Ухвала

від 26.07.2024 по справі 761/25147/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/25147/24

Провадження № 2/761/8345/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Левицька Т.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання та договору про надання соціальних послуг недійсними, -

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання та договору про надання соціальних послуг недійсними.

Згідно з позовною заявою, позивач передала у власність ОСОБА_2 належну позивачу квартиру АДРЕСА_1 , натомість ОСОБА_2 зобов`язувалась здійснювати утримання довічно за відчужувачем (позивачем).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2024 року вказана позовна заява надійшла в провадження судді Левицької Т.В.

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 15 ст. 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Позивач ОСОБА_1 вказує адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» (код ЄДРПОУ 35759087), а саме: 01024, м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 21, офіс 13, що відноситься до дислокації Шевченківського району м. Києва.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», а саме: 04119, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 7/14,офіс 182, що відноситься до дислокації Голосіївського району м. Києва.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До таких позовів відносяться позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як зазначено в п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна (ч. 1 ст. 30 ЦПК України). Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18.

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №910/6644/18, від 26 травня 2021 року у справі №506/33/19, від 02 лютого 2022 року у справі №185/8191/16-ц.

Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з ч. 1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

В своїй позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати недійними договір довічного утримання та договір про надання соціальних послуг.

Відповідно до вказаної позовної заяви, позивач передала у власність ОСОБА_2 належну позивачці квартиру АДРЕСА_1 , натомість ОСОБА_2 зобов`язувалась здійснювати утримання довічно за відчужувачем (позивачем). Також як вказує позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» начебто взяло на себе зобов`язання надавати позивачу соціальні послуги на платній основі.

Таким чином, зі змісту вказаного договору довічного утримання вбачається, що правовідносини, на які в позові посилається позивач, перш за все стосуються об`єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 та територіально не відноситься до дислокації Шевченківського району м. Києва.

В свою чергу, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суддя передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана

Із наведеного вбачається, що позов надано з порушенням правил виключної підсудності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дана справа відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Голосіївського районного суду міста Києва.

Таким чином, оскільки нерухоме майно розташоване поза межами дислокації Шевченківського району м. Києва, існують підстави для передачі матеріалів вказаної справи на розгляд до Голосіївського районного суду міста Києва, як суду, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить вказаний позов.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 30, 31, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя, -

ухвалив:

Матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання та договору про надання соціальних послуг недійсними - передати на розгляд до Голосіївського районного суду

м. Києва.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: