Постанова

від 07.08.2024 по справі 278/1730/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/1730/24 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 41 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів:Талько О.Б., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №278/1730/24 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

за апеляційноюскаргою ОСОБА_2 , поданою через адвоката Лазора Андрія Олеговича,

на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2024 року, яка постановлена під головуванням судді Дубовік О.М. в м.Житомирі,

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року ОСОБА_4 через представника адвоката Лазора Андрія Олеговича звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 . Просить стягнути з відповідача 89000 дол.США.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами 07 червня 2018 року укладений договір позики, за умовами п.2.1 якого позичальник ОСОБА_3 одержав 20000 доларів США під 5% місячних, що підтверджується розпискою. Сторони домовилися, що позивальник зобов`язується повернути позику до 31 грудня 2018 року, але на момент подачі позову грошові кошти за договором позики не повернуті.

У квітні 2024 року ОСОБА_2 черезпредставника адвокатаЛазора А.О. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. Просить накласти арешт у межах суми позову 89 000 дол.США, що станом на 21 березня 2024 року становить 3483 451,10 грн на майно відповідача ОСОБА_3 , у тому числі грошові кошти, які розміщені на рахунках в банках України та за кордоном, рухоме майно та все нерухоме майно, а також на частку в розмірі 100% статутного капіталу ТзОВ «Ековудюа» номінальною вартістю 11 457 000 грн.

Заява обґрунтована тим, що предметом позову в цій справі є стягнення боргу за договором позики від 07 червня 2018 року в сумі 89000 дол.США. Вважає, що відповідач має реальну можливість уникнути майнової відповідальності шляхом відчуження майна на інших осіб до винесення рішення судом, унаслідок чого буде неможливо виконати рішення суду. Крім цього, боржник може вільно розпоряджатися належними йому грошовими коштами та на дату виконання судового рішення таких коштів на рахунках у відповідача може не бути. Відповідно до довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта відповідачу на праві власності належала земельна ділянка площею 0,33 га з кадастровим номером 1822086300:02:001:0006 для ведення підсобного сільського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , а інші об`єкти нерухомості перебувають в іпотеці. У січні 2024 року ОСОБА_2 вчергове мав розмову з ОСОБА_3 про необхідність погашення заборгованості за цим договором позики та за іншими договорами, попередивши, що підготовив матеріали до суду про стягнення боргу. Відповідач вчергове просив відтермінувати погашення заборгованості на декілька днів. Позивач погодився. За цей час 12 лютого 2024 року ОСОБА_3 відчужив земельну ділянку на користь ТзОВ «ЕСКРОУ». Він вважає, що відповідач вчинив фраудаторний правочин з метою завдання йому шкоди, щоб у подальшому було відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення в процедурі виконавчого провадження. Дружина відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 надала 23 січня 2024 року згоду на відчуження нерухомого майна, а також на відчуження частки в статутному капіталі ТзОВ «Ековудюа» в розмірі 11457000 грн. ОСОБА_2 29 лютого 2024 року звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача на суму 5000 дол.США та ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 11 березня 2024 року в справі №278/1196/24 задоволена заява про забезпечення позову та накладений арешт в межах суми позову 5000 дол.США на майно ОСОБА_3 , у тому числі на грошові кошти, які розміщені на рахунках у банках України, рухоме та нерухоме майно. Також при підготовці матеріалів представнику позивача стало відомо, що крім правочину щодо відчуження земельної ділянки, відповідач вчинив інші дії щодо відчуження нерухомого майна та будівель і споруд. Рішенням єдиного учасника ТзОВ «Ековудюа» від 23 січня 2024 року №2 затверджені результати внесення додаткового вкладу до статутного капіталу ТзОВ «Ековудюа», а саме: будівель та споруд майнового комплексу по виробництву безалкогольних напоїв загальною площею 528,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 1822086300:02:001:0001 загальною площею 0,37 га. Між ТзОВ «Ековудюа», від імені якого діяла дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 , від імені якого діяв представник ОСОБА_6 , 23 січня 2024 року підписаний акт приймання-передачі майна до статутного капіталу ТзОВ «Ековудюа». За таких обставин, шляхом кількох нескладних дій відповідач через свого представника відчужив упродовж двох місяців все належне йому станом на 09 січня 2024 року нерухоме майно, а також переписав частку в статутному капіталі ТзОВ «Ековудюа» на третю особу. Відповідач тривалий час перебуває за межами України та має відкриті рахунки за межами України. Наразі відсутні будь-які перепони у відповідача щодо відчуження іншого належного останньому майна, відомості про яке у сторони позивача наразі відсутні та яке перевищує суму 5000 дол.США, що явно ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову, а також ефективне поновлення прав позивача.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2024 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_2 через представника адвоката Лазора А.О. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити, наклавши арешт у межах суми позову 89000 дол. США, що станом на 21 березня 2024 року становить 3 483 451,10 грн.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 грудня 2023 року в справі №904/1934/23 про те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. За таких обставин, у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. Також у заяві про забезпечення позову позивач посилався на те, що вжиття заходів забезпечення позову забезпечить його матеріально-правові інтереси та убезпечить від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Представником позивача надано інформацію, яку отримано з відкритих реєстрів, про відчуження відповідачем свого майна. Суд першої інстанції не надав оцінки тому, що відповідач свідомо відчужив все належне йому майно на користь третіх осіб за період із січня по березень 2024 року з метою унеможливити виконання можливого судового рішення про стягнення заборгованості. Також суд помилково вважав, що об`єкти нерухомого майна, що належать ОСОБА_3 , у переважній більшості обтяжені іпотекою. Натомість із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 11 квітня 2024 року вбачається, що у відповідача вже відсутнє будь-яке нерухоме майно, всі записи лише підтверджують внесення іпотек та обтяжень на об`єкти нерухомого майна, які йому вже не належать. За таких обставин, висновок суду про неспівмірність позовних вимог не відповідає матеріалам справи, оскільки позивачем заявлено вимогу про накладення арешту виключно в межах суми позову. Сам лише факт відсутності вказаних позивачем відкритих банківських рахунків, майна боржника не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми позову, що належить відповідачу. Враховуючи предмет і підстави позову та приймаючи до уваги те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, - заява підлягала до задоволення. Посилання суду першої інстанції на те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності ТзОВ «Ековудюа» та обмежуватимуть права у користуванні та розпорядженні власним майном, не враховує жодного правового висновку Верховного Суду. Невмотивованими є й обґрунтування про те, що вжиті заходи забезпечення позову будуть спрямовані на обмеження прав невизначеного кола осіб, що може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не заявлені учасниками судового процесу. Позивачем же заявлено виключно про накладення арешту на майно, яке належить відповідачу (не третім особам) і виключно в межах суми позову. Отже, доводи суду першої інстанції про обмеження такими заходами прав невизначеного кола осіб не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та матеріалах справи, здійснені з помилковим врахування нерелевантного висновку Верховного Суду в аналогічних справах.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Посилається на те, що звертаючись із позовом до суду, позивач заявив надумані позовні вимоги про стягнення 89000 дол.США з метою завищення позовних вимог та накладення арешту на більшу вартість майна відповідача, ніж та, яка відповідає реальній сумі боргу. Так, після отримання відповіді на відзив із обґрунтованим посиланням на норми права в частині безпідставності заявлених позивачем вимог, останнім 25 липня 2024 року подана заява про зменшення позовних вимог. Із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу за договором позики в розмірі 20 000 дол.США та проценти в розмірі 6 709,5 дол.США за період із 07 червня по 31 грудня 2018 року, на загальну суму 26 709,5 дол.США, що станом на день подачі заяви становить 1100 896,15 грн. Отже, твердження позивача про те, що відповідач має перед позивачем заборгованість в сумі 89 000 дол.США, що еквівалентно 3 483 451 грн, спростовується самим позивачем. Також судом першої інстанції правильно зазначено, що подані представником позивача витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не можуть бути розцінені судом як наведення чіткого переліку рухомого та нерухомого майна, на яке слід накласти арешт, оскільки сама заява про забезпечення позову, у якій позивач на власний розсуд в прохальній частині розпорядився своїм правом визначити її предмет та межі, конкретизованих відомостей про таке рухоме або нерухоме майно (його перелік та належність його на праві власності відповідачу) не містить. Згідно з відомостей з ЄДР власником частки в розмірі 100% в статутному капіталі ТзОВ «Ековудюа» є юридична особа ВІЛЛОУ`С ХОЛДИНГ СА, резидентство: Швейцарія, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , розмір частки засновника (учасника): 11 457 000, а не ОСОБА_3 . Посилання скаржника на те, що ОСОБА_3 є кінцевим бенефіціарним власником згідно з відомостей з ЄДР жодним чином не підтверджує право власності останнього на вказані корпоративні права. ОСОБА_3 не є засновником або учасником вказаної юридичної особи. Згідно з витягом із ЄДР станом на 06 серпня 2024 року, кінцевим бенефіціарним власником вказаної юридичної особи є ОСОБА_7 , громадянство: Швейцарія, м.Женева. Крім того, на момент звернення позивача до суду з даним позовом сума боргу в розмірі 8 648,54 дол.США сплачена на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується платіжними інструкціями. Вказане спростовує доводи скаржника про те, що ОСОБА_3 намагається уникнути зобов`язання щодо повернення боргу та створює обставини, які ускладнять або зроблять неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник позивача ОСОБА_2 адвокат Лазар А.О. просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Ващук Ю.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (п.3 частини першої ст.151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Види забезпечення позову визначені положеннями ст.150 ЦПК України та до них належать, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі №381/4019/18 виснувано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. За таких обставин, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову в конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне застосування видів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести ту обставину, що існує загроза порушення її прав та законних інтересів й що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду. При цьому, існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Проаналізувавши зміст позову, розглянувши подану представником позивача заяву про забезпечення позову, виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з предметом спору, співмірності таких заходів заявленій вимозі і відповідності виду забезпечення позову позовній вимозі, суд першої інстанції правильно вважав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову такою, що не підлягає задоволенню, тим більше, що не заперечується обставина зменшення позивачем розміру позовних вимог із 89000 дол.США до 26709,50 дол.США, а у заяві про забезпечення позову порушено питання накладення арешту в межах 89000 дол.США. Накладення арешту на не встановлене майно може порушити права осіб, які не мають невиконаних зобов`язань перед позивачем, та вартість майна щодо якого будуть вжиті заходи забезпечення позову значно перевищуватиме, що матиме наслідком неспівмірність заявлених вимог із отриманим забезпеченням.

Заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі товариства ТзОВ «Ековудюа» номінальною вартістю 11 457 000 грн порушать права та майнові інтереси зазначеного товариства, оскільки накладення арешту на частку в статутному капіталі стосується майна, яке належить на праві власності зазначеному товариству.

Як вже наголошувалося вище, заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, спрямовані на обмеження прав невизначеного кола осіб, що може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Відчуження 12 лютого 2024 року земельної ділянки з кадастровим номером 1822086300:02:001:0006 та у січні 2024 року нерухомого майна 1 і 2, а також частки у статутному капіталі ТзОВ «Ековудюа» мало місце до звернення у березні 2024 року позивача із цим позовом до суду, а тому матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що відповідач має намір ухилитися від виконання рішення суду в разі задоволення позову в певній сумі.

Окрім того, має місце й обставина перерахування впродовж 2021-2023 років відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в сумі 8648,54 дол.США, що підтверджується платіжними інструкціями, але під час перегляду в апеляційному порядку питання щодо забезпечення позову суд апеляційної інстанції не може входити в обговорення питання, у рахунок якої заборгованості відповідачем сплачена відповідна сума, бо це є ознакою розгляду спору по суті. Разом із тим, обставина сплати не підтверджує існування обставин, які ускладнять або зроблять неможливим виконання судового рішення у цій справі.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про забезпечення позову.

Скаржник не довів обставини, на які посилався, як на підставу своєї апеляційної скарги. Жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надано.

Із огляду на викладене вище, суд першої інстанції розглянув питання про забезпечення позову з додержанням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на переоцінці та незгоді з відмовою судом першої інстанції у забезпеченні позову. Ухвала суду першої інстанції залишається без змін, що відповідає положенням ст.375 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через адвоката Лазора Андрія Олеговича, залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 30 серпня 2024 року.

Головуюча Судді: