Ухвала

від 03.02.2025 по справі 761/3281/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 761/3281/24

провадження № 61-1001ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Національного інституту стратегічних досліджень на постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного інституту стратегічних досліджень про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного інституту стратегічних досліджень, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 81 531,89 грн - в сумі 45 204,23 грн, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів; компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 659 610,46 грн - в сумі 75 003,16 грн, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 лютого 2023 року, у справі № 761/16207/20 стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 928 645,74 грн; заборгованість по заробітній платі в сумі 81 531,89 грн. Позивач зазначав, що станом на день подання позовної заяви рішення суду в частині сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 березня 2020 року до 28 липня 2022 року у розмірі 928 645,74 грн не виконано. Заборгованість Національного інституту стратегічних досліджень перед ОСОБА_1 без утримання податків і зборів складає 269 035,28 грн. Відтак, невиконання відповідачем у визначений законом строк вказаного грошового зобов`язання та тривале його ігнорування завдало позивачу збитків у вигляді знецінення належних до виплати грошових коштів через високий рівень інфляції, що мав місце за період прострочення їх виплати. У зв`язку з цим, з метою захисту власних майнових прав позивач звернувся до суду з даним позовом, який просить задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 81 531,89 грн, з яких: 26 432,20 грн - надбавка за високі досягнення у праці за період з 07 серпня 2019 року до 01 січня 2020 року; 32 461,09 грн - надбавка за високі досягнення у праці та премії за період з травня 2018 року до жовтня 2018 року; 720,78 грн - оплата за два дні відрядження у листопаді 2018 року; 21 917,82 грн - оплата за час відпустки у травні, вересні, жовтні 2019 року та частина компенсації за невикористану частину відпустки, в сумі 757,48 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати середнього заробітку в розмірі 659 610,46 грн за час вимушеного прогулу в сумі 6 267,67 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів. В решті позовних вимог - відмовлено.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_1 1 275,00 грн витрат на правничу допомогу.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 червня 2024 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року змінено.

Стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати заробітної плати позивача (в загальному розмірі 81 531,89 грн), - 36 814,86 грн, замість стягнутих районним судом 757,48 грн та компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку виплати середнього заробітку за вимушений прогул в сумі 60 377,52 грн замість 6 267,67 грн, що стягнуті районним судом з утриманням з цих сум установлених законодавством України податків і зборів.

Стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень в дохід держави судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 2 452,68 грн.

Стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції 9 295,00 грн, замість стягнутих районним судом 1 275,00 грн, а також витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 7 000,00 грн.

У січні 2025 року Національний інститут стратегічних досліджень засобами поштового зв`язку звернувсядо Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 червня 2024 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому, незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Ціна позову у цій справі становить120 207,39 грн (45 204,23 грн + 75 003,16 грн), що станом на 01 січня 2025 року не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 х 80 = 242 240,00 грн).

Зазначена справа є малозначною справою відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та судову практику у цій категорії справ.

Касаційна скарга не містить обґрунтування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Посилання заявника на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у малозначних справах. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах, підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов`язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

З урахуванням наведеного, оскільки Національний інститут стратегічних досліджень подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національного інституту стратегічних досліджень на постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного інституту стратегічних досліджень про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник