Ухвала

від 26.08.2024 по справі 571/644/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 571/644/19

провадження № 61-11139ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 16 листопада 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кам`янської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області, третя особа - Державний нотаріус Рокитнівської районної державної нотаріальної контори Витичак Анна Михайлівна, про визнання недійсними рішень, договору дарування, скасування державної реєстрації права власності, встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на домоволодіння у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2024 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 16 листопада 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 18 березня 2021 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

Разом із цим, ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що він не був присутнім у судовому засіданні апеляційного суду 18 березня 2021 року. У встановлений законом строк він не зміг подати касаційну скаргу у зв`язку з тим, що адвокат запевнив його в усній формі, що справа знаходиться на розгляді у Верховному Суді. 24 лютого 2022 року адвокат повідомив йому, що він на службі в Збройних Силах України і треба чекати відповіді від суду. Після того, як він подзвонив до суду, він зрозумів, що адвокат його обманув, і його справа не розглядається. Ураховуючи наведене, заявник вважає, що є підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Частиною третьою статті 394 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та роз`яснити заявнику про необхідність надання до суду доказів, що підтверджують дату отримання ним постанови Рівненського апеляційного суду від 18 березня 2021 року (довідка із суду, копії матеріалів справи тощо). А також надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів, які передбачені пунктом 2 частини третьою статті 394 ЦПК України.

Крім цього, в порушення вимог пунктом 2 частини другої статті 392 ЦПК України заявником не зазначено, зокрема, реєстраційного номеру його облікової картки платника податків за його наявності або номеру і серії паспорта, номерів засобів зв`язку, адреси його електронної пошти (за наявності) та відомостей про наявність або відсутність у нього електронного кабінету.

Також, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Верховний Суд роз`яснює заявнику, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.

Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

Ураховуючи наведене, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, ОСОБА_1 необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, яка має відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, та в якій зазначити свій реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта, номери засобів зв`язку, адресу своєї електронної пошти (за наявності) та відомості про наявність або відсутність у нього електронного кабінету; згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов`язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Разом із цим, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

До касаційної скарги долучено копію квитанції від 15 грудня 2023 року № 23 про сплату ОСОБА_1 судового збору в розмірі 10 757,60 грн.

ОСОБА_1 вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 16 листопада 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, проте ухвалю суду касаційної інстанції від 20 грудня 2023 року касаційна скарга була визнана неподаною та повернута заявнику.

З інформації, що наявна в Автоматизованій системі діловодства Верховного Суду за номером касаційного провадження 61-16788ск23, видно, що ОСОБА_1 на усунення недоліків касаційної скарги подавалася до суду квитанція від 15 грудня 2023 року № 23, як доказ сплати судового збору за розгляд касаційної скарги, поданої у листопаді 2023 року.

Закон України «Про судовий збір» не передбачає можливості Верховному Суду зараховувати в якості судового збору кошти, що сплачені фізичними і юридичними особами за подання інших заяв чи скарг, по яким судами були ухвалені процесуальні рішення.

Таким чином, ОСОБА_1 слід надати суду касаційної інстанції інший документ, що підтверджує сплату судового збору за подання цієї касаційної скарги в розмірі 10 757,60 грн.

Разом з тим, згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до суду з клопотаннями про повернення судового збору, який був ним сплачений за розгляд касаційної скарги, поданої у листопаді 2023 року.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення).

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 16 листопада 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 18 березня 2021 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ю. Зайцев