Постанова

від 29.08.2024 по справі 910/13456/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/13456/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Бакуліна С. В., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.

та представників:

позивача - Клименко Д. В.

відповідача - Порхун В. М.

третьої особи - Верчик М. Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Гранд Інжиніринг"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 (головуючий - Гончаров С. А., судді Шаптала Є. Ю., Яковлєв М. Л.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 (суддя - Грєхова О. А.)

у справі № 910/13456/21

за позовом Приватного підприємства "Гранд Інжиніринг"

до Державної установи "Держгідрографія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України"

про стягнення 1 645 081, 91 грн

ВСТАНОВИВ:

У зв`язку з відпусткою судді Губенко Н. М. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024.

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство "Гранд Інжиніринг" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи "Держгідрографія" (відповідач) про стягнення 1 412 500 грн основної заборгованості за договором про закупівлю робіт від 19.09.2018 № 62/18, 174 213,54 грн інфляційних втрат, 42 904,37 грн витрат по сплаті послуг Регістру судноплавства України та 15 464 грн витрат на друк додаткових екземплярів проекту.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного договору, у строк визначений його умовами не здійснив оплату за надані послуги з розробки проекту, внаслідок чого у останнього виникла вищезазначена заборгованість..

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Справа розглядалась судами неодноразово.

4. За наслідками нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 відмовлено у задоволенні позову.

5. Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд мотивоване тим, що позивачем, як виконавцем, неодноразово надсилались замовнику Акти узгодження документації, на які відповідачем надавались ґрунтовні вмотивовані відмови від їх підписання, з наведенням конкретного переліку необхідних доробок та термінів їх виконання, які в тому числі визнавались позивачем, однак так і не були усунуті, доказів протилежного, позивачем до матеріалів справи не надано.

6. Оскільки неодноразово наведений відповідачем перелік необхідних доробок, ґрунтується на невідповідності якості виконаних робіт вимогам п 2.1 Договору, позивач у відповідності до п. 5.8 Договору, яким визначено зокрема, що виконавець зобов`язаний зробити викладені в акті виправлення та доробки без додаткової оплати за умови, що вони не виходять за межі умов Договору, зобов`язаний був усунути наведені відповідачем недоліки.

7. У даному випадку, жодного доказу усунення позивачем недоліків робочої документації наведених, зокрема у направленій 19.11.2020 відповідачем на адресу позивача мотивованій відмові від підписання акту виконаних робіт за Договором з актом необхідних доробок та термінів їх виконання, до матеріалів справи не надано, в той час як виконання відповідачем обов`язку з оплати виконаних підрядником робіт залежать безпосередньо від усунення недоліків та їх подальше прийняття замовником з підписанням відповідного Акту узгодження документації.

8. Таким чином суди першої і апеляційної інстанції дійшли висновку, що позивачем у відповідності до пункту 5.8 Договору не було усунуто усі зауваження та недоліки розробленої документації робочого проекту.

9. Враховуючи, що предметом спору у цій справі є вимога про стягнення заборгованості за фактично виконані роботи на підставі підписаного виконавцем в односторонньому порядку акта виконаних робіт, встановивши обставини щодо неналежного виконання позивачем робіт за Договором щодо яких виник спір в цій справі, суди дійшли висновку про відсутність у відповідача обов`язку з прийняття робіт за Договором до усунення недоліків, зазначених відповідачем, та як наслідок у відповідача не виник обов`язок зі здійснення розрахунків за неякісно виконанні роботи, у зв`язку з чим, суди дійшли висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими.

10. З огляду на викладене похідні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих 3% річних, інфляційних втрат, а також витрат на друк додаткових екземплярів проекту залишені судами першої і апеляційної інстанцій без задоволення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

11. Приватне підприємство "Гранд Інжиніринг" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024, а справу № 910/13456/21 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

12. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, а також постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 та від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17(щодо застосування статті 79 ГПК України), постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 922/2069/20, від 21.04.2021 у справі № 910/701/17, від 21.03.2023 у справі № 920/456/19 та від 31.08.2021 у справі № 910/13647/19 (щодо застосування статей 86, 236 ГПК України), постановах Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 911/3336/21, від 20.04.2023 у справі № 910/18029/21, від 22.02.2022 у справі № 914/2057/18 та від 21.03.2023 у справі № 920/456/19 (щодо застосування статті 77 ГПК України), постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17 (щодо застосування статті 74 ГПК України).

13. Також в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України).

Позиція інших учасників справи

14. Відповідач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

15. Однак Верховний Суд зазначає, що поданий відповідачем відзив на касаційну скаргу не може бути прийнятий до розгляду виходячи із наступного.

16. Частиною першою статті 295 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

17. Верховний Суд ухвалою від 29.07.2024 встановив учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 23.08.2024. Проте відзив на касаційну скаргу надійшов через систему "Електронний суд" 26.08.2024, тобто поза межами зазначеного строку. Одночасно заявник просить продовжити строк для подання відзиву.

18. Відповідно до статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

19. Частиною першою статті 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

20. Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли Господарським процесуальним кодексом України встановлено неможливість такого поновлення.

21. Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

22. Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена. Такі висновки сформульовані у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 (пункт 23).

23. Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (частина перша). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга).

24. З огляду на наведене, враховуючи положення статей 118, 119 ГПК України, заява відповідача про продовження строку для подання відзиву на касаційну скаргу та сам відзив залишаються Судом без розгляду.

25. Третя особа не надала відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

26. 19.09.2018 між Державною установою "Держгідрографія" (замовник, відповідач) та Приватним підприємством "Гранд Інжиніринг" (виконавець, позивач) укладено Договір про закупівлю робіт № 62/18, за умовами якого виконавець зобов`язується у 2018 - 2019 роках виконати замовнику роботи з розробки робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна (послуги з інженерного проектування), далі - роботи, згідно із технічними вимогами (додаток № 1), узгодити його із замовником та передати продукцію, що буде результатом виконання робіт замовнику у 3-х оригінальних примірниках та на електронному носії, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи.

27. Відповідно до п.1.4 Договору результат виконаних робіт: робочий проект гідрографічно-лоцмейстерського судна (далі - документація).

28. Якість виконання робіт повинна відповідати технічним вимогам (додаток № 1 до Договору), вимогам правил Регістра судноплавства України, Санітарним правилам морських суден та умовам Договору (п.2.1 Договору).

29. Згідно з п.3.1 Договору вартість робіт за Договором без ПДВ становить 2 825 000,00 грн.

30. У відповідності до п.3.2 Договору ціна Договору включає в себе всі витрати, пов`язані з виконанням робіт, в тому числі витрати на виконання основних та додаткових робіт, сплату податків і зборів (обов`язкових платежів) тощо.

31. Пунктом 3.4 Договору узгоджено, що витрати на розробку документації, не передбаченої у переліку документації основних робіт включається у вартість додаткових робіт.

32. За умовами п.4.1 Договору оплата робіт за Договором здійснюється наступним чином: перший етап - здійснення передплати у розмірі 50% від вартості робіт за цим Договором протягом 10 робочих днів з моменту підписання Договору на підставі виставленого виконавцем рахунку; другий етап - здійснення остаточних розрахунків із виконавцем за фактом виконання робіт з урахування здійсненої передоплати протягом 10 робочих днів після підписання акта виконаних робіт.

33. Пунктом 5.1 Договору передбачено строк виконання робіт до 31.05.2019.

34. Відповідно до п.5.6 Договору замовник протягом 15 робочих днів з дати підписання Договору надає виконавцю в електронному вигляді технічний проект гідрографічно-лоцмейстерського судна, узгоджений з Регістром судноплавства України на підставі акту приймання-передачі технічного проекту.

35. У відповідності до п.5.8 Договору протягом 5-ти робочих днів з моменту надання виконавцем замовнику на погодження примірника розробленої документації, замовник зобов`язаний підписати акт узгодження документації або надати мотивовану відмову від його підписання. У випадку мотивованої відмови замовника від підписання акта узгодження документації, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання. Виконавець зобов`язаний зробити викладені в акті виправлення та доробки без додаткової оплати за умови, що вони не виходять за межі умов Договору.

36. Протягом 3-х робочих днів з дати підписання сторонами акта узгодження документації виконавець зобов`язаний надати замовнику підписаний зі свого боку акт приймання-передачі виконаних робіт (п.5.9 Договору).

37. Згідно з п.6.2.6 Договору замовник має право відмовитись від приймання неякісно виконаних або виконаних не в повному обсязі робіт з наданням виконавцю мотивованої відповіді.

38. Пунктом 6.3.1 Договору визначено зобов`язання виконавця забезпечити виконання робіт у строки, встановлені Договором.

39. Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 30.06.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором (п.10.1 Договору).

40. Додатковою угодою № 2 від 19.06.2019 внесено зміни до Договору щодо узгодження переліку додаткових робіт на суму 134 523,81 грн у межах вартості Договору; продовження строків виконання робіт до 30.09.2019; терміну дії договору до 30.10.2019; доповнено п.3.2 підпунктом 3.2.9, за умовами якого документи технічного проекту повинні бути перевірені та відкориговані на предмет врахування змін Правил Регістру судноплавства України.

41. 26.09.2018 замовник перерахував виконавцю авансовий платіж та передав в електронному вигляді технічний проект, узгоджений з Регістром судноплавства України, що не заперечується обома сторонами.

42. 16.07.2019 виконавець направив до Регістру судноплавства України лист № 20190716-1 з проханням узгодити розроблений ним новий технічний проект № 50421.М.

43. 26.09.2019 виконавець направив замовнику повний комплект Робочої документації.

44. Листом вих.№ 2192/08/19 від 19.11.2019 відповідач, у відповідності до п.5.8 Договору надіслав позивачу Акт з переліком необхідних доробок та терміні їх виконання.

45. 25.11.2019 Регістр судноплавства України направив на адресу виконавця лист № 31.7-1942, в якому схвалив технічний проект судна 50521.М.

46. 03.12.2019 позивач Листом № 20191203-1, у відповідь на Лист вих.№ 2192/08/19 від 19.11.2019, додатком до якого є Акт з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання, частково прийняв зауваження та зобов`язувався виправити Документацію та Технічний проект не раніше 20.02.2020.

47. 19.05.2020 року Регістр судноплавства України направив на адресу позивача лист № 31.7-697 з висновком про схвалення робочого проекту гідрографічного судна № 50421.М, який є предметом укладеного між сторонами Договору.

48. Також, листом Регістра судноплавства України № 31.7-697 від 19.05.2020 позивачу було надіслано два оригінальних екземпляри документації робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна (проект 50421.М) зі штампами Регістра судноплавства України.

49. Листом вих.№ 1104/08/20 від 10.07.2020 відповідач повідомив позивача, що не зважаючи на необхідність коригування наданих замовником зауважень до конструкторської робочої документації, всупереч Договору, листом від 27.02.2020 № 20200227-1, виконавець надав на розгляд Регістру судноплавства України технічну документацію робочого проекту за відомістю документів № 50421.М-360200-00-001ВД, не повідомивши про свої дії замовника. Відповідач зазначив, що 06.07.2020 виконавець надав замовнику розроблену технічну документацію робочого проекту в електронному вигляді (формат .pdf), яка, за інформацією виконавця, схвалена Регістром судноплавства України, але після контрольного розгляду замовником наданої документації виявлено, що вона не враховує попередньо надані зауваження замовника щодо відповідності розробленому та схваленому Технічному проекту 50421.М, Технічним вимогам (Додаток № 1 до Договору), правилам Регістру судноплавства України та Державним санітарним правилам морських суден України, відповідно, документація, яка схвалена Регістром судноплавства України, не враховує невідповідності, виявлені під час попереднього розгляду технічної документації замовником. Відповідач зазначив, що на даний час не має примірника технічної документації робочого проекту схваленого Регістром судноплавства України з відмітками про схвалення.

50. Враховуючи викладене, відповідач зазначив про необхідність усунення невідповідностей технічної документації робочого проекту, які виявлені замовником, на сьогодні, для можливості побудови судна, в зв`язку з чим, відповідач наполягає на контрольному розгляді документації схваленого робочого проекту 50421.М, як це обумовлено розділом 13 Процедури 2-04-4 Регістра судноплавства України.

51. Додатком до зазначеного листа відповідачем викладено Перелік зауважень до документів робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна

52. 30.09.2020 листом № 20190930 виконавець повторно направив замовнику повний комплект Робочої документації.

53. 19.11.2020 відповідач направив на адресу позивача лист з актом необхідних доробок та термінів їх виконання.

54. Листом від 16.02.2021 ДУ "Держгідрографія" звернулась до Дніпро-Бузького басейнового відділу ДУ "Лабораторний центр МОЗ України на водному транспорті" з проханням розглянути робочий проект та надати висновок про відповідність робочого проекту вимогам ДСП.

55. Листом вих.№ 114/01 від 04.03.2021 Дніпро-Бузький басейновий відділ ДУ "Лабораторний центр МОЗ України на водному транспорті" відхилено проектну документацію гідрографічно-лоцмейстерського судна пр.50421.М від узгодження, у зв`язку з виявленням порушень ДСП, у зв`язку з чим, направлено її на доопрацювання.

56. Листом вих.№ 484/08/21 від 16.03.2021 відповідач звернувся до третьої особи із проханням дати оцінку якості розробленого робочого проекту 50421.М, відповідності його технічному проекту судна, схваленому РУ, та правилам Регістру судноплавства з урахуванням зауважень, наданих замовником, для подальшого будівництва судна і підтвердити необхідність виправлення невідповідностей та зауважень, наданих замовником, до схваленої РУ документації робочого проекту 50421.М, до якого долучив Перелік зауважень до документів робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна пр.50421.М, на яку третя особа надала відповідь Листом № 35.1.780-715 від 30.04.2021, у доповнення до листа № 35.1.780-1082 від 24.07.2020, щодо невідповідності робочого проекту, а також про необхідність усунення наданих замовником зауважень, і подальшого надання на розгляд Регістру судноплавства України відкоригованої документації робочого проекту.

57. Листом № 20210401-1 від 01.04.2021 позивач зазначив про направлення 04.03.2021 та отримання відповідачем 09.03.2021 двох примірників Акта виконаних робіт (наданих послуг) № 2 від 04.03.2021, підписаних позивачем та пропонував відповідачу підписати Акти, у відповідь на який, відповідач Листом № 928/1309/12/21 від 19.05.2021 повідомив позивача, що у разі повного завершення виконання робіт з розробки робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна з боку позивача та готовності його до передачі замовнику, пропонував неухильно дотримуватися умов здавання-приймання робіт, передбачених Договором.

58. Листом № 1336/2587/12/21 від 20.07.2021 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для узгодження проектної документації, за результатами розгляду її на відповідність умовам Договору, вимогам правил Регістру судноплавства, а також санітарним правилам, у зв`язку з великою кількістю зауважень до виконаних проектних робіт, в зв`язку з чим надав відповідачу для підписання та повного усунення зауважень у термін до 20.08.2021 Акт з переліком необхідних доробок, у двох екземплярах.

Позиція Верховного Суду

59. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Приватного підприємства "Гранд Інжиніринг" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

60. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

61. Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

62. Згідно зі статтею 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

63. Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

64. Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина перша статті 853 ЦК України).

65. Наведені норми містять презумпцію обов`язку замовника здійснювати приймання роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи. Крім того, на замовника покладається обов`язок оглянути виконані роботи. Значення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи.

66. Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений на замовника.

67. Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

68. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

69. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором, у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором

Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19.

70. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову Приватного підприємства "Гранд Інжиніринг" у цій справі та направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 05.09.2023 зазначив про те, що враховуючи, що предметом спору у цій справі є вимога про стягнення заборгованості за фактично виконані роботи на підставі підписаного позивачем в односторонньому порядку акта виконаних робіт, з урахуванням підстав заявленого позову, його обґрунтування та заперечень відповідача, суди попередніх інстанцій повинні були належним чином дослідити та встановити всі обставини щодо належного чи неналежного виконання позивачем робіт за Договором щодо яких виник спір у цій справі.

71. Також Верховний Суд у постанові від 05.09.2023 зазначив таке:

"57. Натомість суди попередніх інстанцій встановивши, що 19 листопада 2020 року Відповідач направив на адресу Позивача мотивовану відмову від підписання акту виконаних робіт за Договором з актом необхідних доробок та термінів їх виконання, не дослідили та не встановили чи були усунуті Позивачем відповідно до пункту 5.8. Договору усі зауваження та недоліки розробленої документації робочого проекту.

58. Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги не дослідили наявних в матеріалах справи доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, а саме: лист Позивача від 03.12.2019 №20191203-1, в якому він частково визнав зауваження та недоліки і зобов`язався виправити розроблену документацію робочого проекту до 20.02.2020; лист Відповідача від 10.07.2020 до ДП "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України"; лист ДУ "Держгідрографія" від 16.02.2021 до Дніпро-Бузького басейнового відділу ДУ "Лабораторний центр МОЗ України на водному транспорті" про надання висновку про відповідність робочого проекту вимогам ДСП; лист-відповідь від Регістра судноплавства України від 30.04.2021 щодо невідповідності робочого проекту, а також про необхідність усунення наданих Замовником зауважень, і подальшого надання на розгляд Регістру судноплавства України відкоригованої документації робочого проекту; лист Позивача від 01.04.2021 №20210401-1 щодо направлення Відповідачу на підписання актів виконаних робіт за Договором; відповідь Відповідача на вищевказаний лист №928/1309/12/21 від 19.05.2021; лист Відповідача від 20.07.2021 №1336/2587/12/21, в якому також міститься мотивована відмова в узгоджені виконаних робіт з переліком зауважень, викладених в акті з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання, що є додатком до цього листа, тощо.

59. Суд зазначає, що приймаючи або відхиляючи будь-які доводи сторін суд повинен у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи взято або не взято до уваги судом.

60. Вищезазначені письмові докази, які містяться в матеріалах справи, є рівноцінними засобами доказування у справі, наряду з іншими письмовими та електронними доказами, а оцінка їх, як доказів, повинна здійснюватися судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України. Відхилення судом кожного такого доказу повинно бути мотивоване в судовому рішенні відповідно до вимог статей 238, 282 ГПК України".

72. Відповідно до частини першої статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

73. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, під час нового розгляду справи суди встановили, що звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідачем, в порушення умов укладеного Договору не було сплачено вартість виконаних робіт з розробки робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість. Натомість відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що прийняти виконані позивачем роботи неможливо у зв`язку з наявністю недоліків в частині технічної документації, про що відповідач, зокрема листом від 20.07.2021 № 1336/2587/12/21 надав позивачу мотивовану відмову від підписання акта виконаних робіт з переліком зауважень та необхідних доробок, які позивачем не усунуті, а розроблена документація робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна не надана на повторний розгляд та узгодження замовнику.

74. Місцевий і апеляційний господарські суди встановили, що з предмету Договору вбачається, що виконавець зобов`язаний не тільки виконати роботи з розробки робочого проекту з розробки робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна (послуги з інженерного проектування), згідно із технічними вимогами (додаток № 1), а і узгодити такий проект із замовником.

75. У відповідності до п.5.8 Договору протягом 5-ти робочих днів з моменту надання виконавцем замовнику на погодження примірника розробленої документації, замовник зобов`язаний підписати акт узгодження документації або надати мотивовану відмову від його підписання. У випадку мотивованої відмови замовника від підписання акта узгодження документації, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання. Виконавець зобов`язаний зробити викладені в акті виправлення та доробки без додаткової оплати за умови, що вони не виходять за межі умов Договору.

76. Протягом 3-х робочих днів з дати підписання сторонами акта узгодження документації виконавець зобов`язаний надати замовнику підписаний зі свого боку акт приймання-передачі виконаних робіт (п. 5.9 Договору).

77. Так, суди попередніх інстанцій встановили, що 26.09.2019 року виконавець направив замовнику повний комплект Робочої документації.

78. Листом вих.№ 2192/08/19 від 19.11.2019 відповідач, у відповідності до п.5.8 Договору надіслав позивачу Акт з переліком необхідних доробок та терміні їх виконання.

79. 03.12.2019 позивач Листом № 20191203-1, у відповідь на Лист вих.№ 2192/08/19 від 19.11.2019, додатком до якого є Акт з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання, частково прийняв зауваження та зобов`язувався виправити Документацію та Технічний проект не раніше 20.02.2020.

80. 19.05.2020 Регістр судноплавства України направив на адресу позивача лист № 31.7-697 з висновком про схвалення робочого проекту гідрографічного судна № 50421.М, який є предметом укладеного між сторонами Договору.

81. Також листом Регістра судноплавства України № 31.7-697 від 19.05.2020 позивачу було надіслано два оригінальних екземпляри документації робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна (проект 50421.М) зі штампами Регістра судноплавства України.

82. Листом вих.№ 1104/08/20 від 10.07.2020 відповідач повідомив позивача, що не зважаючи на необхідність коригування наданих замовником зауважень до конструкторської робочої документації, всупереч Договору, листом від 27.02.2020 № 20200227-1, виконавець надав на розгляд Регістру судноплавства України технічну документацію робочого проекту за відомістю документів № 50421.М-360200-00-001ВД, не повідомивши про свої дії замовника. Відповідач зазначив, що 06.07.2020 виконавець надав замовнику розроблену технічну документацію робочого проекту в електронному вигляді (формат. pdf), яка, за інформацією виконавця, схвалена Регістром судноплавства України, але після контрольного розгляду замовник наданої документації виявлено, що вона не враховує попередньо надані зауваження замовника щодо відповідності розробленому та схваленому Технічному проекту 50421.М, Технічним вимогам (Додаток № 1 до Договору), правилам Регістру судноплавства України та Державним санітарним правилам морських суден України, відповідно, документація, яка схвалена Регістром судноплавства України, не враховує невідповідності, виявлені під час попереднього розгляду технічної документації замовником. Відповідач зазначив, що на даний час не має примірника технічної документації робочого проекту схваленого Регістром судноплавства України з відмітками про схвалення. Враховуючи викладене, відповідач зазначив про необхідність усунення невідповідностей технічної документації робочого проекту, які виявлені замовником, на сьогодні, для можливості побудови судна, в зв`язку з чим, відповідач наполягає на контрольному розгляді документації схваленого робочого проекту 50421.М, як це обумовлено розділом 13 Процедури 2-04-4 Регістра судноплавства України.

83. Додатком до зазначеного листа відповідачем викладено Перелік зауважень до документів робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна.

84. 30.09.2020 Листом № 20190930 виконавець повторно направив замовнику повний комплект Робочої документації.

85. 19.11.2020 року відповідач направив на адресу позивача лист з актом необхідних доробок та термінів їх виконання.

86. Листом № 20210401-1 від 01.04.2021 позивач зазначив про направлення 04.03.2021 та отримання відповідачем 09.03.2021 двох примірників Акта виконаних робіт (наданих послуг) № 2 від 04.03.2021, підписаних позивачем та пропонував відповідачу підписати Акти, у відповідь на який, відповідач Листом № 928/1309/12/21 від 19.05.2021 повідомив позивача, що у разі повного завершення виконання робіт з розробки робочого проекту гідрографічно-лоцмейстерського судна з боку позивача та готовності його до передачі замовнику, пропонував неухильно дотримуватися умов здавання-приймання робіт, передбачених Договором.

87. 22.06.2021 позивачем направлено відповідачу на погодження документацію, та Листом № 20210707-1 від 07.07.2021, позивач зазначив, що станом на 07.07.2021 не отримував акта узгодження документації.

88. Листом № 1336/2587/12/21 від 20.07.2021 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для узгодження проектної документації, за результатами розгляду її на відповідність умовам Договору, вимогам правил Регістру судноплавства, а також санітарним правилам, у зв`язку з великою кількістю зауважень до виконаних проектних робіт, в зв`язку з чим надав відповідачу для підписання та повного усунення зауважень у термін до 20.08.2021 Акт з переліком необхідних доробок, у двох екземплярах.

89. З огляду на наведене вище, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем, як виконавцем, неодноразово надсилались замовнику Акти узгодження документації, на які відповідачем надавались ґрунтовні вмотивовані відмови від їх підписання, з наведенням конкретного переліку необхідних доробок та термінів їх виконання, які в тому числі визнавались позивачем, однак так і не були усунуті, доказів протилежного, позивачем до матеріалів справи не надано.

90. Разом з цим, суди встановили, що пунктом п.2.1 Договору узгоджено, що якість виконання робіт повинна відповідати технічним вимогам (додаток № 1 до Договору), вимогам правил Регістра судноплавства України, Санітарним правилам морських суден та умовам Договору, в той час як вмотивовані відмови відповідача і ґрунтуються на невідповідність якості виконаних робіт наведеним вимогам.

91. Звідси суди дійшли висновку про те, що оскільки неодноразово наведений відповідачем перелік необхідних доробок, ґрунтується на невідповідності якості виконаних робіт вимогам п.2.1 Договору, позивач у відповідності до п.5.8 Договору, яким визначено зокрема, що виконавець зобов`язаний зробити викладені в акті виправлення та доробки без додаткової оплати за умови, що вони не виходять за межі умов Договору, зобов`язаний був усунути наведені відповідачем недоліки.

92. Так частиною четвертою статті 612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

93. Верховний Суд у постанові від 12.07.2023 у справі № 904/8883/21 підтвердив висновок щодо застосування статей 612, 613 ЦК України у підрядних правовідносинах, який було раніше викладено Верховним Судом у справах № 916/693/21, № 910/2711/20, № 910/6217/19. Згідно із яким Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів підряду як зі сторони замовника, так і підрядника, суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами підрядного зобов`язання діям на його виконання у їх сукупності.

94. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій встановили, що жодного доказу усунення позивачем недоліків робочої документації наведених, зокрема у направленій 19.11.2020 відповідачем на адресу позивача мотивованій відмові від підписання акту виконаних робіт за Договором з актом необхідних доробок та термінів їх виконання, до матеріалів справи не надано, в той час як виконання відповідачем обов`язку з оплати виконаних підрядником робіт залежать безпосередньо від усунення недоліків та їх подальше прийняття замовником з підписанням відповідного Акта узгодження документації. Відтак суди дійшли висновку, що позивачем у відповідності до пункту 5.8 Договору не було усунуто усі зауваження та недоліки розробленої документації робочого проекту.

95. Таким чином, оскільки предметом спору у цій справі є вимога про стягнення заборгованості за фактично виконані роботи на підставі підписаного виконавцем в односторонньому порядку акта виконаних робіт, встановивши обставини щодо неналежного виконання позивачем робіт за Договором щодо яких виник спір в цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача обов`язку з прийняття робіт за Договором до усунення недоліків, зазначених відповідачем, та як наслідок у відповідача не виник обов`язок зі здійснення розрахунків за неякісно виконанні роботи, в зв`язку з чим, вимоги позивача є необґрунтованими.

96. Верховний Суд зазначає, що зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій в повному обсязі виконано вказівки Верховного Суду у постанові від 05.09.2023 у цій справі, зазначені у пунктах 71, 72 цієї постанови.

97. Разом з цим, в контексті доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17(щодо застосування статті 79 ГПК України), від 15.02.2022 у справі № 922/2069/20, від 21.04.2021 у справі № 910/701/17, від 21.03.2023 у справі № 920/456/19 та від 31.08.2021 у справі № 910/13647/19 (щодо застосування статей 86, 236 ГПК України), від 18.04.2023 у справі № 911/3336/21, від 20.04.2023 у справі № 910/18029/21, від 22.02.2022 у справі № 914/2057/18 та від 21.03.2023 у справі № 920/456/19 (щодо застосування статті 77 ГПК України), від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17 (щодо застосування статті 74 ГПК України) Верховний Суд зазначає таке.

98. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

99. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

100. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

101. Водночас, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.

102. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

103. До того ж алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

104. При цьому, незгода скаржника з такими висновками суду апеляційної інстанції, а також його прагнення здійснити нову переоцінку наявних у матеріалах справи доказів та перевірку обставин цієї справи з урахування його власних висновків щодо поданих доказів не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки, як вже зазначалося, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

105. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що суть відповідних доводів скаржника у цій частині зводиться виключно до його незгоди саме із установленими у цій справі обставинами, а також з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору, що як уже було зазначено вище не може бути підставою касаційного оскарження з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції.

106. Відтак, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення і постанови з цієї підстави.

107. Щодо інших заявлених скаржником підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

108. Згаданим пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

109. У свою чергу, у пункті 1 частини третьої статті 310 ГПК України (на нього посилається скаржник у касаційній скарзі) вказано, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

110. Таким чином, в силу наведеного припису процесуального права скасування оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції з подальшим направленням судової справи для нового розгляду можливе виключно у тому випадку, коли суд дійде висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу.

111. За таких обставин, оскільки Судом визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України вже визнана необґрунтованою, тому і підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення цієї справи на новий розгляд з підстави встановленої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України у Суду також відсутні.

112. Щодо іншої заявленої скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме щодо встановлення судами обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України) Верховний Суд зазначає таке.

113. У розумінні статті 77 ГПК України допустимими доказами є: 1) певні засоби доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати обставини, тобто ці обставини не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; 2) докази, одержані без порушення закону, які в такому випадку приймаються судом.

114. Таким чином, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування, бо не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.

115. Верховний Суд наголошує, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з передбачених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 903/34/22.

116. Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 910/3493/21, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17.

117. Натомість скаржник у поданій касаційній скарзі належним чином не обґрунтував того, в чому саме проявилося порушення судами положень статті 77 ГПК України, зокрема, щодо закону, з порушенням якого отримано оцінені судом докази, та/або підтвердження обставин іншими засобами доказування, а не певними засобами доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати фактичні обставини справи.

118. Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

119. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи № 373/2054/16-ц).

120. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

121. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

122. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

123. За таких обставин, перевіривши застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

124. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

125. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

126. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

127. За таких обставин, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова - без змін.

Розподіл судових витрат

128. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Гранд Інжиніринг" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі № 910/13456/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді С. В. Бакуліна

О. О. Мамалуй