзі щодо судових рішень першої та апеляційної інстанцій, зокрема, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права, а саме: статті 3, 13, 213, 525, 526, 629, 632, 901, 903 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у низці постанов Верховного Суду (див. пункт 4.1. цієї постанови).

9.5. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

9.6. При цьому, колегія суддів зазначає, що саме скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстави для касаційного оскарження, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначає сам скаржник), покладається на скаржника.

9.7. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

9.8. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

9.9. Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

9.10. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

9.11. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

9.12. Верховний Суд виходить також з того, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.

9.13. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;

- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;

- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини);

-у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

9.14. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, означених скаржником та вказаними у пункт 4.1. цієї постанови, Верховний Суд виходить з такого.

9.15. Предметом позову у справі №910/5352/21, на яку посилається скаржник, було стягнення заборгованості за невиконання відповідачем умов договору від в частині оплати наданих позивачем послуг в рамках реалізації проекту "Поліпшення охорони здоров`я на службі у людей", що фінансується відповідно до угоди про позику між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку. Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що згідно з встановленими у договорі строками відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати вартості наданих позивачем послуг за договором. Судами встановлено, що сторонами у договорі чітко погоджено порядок надання послуг, обсяг та відповідно порядок оплати, зокрема, в підрозділі В статті 3 договору наведено інформацію щодо графіку платежів. Враховуючи положення V додатку А до договору, відповідач у строк 10 робочих днів з моменту отримання звітів від позивача повинен був здійснити їх затвердження та підписати акти виконаних робіт чи протягом 5 робочих днів з моменту надходження звітів від позивача надати обґрунтовані зауваження неприймання послуг за ними. Судами встановлено, що відповідачем відповідного належного реагування на отримані від позивача звіти здійснено не було та протягом 5 робочих днів не повідомлено позивача про обґрунтовані зауваження щодо виконаної позивачем роботи. Вперше свої зауваження до звітів позивача, відповідачем викладено в листі більш ніж через півроку з моменту отримання від позивача звітів, що є порушенням умов укладеного між сторонами договору, у зв`язку з чим відповідач втратив договірну можливість висунення позивачу вмотивованих і обґрунтованих зауважень.

9.15.1. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2023 погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Верховний Суд зазначив, що у даному випадку, як законом, так і договором було передбачене відповідне право позивача на складання одностороннього акта виконаних робіт, що спрямоване на захист інтересів замовника, в той же час, якщо замовник безпідставно відмовляється від належного оформлення прийняття виконаної роботи, суду необхідно встановити обґрунтованість такої відмови та виконання послуг позивачем. Водночас, апеляційним судом встановлено, що у відзиві на позов та у апеляційній скарзі відповідачем наведено перелік зауважень щодо кожного зі звітів позивача, у зв`язку з чим відповідач не оплачує надані позивачем послуги. Верховний Суд також зазначив, що перевіривши визначені відповідачем зауваження, зокрема до звітів № 2, 3, 4 та додатків до них, судами обґрунтовано визначено, що матеріалами справи повністю спростовуються заперечення відповідача щодо надісланих позивачем звітів, а обставина неприйняття останнім наданих позивачем послуг є порушенням умов укладеного сторонами Договору.

9.16. У справі №761/16124/15-ц, покликаючись на порушення власних прав споживача внаслідок неналежного виконання банком зобов`язань за депозитним договором, просив суд стягнути з банку відсотки за користування грошовими коштами, три проценти річних на суму основного боргу та пеню за прострочення виконання зобов`язання відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги частково, відмовивши в позові в частині стягнення пені, оскільки, на їх переконання, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», і саме в цій частині позивач оскаржив судові рішення до касаційного суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.01.2022 змінила судові рішення в частині позовних вимог про стягнення з банку пені за прострочення виконання зобов`язання, виклавши мотивувальну частину судових рішень у редакції постанови Великої Палати Верховного Суду, а в іншій частині щодо позовних вимог про стягнення з банку пені за прострочення виконання зобов`язання судові рішення залишила без змін. За результатами касаційного перегляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду виснувала, що до спірних правовідносин споживача фінансових послуг та банку в разі невиконання банком зобов`язань за договором банківського вкладу підлягає застосуванню частина п`ята статті 10 Закону про захист прав споживачів, проте дійсний зміст приписів цієї норми слід трактувати так, що пеня, яка має бути сплачена виконавцем, нараховується на суму, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору. У такому разі базою нарахування пені згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону про захист прав споживачів слід вважати проценти на суму вкладу або дохід в іншій формі (статті 1058, 1061 ЦК України), що підлягає сплаті банком вкладникові за використання вкладу. Сума вкладу не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону про захист прав споживачів. Набрання законної сили судовим рішенням про присудження до виконання стороною спору певного договірного зобов`язання в натурі або відшкодування стороною спору за його невиконання чи порушення відповідно до умов договору та законодавства не змінює суті цього зобов`язання. Тому немає жодних підстав вважати, що у разі присудження відсотків за договором банківського вкладу за рішенням суду таке зобов`язання виникає не з договору, а з рішення суду про задоволення вимог вкладника. У період запровадження в банку тимчасової адміністрації та здійснення процедури його ліквідації стягнення коштів з банку без урахування механізмів, передбачених Законом про гарантування вкладів, у тому числі на підставі судового рішення, не допускається.

9.17. У справі №925/106/17 предметом позову було тлумачення змісту договору поруки щодо строку (терміну), з якого у ПАТ "Азот" як поручителя виникає обов`язок виконати зобов`язання за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що порушення основного зобов`язання Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об`єднання "Азот" як боржником за кредитним договором, виконання якого забезпечено порукою позивача, виникло до укладення договору поруки, у зв`язку з чим неможливо визначити строк (термін), з якого у ПАТ "Азот" як поручителя виникає обов`язок виконати зобов`язання за цим кредитним договором.

9.18. У справі №914/2355/21 предметом позову було зобов`язання прийняти неоплачені та фактично виконані роботи за договором підряду про закупівлю послуг шляхом підписання типових форм актів приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми №КБ-3) та стягнення заборгованості. Між сторонами у цій справі виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт. На підставі укладеного сторонами договору, позивач зобов`язався у порядку та на умовах визначених цим договором, своїми силами і засобами на власний ризик та/або з залученням субпідрядних організацій надати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Буського, Золочівського районів Львівської області, а відповідачі зобов`язались прийняти і оплатити ці роботи на умовах договору. Позивач виконав роботи з зимового утримання автомобільних доріг, про що склав акти приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, які відповідачі відмовились підписати з огляду на відсутність планів-завдань на виконання цих робіт, що передбачені умовами договору. Відтак відповідачі відмовились і від оплати виконаних робіт. Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 зокрема зазначила, що за обставинами цієї справи, відповідачі відмовлялися від підписання актів та довідок, а також від здійснення платежів, вказуючи на те, що види і об`єми робіт, зазначених в актах виконаних будівельних робіт, заборгованість за виконання яких є предметом позову не замовляли. Замовник виконав свої зобов`язання за договором в повному обсязі - прийняв та оплатив роботи, що виконувались за його завданням, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, зазначеними в акті звірки взаєморозрахунків. При цьому заперечень щодо факту виконання робіт чи їх якості відповідачі не заявляли.

9.19. У справі №910/2683/19 спір виник між товариствами про розірвання договору про надання комплексних послуг, укладеного сторонами, та стягнення коштів, сплачених за цим договором. На обґрунтування вимог позивач послався на те, що відповідач на порушення умов договору не розробив для позивача Інтернет-сайт, не виконав в повному обсязі визначені договором етапи виконання зобов`язань, порушив визначені договором строки їх виконання, не забезпечив приведення позивачу потенційних клієнтів за узгодженими в договорі параметрами, а тому договір має бути розірваний у зв`язку з істотним порушенням відповідачем взятих на себе за договором зобов`язань, а сплачена позивачем відповідачу на виконання умов цього договору сума грошових коштів в розмірі 782 594,00 грн підлягає поверненню позивачу. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що передбачені статтею 651 ЦК України підстави для розірвання договору відсутні, оскільки позивач не довів факту істотного порушення відповідачем спірного договору. За висновками судів виконання зобов`язань за спірним договором було порушене обома сторонами, зокрема відповідач частково надав послуги/виконав роботи, а позивач не здійснював належним чином чергові платежі у визначені договором строки, тобто має місце прострочення зобов`язань як зі сторони позивача, так із боку відповідача. Суди визнали необґрунтованими посилання позивача на недосягнення відповідачем мінімальних показників рекламної кампанії та відсутність потенційних клієнтів як на обставини невиконання відповідачем жодного зобов`язання за договором, оскільки ці посилання не відповідають умовам спірного договору, в якому сторони погодили, що в разі, якщо по завершенню бюджету рекламної кампанії не буде досягнутий мінімальний показник ефективності, Сторона-1 досягає його самостійно за рахунок власних коштів (пункт 1.2.2 договору), а також позивач погодився з існуванням впливу на ефективність рекламної компанії чинників, що не залежать від волі, дій або бездіяльності відповідача (пункт 1.2.3. договору). Відмовивши у задоволенні позову про розірвання договору, суди як наслідок відмовили і у задоволенні позову про повернення отриманого за цим правочином. Верховний Суд, переглядаючи справу у касаційному порядку, у постанові від 25.06.2020 надавав правову оцінку застосуванню судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема частини другої статті 651 ЦК України та частини четвертої статті 882 ЦК України, частини четвертої статті 236 ГПК України. При цьому, Верховним Судом повністю підтримана позиція судів щодо відмови у задоволені позову та підтверджено факт того, що відносини щодо розробки сайтів, програмних продуктів вважаються відносинами підряду та регламентуються нормами визначеними в розділі 61 ЦК України. Крім того, Верховний Суд у цій постанові, вказав, що враховуючи те, що складання та надання відповідачем позивачу акта приймання-передачі програмного продукту (Інтернет-сайту) залежить від погодження позивачем виконаних відповідачем робіт з розробки цього продукту, посилання позивача в касаційній скарзі на відсутність акта приймання-передачі як на обставину, що підтверджує факт невиконання відповідачем другого етапу зобов`язань за спірним договором, які він сам же і не погоджує без надання доказів істотності виявлених у цьому продукті недоліків, є безпідставними та до уваги Верховним Судом не беруться.

9.20. Постанова Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №910/20926/16, на яку посилається скаржник, ухвалена у справі, де предметом позову було про стягнення безпідставно набутих грошових коштів. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням умов договору про надання послуг, а саме тим, що відповідач не передав роботи за актом прийому-передачі у визначені договором строки, у зв`язку з чим позивач просив повернути безпідставно набуті грошові кошти у вигляді авансового платежу за вирахуванням вартості фактично наданих послуг. Розглядаючи цю справу, суди установили, що сторони у справі уклали договір надання послуг, відповідно до постачальник приймає на себе зобов`язання щодо надання послуг з складання Технічного завдання, розробки, впровадження, налаштування Програмного забезпечення та надання технічної документації в порядку відповідно до технічного завдання, яке є невід`ємною частиною договору, та на умовах, передбачених договором. Відмовляючи у позові, суди зазначили, що між сторонами у справі існували договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави та відпрацьовані ним, з огляду на що їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставно набуті. У спірній ситуації договірний характер правовідносин, а також встановлений судами факт використання грошових коштів відповідачем в межах дії договору, виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України. Оцінюючи подані сторонами докази, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач до моменту розірвання договору з ініціативи позивача виконав роботи (надав послуги) на 80% всього об`єму робіт (послуг), визначених у Договорі. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині здійснені за результатами аналізу та оцінки наявних у справі дисків з вихідними кодами, розробленого відповідачем програмного забезпечення, технічної документації та висновку експерта. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у позові, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, діючи в межах наданих їм повноважень, за результатами оцінки поданих сторонами доказів встановили, що відповідач документально підтвердив надання ним послуг (виконання робіт) позивачу за договором в межах заявленої до стягнення суми авансу, а позивач зазначеного висновку не спростував. Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, суд касаційної інстанції визнав вірним висновок про те, що вимога банку про повернення авансу є безпідставною, оскільки такі грошові кошти змінили свою правову природу та стали платежем за виконані роботи (надані послуги), що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій справі на підставі статті 1212 ЦК України.

9.21. Постанова Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №540/544/18, на яку посилається скаржник, ухвалена у справі, де предметом позову було стягнення орендної плати, а постанова Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №613/1436/17, де предметом спору були вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування записів про державну реєстрацію.

9.22. У справі №910/5172/23, що переглядається, предметом первісного позову є стягнення коштів у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору надання професійних послуг, а предметом зустрічного позову - стягнення заборгованість за фактично надані послуги.

9.22.1. Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріали справи не містять актів приймання-передачі наданих послуг за стадіями №№ 1-3 за договором за погодженим порядком приймання послуг та документами, якими підтверджують надання таких послуг відповідно до умов договору. Крім того, виконавцем, на виконання пункту 6.3. договору, не передано замовнику звітів та результатів за відповідними актами наданих послуг також після надходження на його адресу повідомлення про розірвання договору.

9.22.2. Колегія суддів апеляційного суду визнала обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що надані ФОП Коганом Т.О. документи, які містять інформацію щодо результатів наданих послуг, підтверджують виникнення між сторонами відносин щодо надання послуг, проте не підтверджують реальної передачі виконавцем замовнику готових результатів наданих послуг за актами, звітами, результатами тощо, та, тим самим, не підтверджують прийняття таких результатів замовником, у той час, як умовами договору та додатку № 1 сторонами передбачена необхідність такої передачі результатів наданих послуг, оскільки відповідно до умов договору підготовка та передача звітів і результатів за стадіями №№ 1 - 3, а також надання на підписання замовнику актів наданих послуг, після закінчення надання послуг за вказаними стадіями, покладено на виконавця.

9.22.3. Окрім того, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що за підпунктом 12 пункту 3.1. розділу 3.1 статуту проекта, в розрахунок робіт за проектом включено 1935,0 людино-годин роботи консультантів, у т.ч. 700,0 людино-годин проведення юридичної, фінансової та податкової діагностики. Водночас, погодження умови про 2032 людино-годин в такому документі не міститься. Також суд зазначив, що в додатку № 1 та статуті проекта не погоджувалась оплата послуг в розмірі 77,02 доларів США за одну годину надання послуг, оскільки сторонами в додатку № 1 погоджено чітку плату за конкретну стадію наданих послуг. Відтак, оскільки вартість послуг погоджено сторонами за стадіями їх виконання, зважаючи на недоведення ФОП Коганом Т.О. факту передачі результатів наданих послуг та прийняття останніх замовником ТОВ "ДІТРАН", судова колегія апеляційного суду дійшла висновку про вмотивованість висновку суду першої інстанції про необґрунтованість розрахунку наданих послуг, здійсненого ФОП Коганом Т.О. за зустрічним позовом, виходячи з кількості витраченого часу, помноженої на вартість однієї години надання послуг.

9.23. Верховний Суд, оцінюючи і досліджуючи положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, як підставу касаційного оскарження судових рішень, виходить з того, що при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на встановлені судами обставини справи. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних нормативно-правових актів.

9.24. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 177 ЦК України послуги розглядаються як окремий вид об`єктів цивільних прав, які відрізняються від інших об`єктів (речей, майнових прав, результатів робіт тощо).

9.25. Договір надання послуг передбачає, що одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

9.26. Верховний Суд звертається до правової позиції викладеної у пункті 62 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23, в якому зазначено: «За змістом ст.901 ЦК договір про надання послуг передбачає наявність завдання від замовника, за яким виконавець надає замовнику послугу, що споживається в процесі вчинення дії чи здійснення певної діяльності. Предметом такого договору є послуга, результат якої є завжди немайновим, хоча може мати речову форму. Послуга невіддільна від джерела, тісно пов`язана з особою виконавця та процесом її надання.»

9.27. Відтак для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності.

9.28. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц.

9.29. Верховний Суд у цій справі за таких правових позицій Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду доходить до висновку, що основним результатом при наданні послуг є результат нематеріального характеру, який не втілюється у жодну з матеріальних форм, однак, попри відсутність матеріальної форми, має економічну цінність та корисний ефект для замовника такої послуги. І хоча результат послуги завжди є немайновим, він може мати речову форму.

9.30. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, у цій справі предметом розгляду за первісним позовом були вимоги про стягнення грошової суми, яка перерахована замовником виконавцю за умовами договору до дати початку надання послуг за стадіями виконання послуг за договором, а також 3% річних, інфляційні втрати, а за зустрічним позовом предметом позову було стягнення грошової суми за фактично надані послуги, а також 3% річних, інфляційні втрати. Відповідно суд апеляційної інстанції, погодився з висновками суду першої інстанції, який за результатами дослідження та оцінки зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, встановив, що у справі відсутні передбачені умовами договору та нормами чинного законодавства первинні документи, зокрема, акти, «звіти», «результати надання послуг» або «результат», як передбачено умовами договору, які б підтверджували факт виконання спірних послуг та, відповідно які б давали підстави для висновку про наявність їх фактичного виконання та відсутності зобов`язань відповідача за первісним позовом щодо повернення коштів, та наявності підстав для стягнення коштів за зустрічним позовом.

9.31. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

9.32. Проаналізувавши зміст вказаних вище постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник, за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, та наявність/відсутність правових висновків, які невраховано судами під час розгляду цієї справи, Верховний Суд дійшов висновку про неподібність цих справ за наведеними істотними правовими ознаками зі справою, що розглядається, окресленими у цій постанові, зокрема: предметом, підставами позову (справи №№ 925/106/17, 761/16124/15-ц, 914/2355/21, 513/879/19, 540/544/18, 613/1436/17) та питань, які досліджувались судами, з огляду на відмінність фактичних обставин справ, доказової бази і доводів сторін, хоч і за схожого правового регулювання (справи №№910/5352/21, 910/2683/19, 910/20926/16), і тому застосування норм матеріального права за неподібності правовідносин у цій справі не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи.

9.33. Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

9.34. Колегія суддів Верховного Суду відхиляє посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права, викладених у низці постанов Верховного Суду (див. пункт 4.1. цієї постанови), оскільки означені справи та справа, що переглядається є неподібними з точки зору спірних правовідносин ні за предметом розгляду, ні за підставами позову, ні за нормативно-правовим регулюванням (справи №№ 925/106/17, 761/16124/15-ц, 914/2355/21, 513/879/19, 540/544/18, 613/1436/17), ні за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників, хоча й і у спорах, пов`язаних з договорами про надання послуг (справи №№910/5352/21, 910/2683/19, 910/20926/16), але за іншої, ніж у цій справі фактично-доказової бази і доводів сторін та за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оцінених судами доказами, залежно від яких (обставин і доказів) й прийняті судові рішення.

9.35. Окрім того, колегія суддів зауважує, що доводи касаційної скарги ФОП Когана Т.О. переважно містять посилання/цитування висновків Верховного Суду, які викладені у зазначених скаржником постановах. Водночас, колегія суддів зазначає, що саме лише цитування висновків Верховного Суду за відсутності взаємозв`язку з відповідними обставинами справи не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

9.36. Отже, касаційна інстанція встановила, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у низці постанов Верховного Суду, на які посилається ФОП Коган Т.О. у своїй касаційній скарзі (див. пункт 4.1. цієї постанови), стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі №910/5172/23.

9.37. Крім того, Верховний Суд зазначає, що посилання скаржника на ухвалу Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №923/1067/19 та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 04.08.2022 у справі №513/879/19, є безпідставними, оскільки Верховним судом у справі №923/1067/19 було прийнято ухвалу, якою закрито касаційне провадження, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, а Великою Палатою Верховного Суду у справі №513/879/19 прийнято ухвалу, якою прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду вказану справу, а тому вказані ухвали, у цьому контексті з огляду на їх зміст, наслідки і правове регулювання, не є судовими рішеннями, що формують правовий висновок Верховного Суду у таких справах щодо застосування норм права з означених скаржником статей.

9.38. Колегія суддів також вважає помилковим посилання скаржника на обґрунтування своїх доводів на викладені в постановах Вищого господарського суду України від 19.04.2017 у справі № 922/2724/16, від 22.12.2016 у справі № 910/7744/16, від 28.11.2017 у справі № 902/220/17 правові позиції, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми (схожий правовий висновок є сталим та послідовним, викладений у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №916/806/19, від 10.06.2020 у справі №914/2259/17, від 18.06.2020 у справі №910/7707/19).

9.39. Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на постанови Верховного Суду є необґрунтованими та фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку доказів у справі і обставин справи.

9.40. Водночас, Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

9.41. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.42. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі №910/5172/23 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, за касаційною скаргою ФОП Когана Т.О.

9.43. Щодо доводів касаційної скарги ФОП Когана Т.О. на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024, прийняту за результатами перегляду додаткового рішення, Верховний Суд зазначає таке.

9.44. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

9.45. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

9.46. Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

9.47. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

9.48. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

9.49. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

9.50. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

9.51. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

9.52. Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

9.53. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

9.54. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

9.55. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

9.56. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

9.57. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

9.58. Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

9.59. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

9.60. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

9.61. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

9.62. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

9.63. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

9.64. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

9.65. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

9.66. Такі висновки, викладені, зокрема, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

9.67. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

9.68. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

9.69. Такий висновок міститься в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, і на які посилається скаржник.

9.70. Як установлено судом першої інстанції, у попередньому (орієнованому) розрахунку суми судових витрат позивач за первісним позовом вказував про понесення ним витрат на правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн.

9.71. Оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 первісні позовні вимоги задоволені повністю, у задоволенні зустрічного позову відмовлено, а позивачем за первісним позовом 24.10.2023 подано заяву про ухвалення додаткового рішення, то така заява, за висновком суду першої інстанції подана в строк, передбачений частиною восьмою статті 129 ГПК України.

9.72. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у заяві про ухвалення додаткового рішення ТОВ "ДІТРАН" просило суд стягнути з ФОП Когана Т.О. витрати на правничу допомогу в розмірі 120 000,00 грн.

9.73. На підтвердження понесення таких витрат ТОВ "ДІТРАН" надано суду:

- договір про надання правничої (правової) допомоги від 21.03.2023 № 848/23;

- додаткову угоду № 1 від 14.06.2023;

- акт прийому-передачі наданих послуг від 23.10.2023;

- детальний опис робіт (наданих) послуг.

9.74. Від ФОП Когана Т.О. письмових клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу до суду першої інстанції не надходило. У судовому засіданні 16.11.2023 представник відповідача за первісним позовом просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

9.75. ТОВ "ДІТРАН" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська фірма "Грамацький і партнери" (Адвокатське фірма) 21.03.2023 укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 848-23 (далі - Договір), за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокатська фірма приймає на себе зобов`язання здійснювати захист і представництво Клієнта, у т.ч., але не виключено у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді, Верховному Суді, надавати йому інші види правничої допомоги у спорі про стягнення заборгованості за позовною заявою клієнта до ФОП Когана Т.О. за договором № 1/240621 надання професійних послуг від 24.06.2021.

9.76. Відповідно до пункту 1.2. Договору для виконання своїх зобов`язань за договором Адвокатська фірма призначає та діє через адвоката Карася Б.О. Адвокатська фірма має право призначити іншого/інших адвоката/адвокатів для цілей виконання цього договору шляхом видачі відповідного ордеру.

9.77. Згідно з пунктом 3.1. Договору за надані Адвокатською фірмою роботи (послуги), що стосуються спору, вказаного в пункті 1.1 договору, у суді першої інстанції Клієнт сплачує Адвокатській фірмі гонорар у фіксованому розмірі, що визначається з урахуванням необхідного часу для відповідної категорії спорів та становить 30 000,00 грн без ПДВ.

9.78. У розмір гонорару Адвокатської фірми входить:

збір та підготовка доказів, складання та подання до відповідного суду позовної заяви та за необхідності відповіді на відзив;

підготовка та участь адвоката в підготовчих та/або судових засідань, у т.ч. в режимі відеоконференції;

підготовка (складання та оформлення) та подання за належністю будь-якого процесуального документа (чи іншого документа, необхідного для належного виконання цього договору, у т.ч. заяв по суті справи, додаткових доказів);

інші види послуг, що спрямовані на виконання цього договору.

9.79. У підпункті 3.5.1. Договору погоджено, що виконані роботи (надані послуги) за цим договором оплачуються Клієнтом протягом 20 робочих днів з моменту підписання Клієнтом та Адвокатською фірмою відповідного акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), якщо інше не погоджено сторонами.

9.80. Відповідно до пункту 5.2. Договору останній вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до набрання законної сили судовим рішенням, яким остаточно вирішується спір, зазначений в пункті 1.1. договору.

9.81. Додатковою угодою № 1 від 14.06.2023 сторонами внесено зміни до пункту 3.1. Договору та погоджено про наступне: за надані Адвокатською фірмою роботи (послуги), що стосуються спору, вказаного в пункті 1.1 договору у суді першої інстанції Клієнт сплачує Адвокатській фірмі гонорар у фіксованому розмірі, що визначається з урахуванням необхідного часу для відповідної категорії спорів та становить 120 000,00 грн: 55 000,00 грн за роботи (послуги), пов`язані з первісним позовом, та 65 000,00 грн за роботи (послуги), пов`язані з зустрічним позовом.

9.82. Також сторонами погоджено, що оплата Клієнтом гонорару здійснюється протягом 20 робочих днів з дати ухвалення судового рішення, яким завершиться розгляд справи в суді першої інстанції, якщо інше не погоджено сторонами.

9.83. Позивачем за первісним позовом та Адвокатською фірмою 23.10.2023 підписано акт прийому-передачі наданих послуг на суму 120 000,00 грн (пункт 5 акта).

9.84. Судами встановлено, що з акта прийому-передачі наданих послуг від 23.10.2023 вбачається, що відповідно до умов Договору Адвокатською фірмою надані, передбачені пунктом 3.1. договору, юридичні послуги, зокрема: збір та підготовка доказів, складення та подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви у справі № 910/5172/23; збір та підготовка доказів, складання та подання до Господарського суду міста Києва відзиву на зустрічну позовну заяву та відповіді на відзив на позовну заяву у справі №910/5172/23; підготовка (складання і оформлення) та подання до Господарського суду міста Києва заперечення проти відповіді на відзив (у частині зустрічних позовних вимог) у справі №910/5172/23: підготовка (складання і оформлення) та подання до Господарського суду міста Києва; додаткових пояснень у справі № 910/5172/23; підготовка (складання і оформлення) та подання до Господарського суду міста Києва відповіді на клопотання у справі № 910/5172/23; проведення роботи та надання консультації щодо укладення мирової угоди у справі № 910/5172/23; аналіз судової практики щодо обставин, подібних до справи № 910/5172/23; ознайомлення із матеріалами, що були підготовлені контрагентом у межах виконання договору про надання професійних послуг у справі № 910/5172/23; підготовка та участь адвоката в чотирьох підготовчих/судових засіданнях у справі № 910/5172/23, що відбулися 31.07.2023, 11.05.2023, 09.10.2023, 19.10.2023; підготовка (складання і оформлення) та подання до Господарського суду міста Києва заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5172/23.

9.85. Згідно з детального опису робіт (наданих послуг) Адвокатською фірмою надано Клієнту такі послуги: збір та підготовка доказів, складання та подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви у справі №910/5172/23 (8 год. 25 хв.); збір та підготовка доказів, складання та подання до суду відзиву на зустрічну позовну заяву та відповіді на відзив на позовну заяву (14 год. 30 хв.); підготовка (складання і оформлення) та подання до суду заперечення проти відповіді на відзив (у частині зустрічних позовних вимог) у справі №910/5172/23 (5 год. 00 хв.); підготовка (складання і оформлення) та подання додаткових пояснень по справі (7 год. 30 хв.); підготовка (складання і оформлення) та подання до суду відповіді на клопотання у справі (1 год. 50 хв.); проведення роботи та надання консультації щодо укладення мирової угоди у справі № 910/5172/23 (2 год. 30 хв.); аналіз судової практики щодо обставин, подібних зі справою № 910/5172/23 (2 год. 00 хв.); ознайомлення із матеріалами, що були підготовлені контрагентом у межах виконання договору про надання професійних послуг у справі № 910/5172/23 (15 год. 00 хв.); підготовка та участь адвоката у чотирьох судових засіданнях (4 підготовчих судових засідань); підготовка (складання і оформлення) та подання до суду заяви про ухвалення додаткового рішення (1 год. 30 хв.).

9.86. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції визнав частково обґрунтованими вимоги позивача за первісним позовом про ухвалення додаткового рішення щодо покладення на відповідача за первісним позовом витрат на правничу допомогу, проте визнав за доцільне обмежити розмір таких витрат до 60000,00 грн, зокрема, 30000,00 грн за послуги з правничої допомоги за первісним позовом та 30000,00 грн за послуги за зустрічним позовом, відповідно витрати позивача в сумі 60000,00 грн залишаються за позивачем за первісним позовом.

9.87. Судом першої інстанції враховано такі критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: необґрунтоване збільшення ТОВ "ДІТРАН" обсягу правової допомоги за позовом первісним позовом та визначення в договорі фіксованого гонорару Адвокатської фірми в розмірі 30 000,00 грн за підготовку та подання позовної заяви та необхідних заяв по суті; відсутність заявлення позивачем за первісним позовом про понесення ним більшої суми витрат на правничу допомогу; завищення витрат позивача за первісним позовом у розмірі 65 000,00 грн за послуги правової допомоги за зустрічним позовом; обмеження розміру витрат на правничу допомогу до 60 000,00 грн, в рівних частинах щодо первісного та зустрічного позовів.

9.88. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові погодився з висновками місцевого господарського суду, по-перше, про те, що подання ФОП Коганом Т.О. зустрічного позову не змінює обсяг послуг ТОВ "ДІТРАН" за первісним позовом, проте в додатковій угоді № 1 від 14.06.2023 останнім та Адвокатською фірмою погоджено вже новий фіксований гонорар за первісним позовом в розмірі 55 000,00 грн, однак в той же час в такій угоді не вказано, в чому саме збільшився обсяг правової допомоги за таким позовом згідно п.п. 3.1.1. - 3.1.5. Договору про надання правничої (правової) допомоги № 848-23; а по-друге, що витрати позивача за первісним позовом у розмірі 65 000,00 грн за послуги правової допомоги за зустрічним позовом є завищеними, зокрема, приймаючи до уваги взаємопов`язаність та спільний розгляд первісного та зустрічного позовів через виникнення їх з одних правовідносин між ТОВ "ДІТРАН" та ФОП Коганом Т.О.

9.89. Отже, зі змісту оскаржуваних додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, убачається, що судами попередніх інстанцій здійснена оцінка доказів у справі з дотриманням статей 2, 86, 123, 126, 129, 210 ГПК України.

9.90. Верховний Суд виходить з того, що за пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

9.91. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

9.92. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

9.93. У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

9.94. Критерії реальності та розумності застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

9.95. Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

9.96. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

9.97. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

9.98. Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі № 906/432/19 відмітив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

9.99. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

9.100. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

9.101. При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

9.102. Як убачається зі змісту оскаржуваних додаткового рішення та постанови, надаючи оцінку наведеному заявником розрахунку витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих ним доказів на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та фактичного обсягу наданих послуг правничої допомоги у суді першої інстанції, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, що узгоджується з процесуальними нормами права, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної існтанції, дійшов висновку, що обґрунтованою суму витрат на правничу допомогу є саме 60 000 грн.

9.103. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до переоцінки доказів у цій частині.

9.104. Верховний Суд при касаційному перегляді оскаржуваних додаткового рішення та постанови, за доводами касаційної скарги, означеними у пункті 5.1. цієї постанови, не виявив у діях судів попередніх інстанцій порушень приписів статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень, а додатково перевіряти докази з огляду на статтю 300 ГПК України Верховний Суд не має права. Порушень судами попередніх інстанцій статей 86 та 210 ГПК України Судом також не встановлено, а доводи скаржника фактично зводяться до заперечень наданої судами оцінки доказам, тобто процесуальних дій судів під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

9.105. У касаційній скарзі ФОП Коган Т.О. посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та на те, що суди попередніх судових інстанцій не врахували висновки Верховного Суду викладені у низках постанов Верховного Суду щодо застосування статей 126, 129 ГПК України (див. пункти 5.1. цієї постанови).

9.106. Колегія суддів не вбачає підстав вважати, що висновки, на які посилається скаржник у касаційній скарзі не були враховані судами попередніх інстанцій, а застосування судами приписів статей 126, 129 ГПК України не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків Верховного Суду. У відповідних постановах питання можливості розподілу витрат на професійну правничу допомогу залежало від обґрунтованості і співмірності відповідних витрат, обсягу наданих до суду доказів на підтвердження здійснення таких витрат у кожній конкретній справі, а також дослідження та оцінки відповідних доказів в силу статей 86, 210 ГПК України.

9.107. Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судом доказів щодо обставин надання послуг професійної правничої допомоги, процесуальних дій, зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9.108. Таким чином, доводи касаційної скарги ФОП Когана Т.О. на додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатами перегляду цього додаткового рішення, відхиляються Судом.

9.109. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи ТОВ "ДІТРАН", викладені у відзивах на касаційні скарги у тих частинах, які узгоджуються з викладеним у цій постанові.

9.110. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

9.111. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

9.112. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

9.113. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

9.114. Верховний Суд, враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини у справах щодо обґрунтування судового рішення, зокрема, рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 9 цієї постанови.

10.2. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

10.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Когана Т.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

10.4. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

10.5. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10.6. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги, а додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024, прийняту за результатами перегляду додаткового рішення, - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм права.

11. Судові витрати

11.1. Судовий збір, сплачений ФОП Коганом Т.О. у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд:

- касаційне провадження касаційною скаргою ФОП Когана Т.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває;

- залишає касаційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024, прийняту за результатами перегляду додаткового рішення, - без змін.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Когана Тимура Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі №910/5172/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.

2. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Когана Тимура Олександровича на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі №910/5172/23 залишити без задоволення.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі №910/5172/23, прийняту за результатами перегляду додаткового рішення, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення27.08.2024
Оприлюднено03.09.2024
Номер документу121317172
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/5172/23

Постанова від 27.08.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Малашенкова Т.М.

Постанова від 27.08.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Малашенкова Т.М.

Постанова від 10.06.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Алданова С.О.

Постанова від 10.06.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Алданова С.О.

Ухвала від 15.05.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Алданова С.О.

Ухвала від 15.05.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Алданова С.О.

Ухвала від 10.04.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Алданова С.О.

Ухвала від 10.04.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Алданова С.О.

Ухвала від 05.02.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Алданова С.О.

Ухвала від 05.02.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Алданова С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні