Постанова

від 18.03.2021 по справі 571/644/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2021 року

м. Рівне

Справа № 571/644/19

Провадження № 22-ц/4815/290/21

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Шимківа С.С.,

суддів: - Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , Кам`янська сільська рада Рокитнівського району Рівненської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний нотаріус Рокитнівської районної державної нотаріальної контори - Витичак Анна Михайлівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 16 листопада 2020 року (ухвалене у складі судді Березня Ю.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кам`янської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний нотаріус Рокитнівської районної державної нотаріальної контори Витичак Анна Михайлівна про визнання недійсними рішень, договору дарування, скасування державної реєстрації права власності, встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на домоволодіння у порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и в :

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Кам`янської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний нотаріус Рокитнівської районної державної нотаріальної контори Витичак Анна Михайлівна, у якому на підставі ст.ст. 529, 549 ЦК УРСР 1963 року, ст. 392 ЦК України просив визнати недійсним рішення Кам`янської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області №151 від 26.12.2005 року щодо оформлення права власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір дарування від 30 січня 2006 року, посвідчений державним нотаріусом Рокитнівської районної державної нотаріальної контори Витичак Г.М. про відчуження вказаного будинку з надвірними будівлями; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказану нерухомість; визнати недійсним рішення Кам`янської сільської ради №98 від 6 червня 2017 року про набуття права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,25 га за вказаною адресою; скасувати державну реєстрацію права власності на цю земельну ділянку; встановити факт своєчасного прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_4 ; визнати за ним право власності на вказане домоволодіння у порядку спадкування за законом.

У заяві про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 заявлені вимоги доповнив вимогою про витребування спірного домоволодіння, яке складається із садибного (індивідуального) житлового будинку загальною площею 49,4 кв.м 1960 року забудови, надвірних будівель і споруд, вартістю 31 384 грн. із незаконного володіння ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовує обставинами прийняття спадщини після смерті матері, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, а оформлення та реєстрація права власності на будинок та земельну ділянку ОСОБА_2 порушує його права.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 16 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кам`янської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний нотаріус Рокитнівської районної державної нотаріальної контори Витичак Анна Михайлівна про визнання недійсними рішень, договору дарування, скасування державної реєстрації права власності, встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на домоволодіння у порядку спадкування за законом та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, у цивільній справі № 571/588/17, у якій брав участь ОСОБА_1 , встановлені обставини неприйняття ним спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , а тому ці обставини не підлягають доказуванню. Достатніх допустимих доказів на підтвердження обставин безпосереднього проживання чи прописки разом з матір`ю перед її смертю по АДРЕСА_1 , володіння чи користування майном, сплати податків, страхових платежів за вказаною адресою тощо, ОСОБА_1 не надав.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 , оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення в його основу місцевий суд поклав висновок, викладений у постанові Апеляційного суду Рівненської області від 05.01.2018 року у цивільній справі № 571/588/17, у частині, що стосується оцінки судом апеляційної інстанції листа Кам`янської сільської ради Рокитнівського району № 52 щодо кола спадкоємців; довідки цього органу місцевого самоврядування № 112 від 07.11.2017 року, відповідно до якої згідно погосподарських книг за 1971 - 1983 роки ОСОБА_5 і ОСОБА_4 проживали в одному господарстві, але мали окремі особові рахунки. На день смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 разом із дружиною ОСОБА_3 мешкали разом, мали спільний особовий рахунок № НОМЕР_1 (погосподарська книга № 2 за 1983 -1985 роки).

Зауважує, що зазначений висновок, зроблений судом апеляційної інстанції на підставі довідки, в якій наведена інформація щодо змісту погосподарських книг і яка суперечить безпосередньо оригіналам цих книг, які у свою чергу спростовують відомості, відображені у довідці № 112 від 07.11.2017 року.

Вважає, що не знаходять свого доказового підтвердження висновки суду про те, що його матір ОСОБА_4 проживала разом із братом ОСОБА_5 і невісткою ОСОБА_3 , оскільки у жодній із наданих суду для дослідження погосподарських книг не зазначено, що спадкодавець є членом сім`ї його брата ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ..

Наголошує, що його матір ОСОБА_4 проживала самостійно у будинку. На території її домоволодіння не було інших житлових будинків, оскільки брат ОСОБА_5 із своєю дружиною ОСОБА_3 проживав на іншій вулиці. Після смерті батька вона постійно зазначалася як голова домогосподарства у книгах погосподарського обліку. Особові рахунки домоволодіння і матері відрізнялися.

Висновок про те, що станом на 1983 рік у матері і брата був один особовий рахунок не підтверджується доказами, оскільки зазначення особового рахунку щодо спадкового домоволодіння взагалі відсутнє, що може бути пояснено фактом її смерті на час проведення погосподарського обліку.

Також, із досліджених у судовому засіданні погосподарських книг за 1961-1963 роки вбачається, що будинок, який є предметом спору по даній справі, відповідно до погосподарської книги за 1961 - 1963 роки побудовано у 1938 році, а відповідно до погосподарської книги за 1971 - 1973 роки-у 1940 році.

У свою чергу, будинок, власником якого був його брат ОСОБА_5 , відповідно до погосподарської книги за 1964 - 1966 роки - був побудований 1958 року, відповідно до погосподарської книги за 1967 - 1969 роки - часом побудови значиться 1955 рік, відповідно до погосподарської книги за 1971 - 1973 роки - вказується, що будинок побудований 1970-го року, відповідно до погосподарської книги за 1974 - 1976 роки - був побудований 1971 року, відповідно до погосподарської книги за 1983 - 1985 роки - дата будівництва будинку 1967 рік, відповідно до погосподарської книги за 1986 - 1990 роки - збудований 1965 року, відповідно до погосподарських книг за 1996 - 2000 та 2001 - 2005 роки - будинок значиться як побудований 1965 року.

При цьому, відповідно до погосподарських книг за 1991 - 1995 роки та за 2001 - 2005 роки - площа житлового будинку становить 42 м.кв., із них 34 м.кв. житлової, а відповідно до технічного паспорта на спірний будинок - його загальна площа становить 49,4 м. кв., з яких 18,1 м.кв. - житлова, а 31,3 - допоміжна.

Також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував показання свідків, які підтвердили факт його вступу в управління майном та зазначили про проведення ним ремонту у будинку і про обробку ним та його сестрою земельної ділянки.

Вважає, що суд дійшов безпідставного висновку, що ним не набуто право на спадщину після смерті батька, оскільки станом на день його смерті Цивільний кодекс УРСР 1963 року не діяв. Разом з цим, місцевий суд не врахував положення ст. ст. 416-421 ЦК УРСР 1922 року відповідно до яких спадкоємці першої черги, які проживають із померлим (спадкодавцем) спадкують після його смерті майно у рівних частках.

Наголошує, що зазначені обставини судом першої інстанції враховані не були, внаслідок чого місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що батьками позивача ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про його народження НОМЕР_2 .

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 13 лютого 2017 року.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Кам`яне, Рокитнівського району, Рівненської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 від 2 лютого 2017 року.

Спірні правовідносини у даній справі виникли навколо житлового будинку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 вважає, що набув право власності на спірний будинок у порядку спадкування, як спадкоємець першої черги за законом, оскільки фактично вступив в управління і володіння спадковим майном.

Разом з тим, обставини правомірного володіння відповідачем ОСОБА_2 житловим будинком з надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 0,25 га по АДРЕСА_1 підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами.

Так, рішенням Кам`янської сільської ради Рокитнівського району №151 від 26 грудня 2005 року оформлено право приватної власності на спірний будинок за ОСОБА_3 , яка є дружиною рідного брата позивача - ОСОБА_5 .

Договором дарування від 30 січня 2006 року, посвідченим державним нотаріусом Рокитнівської районної державної нотаріальної контори Витичак А. М., ОСОБА_3 через уповноваженого представника подарувала вказане домоволодіння ОСОБА_2 .. Зазначено про належність домоволодіння дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Кам`янською сільською радою 3 січня 2006 року.

Витягом про реєстрацію прав на нерухоме майно №9844659 від 15 лютого 2006 року підтверджуються обставини реєстрації житлового будинку з надвірними будівлями за відповідачем.

На ім`я ОСОБА_3 (у подальшому переоформлено на ОСОБА_2 ) 26 грудня 2005 року Рівненським ОБТІ виготовлений технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 . Роком забудови житлового будинку зазначений 1960-й.

Згідно інформаційної довідки Кам`янської сільської ради, виданої на ім`я позивача за №1854 від 10 листопада 2016 року, житловий будинок по АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 ..

Рішенням Кам`янської сільської ради №98 від 6 червня 2017 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , передано йому у власність земельну ділянку за вказаною адресою площею 0,25 га..

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10 липня 2017 року земельна ділянка по АДРЕСА_1 , розміром 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд належить на праві власності ОСОБА_2 , дата державної реєстрації 4 липня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування спадкові правовідносини регулюються ЦК України після 1 січня 2004 року, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року, то такі правовідносини регулюються нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Сторони не заперечували обставин неподання позивачем ОСОБА_1 заяви до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за місцем її відкриття протягом шести місяців після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 його матері ОСОБА_4 ..

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 5 січня 2018 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Рокитнівського районного суду від 13 листопада 2017 року у справі 571/588/17, рішення суду першої інстанції скасоване, ОСОБА_1 відмовлено у позові до Кам`янської сільської ради Рокитнівського району про встановлення факту прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 матері ОСОБА_4 .. Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про вступ ОСОБА_1 протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини в управління і володіння спадковим майном. При цьому зазначив, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 були ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .. Відповідно до по господарських книг за 1971-1983 роки ОСОБА_5 і ОСОБА_4 проживали в одному господарстві, але мали окремі особові рахунки. На день смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 разом з дружиною ОСОБА_3 мешкали разом, мали спільний особовий рахунок № НОМЕР_1 (по господарська книга № 2 за 1983-1985 роки).

Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили, у цивільній справі, у якій брав участь ОСОБА_1 , встановлені обставини неприйняття ним спадщини після смерті матері, а тому ці обставини не підлягають доказуванню.

Достатніх допустимих доказів на підтвердження обставин безпосереднього проживання чи прописки разом з матір`ю ОСОБА_4 перед її смертю по АДРЕСА_1 , володіння чи користування майном, сплати податків, страхових платежів за вказаною адресою, тощо, ОСОБА_1 не надав.

Разом з цим, довідкою виконкому Кам`янської сільської ради № 303 від 9 лютого 2017 року стверджується, що згідно погосподарської книги № 2 від 1.01.1983 року, особовий рахунок № НОМЕР_1 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 1 від 6 січня 1983 року, проживала та була зареєстрована в с. Кам`яне, Рокитнівського району. Разом з нею на день смерті проживали та були зареєстровані ОСОБА_5 , 1934 р.н. (син), ОСОБА_3 , 1935 р.н. (невістка).

Довідкою Кам`янської сільської ради №2160 від 29 листопада 2017 року стверджується, що по особовому рахунку № НОМЕР_1 в с. Кам`яне проживали та були зареєстровані ОСОБА_4 , 1900 р. н., ОСОБА_5 , 1934 р.н. (син), ОСОБА_3 , 1935 р. н. (невістка).

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 16 листопада 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 березня 2021 року.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.