Рішення

від 02.09.2024 по справі 160/15406/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 року Справа № 160/15406/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРищенко А. Ю. за участі секретаря судового засідання Бойко О.О. за участі: представника позивача представника відповідача Кисельова А.В. Єфіменка О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖХЛІБ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

13.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖХЛІБ» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.06.2024 №0360870702, яким ТОВ «КРИВОРІЖХЛБ» збільшено зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 5 969 490 грн. (з яких 4 775 592 грн - за основним платежем, 1 193 898 грн - за штрафними санкціями);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «П» від 05.06.2024 №0360880702, яким ТОВ «КРИВОРІЖХЛБ» зменшено суму від?ємного значення об?єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 30 516 640 грн.

???- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.06.2024 №0360920702, яким ТОВ «КРИВОРІЖХЛБ» донараховано зобов?язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 989 996,25 грн (з яких 3 991 997 грн - за основним платежем, 997 999,25 грн - за штрафними санкціями);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 05.06.2024 №0360940702, яким ТОВ «КРИВОРІЖХЛБ» зменшено суму від?ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 280 333 грн.

Позовні вимоги ТОВ «КРИВОРІЖХЛІБ» обґрунтовані протиправністю оскаржених податкових повідомлень - рішень, з огляду на безпідставність висновків акта перевірки. Позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «КРИВОРІЖХЛІБ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.07.2021 по 31.12.2023. За результатами перевірки складено акт №1348/04-36-07-02/39374206 від 16.05.2024 (далі Акт перевірки). Позивач вважає, що висновки Акта перевірки про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу. Позивач вказав, що в акті відсутні посилання на будь-які зауваження до первинних документів, які б не давали право ТОВ «КРИВОРІЖХЛІБ» на формування податкового кредиту та витратної частини податку на прибуток, відсутні докази, які б спростували реальність господарських операцій з контрагентами-постачальниками у періоді, що перевірявся, та докази, які б підтверджували обставини, що викладені в акті перевірки. Окрім того, в акті відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», норм Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Крім того, позивач вважає, що посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію (результати здійснених контрольних заходів щодо постачальників ТОВ «КРИВОРІЖХЛІБ») як на підставу не підтвердження реальності господарських операцій необґрунтованими, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. За таких обставин, позивач вважає, що оскаржені податкові повідомлення - рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 відкрито провадження у справі № 160/15406/24 та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15.07.2024.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

08.07.2024 представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що надані позивачем первинні документи видані від імені контрагентів та докази перерахування грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки за інформацією податкового органу вказані суб`єкти господарювання не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати обумовлені в господарських договорах зобов`язання (поставити продукцію, виконати роботи). Крім того, відповідачем зазначається, що укладені між ТОВ «КРИВОРІЖХЛІБ» та його контрагентами договори не опосередковуються реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет. Також відповідач звертає увагу, що податковий орган має право збирати податкову інформацію про платників податків та використовувати її під час проведення документальних перевірок, у зв`язку з чим докази неможливості реального виконання господарських операцій (відсутність достатньої кількості працівників, основних засобів, неможливість встановлення походження товару/робіт/послуг, невідповідність між наданими до перевірки первинними документами та даними податкової інформації) належним чином зібрані та відображені в акті перевірки.

15.07.2024 на адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких було підтримано аналогічну правову позиці, що і в позовній заяві та надано додаткові первинні документи на підтвердження правової позиції, викладеній у позовній заяві.

24.07.2024 у судовому засіданні у справі №160/15406/24 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 29.07.2024.

29.07.2024 у судовому засіданні у справі №160/15406/24 оголошено перерву до 02.09.2024.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 02.09.2024, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та у письмових поясненнях, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 02.09.2024, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив, що міститься в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «КРИВОРІЖХЛІБ» (код ЄДРПОУ 39374206) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.09.2014. Основним видом діяльності є 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання (основний).

Станом на час розгляду справи ТОВ «КРИВОРІЖХЛІБ» знаходиться на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, п.п 69.35 п. 69 підрозділу 10 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, плану графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2024 рік, згідно наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 01.03.2024 №837-п «Про проведення документальної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖХЛІБ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2021 по 31.12.2023, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами проведеної перевірки складено акт документальної планової виїзної перевірки №1348/04-36-07-02/39374206 від 16.05.2024.

Перевіркою встановленні такі порушення ТОВ «КРИВОРІЖХЛІБ»:

- п.44.1. п.44.2 ст.44. пт. 134.1.1 п.134.1 ст.134. п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 775 592 грн., у т.ч. за 2022 рік на суму 4 775 592 грн. та завищення від?ємного значення об?єкта оподаткування з податку на прибуток за 2021 рік на суму 30 516 640 грн. (з наростаючим підсумком та з урахуванням періоду охопленим попередньою перевіркою);

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 3 991 997 грн., у т.ч. за травень 2022 року у сумі 2 396 036 грн. за травень 2023 року у сумі 1 494 535 грн.. за червень 2023 року у сумі 88 856 грн. за липень 2023 року у сумі 12 570 грн. та завищено залишок від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 280 333 грн., в т.ч. за жовтень 2023 у сумі 280333 грн. (у зв?язку з неподанням податкових декларацій з ПДВ за листопад - грудень 2023 року);

- п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49. п. 203.1 ст. 203 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством не подано декларації з податку на додану вартість за листопад 2023 року, грудень 2023 року;

- порушення вимог пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 та пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПКУ не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 160,80 грн., який нараховано і утримано з заробітної плати найманих працівників, у тому числі за вересень 2023 року на суму 160,80 грн.;

- порушення вимог пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп. «а» п.176.2 ст.176, пп.1.4. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ- не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір в сумі 3827,33 грн., в т.ч. від отримання доходу у вигляді додаткового блага в сумі 3827,33 грн.;

- порушення вимог пп. «б» н. 176.2 ст. 176 ПКУ, розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі - Податковий розрахунок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за №4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 року №773), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2015 року за №111/26556, підприємство надало до податкових органів Податкові розрахунки за ІІІ, IV квартали 2021 року, за І, ІІ, ІІI, IV квартали 2022 року, за І, ІІ квартали 2023 року з недостовірними відомостями про суми військового збору, які підлягають нарахуванню, утриманню та сплаті до бюджету з доходів, отриманих фізичними особами у вигляді додаткового блага;

- п. 121.2 ст. 121 ПКУ щодо ненадання відповіді на запит, контролюючого органу. надісланий відповідно до підстав. передбачених підпунктом 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Кодексу.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про неможливість (нереальність) здійснення господарської діяльності між ТОВ «КРИВОРІЖХЛІБ» та ФГ «ЗОЛОТА РУНА» (ЄДРПОУ 42829959) і ТОВ «АГРО СТАРГЕТ» (ЄДРПОУ 43242173), оскільки контролюючим органом, за результатами аналізу ЄРПН та даних АІС «Податковий блок» встановлено відсутність у контрагентів позивача достатніх трудових ресурсів, відсутність придбання ними будь-яких послуг з виробництва продукції, а також відсутність матеріальних ресурсів для виробництва тмц.

На підставі висновків акту перевірки №1348/04-36-07-02/39374206 від 16.05.2024 прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.06.2024, а саме:

- №0360870702, яким ТОВ «КРИВОРІЖХЛБ» збільшено зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 5 969 490 грн. (з яких 4 775 592 грн - за основним платежем, 1 193 898 грн - за штрафними санкціями);

- №0360880702, яким ТОВ «КРИВОРІЖХЛБ» зменшено суму від?ємного значення об?єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 30 516 640 грн.

???- №0360920702, яким ТОВ «КРИВОРІЖХЛБ» донараховано зобов?язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 989 996,25 грн (з яких 3 991 997 грн - за основним платежем, 997 999,25 грн - за штрафними санкціями);

- №0360940702, яким ТОВ «КРИВОРІЖХЛБ» зменшено суму від?ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 280 333 грн.

Відтак, предметом розгляду даної адміністративної справи є правомірність податкових повідомлень-рішень від 05.06.2024: №0360870702, №0360880702, №0360920702 та №0360940702.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість включає наступне.

Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, такі як: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Встановлення спеціальної правосуб`єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. А наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Враховуючи викладене, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між ТОВ «КРИВОРІЖХЛІБ» та ФГ «ЗОЛОТА РУНА» (ЄДРПОУ 42829959) і ТОВ «АГРО СТАРГЕТ» (ЄДРПОУ 43242173).

Взаємовідносини ТОВ «КРИВОРІЖХЛІБ» та ФГ «ЗОЛОТА РУНА» (ЄДРПОУ 42829959) відбувались на підставі договору поставки №10/10-2021 від 10 жовтня 2021 року, відповідно до умов якого ФГ «Золота Руна» (Постачальник) зобов`язується поставити і передати у власність ТОВ «Криворіжхдіб» (Покупця) сільськогосподарську продукцію: насіння соняшника врожаю 2021 року, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити за нього передбачену договором суму.

Виконання зазначеного договору позивачем підтверджується: договором поставки №10/10-2021 від 10.10.2021 року з додатками; ??банківською випискою від 10.01.2022 року; ??банківською випискою від 16.02.2022 року; ??банківською випискою від 17.02.2022 року; ??видатковою накладною № 38 від 13.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 40 від 14.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 41 від 14.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 42 від 14.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 51 від 15.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 52 від 15.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 53 від 15.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 54 від 15.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 61 від 16.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 62 від 16.10.2021 року; ?? видатковою накладною №63 від 16.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 64 від 16.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 73 від 18.10.2021 року; ?? видатковою накладною №74 від 18.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 86 від 19.10.2021 року; ?? видатковою накладною №87 від 19.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 88 від 19.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 89 від 19.10.2021 року; ?? видатковою накладною №90 від 19.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 94 від 20.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 95 від 20.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 96 від 20.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 97 від 20.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 106 від 21.10.2021 року; видатковою накладною №107 від 21.10.2021 року; видатковою накладною №108 від 21.10.2021 року; видатковою накладною №109 від 21.10.2021 року; видатковою накладною № 110 від 21.10.2021 року; видатковою накладною №111 від 21.10.2021 року.

Взаємовідносини ТОВ «КРИВОРІЖХЛІБ» та ТОВ «АГРО СТАРГЕТ» (ЄДРПОУ 43242173) відбувались на підставі договору поставки №05/10-2021, згідно умов якого ТОВ «ТД АГРО СТАРГЕТ» прийняв на себе зобов`язання поставити та передати у власність ТОВ «Криворіжхліб» насіння соняшника, врожаю 2021 року, а ТОВ «Криворіжхліб» у свою чергу - прийняти та оплатити поставлену продукцію. Специфікацією №1 до договору №05/10-2021 Сторони узгодили предмет поставки загальною кількістю 1 000 тон, вартість зафіксована на рівні 16 244,04 грн. без урахування ПДВ.

Виконання зазначеного договору позивачем підтверджується: договором поставки № 05/10-2021 від 05.10.2021 року; ?? банківською випискою від 17.02.2022 року; ?? видатковою накладною № 244 від 14.10.2021 року; видатковою накладною № 243 від 14.10.2021 року; видатковою накладною № 107 від 08.10.2021 року;?? видатковою накладною № 108 від 08.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 109 від 08.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 110 від 08.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 111 від 08.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 136 від 09.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 137 від 09.10.2021 року; ?? видатковою накладною №138 від 09.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 139 від 09.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 140 від 09.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 141 від 09.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 145 від 10.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 146 від 10.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 147 від 10.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 148 від 10.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 149 від 10.10.2021 року; видатковою накладною № 150 від 10.10.2021 року; видатковою накладною № 162 від 11.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 163 від 11.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 164 від 11.10.2021 року;?? видатковою накладною № 165 від 11.10.2021 року;?? видатковою накладною № 166 від 11.10.2021 року;?? видатковою накладною № 167 від 11.10.2021 року;?? видатковою накладною № 168 від 11.10.2021 року;?? видатковою накладною № 169 від 11.10.2021 року;?? видатковою накладною № 170 від 11.10.2021 року; видатковою накладною №190 від 12.10.2021 року; видатковою накладною № 191 від 12.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 192 від 12.10.2021 року; ?? видатковою накладною № 193 від 12.10.2021 року;?? видатковою накладною № 194 від 12.10.2021 року;?? видатковою накладною № 195 від 12.10.2021 року;?? видатковою накладною № 196 від 12.10.2021 року;?? видатковою накладною № 197 від 12.10.2021 року;?? видатковою накладною № 219 від 13.10.2021 року;?? видатковою накладною № 220 від 13.10.2021 року; видатковою накладною № 242 від 14.10.2021 року; ?? оборотно-сальдовою відомістю по рах.281 за січень 2021 - жовтень 2021.

Отриманий від вказаних вище постачальників товар в загальній кількості 1 871 173,00 кг. ТОВ «КРИВОРІЖХЛІБ» було використано у власній господарській діяльності шляхом переробки товару у ТОВ «Оілпродакшен» на підставі договору переробки давальницької сировини, що підтверджується договором на переробку давальницької сировини №013/20-п від 01.06.2020 року з додатками.

Виконання зазначеного договору позивачем підтверджується: актом надання послуг №397 від 31.10.2021 року; ??специфікацією №12 від 01.10.2021 року; ??зведеним актом з переробки сировини від 31.10.2021 року;?? актом прийому передачі сировини для переробки №712-П від 08.10.2021 року;?? актом прийому передачі сировини для переробки №713-П від 09.10.2021 року;?? актом прийому передачі сировини для переробки №714-П від 10.10.2021 року;?? актом прийому передачі сировини для переробки №715-П від 11.10.2021 року;?? актом прийому передачі сировини для переробки №716-П від 12.10.2021 року;?? актом прийому передачі сировини для переробки №717-П від 13.10.2021 року;?? актом прийому передачі сировини для переробки №718-11 від 14.10.2021 року;?? актом прийому передачі сировини для переробки №719-П від 15.10.2021 року;?? актом прийому передачі сировини для переробки №720-П від 16.10.2021 року;?? актом прийому передачі сировини для переробки №721-П від 18.10.2021 року;?? актом прийому передачі сировини для переробки №722-П від 19.10.2021 року;?? актом прийому передачі сировини для переробки №723-П від 20.10.2021 року;?? актом прийому передачі сировини для переробки №724-11 від 21.10.2021 року;?? актом прийому передачі сировини для переробки №725-П від 22.10.2021 року;?? актом прийому передачі сировини для переробки №726-П від 23.10.2021 року;?? актом прийому передачі сировини для переробки №727-11 від 24.10.2021 року; ??реєстром прийнятого насіння соняшника для переробки для ТОВ «Криворіжхліб» від 31.10.2021 року; ??накладною на переробку давальницької сировини №381-ГП від 01.10.2021 року; ? накладною на переробку давальницької сировини №382-Г П від 02.10.2021 року;??? накладною на переробку давальницької сировини №383-ГІ від 03.10.2021 року;?? накладною на переробку давальницької сировини №384-ГІ від 16.10.2021 року; накладною на переробку давальницької сировини №385-ГП від 27.10.2021 року; накладною на переробку давальницької сировини №386-ГП від 28.10.2021 року; накладною на переробку давальницької сировини №387-ГП від 29.10.2021 року; накладною на переробку давальницької сировини №388-ГП від 30.10.2021 року; ?? накладною на переробку давальницької сировини №389-ГП від 31.10.2021 року.

В акті перевірки підтверджено відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку та оплату за вказані товари та послуги.

Зі змісту акта перевірки встановлено, що обставини порушень позивачем податкового законодавства, сформовані виключно на підставі зібраної податкової інформації.

При цьому, суд вказує, що в акті перевірки контролюючим органом не надано оцінку господарським взаємовідносинам позивача з його контрагентами на підставі наданої до перевірки первинної документації та документів бухгалтерського та податкового обліку.

Суд звертає увагу, що сама по собі податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суд наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, оскільки отримана податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією.

Крім того, суд зауважує, що отримання податковим органом податкової інформації, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Зібрана податкова інформація щодо контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Суд встановив, що позивачем було надано документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій та існування зв`язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказами на підтвердження отримання позивачем робіт.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій з контрагентами позивача, суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пункту 198.1 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3, статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.2, ст. 198 ПК України - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6, статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України - при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, відповідно до якого первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом були досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів із зазначеним вище контрагентами позивача, та встановлено, що вказані господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно виконання умов досліджуваних договорів, необґрунтованими, оскільки правомірність формування податкового кредиту по вказаним контрагентам підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують, що господарські операції, які є підставою для формування податкового обліку підприємства, відбулись.

Так, рух активів при здійсненні вище вказаних операцій підтверджується документами про оплату, накладними, укладеними договорами, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та були досліджені судом.

Вищезазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім цього, відповідно до п. 2 Розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 5 Розділу ІІ зазначеного Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2023 у справі №360/1283/20, та від 03.03.2023 у справі № 804/644/16.

Суд вважає за необхідне зазначити, що жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування. Тобто, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Аналогічний правовий висновок містяться в постанові Верховного Суду від 16.05.2023 у справі № 805/1357/16-а.

Тож, допущені контрагентом порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідальність щодо нього та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України. Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

У відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд зазначає, що висновки контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Крім того, суд вказує, що контролюючим органом не було проведено контрольних заходів щодо контрагентів постачальників позивача та дослідження їх первинних документів, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.05.2023 року у справі № 810/1052/15.

Більш того, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 року у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 року у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 року у справі №140/1845/19, від 19.11.2021 року у справі №160/6707/20, від 16.02.2023 року у справі №420/4722/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 09.10.2019 року у справі № 826/16601/18, від 04.04.2023 року у справі №320/4019/19.

Отже, суд доходить наступних висновків, що по-перше, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, не є обов`язковим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, які є підставами формування бухгалтерського обліку.

По-друге, суд вказує, що сама по собі відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

При цьому, контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів на спростування реальності господарських операцій, зокрема, не долучено до матеріалів перевірки жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду відносно контрагента позивача, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) позивача та наміру одержати економічний ефект. Податкова ж інформація щодо контрагентів позивача не може слугувати підставою для відмови позивачу в отриманні податкової вигоди за відсутності доведення податковим органом недобросовісних узгоджених дій сторін господарської операції або обізнаності платника податку із податковими зловживаннями контрагентів.

Разом з тим, зазначені обставини, які фактично носять характер припущень з боку контролюючого органу, недостатньо, щоб стверджувати про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 12.12.2019 у справі №814/1439/17 та від 26.01.2023 у справі № 280/5647/19.

В контексті наведеного суд зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, позивачем надано належно оформлені первинні документи та інші документи, складені в межах вчинених господарських операцій, які в сукупності свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій та використання їх в межах господарської діяльності позивача, що є підставою для формування платником податкового обліку.

В свою чергу, викладені відповідачем аргументи є недостатніми, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати, саме, для цієї особи.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Контролюючим органом не подано доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Отже, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату, лише, ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16 та від 14 грудня 2022 року у справі № 640/18058/19.

Щодо доводів відповідача про наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Самі ж протоколи допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування до винесення вироку в рамках кримінального провадження не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні правові висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом.

Таким чином, посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів позивача не може бути прийнято до уваги судом, оскільки відповідно до положень частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини 2 статті 77 КАС України, такого доказу як вирок надано до суду не було.

Відтак, відповідачем не доведено правомірність висновків щодо 1) заниження позивачем податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 775 592 грн.; 2) завищення від?ємного значення об?єкта оподаткування з податку на прибуток за 2021 рік на суму 30 516 640 грн.; 3) заниження податку на додану вартість в загальній сумі 3 991 997 грн., 4) завищення залишку від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 280 333 грн.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, у той час як відповідачем не надано належних доказів на підтвердження законності спірних рішень.

Отже, за сукупності вказаних обставин висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, у зв`язку із чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений позивачем за подання до суду позовної заяви у сумі 30280,00 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 КАС України , суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖХЛІБ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.06.2024 №0360870702, яким ТОВ «КРИВОРІЖХЛБ» збільшено зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 5 969 490 грн. (з яких 4 775 592 грн - за основним платежем, 1 193 898 грн - за штрафними санкціями).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «П» від 05.06.2024 №0360880702, яким ТОВ «КРИВОРІЖХЛБ» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 30 516 640 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.06.2024 №0360920702, яким ТОВ «КРИВОРІЖХЛБ» донараховано зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 989 996,25 грн (з яких 3 991 997 грн - за основним платежем, 997 999,25 грн - за штрафними санкціями);

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 05.06.2024 №0360940702, яким ТОВ «КРИВОРІЖХЛБ» зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 280 333 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖХЛІБ» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 30280,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 02 вересня 2024 року.

Суддя А. Ю. Рищенко