Рішення

від 02.09.2024 по справі 910/7818/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2024Справа № 910/7818/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС», м. Харків

до відповідача: Державного підприємства «Українська геологічна компанія», м. Київ

про стягнення 136 201,74 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Українська геологічна компанія» про стягнення заборгованості в сумі 136 201,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договорами про постачання електричної енергії споживачу № 331/22-ЗП -1 та № 331/22-ЗП -2 від 28.01.2022 в частині повної оплати поставленої електричної енергії, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 136 201,74 грн.

Ухвалою від 01.07.2024 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників судового процесу.

Відповідач у відзиві вказав, що позивачем при розрахунку суми заборгованості не було враховано всі оплати, які було здійснено Державним підприємством «Українська геологічна компанія».

Позивачем у відповіді на відзив проти доводів відповідача було надано заперечення та вказано, що частина долучених до відзиву платіжних доручень не стосується спірної заборгованості.

При цьому, щодо строку подання подання відповіді на відзив та клопотання заявника про його поновлення суд зазначає таке.

Частиною 1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, судом в контексті означеного враховано, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

За приписами ч.ч.2,6 ст.119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, з метою виконання завдань господарського судочинства та дотримання його основних засад, суд дійшов висновку щодо можливості задоволення заяви позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив. З урахуванням наведеного вище відповідь на відзив було долучено до матеріалів справи.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» (постачальник) та Державним підприємством «Українська геологічна компанія» (споживач) було укладено договір №331/22-ЗП-1 про постачання електричної енергії споживачу, за умовами п.2.1 якого постачальник продає електричну енергію згідно код ДК 021:2015 09310000-5 «Електрична енергія» (Електрична енергія) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

У п.3.1 договору №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 вказано, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком І до цього договору.

Згідно п.5.1 договору №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 сума договору складає 383 250,00 грн з ПДВ, в тому числі ПДВ 63 875,00 грн. Остаточна сума визначається після проведення розрахунків за фактично відпущену електричну енергію з урахуванням ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціпи за одиницю товару) постачальника, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни пропозиції постачальника без зменшення обсягів закупівлі.

За умовами п.п.5.6-5.8 договору №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на рахунки зазначені в розрахункових документах. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, онлайн переказ, та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на вказаний в розрахункових документах рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем.

Відповідно до п.13.1 договору №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 термін дії договору з 01.02.2022 до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.

За договором №331/22-ЗП -1 від 28.01.2022 ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z2134578691814, місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг: 49000, Україна, Дніпропетровська область, Дніпро, Чернишевського, 11.

28.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» (постачальник) та Державним підприємством «Українська геологічна компанія» (споживач) було укладено договір №332/22-ЗП-2 про постачання електричної енергії споживачу, за умовами п.2.1 якого постачальник продає електричну енергію згідно код ДК 021:2015 09310000-5 «Електрична енергія» (Електрична енергія) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п.5.1 договору №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 сума договору складає 598 500 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ 99 750 грн. Остаточна сума визначається після проведення розрахунків за фактично відпущену електричну енергію з урахуванням ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Пунктами 5.5-5.8 договору №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 визначено, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на рахунки зазначені в розрахункових документах. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на вказаний в розрахункових документах рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем.

Відповідно до п.13.1 договору №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 термін дії договору з 01.02.2022 до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.

За договором № 332/22-ЗП -2 від 28.01.2022 ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z6411556057326, місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг: 49000, Україна, Дніпропетровська область, Дніпро, Запорізьке шосе, 31 А.

Як вказує позивач, за договором №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» було поставлено, а Державним підприємством «Українська геологічна компанія» спожито електричну енергію за березень 2022 - жовтень 2022 на загальну суму 97 950,82 грн, про що сторонами складено відповідні акти прийому-передачі електричної енергії. На оплату спожитої електроенергії постачальником виставлялись відповідні рахунки.

Одночасно, за договором №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» було поставлено, а Державним підприємством «Українська геологічна компанія» спожито електричну енергію за березень 2022 - жовтень 2022 на загальну суму 152 671,42 грн, про що сторонами складено відповідні акти прийому-передачі електричної енергії. На оплату спожитої електроенергії постачальником виставлялись відповідні рахунки.

Проте, як вказує позивач, відповідачем в повному обсязі розрахунки за спожиту електричну енергію за договорами №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 та №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 проведено не було, внаслідок чого у Державного підприємства «Українська геологічна компанія» утворилась заборгованість, а саме за договором №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 в розмірі 43 340,32 грн, а за договором №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 - 92861,42 грн. Означені обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем вказано, що позивачем при розрахунку суми заборгованості не було враховано всі оплати, які було здійснено Державним підприємством «Українська геологічна компанія».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

За умовами пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено вище, за договором №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» було поставлено, а Державним підприємством «Українська геологічна компанія» спожито електричну енергію за березень 2022 - жовтень 2022 на загальну суму 97 950,82 грн, про що сторонами складено відповідні акти прийому-передачі електричної енергії. На оплату спожитої електроенергії постачальником виставлялись відповідні рахунки.

Одночасно, за договором №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» було поставлено, а Державним підприємством «Українська геологічна компанія» спожито електричну енергію за березень 2022 - жовтень 2022 на загальну суму 152 671,42 грн, про що сторонами складено відповідні акти прийому-передачі електричної енергії. На оплату спожитої електроенергії постачальником виставлялись відповідні рахунки.

Проте, відповідачем в повному обсязі розрахунки за спожиту електричну енергію за договорами №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 та №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 проведено не було, внаслідок чого у Державного підприємства «Українська геологічна компанія» утворилась заборгованість, а саме за договором №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 в розмірі 43 340,32 грн, а за договором №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 - 92861,42 грн.

Наразі, висловлені відповідачем у відзиві заперечення обставин обгрунтованості позову не спростовують. При цьому, судом враховано таке.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Наразі, напідтвердження своїх заперечень проти задоволення позову відповідачем долучено до матеріалів справи платіжні інструкції: №1239 від 14.11.2022, №1159 від 26.09.2022, №1129 від 29.08.2022, №1158 від 26.09.2022, №1098 від 27.07.2022, №1097 від 27.07.2022, №1096 від 27.07.2022, №995 від 27.05.2022, №1648 від 19.10.2022, №1238 від 14.11.2022, №1240 від 14.11.2022, №1519 від 13.06.2023, №1485 від 11.05.2023, №1342 від 29.12.2022, №1343 від 29.12.2022, №1237 від 14.11.2022, №1551 від 17.07.2023.

Однак, вказані платіжні документи ніяким чином не спростовують суми визначеної позивачем заборгованості, оскільки платіжні інструкції №995 від 27.05.2022, №1096 від 27.07.2022, №1098 від 27.07.2022, №1343 від 29.12.2022, №1342 від 29.12.2022 у призначенні платежу містять посилання на рахунки, оплата електроенергії за якими не є предметом спору у справі, а у платіжних інструкціях №1485 від 11.05.2023, №1519 від 13.06.2023 та №1551 від 17.07.2023 міститься посилання на оплату за договором №331/22-ЗП-3 від 28.01.2022 та за договором №331/22-ЗП-4 від 28.01.2022.

Одночасно, решта оплат врахована позивачем при визначенні суми заборгованості за договорами №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 та №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022.

До того ж, обставини врахування оплат, які було здійснено за спірними договорами фактично відомі відповідачу, оскільки останні відображено в актах звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 01.12.2023 за договорами №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 та №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022, які складено та підписано представниками обох контрагентів.

Інших доказів, які б спростовували наявний обсяг заборгованості Державного підприємства «Українська геологічна компанія» за договорами №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 та №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 відповідачем не надано.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» до Державного підприємства «Українська геологічна компанія» про стягнення заборгованості в сумі 136 201,74 грн, з яких за договором №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 заборгованість в сумі 43 340,32 грн, а за договором №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 - 92 861,42 грн.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують висновків суду щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

Ккеруючись приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на висновки суду щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, судовий збір в розмірі покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» до Державного підприємства «Українська геологічна компанія» про стягнення заборгованості в сумі 136 201,74 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Українська геологічна компанія» (02088, м.Київ, провулок Геофізиків, буд.10, ЄДРПОУ 38078094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» (61001, м.Харків, проспект Героїв Харкова, буд.64 А, ЄДРПОУ 43709245) заборгованість за договором №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 в сумі 43 340,32 грн, заборгованість за договором №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 в розмірі 92 861,42 грн та судовий збір в сумі 3028 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено 02.09.2024.

Суддя В.В. Князьков