Ухвала

від 02.09.2024 по справі 520/26726/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

ОКРЕМА УХВАЛА

02.09.2024 р. Справа № 520/26726/23

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН", з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України № 1243/ ІПК/99-00-21-03-02-06 від 19.05.2023; зобов`язати Державну податкову службу України надати нову Індивідуальну податкову консультацію з питання, поставленого у зверненні ТОВ «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» про надання індивідуальної податкової консультації № 2019/06/06-1 від 06.06.2019, з урахуванням висновків та правової оцінки Харківського окружного адміністративного суду; зобов`язати Державну податкову службу України надати звіт про виконання рішення суду у тридцятиденний строк з дня набрання законної сили рішенням Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20грудня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України № 1243/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 19.05.2023.В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 залишено без змін.

Через систему "Електронний суд" представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" надіслано заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем, на виконання рішення суду, в якій позивач просить суд постановити окрему ухвалу та зобов`язати ДПС України вжити заходів з усунення причин і умов, що сприяють бездіяльності ДПС України, яка полягає у порушенні вимог статей 14 і 370 КАС України і була вчинена при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі №520/26726/23; встановити Державній податковій службі України строк для надання відповіді 10 календарних днів, від дати набрання окремою ухвалою законної сили.

Заяву мотивовано тим, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року Державною податковою службою України надано нову (п`яту) індивідуальну податкову консультацію № 3012/ІПК/99-00-21-03-02 від 31.05.2024 за одним і тим же зверненням від 06.06.2019, в якій, на думку позивача, не враховано висновки суду, викладені у судовому рішенні від 20 грудня 2023 року, яким скасовано попередню індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України № 1243/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 19.05.2023. Позивач вказує, що зазначені обставини свідчать про умисну систематичну протиправну бездіяльність податкового органу, що є підставою для прийняття окремої ухвали відповідно до статті 383 КАС України у порядку, передбаченому ст. 249 КАС України.

Відповідачем у запереченнях на заяву позивача вказано, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року Державною податковою службою України надано ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" нову індивідуальну податкову консультацію № 3012/ІПК/99-00-21-03-02 від 31.05.2024, тобто рішення суду виконано у межах і у спосіб, що визначені чинним законодавством. Водночас, ДПС України звертає увагу, що в межах справи № 520/26726/23 судом не надавалась юридична оцінка та не вирішувалося питання про визнання протиправною індивідуальної податкової консультації № 3012/ІПК/99-00-21-03-02 від 31.05.2024. ДПС України наголошує на відсутності підстав для прийняття окремої ухвали відповідно до статті 383 КАС України, оскільки вважає, що у разі незгоди з індивідуальною податковою консультацією № 3012/ІПК/99-00-21-03-02 від 31.05.2024 позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом в порядку, передбаченому КАС України.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 383 КАС України заяву розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглядаючи заяву представника позивача в порядку ст. 383 КАС України, суд виходить з такого.

Пунктом 6 частини 1 статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом випадку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи наведене, виконуючи рішення суду, відповідач зобов`язаний враховувати обставини встановленні судовим рішенням та висновки, які зроблені судом при розгляді справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у пунктах 46, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 у справі ОСОБА_1 проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Отже, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), N 2132/02, п. п. 24-27, від 13.06.2006, п. п. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" N 11944/05 від 12.05.2011).

У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), N 1811/06, від 19.02.2009).

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00 від 20.07.2004, вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

У Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі ОСОБА_1 проти України від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28.11.2006, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 вказав, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої та шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Водночас, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 звернув увагу на те, що правові норми статті 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення.

Судом dстановлено, що листом від 06.06.2019 за №2019/06/06-1 позивач звернувся до ДФС України для отримання індивідуальної податкової консультації з питань: 1) урахування вартості товарів (послуг), що безоплатно розповсюджуються Товариством, при проведенні корпоративних заходів та рекламних кампаній при розрахунку граничної суми операцій для реєстрації платником податку на додану вартість, передбаченої п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України, якщо при цьому Товариство не отримує доходу (нарахованого чи сплаченого) від такого розповсюдження; 2) урахування вартості товарів (послуг), що безплатно передаються (надаються) Товариством як благодійна допомога неприбутковим організаціям або фізичним особам при розрахунку граничної суми операцій для реєстрації платником податку на додану вартість, передбаченої п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України.

18.07.2019 ДФС України надано індивідуальну податкову консультацію за вихідним №3324/6/99-99-15-03-02-15/ІПК в якій зазначено, що операції з безоплатного розповсюдження/надання товарів/послуг при проведенні корпоративних заходів і рекламних кампаній та безоплатної передачі/надання товарів/послуг як благодійної допомоги неприбутковим організаціям і фізичним особам є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Обсяг таких операцій враховується при обрахунку граничної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг для цілей обов`язкової реєстрації особи як платника податку на додану вартість відповідно до п.181.1 ст.181 розділу V Податкового кодексу України.

Не погодившись із індивідуальною податковою консультацією, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі № 520/8339/19, яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 18.07.2019 за №3324/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі № 520/8339/19Державною податковою службою України надано індивідуальну податкову консультації від 25.05.2020 за № 2183/6/99-00-07-03-02-06/ІПК,в якій зазначено щодо оподаткування ПДВ операцій з безкоштовного розповсюдження брендованої продукції (товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній з метою популяризації Товариства - «...операції з безкоштовного розповсюдження брендованої продукції (товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній з метою популяризації Товариства є об`єктом оподаткування ПДВ...». Щодо оподаткування ПДВ операцій з надання благодійної допомоги неприбутковим організаціям та фізичним особам, шляхом безоплатної передачі майна таким організаціям і фізичним особам зазначено - «...операції з надання благодійної допомоги є об`єктом оподаткування ПДВ...». Крім того, щодо необхідності врахування обсягів, визначених за вказаними вище операціями, для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ відповідно до пункту 181.1. статті 181 ПК України вказано - «...при обрахунку загального обсягу оподатковуваних операцій (загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПК України) для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ відповідно до пункту 181.1. статті 181 ПК України враховують у тому числі у обсяги: операції з безкоштовного розповсюдження брендованої продукції (товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній з метою популяризації Товариства; операції з надання благодійної допомоги неприбутковим організаціям та фізичним особам, шляхом безоплатної передачі майна таким організаціям і фізичним особам. При цьому, для обрахунку загальної суми від здійснення операцій з безоплатного постачання товарів для цілей реєстрації платником ПДВ враховується вартість таких товарів (майна і продукції), за якою такі товари відображаються в бухгалтерському обліку суб`єкта господарювання, що здійснює такі операції...».

Не погодившись із повторно наданою індивідуальною податковою консультацією, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі №520/9544/2020, яке набрало законної сили, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 25.05.2020 за № 2183/6/99-00-07-03-02-06/ІПК. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 у адміністративній справі №520/9544/2020 Державною податковою службою України позивачу надано індивідуальну податкову консультацію щодо підстав реєстрації платником ПДВ №2470/ІПН/99-00-21-03-02-06 від 17.06.2021, в якій щодо оподаткування ПДВ операцій з безкоштовного розповсюдження брендованої продукції (товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній з метою популяризації Товариства, зазначено наступне.

Операції з безкоштовного розповсюдження брендованої продукції (товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній з метою популяризації Товариства є об`єктом оподаткування ПДВ.

Водночас у разі, якщо вартість безоплатно переданих товарів/готової продукції (придбаних (ввезених) чи виготовлених) та наданих послуг іншим особам для проведення маркетингових/рекламних заходів (у тому числі дій безоплатною розповсюдження) безпосередньо Товариством або через інших осіб, включаться до складу вартості товарів/готової продукції/послуг, постачання яких пов`язане з отриманням доходів (підтвердженням чому є наприклад, калькуляція вартості товарів/готової продукції/послуг або інший, визначений обліковою політикою товариства, документ, який встановлює ціни продажу придбаних, ввезених чи самостійно виготовлених товарів, та враховує у складі таких цін вартість безоплатно розданих/наданих з рекламною метою товарів/послуг), то таке безкоштовне розповсюдження зазначених товарів/готової продукції/послуг не розглядається як окрема операція, яка г об`єктом оподаткування ПДВ.

У разі, якщо безкоштовне розповсюдження придбаних (ввезених) та/або самостійно виготовлених товарів у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній з метою популяризації Товариства здійснюється не безпосередньо Товариством, а за його дорученням іншими особами, то операції з постачання послуг із розповсюдження зазначених товарів є об`єктом оподаткування ПДВ у таких інших осіб та підлягають оподаткуванню у загальновстановленому порядку.

Щодо оподаткування ПДВ операцій з наданий благодійної допомоги неприбутковим організаціям та фізичним особам, шляхом безоплатної передачі майна таким організаціям і фізичним особам контролюючим органом зазначено таке.

Операції з надання благодійної допомоги є об`єктом оподаткування ПДВ. На сьогодні операції з надання благодійної допомоги звільняються від оподаткування ПДВ за умови дотримання вимог, визначених підпунктом 197.1.15 пункт 197.1 статті 197 ПКУ, зокрема за умови, що:

однією із сторін при здійсненні таких операцій є обов`язково суб`єкт, що має статус благодійної організації, утвореної і зареєстрованої відповідно до законодавства;

благодійна допомога не надається у вигляді зазначених у розділі VI ПКУ підакцизних товарів, цінних паперів (крім наданих ендавментів, зазначених у розділі IV ПКУ), нематеріальних активів і товарів/послуг, призначених для використання в господарській діяльності.

У разі недотримання усіх вимог, визначених підпунктом 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 ПКУ, такі операції оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку.

Щодо необхідності врахування обсягів, визначених за вказаними вище операціями, для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПКУ контролюючим органом в оскаржуваній індивідуальній податковій консультації зазначено наступне.

При обрахунку загального обсягу оподатковуваних операцій (загальної суми від здійснення операцій з постачання товарі в/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ) для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПКУ враховуються у тому числі обсяги:

операцій з безкоштовного розповсюдження брендованої продукції (товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній з метою популяризації Товариства;

операцій з надання благодійної допомоги неприбутковим організаціям та фізичним особам, шляхом безоплатної передачі майна такий організаціям і фізичним особам, незалежно від того, чи такі операції звільняються від оподаткування ПДВ, чи оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку.

Не погоджуючись з наданою податковою консультацією, позивач знову оскаржив її в судовому порядку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі № 520/18506/21 скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України №2470/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 17.06.2021. Зобов`язано Державну податкову службу України надати нову індивідуальну податкову консультацію з питань, поставлених у зверненні ТОВ «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» про надання індивідуальної податкової консультації від 06.06.2019 за вих. № 2019/06/06-1.

Відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі №520/18506/21, яке набрало законної сили, ДПС України відповідно до пункту 53.2 статті 53 ПК України надало позивачу нову індивідуальну податкову консультацію № 1243/ ІПК/99-00-21-03-02-06 від 19.05.2023 (т. 1 а.с. 112 - 120).

Щодо оподаткування ПДВ операцій з безкоштовного розповсюдження орендованої продукції (товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній з метою популяризації Товариства, зазначено таке.

Безкоштовне (безоплатне) розповсюдження брендованої продукції товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній підпадає під визначення «постачання товарів» у розумінні норм, визначених підпунктами 14.1.191 і 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ.

Для цілей оподаткування ПДВ з урахуванням норм, визначених підпунктами 14.1.191 і 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу І та підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ, безкоштовне безоплатне) розповсюдження платником ПДВ брендованої продукції (товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній розглядається як операція з постачання товарів, що є об`єктом оподаткування ПДВ. За такою операцією платнику ПДВ необхідно нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ та сплатити їх бюджету.

Водночас у разі, якщо вартість такої безкоштовно (безоплатно) розповсюдженої безпосередньо платником ПДВ або через інших осіб орендованої продукції (товарів) включається до складу вартості товарів/готової продукції/послут, постачання яких пов`язане із отриманням таким платником ПДВ доходів (підтвердженням чому є, наприклад, калькуляція вартості товарів/готової продукції/послуг або інший, визначений обліковою політикою платника ПДВ, документ, який встановлює ціни продажу придбаних, ввезених чи самостійно виготовлених товарів, та враховує у складі таких цін вартість, безкоштовно (безоплатно) розповсюдженої брендованої продукції (товарів)), те таке безкоштовне безоплатне) розповсюдження брендованої продукції (товарів) для цілей оподаткування ПДВ не розглядається як окрема операція, що є об`єктом оподаткування ПДВ, і, відповідно, податкові зобов`язання з ПДВ не нараховуються.

Щодо оподаткування ПДВ операцій з надання благодійної допомоги неприбутковим організаціям та фізичним особам, шляхом безоплатної передачі майна таким організаціям і фізичним особам, зазначено таке.

Надання благодійної допомоги неприбутковим організаціям та фізичним особам, шляхом безоплатної передачі майна таким організаціям і фізичним особам, підпадає під визначення «постачання товарів» у розумінні норм, визначених підпунктами 14.1.191 і 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ.

Операція платника ПДВ з надання благодійної допомоги (надання благодійної допомоги неприбутковим організаціям та фізичним особам, шляхом безоплатної передачі майна таким організаціям і фізичним особам) є об`єктом оподаткування ПДВ.

Водночас, така операція звільнятиметься від оподаткування ПДВ за умови дотримання вимог, визначених підпунктом 197.1.15 пункт 197.1 статті 197 розділу V ПКУ, зокрема за умови, що:

- однією із сторін при здійсненні таких операцій є обов`язково суб`єкт, що має статус благодійної організації, утвореної і зареєстрованої відповідно до законодавства;

- благодійна допомога не надається у вигляді зазначених у розділі VI ПКУ підакцизних товарів, цінних паперів (крім наданих ендавментів, зазначених у розділі IV ПКУ) нематеріальних активів і товарів/послуг, призначених для використання в господарській діяльності.

За такою звільненою від оподаткування ПДВ операцією податкові зобов`язання з ПДВ не нараховуватимуться.

У разі недотримання усіх вимог, визначених підпунктом 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ, така операція оподатковуватиметься ПДВ у загальновстановленому порядку з нарахуванням податкових зобов`язань з ПДВ.

Щодо необхідності врахування обсягів, визначених за вказаними вище операціями, для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ, зазначено наступне.

При обрахунку загального обсягу оподатковуваних операцій (загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ) для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ відповідно до пункту 181,1 статті 181 розділу V ПКУ враховуються обсяги операцій з постачання товарів/послуг, які підпадають під об`єкт оподаткування ІІДВ (у тому числі обсяги операцій з постачання товарів/послуг, які підпадають під об`єкт оподаткування ПДВ, але відповідно до норм ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ).

Отже, якщо безкоштовне (безоплатне) розповсюдження орендованої продукції (товарів) розглядається як окрема операція з постачання товарів, яка підпадає під об`єкт оподаткування ПДВ, то обсяг такої операції враховується при обрахунку загального обсягу оподатковуваних операцій для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ.

Якщо безкоштовне (безоплатне) розповсюдження брендованої продукції (товарів) не розглядається як окрема операція з постачання товарів, яка підпадає під об`єкт оподаткування ПДВ, то обсяг безкоштовно (безоплатно) розповсюдженої орендованої продукції (товарів) не враховується при обрахунку загального обсягу оподатковуваних операцій для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ.

Обсяг операцій з надання благодійної допомоги неприбутковим: організаціям та фізичним особам, шляхом безоплатної передачі майна таким організаціям і фізичним особам враховується при обрахунку загального обсягу оподатковуваних операцій для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ, незалежно від того, чи такі операції підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 197.1.15 пункт 197.1 статті 197 розділу V ПКУ, чи оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку з нарахуванням податкових зобов`язань з ПДВ.

Позивач, уважаючи протиправною оскаржувану індивідуальну податкову консультацію від 19.05.2023, звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України № 1243/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 19.05.2023. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 залишено без змін.

З мотивувальної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року вбачається, що скасовуючи індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України № 1243/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 19.05.2023, суд дійшов висновку, що оскаржувана індивідуальна податкова консультація містить позицію контролюючого органу, яка не узгоджуються із законом.

Так, суд зазначив, що у випадку з безоплатним розповсюдженням товарів, яке здійснюється в рамках корпоративних заходів та/або в рамках благодійної діяльності позивача, не виконується встановлена статтею 181 Податкового кодексу України умова про наявність нарахованого або сплаченого на користь ТОВ "Пларіум Юкрейн" доходу від здійснення операцій з безоплатного розповсюдження товарів та операцій з надання благодійної допомоги, а отже вказані операції, а також вартість товарів (послуг), що є предметом таких операцій, не враховуються при визначенні загального обсягу операцій для цілей визначення обов`язку реєстрації платником ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу.

Також, з посиланням на приписи п.п.197.1.15 ст.197 Податкового кодексу України, суд зазначив, що операції з надання благодійної допомоги у силу прямого застереження закону не підлягають оподаткуванню ПДВ, оскільки є звільненими від цього.

З огляду на приписи статті 53 ПК України суд вказав, що після скасування індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України № 1243/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 19.05.2023та набрання рішенням законної сили у цій справі, у податкового органу виникає безальтернативний обов`язок щодо надання нової податкової консультації, з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 520/26726/23Державною податковою службою України надано індивідуальну податкову консультацію № 3012/ІПК/99-00-21-03-02 від 31.05.2024.

Однак, за змістом такої індивідуальної податкової консультації при черговому розгляді звернення позивача листом від 06.06.2019 за № 2019/06/06-1висновки суду Державною податковою службою України до уваги не взяті.

Так, в індивідуальній податковій консультації № 3012/ІПК/99-00-21-03-02 від 31.05.2024, окрім цитування норм діючого законодавства, зазначено таке.

Виходячи з аналізу норм ПК України та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, що були наявні у зверненні від 06.06.2019, а також з урахуванням висновків, викладених у рішенні від 20.12.2023 та постанові від 30.04.2024, ДПС України щодо першого питання, порушеного позивачем у зверненні від 06.06.2019 за № 2019/06/06-1, вказала, що при обрахунку граничної суми (1 млн. грн.) для цілей обов`язкової реєстрації як платника ПДВ Товариству необхідно враховувати усі нараховані (сплачені) протягом останніх 12 календарних місяців суми від здійснення ним операції з постачання товарів/послуг (у тому числі, що передаються/надаються на безоплатній основі), які є об`єктом оподаткування ПДВ (у тому числі, які є об`єктом оподаткування ПДВ, але підлягають звільненню від оподаткування ПДВ), а не вартість товарів/послуг, у тому числі, що розповсюджуються Товариством на безоплатній основі при проведенні корпоративних заходів та рекламних кампаній.

Щодо другого питання, порушеного позивачем у зверненні від 06.06.2019 за № 2019/06/06-1, ДПС України вказала, що при обрахунку граничної суми (1 млн. грн.) для цілей обов`язкової реєстрації як платника ПДВ Товариству необхідно враховувати усі нараховані (сплачені) протягом останніх 12 календарних місяців суми від здійснення ним операції з постачання товарів/послуг (у тому числі, що передаються/надаються на безоплатній основі), які є об`єктом оподаткування ПДВ (у тому числі, які є об`єктом оподаткування ПДВ, але підлягають звільненню від оподаткування ПДВ), а не вартість товарів/послуг, у тому числі, що передаються Товариством на безоплатній основі неприбутковим організаціям або фізичним особам як благодійна допомога.

Отже, в індивідуальній податковій консультації № 3012/ІПК/99-00-21-03-02 від 31.05.2024, відповідаючи на питання, порушені позивачем у зверненні від 06.06.2019 за № 2019/06/06-1, відповідач сформулював висновок, що обов`язок реєстрації платником податку на додану вартість виникає у особи незалежно від факту отримання доходу від здійснення оподатковуваних операцій, що свідчить про невиконання відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 520/26726/23.

Разом з цим, чекаючи на виконання рішення суду відповідачем, позивач мав легітимні очікування розраховувати на те, що індивідуальна податкова консультація на виконання судового рішення буде надана на підставі на підставі чинного законодавства та з обов`язковим урахуванням вже встановлених судом фактів та обставин, правовідносини щодо яких були предметом спору.

Зазначені вище дії Державної податкової служби України призвели до порушення державних гарантій, установлених законодавством щодо обов`язкового виконання всіма органами державної влади судового рішення, що набрало законної сили, порушень прав та інтересів позивача, інтереси якого були захищені таким судовим рішенням, що є підставою для постановлення окремої ухвали відповідно до приписів ч. 6 ст. 383 КАС України.

Щодо посилання ДПС України на відсутність підстав для прийняття окремої ухвали відповідно до статті 383 КАС України, оскільки у разі незгоди з індивідуальною податковою консультацією № 3012/ІПК/99-00-21-03-02 від 31.05.2024 позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом в порядку, передбаченому КАС України, то суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Такий висновок узгоджується з правовою позицію Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.07.2022 у справі № 640/23020/19.

Суд зазначає, що оскільки позивач обґрунтовує свої вимоги у заяві про винесення окремої ухвали протиправними діями відповідача, які полягають у невиконанні судового рішення, та такі дії направлені на досягнення результатів, передбачених статтею 383 КАС України, розгляд пред`явлених вимог здійснюється судом першої інстанції саме в порядку статті 383 КАС України.

Водночас, суд вважає на теперішній час цілком достатнім та адекватним захід реагування у вигляді повідомлення відповідача про виявлені порушення вимог законодавства при виконанні судового рішення із наданням місячного строку для повідомлення про вжиті заходи реагування щодо усунення причин та умов, які сприяли порушенню закону.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява представника позивача, подана у порядку ст. 383 КАС України, підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 248, 249, 256, 370, 383 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" від 13.06.2024 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової служби України, вчинені при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 520/26726/23, в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" індивідуальної податкової консультації з роз`ясненнями без урахування висновків суду.

Зобов`язати Державну податкову службу України вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню пункту 9 частини 1 статті 129, статті 129-1 Конституції України, статті 370 КАС України при наданні Товариству з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" індивідуальної податкової консультації на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 520/26726/23.

Про вжитті заходи повідомити Харківській окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовити.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя О.В.Шевченко