Рішення

від 25.06.2024 по справі 761/3281/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/3281/24

Провадження № 2/761/5354/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

за участю :

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного інституту стратегічних досліджень про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Національного інституту стратегічних досліджень (далі - відповідач, НІСД), згідно з яким просить: стягнути з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 81 531,89 грн., а саме: в сумі 45 204,23 грн. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів; компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати середнього заробітку в розмірі 659 610,46 грн. за час вимушеного прогулу в сумі 75 003,16 грн. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.02.2023, у справі №761/16207/20 стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 928 645,74 грн.; заборгованість по заробітній платі в сумі 81 531,89 грн. Позивач зазначає, що станом на день подання позовної заяви рішення суду в частині сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 березня 2020 року по 28 липня 2022 року у розмірі 928645,74 грн не виконано. Заборгованість НІСД перед ОСОБА_1 без утримання податків і зборів складає 269 035,28 грн. Відтак, невиконання відповідачем у визначений законом строк вказаного грошового зобов`язання та тривале його ігнорування завдало позивачу збитків у вигляді знецінення належних до виплати грошових коштів через високий рівень інфляції, що мав місце за період прострочення їх виплати. У зв`язку з цим, з метою захисту власних майнових прав позивач звернувся до суду з даним позовом, який просить задовольнити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2024 матеріали позову передані на розгляд судді Фролової І.В.

22 березня 2024 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Фролової І.В. відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку з повідомленням (викликом) сторін.

22 травня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив із викладенням заперечень.

27 травня 2024 року на електронну пошту суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

03 червня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

14 червня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, та встановлено судом, 28 липня 2022 року постановою Київського апеляційного суду, зміненою постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.02.2023, у справі №761/16207/20 за позовом ОСОБА_1 до Національного інституту стратегічних досліджень про визнання незаконним та скасування наказу в частині звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, серед іншого:

-стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 березня 2020 року по 28 липня 2022 року у розмірі 928 645,74 грн. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів;

-стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень заборгованість по заробітній платі в сумі 81 531,89 грн., а саме: 26 432,20 грн. - надбавки за високі досягнення у праці за період з 07 серпня 2019 року по 01 січня 2020 року; 32 461,09 грн. - надбавки за високі досягнення у праці та премії за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року; 720,78 грн. - оплата за два дні відрядження у листопаді 2018 року; 21 917,82 грн. - оплати за час відпустки у травні, вересні, жовтні 2019 року та як частина компенсації за невикористану частину відпустки з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач, також, зазначає, що станом на день подання позовної заяви рішення суду в частині сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 березня 2020 року по 28 липня 2022 року у розмірі 928645,74 грн. не виконано. Заборгованість НІСД перед ОСОБА_1 без утримання податків і зборів складає 269 035,28 грн.

Судом також встановлено, що відповідно до листа НІСД №10-75/17 від 19.12.2023, відповідачем на виконання постанови Київського апеляційного суду від 28.07.2022 у справі №761/16207/20 ОСОБА_1 сплачено 659 610,46 грн.:

30 листопада 2023 року:

- заборгованість середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 439 801,56 грн;?

12 грудня 2023 року:

- заборгованість середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 219 808,90 грн.

Також, відповідно до листа НІСД №10-75/17 від 19.12.2023, відповідачем на виконання постанови Київського апеляційного суду від 28.07.2022 у справі №761/16207/20 ОСОБА_1 сплачено:

30 листопада 2023 року:

- заборгованість щодо оплати за два дні відрядження у листопаді 2018 року в розмірі 720,78 грн.;

12 грудня 2023 року:

- заборгованість за надбавки за високі досягнення у праці за період з 07 серпня 2019 року по 01 січня 2020 року в розмірі 26 432,20 грн.;

- заборгованість за надбавки за високі досягнення у праці та премій за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року в розмірі 32 461,09 грн.;

- заборгованість щодо оплати за час відпустки у травні, вересні, жовтні 2019 року та як частина компенсації за невикористану частину відпустки в розмірі 21 917,82 грн.

Наведене визнається і не заперечується сторонами.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином згідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема : сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушено зобов`язання перед позивачем щодо виплати заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу при звільненні та які, крім того, стягнуто за судовим рішенням, що набрало законної сили 22 лютого 2023 року.

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.

З наведеного, суд приходить висновку про порушення прав позивача та необхідності їх захисту шляхом стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 22.03.2023 та до фактичного виконання рішення суду 30.11.2023.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року по справі за №758/1303/15-ц зазначено, що стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь - якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за невиплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 75 003,16 грн.; за невиплату заробітної плати у розмірі 45 204,23 грн., які утворились за період з 28.07.2022.

Разом з тим, судом враховується розрахунок інфляційних втрат, здійснений відповідачем, за період з 22.03.2023 по 30.11.2023:

- компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 81 531,89 грн., а саме: в сумі 757,48 грн. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів;

- компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати середнього заробітку в розмірі 659 610,46 грн. за час вимушеного прогулу, а саме: в сумі 6 267,67 грн. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Разом: 7 025,15 грн.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

З метою дотримання критеріїв справедливого та розумного балансу між інтересами працівника та його роботодавця, який допустив порушення трудового законодавства та законодавства про оплату праці, суд дійшов висновку, що конкретні обставини справи дають підстави для стягнення інфляційних втрат за період з 22.03.2023 по 30.11.2023, протягом якого відповідачем прострочено виконання зобов`язання з виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 6 267,67 грн. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, та виплати заборгованості по заробітній платі в сумі 757,48 грн. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів. Суд вважає, що саме за таких обставин будуть враховані та дотримані інтереси обох сторін.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст. 10 - 13, 76-82, 133, 258-206, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного інституту стратегічних досліджень про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати - задовольнити частково.

Стягнути з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 81 531,89 грн., з яких: 26 432,20 грн - надбавки за високі досягнення у праці за період з 07 серпня 2019 року по 01 січня 2020 року; 32 461,09 грн - надбавки за високі досягнення у праці та премії за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року; 720,78 грн - оплата за два дні відрядження у листопаді 2018 року; 21 917,82 грн - оплати за час відпустки у травні, вересні, жовтні 2019 року та як частина компенсації за невикористану частину відпустки, в сумі 757,48 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Стягнути з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати середнього заробітку в розмірі 659 610,46 грн. за час вимушеного прогулу в сумі 6 267,67 грн. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Врешті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

Національний інститут стратегічних досліджень, адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Пирогова, буд. 7-А, код ЄДРПОУ 14282798.

Повний текст рішення виготовлений 23 серпня 2024 року.

Суддя: