Постанова від 17.04.2025 по справі 910/7818/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2025 р. Справа№ 910/7818/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Українська геологічна компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024

у справі №910/7818/24 (суддя - Князьков В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС"

до відповідача Державного підприємства "Українська геологічна компанія"

про стягнення 136 201,74 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» (далі - позивач, ТОВ «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Українська геологічна компанія» (далі - відповідач, ДП «Українська геологічна компанія», скаржник) про стягнення заборгованості в сумі 136 201,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договорами про постачання електричної енергії споживачу № 331/22-ЗП -1 та № 331/22-ЗП -2 від 28.01.2022 в частині повної оплати поставленої електричної енергії, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 136 201,74 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі №910/7818/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» до Державного підприємства «Українська геологічна компанія» про стягнення заборгованості в сумі 136 201,74 грн - задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства «Українська геологічна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» заборгованість за договором №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 в сумі 43 340,32 грн, заборгованість за договором №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 в розмірі 92 861,42 грн та судовий збір в сумі 3028 грн.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем у повному обсязі розрахунки за спожиту електричну енергію за договорами №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 та №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 проведено не було, внаслідок чого у Державного підприємства «Українська геологічна компанія» утворилась заборгованість, а саме за договором №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 в розмірі 43 340,32 грн, а за договором №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 - 92861,42 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Українська геологічна компанія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд відкрити апеляційне провадження. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі №910/7818/24 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Судові витрати покласти на позивача.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не було враховано погашення відповідачем нарахованої заборгованості.

Також скаржник зазначає, що є всі підстави вважати оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що винесено при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, з неправильним застосуванням матеріального права та відповідно таким, що підлягає скасуванню з винесенням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Алданової С.О., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7818/24; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

03.10.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства "Українська геологічна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі №910/7818/24 - залишено без руху, роз`яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.

15.10.2024 через Електронний суд до Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Українська геологічна компанія" надійшла заява про усунення недоліків із доказами сплати судового збору, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору, з якої вбачається, що апелянтом сплачено судовий збір у визначеному судом розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Українська геологічна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі №910/7818/24.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 28.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» (далі - постачальник) та Державним підприємством «Українська геологічна компанія» (далі - споживач) було укладено договір №331/22-ЗП-1 про постачання електричної енергії споживачу, за умовами п.2.1 якого постачальник продає електричну енергію згідно код ДК 021:2015 09310000-5 «Електрична енергія» (Електрична енергія) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

У п.3.1 договору №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 вказано, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком І до цього договору.

Згідно п.5.1 договору №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 сума договору складає 383 250,00 грн з ПДВ, в тому числі ПДВ 63 875,00 грн. Остаточна сума визначається після проведення розрахунків за фактично відпущену електричну енергію з урахуванням ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціпи за одиницю товару) постачальника, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни пропозиції постачальника без зменшення обсягів закупівлі.

За умовами п.п.5.6-5.8 договору №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на рахунки зазначені в розрахункових документах. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, онлайн переказ, та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на вказаний в розрахункових документах рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем.

Відповідно до п.13.1 договору №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 термін дії договору з 01.02.2022 до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.

За договором №331/22-ЗП -1 від 28.01.2022 ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z2134578691814, місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг: 49000, Україна, Дніпропетровська область, Дніпро, Чернишевського, 11.

28.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» (постачальник) та Державним підприємством «Українська геологічна компанія» (споживач) було укладено договір №332/22-ЗП-2 про постачання електричної енергії споживачу, за умовами п.2.1 якого постачальник продає електричну енергію згідно код ДК 021:2015 09310000-5 «Електрична енергія» (Електрична енергія) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п.5.1 договору №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 сума договору складає 598 500 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ 99 750 грн. Остаточна сума визначається після проведення розрахунків за фактично відпущену електричну енергію з урахуванням ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Пунктами 5.5-5.8 договору №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 визначено, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на рахунки зазначені в розрахункових документах. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на вказаний в розрахункових документах рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем.

Відповідно до п.13.1 договору №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 термін дії договору з 01.02.2022 до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.

За договором № 332/22-ЗП -2 від 28.01.2022 ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z6411556057326, місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг: 49000, Україна, Дніпропетровська область, Дніпро, Запорізьке шосе, 31 А.

Як вказує позивач, за договором №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» було поставлено, а Державним підприємством «Українська геологічна компанія» спожито електричну енергію за березень 2022 - жовтень 2022 на загальну суму 97 950,82 грн, про що сторонами складено відповідні акти прийому-передачі електричної енергії. На оплату спожитої електроенергії постачальником виставлялись відповідні рахунки.

Одночасно, за договором №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» було поставлено, а Державним підприємством «Українська геологічна компанія» спожито електричну енергію за березень 2022 - жовтень 2022 на загальну суму 152 671,42 грн, про що сторонами складено відповідні акти прийому-передачі електричної енергії. На оплату спожитої електроенергії постачальником виставлялись відповідні рахунки.

Проте, як вказує позивач, відповідачем в повному обсязі розрахунки за спожиту електричну енергію за договорами №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 та №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 проведено не було, внаслідок чого у Державного підприємства «Українська геологічна компанія» утворилась заборгованість, а саме за договором №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 в розмірі 43 340,32 грн, а за договором №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 - 92861,42 грн. Означені обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» та інші чинники.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

За умовами пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено колегією суддів вище, що за договором №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» було поставлено, а Державним підприємством «Українська геологічна компанія» спожито електричну енергію за березень 2022 - жовтень 2022 на загальну суму 97 950,82 грн, про що сторонами складено відповідні акти прийому-передачі електричної енергії. На оплату спожитої електроенергії постачальником виставлялись відповідні рахунки.

Одночасно, за договором №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» було поставлено, а Державним підприємством «Українська геологічна компанія» спожито електричну енергію за березень 2022 - жовтень 2022 на загальну суму 152 671,42 грн, про що сторонами складено відповідні акти прийому-передачі електричної енергії. На оплату спожитої електроенергії постачальником виставлялись відповідні рахунки.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, що відповідачем у повному обсязі розрахунки за спожиту електричну енергію за договорами №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 та №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 проведено не було, внаслідок чого у Державного підприємства «Українська геологічна компанія» утворилась заборгованість, а саме за договором №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 в розмірі 43 340,32 грн, а за договором №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 - 92861,42 грн.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на таке.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У контексті наведених засад господарського судочинства колегія суддів звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Наразі, на підтвердження своїх заперечень проти задоволення позову скаржником долучено до матеріалів справи платіжні інструкції: №1239 від 14.11.2022, №1159 від 26.09.2022, №1129 від 29.08.2022, №1158 від 26.09.2022, №1098 від 27.07.2022, №1097 від 27.07.2022, №1096 від 27.07.2022, №995 від 27.05.2022, №1648 від 19.10.2022, №1238 від 14.11.2022, №1240 від 14.11.2022, №1519 від 13.06.2023, №1485 від 11.05.2023, №1342 від 29.12.2022, №1343 від 29.12.2022, №1237 від 14.11.2022, №1551 від 17.07.2023.

Однак, як вірно зазначено судом перошщої інстанції, що вказані платіжні документи ніяким чином не спростовують суми визначеної позивачем заборгованості, оскільки платіжні інструкції №995 від 27.05.2022, №1096 від 27.07.2022, №1098 від 27.07.2022, №1343 від 29.12.2022, №1342 від 29.12.2022 у призначенні платежу містять посилання на рахунки, оплата електроенергії за якими не є предметом спору у справі, а у платіжних інструкціях №1485 від 11.05.2023, №1519 від 13.06.2023 та №1551 від 17.07.2023 міститься посилання на оплату за договором №331/22-ЗП-3 від 28.01.2022 та за договором №331/22-ЗП-4 від 28.01.2022.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, що решта оплат врахована позивачем при визначенні суми заборгованості за договорами №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 та №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022.

До того ж, обставини врахування оплат, які було здійснено за спірними договорами фактично відомі відповідачу, оскільки останні відображено в актах звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 01.12.2023 за договорами №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 та №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022, які складено та підписано представниками обох контрагентів.

Інших доказів, які б спростовували наявний обсяг заборгованості Державного підприємства «Українська геологічна компанія» за договорами №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 та №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 матеріали справи не містять.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» до Державного підприємства «Українська геологічна компанія» про стягнення заборгованості в сумі 136 201,74 грн, з яких за договором №331/22-ЗП-1 від 28.01.2022 заборгованість в сумі 43 340,32 грн, а за договором №332/22-ЗП-2 від 28.01.2022 - 92 861,42 грн.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі №910/7818/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Українська геологічна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі №910/7818/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі №910/7818/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Державним підприємством "Українська геологічна компанія".

4. Матеріали справи №910/7818/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

С.О. Алданова