Постанова

від 25.10.2024 по справі 520/26726/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 р. Справа № 520/26726/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової службм України на окрему ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2024, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, повний текст складено 02.09.24 по справі № 520/26726/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН"

до Державної податкової служби України

про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пларіум Юкрєйн" (далі по тексту позивач, ТОВ «Пларіум Юкрєйн») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі по тексту відповідач, ДПС України, контролюючий орган), в якому просило суд:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію ДПС України № 1243/ ІПК/99-00-21-03-02-06 від 19.05.2023;

- зобов`язати ДПС України надати нову індивідуальну податкову консультацію з питання, поставленого у зверненні ТОВ «Пларіум Юкрєйн» про надання індивідуальної податкової консультації № 2019/06/06-1 від 06.06.2019, з урахуванням висновків та правової оцінки Харківського окружного адміністративного суду;

- зобов`язати ДПС України надати звіт про виконання рішення суду у тридцятиденний строк з дня набрання законної сили рішенням Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію ДПС України № 1243/ ІПК/99-00-21-03-02-06 від 19.05.2023.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі № 520/26726/23 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пларіум Юкрєйн", Державної податкової служби України - залишено без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 по справі № 520/26726/23 - залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пларіум Юкрєйн» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, в якій просив суд:

- постановити окрему ухвалу, якою визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України, яка полягає у порушенні вимог статей 14 і 370 Кодексу адміністративного судочинства України і була вчинена при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 по справі № 520/26726/23 шляхом ненадання ТОВ «Пларіум Юкрєйн» (код 37364327) Індивідуальної податкової консультації з урахуванням висновків суду у справі № 520/26726/23, а надання Індивідуальної податкової консультації № 3012/ІПК/99-00-21-03-02 від 31.05.2024 без урахування висновків суду у справі № 520/26726/23;

- зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393; площа Львівська, будинок 8, місто Київ, 04053) вжити заходів з усунення причин і умов, що сприяють вчиненню бездіяльності Державній податковій службі України, яка полягає у порушенні вимог статей 14 і 370 Кодексу адміністративного судочинства України і була вчинена при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 по справі № 520/26726/23 шляхом ненадання ТОВ «Пларіум Юкрєйн» (код 37364327) Індивідуальної податкової консультації № 3012/ІПК/99-00-21-03-02 від 31.05.2024 без урахування висновків суду у справі № 520/26726/23;

- встановити Державній податковій службі України строк для надання відповіді 10 календарних днів, від дати набрання Окремою ухвалою законної сили;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування вимог вказаної заяви стверджував, що незважаючи на рішення судів, якими неодноразово визнавалися протиправними та скасовувалися індивідуальні податкові консультації Державної фіскальної служби України від 18.07.2019 року № 3324/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 25.05.2020 за № 2183/6/99-00-07-03-02-06/ІПК, від 17.06.2021 за № 2470/ІПК/99-00-21-03-02-06, від 19.05.2023 року № 1243/ ІПК/99-00-21-03-02-06 з питань оподаткування податком на додану вартість операцій з надання благодійної допомоги неприбутковим організаціям та фізичним особам, шляхом безоплатної передачі майна таким організаціям і фізичним особам, виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 по справі № 520/26726/23, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі № 520/26726/23, відповідачем надано нову п`яту Індивідуальну податкову консультацію № 3012/ІПК/99-00-21-03-02 від 31.05.2024 за одним і тим же зверненням від 06.06.2019, у якій контролюючий орган на цей раз обмежився виключно цитуванням пункту 181.1 статті 181 розділу V Податкового кодексу України, не надавши взагалі будь-яких практичних рекомендацій із застосування податкового законодавства, зокрема, у частині запитуваної у зверненні інформації.

За таких обставин, є юридично очевидним, що надана ДПС України податкова консультація прямо суперечить рішенню Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі № 520/26726/23, оскільки відповідно до мотивувальної частини судового рішення згідно зі статтею 181 Податкового кодексу України для виникнення обов`язку реєстрації платником податку на додану вартість необхідним є одночасне виконання двох умов: 1) здійснення операцій, що є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 2) отримання від таких операцій доходу (нарахованого або сплаченого) у розмірі, що перевищує 1 000 000,00 гривень. Якщо хоча б одна із зазначених умов не виконується, обов`язок реєстрації платником ПДВ не виникає.

Пояснив, що позивачем ставились наступні питання, зокрема щодо: - урахування вартості товарів (послуг), що безоплатно розповсюджуються ТОВ «Пларіум Юкрєйн», при проведенні корпоративних заходів та рекламних кампаній при розрахунку граничної суми операцій для реєстрації платником податку на додану вартість, передбаченої пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, якщо при цьому Товариство не отримує доходу (нарахованого чи сплаченого) від такого розповсюдження; - урахування вартості товарів (послуг), що безплатно передаються (надаються) ТОВ «Пларіум Юкрєйн» як благодійна допомога неприбутковим організаціям або фізичним особам при розрахунку граничної суми операцій для реєстрації платником податку на додану вартість, передбаченої пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України.

Так, контролюючий орган, відповідаючи на поставлені питання зробив висновок, що обов`язок реєстрації платником податку на додану вартість виникає у особи незалежно від факту отримання доходу від здійснення оподатковуваних операцій, в той час як за висновком суду у справі № 520/26726/23 як і здійснювані позивачем операції, так і вартість товарів (послуг), що є предметом таких операцій, не враховуються при визначенні загального обсягу операцій для цілей визначення обов`язку реєстрації платником ПДВ відповідно до пунктом 181.1 статті 181 ПК України.

Таким чином, простий формально-юридичний аналіз тексту переконливо свідчить, що такі дії ДПС щодо видачі Індивідуальної податкової консультації (далі - ІПК ) є нехтуванням статей 8 та 19 Конституції України та є умисною систематичною протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду.

З огляду на вищевикладене та ураховуючи висновок Конституційного Суду України у рішенні від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013, відповідно до якого виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд, стверджував про наявність підстав для задоволення поданої в порядку статті 383 КАС України заяви.

Додатково зауважив, що вказана консультація є вже п`ятою по рахунку, яка оскаржувалась позивачем з аналогічних підстав, що вкотре підтверджує протиправну бездіяльність контролюючого органу.

Посилаючись на статтю 382 КК України переконував, що оскільки Державною податковою службою України допущено порушення нормативно-правових приписів, встановлених статтею 2 та частинами 2, 3 статті 14 КАС України, частиною 2 статті 382 КК України, у тому числі статтями 8, 19 та 129 Конституції України, у спірних правовідносинах наявні підстави для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, шляхом винесення окремої ухвали у порядку частини 1 статті 249 КАС України.

Окремою ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 у справі № 520/26726/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" від 13.06.2024 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної податкової служби України, вчинені при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 520/26726/23, в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" індивідуальної податкової консультації з роз`ясненнями без урахування висновків суду.

Зобов`язано Державну податкову службу України вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню пункту 9 частини 1 статті 129, статті 129-1 Конституції України, статті 370 КАС України при наданні Товариству з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" індивідуальної податкової консультації на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 520/26726/23.

Про вжитті заходи повідомити Харківській окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.

Відповідач, не погодившись із вказаною окремою ухвалою подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції при прийнятті рішення обставин у справі, порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 у справі № 520/26726/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача у повному обсязі; справу розглядати за участі представника ДПС, завчасно повідомивши про дату, час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про те, що надана контролюючим органом податкова консультація є такою, що жодним чином не суперечить нормам ПК України та не порушує право платників податків, а тому не є протиправною та не може бути скасованою.

Переконував, що у спірних правовідносинах відповідач виконав вимоги статті 52 ПК України та надав позивачу консультацію, яка містить необхідну інформацію і надає відповідь на зазначені у зверненні питання. При цьому, невиправдання прийнятою ДПС спірною ІПК сподівань та очікувань позивача з приводу порушених питань не є підставою для визнання такої консультації протиправною.

З огляду на те, що подання заяви у порядку статті 383 КАС України здійснюється внаслідок не виконання рішення суду, яке має носити зобов`язальний характер, переконував, що з огляду на те, що рішення у справі № 520/26726/23 від 20.12.2023 такого характеру не мало (судом лише констатовано протиправність ІПК, а обов`язок надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду виник на підставі положень статті 53 ПК України, а не на виконання рішення суду), стверджував про не пов`язаність вимог у поданій в порядку статті 383 КАС України заяві зі спірним судовим рішенням.

До того ж, у разі незгоди із індивідуальною податковою консультацією від 31.05.2024 № 3012/ІПК/99-00-21-03-02, позивач не позбавлений права звернутись до суду із позовною заявою про її оскарження в загальному порядку, а не в межах статті 383 КАС України.

Наполягав, що суд підійшов до розгляду справи однобоко, оскільки повністю, не зазначивши причин, відхилив доводи контролюючого органу. Наведене свідчить про порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, що свідчить про наявність підстав для її скасування.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Стверджував, що фактично апеляційна скарга відповідача зводиться до необхідності здійснення переоцінки судом апеляційної інстанції доказів, яким надано оцінку судом першої інстанції при постановленні ухвали.

Наполягав, що відповідач лише імітував виконання рішення суду та дотримання вимог статті 53 ПК України. Натомість, фактично вп`яте поспіль лише відтворив в ІПК ті ж самі висновки, які судами вже визнавались протиправними та такими, що не відповідають закону. Тобто ДПС свідомо та умисно діє протиправно та ігнорує правові висновки судів.

Спростовуючи доводи контролюючого органу що спірна ІПК не порушує права та законні інтереси позивача зауважив, що консультація створює для позивача додаткові ризики прийняття контролюючим органом рішень про безпідставні донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість (далі ПДВ). За таких обставин, п`ята за рахунком ІПК свідчить про порушення самої суті ІПК, як акту індивідуальної дії, та відповідно порушення законних інтересів ТОВ «Пларіум Юкрєйн», що полягає у створенні ситуації правової невизначеності та ризиків для безпідставного донарахування податкових зобов`язань.

Враховуючи, що основна господарська діяльність позивача не передбачає здійснення операцій, що є об`єктом оподаткування ПДВ (позивач здійснює виключно експорт послуг зі створення об`єктів інтелектуальної власності, що не є об`єктом оподаткування ПДВ), його реєстрація платником ПДВ не призведе до будь-якого позитивного ефекту у вигляді зростання податкових надходжень. Натомість, на позивача може бути безпідставно покладено тягар адміністрування ПДВ без можливості формування податкового кредиту чи отримання відшкодування ПДВ. Тобто, баланс між несприятливими для ТОВ «Паларіум Юкрєйн» наслідками від ІПК та цілями, на досягнення яких спрямоване таке рішення є порушеним.

Щодо доводів про наявність у позивача права на звернення до суду із оскарженням ІПК зазначив, що в межах відносин позивача із ДПС вже існує чотири судових процеси між одними і тими ж сторонами, за одним і тим же самим зверненням позивача на отримання ІПК, а також існує п`ята ІПК, яка не лише винесена без урахування судового рішення, а й прямо йому суперечить.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що листом від 06.06.2019 за № 2019/06/06-1 позивач звернувся до ДФС України для отримання індивідуальної податкової консультації з питань: 1) урахування вартості товарів (послуг), що безоплатно розповсюджуються Товариством, при проведенні корпоративних заходів та рекламних кампаній при розрахунку граничної суми операцій для реєстрації платником податку на додану вартість, передбаченої п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України, якщо при цьому Товариство не отримує доходу (нарахованого чи сплаченого) від такого розповсюдження; 2) урахування вартості товарів (послуг), що безплатно передаються (надаються) Товариством як благодійна допомога неприбутковим організаціям або фізичним особам при розрахунку граничної суми операцій для реєстрації платником податку на додану вартість, передбаченої п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України.

18.07.2019 ДФС України надано індивідуальну податкову консультацію за вихідним № 3324/6/99-99-15-03-02-15/ІПК в якій зазначено, що операції з безоплатного розповсюдження/надання товарів/послуг при проведенні корпоративних заходів і рекламних кампаній та безоплатної передачі/надання товарів/послуг як благодійної допомоги неприбутковим організаціям і фізичним особам є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Обсяг таких операцій враховується при обрахунку граничної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг для цілей обов`язкової реєстрації особи як платника податку на додану вартість відповідно до п.181.1 ст.181 розділу V Податкового кодексу України.

Не погодившись із індивідуальною податковою консультацією, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі № 520/8339/19, яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 18.07.2019 за № 3324/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі № 520/8339/19 Державною податковою службою України надано індивідуальну податкову консультацію від 25.05.2020 за № 2183/6/99-00-07-03-02-06/ІПК, в якій зазначено щодо оподаткування ПДВ операцій з безкоштовного розповсюдження брендованої продукції (товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній з метою популяризації Товариства - «...операції з безкоштовного розповсюдження брендованої продукції (товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній з метою популяризації Товариства є об`єктом оподаткування ПДВ...». Щодо оподаткування ПДВ операцій з надання благодійної допомоги неприбутковим організаціям та фізичним особам, шляхом безоплатної передачі майна таким організаціям і фізичним особам зазначено - «...операції з надання благодійної допомоги є об`єктом оподаткування ПДВ...». Крім того, щодо необхідності врахування обсягів, визначених за вказаними вище операціями, для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ відповідно до пункту 181.1. статті 181 ПК України вказано - «...при обрахунку загального обсягу оподатковуваних операцій (загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПК України) для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ відповідно до пункту 181.1. статті 181 ПК України враховують у тому числі у обсяги: операції з безкоштовного розповсюдження брендованої продукції (товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній з метою популяризації Товариства; операції з надання благодійної допомоги неприбутковим організаціям та фізичним особам, шляхом безоплатної передачі майна таким організаціям і фізичним особам. При цьому, для обрахунку загальної суми від здійснення операцій з безоплатного постачання товарів для цілей реєстрації платником ПДВ враховується вартість таких товарів (майна і продукції), за якою такі товари відображаються в бухга

Не погодившись із повторно наданою індивідуальною податковою консультацією, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі № 520/9544/2020, яке набрало законної сили, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 25.05.2020 за № 2183/6/99-00-07-03-02-06/ІПК. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 у адміністративній справі № 520/9544/2020 Державною податковою службою України позивачу надано індивідуальну податкову консультацію щодо підстав реєстрації платником ПДВ №2470/ІПН/99-00-21-03-02-06 від 17.06.2021, в якій щодо оподаткування ПДВ операцій з безкоштовного розповсюдження брендованої продукції (товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній з метою популяризації Товариства, зазначено наступне.

Операції з безкоштовного розповсюдження брендованої продукції (товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній з метою популяризації Товариства є об`єктом оподаткування ПДВ.

Водночас у разі, якщо вартість безоплатно переданих товарів/готової продукції (придбаних (ввезених) чи виготовлених) та наданих послуг іншим особам для проведення маркетингових/рекламних заходів (у тому числі дій безоплатною розповсюдження) безпосередньо Товариством або через інших осіб, включається до складу вартості товарів/готової продукції/послуг, постачання яких пов`язане з отриманням доходів (підтвердженням чому є наприклад, калькуляція вартості товарів/готової продукції/послуг або інший, визначений обліковою політикою товариства, документ, який встановлює ціни продажу придбаних, ввезених чи самостійно виготовлених товарів, та враховує у складі таких цін вартість безоплатно розданих/наданих з рекламною метою товарів/послуг), то таке безкоштовне розповсюдження зазначених товарів/готової продукції/послуг не розглядається як окрема операція, яка є об`єктом оподаткування ПДВ.

У разі, якщо безкоштовне розповсюдження придбаних (ввезених) та/або самостійно виготовлених товарів у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній з метою популяризації Товариства здійснюється не безпосередньо Товариством, а за його дорученням іншими особами, то операції з постачання послуг із розповсюдження зазначених товарів є об`єктом оподаткування ПДВ у таких інших осіб та підлягають оподаткуванню у загальновстановленому порядку.

Щодо оподаткування ПДВ операцій з наданий благодійної допомоги неприбутковим організаціям та фізичним особам, шляхом безоплатної передачі майна таким організаціям і фізичним особам контролюючим органом зазначено таке.

Операції з надання благодійної допомоги є об`єктом оподаткування ПДВ. На сьогодні операції з надання благодійної допомоги звільняються від оподаткування ПДВ за умови дотримання вимог, визначених підпунктом 197.1.15 пункт 197.1 статті 197 ПКУ, зокрема за умови, що:

однією із сторін при здійсненні таких операцій є обов`язково суб`єкт, що має статус благодійної організації, утвореної і зареєстрованої відповідно до законодавства;

благодійна допомога не надається у вигляді зазначених у розділі VI ПКУ підакцизних товарів, цінних паперів (крім наданих ендавментів, зазначених у розділі IV ПКУ), нематеріальних активів і товарів/послуг, призначених для використання в господарській діяльності.

У разі недотримання усіх вимог, визначених підпунктом 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 ПКУ, такі операції оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку.

Щодо необхідності врахування обсягів, визначених за вказаними вище операціями, для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПКУ контролюючим органом в оскаржуваній індивідуальній податковій консультації зазначено наступне.

При обрахунку загального обсягу оподатковуваних операцій (загальної суми від здійснення операцій з постачання товарі в/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ) для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПКУ враховуються у тому числі обсяги:

операцій з безкоштовного розповсюдження брендованої продукції (товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній з метою популяризації Товариства;

операцій з надання благодійної допомоги неприбутковим організаціям та фізичним особам, шляхом безоплатної передачі майна такий організаціям і фізичним особам, незалежно від того, чи такі операції звільняються від оподаткування ПДВ, чи оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку.

Не погоджуючись з наданою податковою консультацією, позивач знову оскаржив її в судовому порядку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі № 520/18506/21 скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України №2470/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 17.06.2021. Зобов`язано Державну податкову службу України надати нову індивідуальну податкову консультацію з питань, поставлених у зверненні ТОВ «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» про надання індивідуальної податкової консультації від 06.06.2019 за вих. № 2019/06/06-1.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі №520/18506/21, яке набрало законної сили, ДПС України з посиланням на пункт 53.2 статті 53 ПК України надало позивачу нову індивідуальну податкову консультацію № 1243/ ІПК/99-00-21-03-02-06 від 19.05.2023 (т. 1 а.с. 112 - 120).

Щодо оподаткування ПДВ операцій з безкоштовного розповсюдження орендованої продукції (товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній з метою популяризації Товариства, зазначено таке.

Безкоштовне (безоплатне) розповсюдження брендованої продукції товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній підпадає під визначення «постачання товарів» у розумінні норм, визначених підпунктами 14.1.191 і 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ.

Для цілей оподаткування ПДВ з урахуванням норм, визначених підпунктами 14.1.191 і 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу І та підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ, безкоштовне безоплатне) розповсюдження платником ПДВ брендованої продукції (товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній розглядається як операція з постачання товарів, що є об`єктом оподаткування ПДВ. За такою операцією платнику ПДВ необхідно нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ та сплатити їх бюджету.

Водночас у разі, якщо вартість такої безкоштовно (безоплатно) розповсюдженої безпосередньо платником ПДВ або через інших осіб орендованої продукції (товарів) включається до складу вартості товарів/готової продукції/послуг, постачання яких пов`язане із отриманням таким платником ПДВ доходів (підтвердженням чому є, наприклад, калькуляція вартості товарів/готової продукції/послуг або інший, визначений обліковою політикою платника ПДВ, документ, який встановлює ціни продажу придбаних, ввезених чи самостійно виготовлених товарів, та враховує у складі таких цін вартість, безкоштовно (безоплатно) розповсюдженої брендованої продукції (товарів)), то таке безкоштовне безоплатне) розповсюдження брендованої продукції (товарів) для цілей оподаткування ПДВ не розглядається як окрема операція, що є об`єктом оподаткування ПДВ, і, відповідно, податкові зобов`язання з ПДВ не нараховуються.

Щодо оподаткування ПДВ операцій з надання благодійної допомоги неприбутковим організаціям та фізичним особам, шляхом безоплатної передачі майна таким організаціям і фізичним особам, зазначено таке.

Надання благодійної допомоги неприбутковим організаціям та фізичним особам, шляхом безоплатної передачі майна таким організаціям і фізичним особам, підпадає під визначення «постачання товарів» у розумінні норм, визначених підпунктами 14.1.191 і 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ.

Операція платника ПДВ з надання благодійної допомоги (надання благодійної допомоги неприбутковим організаціям та фізичним особам, шляхом безоплатної передачі майна таким організаціям і фізичним особам) є об`єктом оподаткування ПДВ.

Водночас, така операція звільнятиметься від оподаткування ПДВ за умови дотримання вимог, визначених підпунктом 197.1.15 пункт 197.1 статті 197 розділу V ПКУ, зокрема за умови, що:

- однією із сторін при здійсненні таких операцій є обов`язково суб`єкт, що має статус благодійної організації, утвореної і зареєстрованої відповідно до законодавства;

- благодійна допомога не надається у вигляді зазначених у розділі VI ПКУ підакцизних товарів, цінних паперів (крім наданих ендавментів, зазначених у розділі IV ПКУ) нематеріальних активів і товарів/послуг, призначених для використання в господарській діяльності.

За такою звільненою від оподаткування ПДВ операцією податкові зобов`язання з ПДВ не нараховуватимуться.

У разі недотримання усіх вимог, визначених підпунктом 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ, така операція оподатковуватиметься ПДВ у загальновстановленому порядку з нарахуванням податкових зобов`язань з ПДВ.

Щодо необхідності врахування обсягів, визначених за вказаними вище операціями, для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ, зазначено наступне.

При обрахунку загального обсягу оподатковуваних операцій (загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ) для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ враховуються обсяги операцій з постачання товарів/послуг, які підпадають під об`єкт оподаткування ІІДВ (у тому числі обсяги операцій з постачання товарів/послуг, які підпадають під об`єкт оподаткування ПДВ, але відповідно до норм ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ).

Отже, якщо безкоштовне (безоплатне) розповсюдження орендованої продукції (товарів) розглядається як окрема операція з постачання товарів, яка підпадає під об`єкт оподаткування ПДВ, то обсяг такої операції враховується при обрахунку загального обсягу оподатковуваних операцій для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ.

Якщо безкоштовне (безоплатне) розповсюдження брендованої продукції (товарів) не розглядається як окрема операція з постачання товарів, яка підпадає під об`єкт оподаткування ПДВ, то обсяг безкоштовно (безоплатно) розповсюдженої орендованої продукції (товарів) не враховується при обрахунку загального обсягу оподатковуваних операцій для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ.

Обсяг операцій з надання благодійної допомоги неприбутковим: організаціям та фізичним особам, шляхом безоплатної передачі майна таким організаціям і фізичним особам враховується при обрахунку загального обсягу оподатковуваних операцій для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ, незалежно від того, чи такі операції підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 197.1.15 пункт 197.1 статті 197 розділу V ПКУ, чи оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку з нарахуванням податкових зобов`язань з ПДВ.

Позивач, уважаючи протиправною оскаржувану індивідуальну податкову консультацію від 19.05.2023, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі №520/26726/23 позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України № 1243/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 19.05.2023. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 залишено без змін.

З мотивувальної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року вбачається, що скасовуючи індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України № 1243/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 19.05.2023, суд дійшов висновку, що оскаржувана індивідуальна податкова консультація містить позицію контролюючого органу, яка не узгоджуються із законом.

Так, суд зазначив, що у випадку з безоплатним розповсюдженням товарів, яке здійснюється в рамках корпоративних заходів та/або в рамках благодійної діяльності позивача, не виконується встановлена статтею 181 Податкового кодексу України умова про наявність нарахованого або сплаченого на користь ТОВ "Пларіум Юкрейн" доходу від здійснення операцій з безоплатного розповсюдження товарів та операцій з надання благодійної допомоги, а отже вказані операції, а також вартість товарів (послуг), що є предметом таких операцій, не враховуються при визначенні загального обсягу операцій для цілей визначення обов`язку реєстрації платником ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу.

Також, з посиланням на приписи підпункту 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України, суд зазначив, що операції з надання благодійної допомоги у силу прямого застереження закону не підлягають оподаткуванню ПДВ, оскільки є звільненими від цього.

З огляду на приписи статті 53 ПК України суд вказав, що після скасування індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України № 1243/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 19.05.2023 та набрання рішенням законної сили у цій справі, у податкового органу виникає безальтернативний обов`язок щодо надання нової податкової консультації, з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 520/26726/23 Державною податковою службою України надано індивідуальну податкову консультацію № 3012/ІПК/99-00-21-03-02 від 31.05.2024.

Однак, за змістом такої індивідуальної податкової консультації при черговому розгляді звернення позивача від 06.06.2019 за № 2019/06/06-1 на виконання рішення суду висновки суду Державною податковою службою України до уваги не взяті.

Так, в індивідуальній податковій консультації № 3012/ІПК/99-00-21-03-02 від 31.05.2024, окрім цитування норм діючого законодавства, вказано таке.

Виходячи з аналізу норм ПК України та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, які були наявні у зверненні від 06.06.2019, а також з урахуванням висновків, викладених у рішенні від 20.12.2023 та постанові від 30.04.2024, ДПС України щодо першого питання, порушеного позивачем у зверненні від 06.06.2019 за № 2019/06/06-1, вказала, що при обрахунку граничної суми (1 млн. грн.) для цілей обов`язкової реєстрації як платника ПДВ Товариству необхідно враховувати усі нараховані (сплачені) протягом останніх 12 календарних місяців суми від здійснення ним операції з постачання товарів/послуг (у тому числі, що передаються/надаються на безоплатній основі), які є об`єктом оподаткування ПДВ (у тому числі, які є об`єктом оподаткування ПДВ, але підлягають звільненню від оподаткування ПДВ), а не вартість товарів/послуг, у тому числі, що розповсюджуються Товариством на безоплатній основі при проведенні корпоративних заходів та рекламних кампаній.

Щодо другого питання, порушеного позивачем у зверненні від 06.06.2019 за № 2019/06/06-1, ДПС України вказала, що при обрахунку граничної суми (1 млн. грн.) для цілей обов`язкової реєстрації як платника ПДВ Товариству необхідно враховувати усі нараховані (сплачені) протягом останніх 12 календарних місяців суми від здійснення ним операції з постачання товарів/послуг (у тому числі, що передаються/надаються на безоплатній основі), які є об`єктом оподаткування ПДВ (у тому числі, які є об`єктом оподаткування ПДВ, але підлягають звільненню від оподаткування ПДВ), а не вартість товарів/послуг, у тому числі, що передаються Товариством на безоплатній основі неприбутковим організаціям або фізичним особам як благодійна допомога.

Отже, в індивідуальній податковій консультації № 3012/ІПК/99-00-21-03-02 від 31.05.2024, надавши відповіді на порушені позивачем у зверненні від 06.06.2019 за № 2019/06/06-1 питання, відповідач знову сформулював висновок про обов`язковість реєстрації платником податку на додану вартість незалежно від факту отримання доходу від здійснення оподатковуваних операцій, який суперечить в свою чергу суперечить висновкам рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 520/26726/23, на виконання якого така ІПК надавалася.

Задовольняючи частково подану в порядку статті 383 КАС України заяву ТОВ «Паларіум Юкрєйн», суд першої інстанції виходив з того, що дії Державної податкової служби України призвели до порушення державних гарантій, установлених законодавством щодо обов`язкового виконання всіма органами державної влади судового рішення, що набрало законної сили, порушень прав та інтересів позивача, інтереси якого були захищені таким судовим рішенням, що є підставою для постановлення окремої ухвали відповідно до приписів ч. 6 ст. 383 КАС України.

Суд зазначив, що оскільки позивач обґрунтовує свої вимоги у заяві про винесення окремої ухвали протиправними діями відповідача, які полягають у невиконанні судового рішення, та такі дії направлені на досягнення результатів, передбачених статтею 383 КАС України, розгляд пред`явлених вимог здійснено судом першої інстанції саме в порядку статті 383 КАС України.

Судом враховано, що чекаючи на виконання рішення суду відповідачем, позивач мав легітимні очікування розраховувати на те, що індивідуальна податкова консультація на виконання судового рішення буде надана на підставі чинного законодавства та з обов`язковим урахуванням вже встановлених судом фактів та обставин, правовідносини щодо яких були предметом спору.

Водночас, суд вважав цілком достатнім та адекватним захід реагування у вигляді повідомлення відповідача про виявлені порушення вимог законодавства при виконанні судового рішення із наданням місячного строку для повідомлення про вжиті заходи реагування щодо усунення причин та умов, які сприяли порушенню закону.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року в справі Горнсбі проти Греції суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будьяких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільноправових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.

Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин 2, 4 вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється у порядку, встановленому законом.

Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

З наведених вище норм вбачається, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому, виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 383 КАС України особа позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Заяву, зазначену в частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Так, стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Частиною 6 статті 383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Частиною четвертою статті 249 КАС України визначено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Колегія суддів зазначає, що стаття 249 КАС України дає можливість суду у процесуальний спосіб відреагувати на порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли.

Окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таких порушенням у майбутньому.

Так, адміністративний суд наділений диспозитивним правом постановити окрему ухвалу про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Колегія суддів враховує, що в межах спірних правовідносин судом першої інстанції було винесено окрему ухвалу, з метою забезпечення виконання судового рішення (частина 6 статті 383 КАС України).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на виконання вимог резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі № 520/26726/23, яке набрало законної сили 30.04.2024, ДПС України надано нову п`яту Індивідуальну податкову консультацію № 3012/ІПК/99-00-21-03-02 від 31.05.2024 за одним і тим же зверненням ТОВ "Пларіум Юкрейн" від 06.06.2019 за № 2019/06/06-1, на яке попередньо надані ІПК від 18.07.2019 року № 3324/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 25.05.2020 за № 2183/6/99-00-07-03-02-06/ІПК, від 17.06.2021 за № 2470/ІПК/99-00-21-03-02-06, від 19.05.2023 року № 1243/ ІПК/99-00-21-03-02-06 з питань оподаткування податком на додану вартість операцій з надання благодійної допомоги неприбутковим організаціям та фізичним особам, шляхом безоплатної передачі майна таким організаціям і фізичним особам були визнані рішеннями судів протиправними та скасовані.

Як вбачається зі змісту мотивувальних частин вищевказаних рішень судів, ДФС (ДПС) України, при наданні ІПК на одне й теж звернення ТОВ "Пларіум Юкрейн" від 06.06.2019 за № 2019/06/06-1 викладено правову позицію, яка не узгоджуються із законом, та фактично є дублюванням висновків, які вже неодноразово визнавались судами протиправними.

Так, дослідивши зміст останньої індивідуальної податкової консультації від 19.05.2023 року № 1243/ ІПК/99-00-21-03-02-06, наданої на виконання вказаного судового рішення, колегією суддів встановлено, що контролюючим органом зазначено наступне: «щодо першого питання: при обрахунку граничної суми (1 млн. грн.) для цілей обов`язкової реєстрації як платника ПДВ Товариству необхідно враховувати усі нараховані (сплачені) протягом останніх 12 календарних місяців суми від здійснення ним операції з постачання товарів/послуг (у тому числі, що передаються/надаються на безоплатній основі), які є об`єктом оподаткування ПДВ (у тому числі, які є об`єктом оподаткування ПДВ, але підлягають звільненню від оподаткування ПДВ), а не вартість товарів/послуг, у тому числі, що розповсюджуються Товариством на безоплатній основі при проведенні корпоративних заходів та рекламних кампаній.

Щодо другого питання: при обрахунку граничної суми (1 млн. грн.) для цілей обов`язкової реєстрації як платника ПДВ Товариству необхідно враховувати усі нараховані (сплачені) протягом останніх 12 календарних місяців суми від здійснення ним операції з постачання товарів/послуг (у тому числі, що передаються/надаються на безоплатній основі), які є об`єктом оподаткування ПДВ (у тому числі, які є об`єктом оподаткування ПДВ, але підлягають звільненню від оподаткування ПДВ), а не вартість товарів/послуг, у тому числі, що передаються Товариством на безоплатній основі неприбутковим організаціям або фізичним особам як благодійна допомога».

Тобто фактично, у вказаній ІПК відповідачем сформовано висновок про виникнення у особи обов`язку з реєстрації платником податку на додану вартість незалежно від факту отримання доходу від здійснення оподатковуваних операцій, що в свою чергу, суперечить висновкам Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/26726/23 від 20.12.2023.

Так, зокрема, при наданні останньої ІПК № 3012/ІПК/99-00-21-03-02 від 31.05.2024 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 520/26726/23, ДПС України не врахували висновки судового рішення, оскільки знову виклала твердження про обов`язковість реєстрації платником податку на додану вартість незалежно від факту отримання доходу від здійснення оподатковуваних операцій, залишивши поза увагою зазначене судами, що у разі, якщо вартість такої безкоштовно (безоплатно) розповсюдженої безпосередньо платником ПДВ або через інших осіб орендованої продукції (товарів) включається до складу вартості товарів/готової продукції/послут, постачання яких пов`язане із отриманням таким платником ПДВ доходів (підтвердженням чому є, наприклад, калькуляція вартості товарів/готової продукції/послуг або інший, визначений обліковою політикою платника ПДВ, документ, який встановлює ціни продажу придбаних, ввезених чи самостійно виготовлених товарів, та враховує у складі таких цін вартість, безкоштовно (безоплатно) розповсюдженої брендованої продукції (товарів)), те таке безкоштовне безоплатне) розповсюдження брендованої продукції (товарів) для цілей оподаткування ПДВ не розглядається як окрема операція, що є об`єктом оподаткування ПДВ, і, відповідно, податкові зобов`язання з ПДВ не нараховуються.

Крім того, надаючи відповідь податковий орган посилається на термін "обсяг операцій", проте п. 181.1 ст.181 ПК України не містить такого терміну і не пов`язує обов`язок реєстрації платником ПДВ з " обсягом операцій".

Не враховано відповідачем і те, що безоплатне розповсюдження товарів підпадає під визначення "операцій з постачання товарів", однак не є достатньою підставою для висновку про обов`язок реєстрації платником ПДВ, оскільки такі операції не призводять до нарахування чи сплати доходу. Залишено поза увагою і висновки суду про те, що відсутність нарахованого чи сплаченого на користь ТОВ «Пларіум Юкрєйн» доходу унеможливлює настання передбачених статтею 181 ПК України сукупності підстав для виникнення обов`язку з реєстрації платником податку на додану вартість внаслідок операцій з безоплатного розповсюдження брендової продукції або надання благодійної допомоги та не призводить до врахування вартості товарів, що безоплатно розповсюджуються або передаються як благодійна допомога при розрахунку граничної суми операцій для реєстрації платником ПДВ відповідно до статті 181 ПК України. А також те, що операції з надання благодійної допомоги у силу прямого застереження підпункту 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 ПК України не підлягають оподаткуванню ПДВ, оскільки є звільненими від цього.

Колегія суддів наголошує, що такі дії Державної податкової служби України свідчать про умисне невиконання судового рішення у справі, та, в свою чергу, призводять до порушення державних гарантій, встановлених законодавством щодо обов`язкового виконання всіма органами державної влади судового рішення, що набрало законної сили, а також порушує права та інтереси позивача.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи контролюючого органу про те, що у випадку незгоди зі спірною ІПК позивач може звернутись з її оскарженням в порядку позовного провадження, оскільки у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, а не для повторного звернення до суду із позовом.

До того ж, колегія суддів враховує, що в межах спірних правовідносин має місце вже п`яте звернення позивача до суду із позовом про оскарження ІПК, наданих з аналогічних підстав. Більше того, останні були скасовані судовими рішеннями з мотивів, аналогічним, що мають місце в межах даного спору.

За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, він міг звернутися до суду в порядку статті 383 КАС України із відповідною заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

У зв`язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 640/23020/19 від 11.07.2022.

За вищенаведених обставин, встановлених судами, колегія суддів вважає слушними доводи заявника про те, що при винесенні нової індивідуальної податкової консультації відповідач не врахував правові висновки, викладені у рішенні від 20.12.2023 у справі № 520/26726/23, що свідчить про умисну систематичну протиправну бездіяльність податкового органу та є підставою для прийняття окремої ухвали у відповідності до статті 383 КАС України у порядку, передбаченому статтею 249 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постановлена судом першої інстанції окрема ухвала від 02.09.2024 у справі № 520/26726/23 відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Доводи апеляційної скарги щодо непов`язаності поданої у порядку ст. 383 КАС України заяви із резолютивною частиною рішення у справі № 520/26726/23 колегія суддів вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 378, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Окрему ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 по справі № 520/26726/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій