Ухвала

від 02.09.2024 по справі 922/5426/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/5426/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жайворонок Т.Є.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство Щасливий фермер"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2024

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство Щасливий фермер"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи „Харківгаз",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) ОСОБА_1 ,

2) Харківська районна державна адміністрація Харківської області,

3) Глибоцька сільська рада,

4) Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

про стягнення збитків та здійснених на них нарахувань,

ВСТАНОВИВ:

14.08.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство Щасливий фермер" (далі - ТОВ "Сільськогосподарське підприємство Щасливий фермер") подало через систему «Електронний суд» до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2024.

16.08.2024 (через підсистему "Електронний Суд") від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи „Харківгаз" надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Сільськогосподарське підприємство Щасливий фермер" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 у справі № 922/5426/23 з посиланням на те, що зміст касаційної скарги не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки у касаційній скарзі не наведено чітких та аргументованих підстав для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу оформлено з порушенням вимог, установлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.

Оскаржуючи у касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За приписами частини третьої статті 311 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У частині першій статті 300 ГПК України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже, правильність оформлення касаційної скарги, зокрема її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

У своїй касаційній скарзі - ТОВ "Сільськогосподарське підприємство Щасливий фермер" зазначило, що підставою касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 у справі № 922/5426/23 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключних випадків, передбачених пунктами 1, 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим в касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник, зазначивши пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, не наводить відповідної норми (норм) права, щодо якої відсутній висновок її застосування, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї (цих) норми (норм) для правильного вирішення справи № 922/5426/23

Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої ст. 287 ГПК України скаржник повинен чітко вказати норму права щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

Однак у касаційній скарзі скаржник, посилаючись на пункти 1 та 4 частини третьої статті 310 цього Кодексу, не зазначив ні того, які саме докази у справі судом не були досліджені, ані обставин, які встановлені на підставі недопустимих доказів (яких саме) та обґрунтувань того, чому, на думку скаржника, останні є недопустимими.

Водночас Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у тексті касаційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 292 ГПК у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

За змістом частини 2 статті 174 ГПК в ухвалі про залишення скарги без руху зазначаються, зокрема, недоліки цієї скарги, спосіб і строк їх усунення.

Ураховуючи те, що касаційну скаргу ТОВ "Сільськогосподарське підприємство Щасливий фермер" оформлено з порушенням вимог, установлених пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК, цю скаргу слід залишити без руху із наданням скаржникові строку для усунення недоліків.

Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подачі нової редакції касаційної скарги із чітким зазначенням і належним обґрунтуванням підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) частиною 2 статті 287 ГПК (із урахуванням змісту цієї ухвали).

При цьому Суд звертає увагу ТОВ "Сільськогосподарське підприємство Щасливий фермер" на те, що нову редакцію касаційної скарги, подану на виконання вимог цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи № 922/5426/23, надавши Суду докази такого надіслання.

Відповідно до частини сьомої статті 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІТС) або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення; якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи; суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІТС або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Судом встановлено, що у Глибоцької сільської ради немає зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, про що свідчить відповідь № 3160921, яка сформована засобами підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС 22.08.2024 за кодом ЄДРПОУ 04396638.

Приписами частини шостої статті 6 ГПК України (в редакції Закону від 19.10.2023 № 3424-IX) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Пунктом 7 частини другої статті 42 ГПК України унормовано, що учасники справи зобов`язані виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Положенням частини першої статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

Верховний Суд зазначає про обов`язок Глибоцької сільської ради, як юридичної особи, згідно з наведеними приписами ГПК України, зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі) та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІТС або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 ГПК,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство Щасливий фермер" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 у справі № 922/5426/23 залишити без руху.

2. Надати скаржникові строк для виконання вимог ухвали не пізніше 10 днів з дня вручення її копії.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Є. Жайворонок