Ухвала

від 02.09.2024 по справі 757/68189/21-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 757/68189/21-ц

провадження № 61-5209ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Федини Олександра Васильовича, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року у справі за позовом компанії Хайленд Дістіллерс Лімітед (Highland Distillers Limited) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Медіа», Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» правонаступником якого є Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор», про визнання недійсними свідоцтв України на торговельні марки та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року компанія Хайленд Дістіллерс Лімітед (Highland Distillers Limited) звернулося до суду з указаним вище позовом.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року позов компанії Хайленд Дістіллерс Лімітед (Highland Distillers Limited) задоволено.

Визнано недійсними повністю свідоцтва України на торговельні марки №210492

від 11 квітня 2016 року, №210493 від 11 квітня 2016 року, №227324 від 12 червня 2017 року, №228224 від 26 червня 2017 року, №251980 від 26 грудня 2018 року, №251982 від 26 грудня 2018 року, №253225 від 25 січня 2019 року.

Зобов`язано Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ) внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним повністю свідоцтв України на торговельні марки №210492 від 11 квітня 2016 року, №210493 від 11 квітня 2016 року, №227324 від 12 червня 2017 року, №228224 від 26 червня 2017 року, №251980 від 26 грудня 2018 року, №251982

від 26 грудня 2018 року, №253225 від 25 січня 2019 року та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року, апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Нора Артема Григоровича, задоволено частково. Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Медіа» (далі - ТОВ «Петрус-Медіа») - адвоката Нора А. Г., задоволено частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог компанії Хайленд Дістіллерс Лімітед (Highland Distillers Limited) у частині визнання недійсними свідоцтв України на торговельні марки №210492 від 11 квітня 2016 року, №210493 від 11 квітня 2016 року, №227324

від 12 червня 2017 року, №228224 від 26 червня 2017 року, зобов`язання Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ) внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним повністю свідоцтв України на торговельні марки №210492 від 11 квітня 2016 року, №210493

від 11 квітня 2016 року, №227324 від 12 червня 2017 року, №228224 від 26 червня 2017 року, та опублікування відомостей про це в офіційному бюлетені «Промислова власність», відмовлено.

Провадження в частині позовних вимог компанії Хайленд Дістіллерс Лімітед (Highland Distillers Limited) до ТОВ «Петрус-Медіа», Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» про визнання недійсними свідоцтва України на торговельні марки №251980

від 26 грудня 2018 року, №251982 від 26 грудня 2018 року, №253225 від 25 січня

2019 року, а також зобов`язання Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ) внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним повністю свідоцтв України на торговельні марки №251980 від 26 грудня 2018 року, №251982 від 26 грудня 2018 року, №253225 від 25 січня 2019 року та опублікування відомостей про це в офіційному бюлетені «Промислова власність» закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

У квітні 2024 року компанії Хайленд Дістіллерс Лімітед (Highland Distillers Limited) звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою компанії Хайленд Дістіллерс Лімітед (Highland Distillers Limited) на постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року, витребувано матеріали цивільної справи з Печерського районного суду м. Києва.

У травні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли на адресу Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2024 року у задоволенні клопотання компанії Хайленд Дістіллерс Лімітед (Highland Distillers Limited) про розгляд справи за участю сторін відмовлено. Справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Справа була призначена до розгляду на 31 липня

2024 року, розгляд справи відкладено.

29 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Федина О. В., шляхом формування документа у системі «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва

від 27 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий судовий розгляд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 липня

2024 року визнано наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом

Фединою О. В., у змісті касаційної скарги підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними. Касаційну скаргу представника

ОСОБА_1 - адвоката Федини О. В., на рішення Печерського районного суду

м. Києва від 27 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду

від 05 лютого 2024 року залишено без руху, запропоновано заявникові: 1) на підтвердження наведених обставин пропуску строку надати суду відповідні докази в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії, якими можуть бути оригінал поштового конверту, довідка із суду, поштового відділення зв`язку тощо, або навести інші підстави з відповідними доказами; 2) доплатити судовий збір за подачу касаційної скарги. На підтвердження сплати судового збору надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку

і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; 3) уточнити касаційну скаргу в частині зазначення повних відомостей стосовно свого довірителя ( ОСОБА_1 ) та надати суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями та доданими матеріалами відповідно до кількості учасників справи.

Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк представник ОСОБА_1 - адвокат Федина О. В., шляхом формування документа у системі «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із заявною на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 30 липня 2024 року, зокрема надав докази на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, уточнену касаційну скаргу разом з доказами направлення касаційної скарги на адреси інших учасників справи, а також надав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження заявник зазначає, що останній пропущено з поважних причин, оскільки його довіритель проживає довгий час за межами території України, не був повідомлений як про розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанцій, так і про ухвалені судові рішення, відповідно не може надати докази на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду

від 05 лютого 2024 року.

Додатково вказує, що сама по собі наявність договору №20/06/17_ЮО про надання правової (професійної правничої) допомоги від 20 червня 2017 року, не вказує на те, що адвокатом здійснюється постійний моніторинг судових справ щодо свого клієнта.

Також повторно звертає увагу суду, що його довіритель проживає поза межами території України, що підтверджується ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси у справі № 523/8900/19 (провадження № 1-кп/523/840/21) про оголошення розшуку обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12018160490002798.

Крім того, звертає увагу суду на те, що всі судові повістки, направлені на адресу його довірителя поверталися у зв`язку із закінченням терміну зберігання поштового відправлення, відповідно матеріали справи не містять доказів належного повідомлення заявника про розгляд справи.

Вважає зазначені доводи поважними для поновлення строку на касаційне оскарження.

З такими доводами заявника Верховний Суд не погоджується.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

У частині першій статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку

на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску

з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції складено 08 березня 2024 року (зареєстровано 09 березня 2024 року, забезпечено надання загального доступу

12 березня 2024 року), останнім днем строку на касаційне оскарження є 08 квітня 2024 року.

Представник заявника додатково звертає увагу на те, що його довіритель проживає поза межами території України, що, на його переконання, підтверджується змістом ухвали Суворовського районного суду міста Одеси у справі № 523/8900/19 (провадження № 1-кп/523/840/21) про оголошення розшуку обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12018160490002798.

Водночас, зазначені доводи заявника не знайшли свого підтвердження, оскільки останнім не надано суду доказів на підтвердження вказаних обставин пропуску строку, а ухвала Суворовського районного суду міста Одеси у справі № 523/8900/19 (провадження № 1-кп/523/840/21) мотивована тим, що неявка обвинуваченого без поважних причин перешкоджає підготовчому судовому розгляду даного кримінального провадження.

При цьому неможливість проведення запропонованого захисником виду судового засідання в режимі відеоконференції обґрунтовується відсутністю будь-яких належних доказів стосовно місця фактичного перебування ОСОБА_1 та можливістю з`явлення останнього до установи, з якою було б запропоновано установити такий вид дистанційного зв`язку, а не перебуванням останнього поза межами території України.

Верховним Судом у змісті ухвали від 30 липня 2024 року надавалась оцінка таким доводам заявника, зокрема Верховний Суд звернув увагу заявника на те, що посилання на ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси у справі

№ 523/8900/19 (провадження № 1-кп/523/840/21) про оголошення розшуку обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12018160490002798 самі по собі не підтверджують поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень у цивільній справі, а лише свідчать про невиконання останнім своїх процесуальних обов`язків в рамках розгляду кримінального провадження, а також вказано на відсутність доказів на підтвердження перебування поза межами території України.

Не заслуговують посилання заявника на неповідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи в судах як першої так і апеляційної інстанції.

Відповідно до змісту пункту 2 частини сьомої статті 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктом 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані

у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Матеріали цивільної справи містять відомості стосовно зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

(том 1, а.с. 131), листи-повернення із судовими повістками, направленими за зареєстрованою адресою місця проживання останнього із зазначенням причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (том 2, а.с. 27, 28;

том 3, а.с. 139, 173; том 4, а.с. 213), та оголошення про виклик ОСОБА_1

у судове засідання, розміщені на офіційному веб-сайті Судової влади України України (том 1, а.с. 128, 151).

Відповідно, доводи заявника стосовно того, що судами попередніх інстанцій не вживалися заходи, направлені на повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, а також відсутність доказів про належне повідомлення заявника на увагу не заслуговують.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (провадження провадження

№ 11-268заі18), а також постановах Верховного Суду: від 27 листопада 2019 року

у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19,

від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 21 січня 2021 року у справі

№ 910/16249/19, від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, від 19 травня 2021 року у справі № 910/16033/20, від 07 лютого 2024 у справі № 904/853/23.

Крім того, заявником не надано до суду доказів перебування ОСОБА_1 поза межами території України.

Як вже неодноразово зазначалось Верховним Судом, оголошення розшуку ОСОБА_1 не підтверджує поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень у цивільній справі, а лише свідчить про невиконання останнім своїх процесуальних обов`язків в рамках розгляду кримінального провадження.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

У справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справа «Рябих проти Росії» ).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває

в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала від 14 жовтня 2003 року).

Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява

№ 17101/90, § 65).

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Поважними причинами пропуску строку є ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані

з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Представником ОСОБА_1 - адвокатом Фединою О. В., не наведено обставин та не надано відповідних доказів, які є об`єктивно непереборними, незалежними

від волевиявлення сторони та пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії, внаслідок чого заявником безпідставно пропущено строк на касаційне оскарження судових рішень, а тому наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Ураховуючи, що відсутні підстави вважати, що заявник був позбавлений можливості скористатися своїм процесуальним правом щодо подачі касаційної скарги

у передбачений процесуальним законодавством строк, а також з урахуванням визнання судом неповажними наведених заявником підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Федини Олександра Васильовича, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого

2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року

у справі за позовом компанії Хайленд Дістіллерс Лімітед (Highland Distillers Limited) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Медіа», Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» правонаступником якого є Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор», про визнання недійсними свідоцтв України на торговельні марки та зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць