Постанова

від 02.09.2024 по справі 520/26128/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 р. Справа № 520/26128/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, по справі № 520/26128/23

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними та скасування пунктів наказу,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом відповідач) про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, в якій просив:

- визнати пункти 2, 2.1 Наказу №968 від 11.07.2023 в частині щодо притягнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 , до повної матеріальної відповідальності та стягнення грошових сум, у розмірі: за нестачу майна автомобільної служби - 7483,51 грн.; за нестачу майна бронетанкової служби - 673,98 грн.; за нестачу майна електротехнічної служби - 58788,95 грн.; за нестачу майна продовольчої служби - 2658,85 грн.; за нестачу майна дорожньої служби - 98536,83 грн., протиправними та скасувати.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі №520/26128/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування пунктів наказу - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано підпункт 2.1 пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.07.2023 №968 про притягнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності та стягнення грошових сум у розмірі: за нестачу майна автомобільної служби - 7483,51 грн.; за нестачу майна бронетанкової служби - 673,98 грн.; за нестачу майна електротехнічної служби - 58788,95 грн.; за нестачу майна продовольчої служби - 2658,85 грн.; за нестачу майна дорожньої служби - 98536,83 грн.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на помилковість та необґрунтованість висновків суду першої інстанції, наполягає на тому, що вказане рішення не базується на чинному законодавстві України, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідачем зазначено, що суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин "бойовий імунітет", проте необхідно зазначити, що судом не досліджено одна зі складових застосування такого імунітету, а саме "розумна обачність" та "неможливість передбачити при плануванні та виконанні таких дій". В той же час, відповідач зауважив, що дата розкрадання не є ключовою підставою для притягнення позивача до матеріальної відповідальності, оскільки неналежне виконання останнім своїх обов`язків зі збереження довіреного йому майна призвело до його розкрадання. Таким чином, на думку відповідача, для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності, обов`язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій, чи бездіяльності, та з якою метою завдано шкоду або збитки.

У зв`язку з цим, відповідач зазначає, що за наявними в матеріалах справи доказами підтверджується неналежне виконання позивачем своїх функціональних обов`язків, висновок про заподіяння позивачем військовій частині НОМЕР_1 шкоди на суму 98536,83 грн є обґрунтованим. Між тим, обставини, що виключають матеріальну відповідальність (стаття 9 Закону № 160-IX), командуванням військової частини НОМЕР_1 не встановлені, а тому наказ відповідача від 11.07.2023 №968 є правомірним.

Не погоджуючи із доводами апеляційної скарги позивачем подано до суду апеляційної інстанції письмовий відзив, в якому він просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає дане рішення суду законним та обґрунтованим.

З огляду на норми частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що справа судом розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, який відноситься до незначної складності, а також за умови відсутності клопотань учасників про розгляд справи за їх участі у відкритому судовому засіданні, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира роти охорони та забезпечення бази зберігання інженерних боєприпасів та майна.

Наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України №142 від 27.07.2022 (по особовому складу) ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я) п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» .

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.08.2022 №243 ОСОБА_1 з 23.08.2022 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, у вищевказаному наказі зазначено, що ОСОБА_1 нараховано та утримано в рахунок погашення нестачі військового майна на підставі Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" премію, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, у розмірі 155% посадового окладу та надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, за період з 01.08.2022 до 23.08.2022. Нараховано та утримано в рахунок погашення нестачі військового майна грошову компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260; грошову допомогу на оздоровлення передбачену наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 за 2022 рік; одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 за 5 календарних років (безперервна календарна вислуга); грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій з 2021 року до 2022 року, з розрахунку 14 календарних днів за кожен рік відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260; додаткову винагороду на період дії воєнного стану, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 в розмірі 30000 грн пропорційно за період з 01.08.2022 по 23.08.2022.

В подальшому, після звільнення позивача, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2023 №544 призначено службову перевірку стосовно матеріально відповідальних осіб бази зберігання інженерних боєприпасів та майна, які надали недостовірні відомості наявності майна, що заподіяли матеріальну шкоду.

За результатами проведеної службової перевірки щодо виявлення нестачі під час приймання справ та посади начальника бази зберігання інженерних боєприпасів та майна військової частини НОМЕР_1 , складено Доповідну записку від 26.06.2023.

Під час проведення службової перевірки встановлено, що в період з 01.03.2022 по 04.03.2022 база зберігання смт Малинівка була обстріляна російськими збройними силами, внаслідок чого нанесено пошкодження 90% адміністративним будівлям, спорудам, сховищам та майданчикам зберігання технічної території. Повторно 16.05.2022 по базі зберігання завдано ракетно-бомбового удару, який теж мав руйнівні наслідки. В результаті обстрілів та бомбардувань значна частина військового майна, яке рахується за бронетанковою, автомобільною, дорожньою, інженерною, електротехнічною, продовольчою службами, службою КЕС, службою зв`язку, службою РХБ захисту, службою безпеки військ, кінологічною службою, пошкоджене, знищене (втрачене) у ході бойових дій.

За подіями що сталися, раніше, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2022 №562 було призначено службове розслідування щодо фактів можливої втрати (знищення) військового майна на базі зберігання, яке проводилось по службах забезпечення. Результатами службового розслідування (до наказу від 30.05.2022 №562) було встановлено, що значна частина військового майна була знищена (пошкоджена) в ході бойових дій, але були випадки завдання державі збитків з особистої необачності та не належним виконанням службових обов`язків посадовими особами бази зберігання під час ведення бойових дій та в умовах тимчасової окупації Чугуївського району.

Відповідно до Порядку №608, керуючись законодавчими та іншими нормативними актами, дослідивши матеріали наданих відомостей попереднього розслідування, знявши пояснення з матеріально відповідальних осіб, а також зібравши іншу необхідну інформацію для всебічності, повноти й об`єктивності службової перевірки (розслідування) комісією встановлено, що причиною розбіжності зазначеної в відомостях наявності військового майна з обліковими даними частини є одна і та ж сама подія, що і була у попередньому розслідуванні, а саме: знищення (втрата) чи пошкодження військового майна бази зберігання під час дії воєнного стану та в умовах тимчасової окупації Чугуївського району та неналежне виконання заходів переміщення (евакуації) майна у звичайних обставинах та обставинах ризику. Проведення бойових дій з боку російської федерації потягнули за собою певні наслідки, які зумовили знищення, втрати, пошкодження військового майна. Перед особовим складом бази, які вже достеменно дізналися про знищення або пошкодження майна, що рахується на їх відповідальному зберіганні, гостро постало питання про швидку передислокацію, евакуацію вцілілого і в першу чергу важливішого майна для ЗСУ та питання яким чином відобразити такі події в обліку, де шукати майно і винних осіб.

При складанні відповідних документів про втрати (знищення) пошкодження активів чи екстрену евакуацію вцілілого майна до безпечних місць, особовий склад мав помилки у відображенні обліку, це зумовлено оперативною евакуацією в умовах ризику життя. Через брак часу, постійній загрозі фізичного знищення, великі фізичні та емоційні навантаження на особовий склад не завжди вдавалось здійснювати належний контроль за майном, яке знищено вціліло чи підлягає евакуації. Тому, не все майно відразу знаходило своє місце подальшого зберігання та обліку. За логікою вимог законодавства ліквідувати пошкоджені, знищені (втрачені), переміщені активи можливо лише після проведення якісної інвентаризації, за результатами якої встановити винних осіб та/або причини, що призвели до втрат (або принаймні вчинення дій, спрямованих на встановлення таких осіб/причин). При цьому проведення інвентаризації вимагає наявність доступу до майна матеріально відповідальних осіб, осіб які відповідають господарством, яке переміщено та досі знаходиться у зоні ризику. Але, нажаль, вимоги щодо необхідності інвентаризації пошкоджених активів, тих що переміщені, знищені (втрачені) не змінились, а лише додали відстрочку для здійснення якісної інвентаризації у військовій частині та лінійних підрозділів до того моменту, коли вона стане можливою. Важливо врахувати «воєнні» особливості процедури інвентаризації, де потрібно взяти до уваги, що під час інвентаризації перевіряють і документально підтверджують наявність, стан, відповідність критеріям визначення та оцінки, виявлення лишку або нестачі військового майна шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку. Попереднім розслідуванням враховано, що інвентаризувати можна не всі об`єкти одночасно, деяке військове майно передбачає специфічні строки, наприклад земельні ділянки, будівлі, споруди та інші нерухомі об`єкти, об`єкти основних засобів, інші матеріальні засоби які мають комплектуючі чи вбудовані в інші, які на дату проведення інвентаризації перебувають у процесі переміщення (демонтажу, розбирання тощо). Також, присутній такий факт, що матеріальні засоби, які рахуються за базою зберігання, але перебувають частково як в смт Малинівка так евакуйовані до однієї із підрозділів військової частини НОМЕР_1 , і як наслідок, не обліковані за новим місцем знаходження (не прийняті, не здані) матеріально відповідальними особами належним чином. Однією із вимог Інструкції з обліку є те, що інвентаризація має охоплювати всі види військового майна військової частини, незалежно від їх місцезнаходження та технічного (якісного) стану. Проведення процесу інвентаризації під час війни є складним процесом, де через великий обсяг робіт, стислі строки, навантаження на особовий склад важко якісно провести цей захід. Доцільно було б проводити інвентаризацію військового майна бази зберігання тоді, коли етап евакуації завершено, усі матеріальні засоби переміщено до місць їх зберігання, усі видатково-прибуткові документи опрацьовано, виведено залишки, а матеріально-відповідальні особи надали розписки, що усі матеріальні засоби що є під їхньою відповідальністю, переміщені, оприбутковані чи у випадку знищення/втрат знищені (з додаванням доказів, обґрунтувань, пояснень).

Оскільки зазначене вище, в частині того що матеріально-відповідальні особи не брали активної участі щодо наявності їх майна після подій, збереження, евакуації, маються облікові помилки, застарілі відомості наявності, які не містять необхідного обсягу відповідної інформації й відомостей для досягнення мети службової перевірки. Метою службової перевірки є не допустити випадків втрати військового майна шляхом неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами та нанесення державі збитків. Крім того, у наданих для перевірки відомостях виявлені різниці зазначені лише в кількісному вираженні, а обґрунтованих пропозицій, пояснень від матеріально-відповідальних осіб, посадових осіб бази зберігання щодо врегулювання виявлених нестач і втрат, які зафіксовано у відомостях, немає. Водночас вбачається протилежний підхід щодо контролю за наявністю військового майна у звичайних обставинах, таких як звільнення з роботи/військової служби чи переведення до нового місця служби посадових осіб, які відають військовим майном без належного передавання матеріальних засобів новій матеріально відповідальній особі, внаслідок чого, з наведених норм, проведення службової перевірки ускладнюється в основному щодо формування належної доказової бази, встановлення події, визначення вини осіб, а також належного документального оформлення списання знищених, пошкоджених, зруйнованих та/або втрачених матеріальних засобів.

Комісія вважає, що розбіжності у наявності військового майна є наслідком втрат (знищення) у ході воєнних (бойових) дій, наслідком неналежної організації невідкладної, термінової евакуації майна з урахуванням військових перешкод, тому з урахуванням цих фактів деяке майно досі документально не впорядковано, підлягає додаткового досліду, потребує прийняття додаткових рішень шляхом постановки на облік чи/або притягнення винних осіб до матеріальної/дисциплінарної відповідальності.

У Доповідній записці також зазначено, що по встановленню можливої втрати або знищення військової техніки та майна, а також встановлення ступеня вини посадових осіб бази зберігання інженерних боєприпасів та майна військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , вже було раніше проведено службове розслідування та видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 "Про результати проведення службового розслідування" від 30.06.2022 №810. Згідно з рапортами приймання-передачі та відомості наявності та якісного стану майна встановлено нестачу майна, а саме:

1) автомобільна служба: АБШ МАЗ-534 В2 зав. №YЗМ5340В2 - 1 од; причіпне шасі 2-ПМ-6 М (МАЗ) зав. №МО23601612М - 1 од.; буксир ЗІЛ - 1 шт.; буксир ЗІЛ 120-3907010 - 7 шт.; знак аварійної зупинки - 1 шт.; АКБ 6СТ-90 У кат (лом свинцю) - 1 шт.; шланг гальмівний 131-3506085 - 2 шт.; диск зчеплення ведучиі КрАЗ - 1 шт.; АКБ 6СТ-190АЗ (4) - 2 шт.; окуляри захисні закриті - 1 шт.; сигнал С-311 - 2 шт.; кузов ЗІЛ-131 - 1 шт.; кунг К-131 - 1 шт.;

2) бронетанкова служба: гайка для установки пальців 22652/1 - 20 шт.; електропневмоклапан 12541/1 - 2 шт.; палець ВР-613.563 - 4 шт.; прибор автоматики 28226/1 ПАС 15-2С - 1 шт.; стяжка 2263181- 2 шт.; пристрій пусковий стартер 28210/1 - 1 шт.; шлемофон ШШ-1 - 1 шт.;

3) електротехнічна служба: охоронна сигналізація Страж-202 - 5 од., охоронна сигналізація Клен-55Н -1 од.; ВАК- 6-28,5 - 1 од.; УЗРУ - 1 од.; АБ-8-Т-230М - 1 од.; ЕСД-10ВС-230 - 1 кт.;

4) продовольча служба: кухоль скляний (ударостійкий, загартований) - 24 шт.; тарілка десертна скляна (ударостійка, загартована) - 4 шт.; тарілка мілка скляна 240 мм (ударостійка, загартована) - 24 шт.; тарілка мілка скляна 240 мм (ударостійка, загартована) - 24 шт.; тарілка мілка скляна 240 мм (ударостійка, загартована) - 24 шт.; термос ТВН-12 - 1 шт.; термос ТН-36 - 1 шт.;

5) дорожня служба: блоки фундаментні 24.4.6 ТФ - 7 шт.; плити перекриття з/б ПК 30-12-ВС - 81 шт.

Відсутнє майно обліковане за матеріально-відповідальною особою командиром роти охорони та забезпечення бази зберігання інженерних боєприпасів та майна військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 , який на час проведення перевірки звільнений з військової служби у відставку на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.08.2022 №243, рапорту від 23.08.2022 вх. №3378.

Під час перевірки встановлено, що окреме майно, яке рахуються за старшим лейтенантом ОСОБА_2 , було евакуйоване з території бази зберігання. Інше майно, зазначене у доповідній записці, місце його знаходження, невідомо, фактичної наявності або підтверджуючих матеріалів про майнові втрати внаслідок воєнних дій, ушкодження, оприбуткування, доповідної записки матеріально відповідальної особи чи самостійної фіксації - не має. Підстав втрати чи знищення військового майна з причин непереборної сили - немає. Комісія вважає, що нестача (втрата) військового майна, що знаходилось на відповідальному зберіганні старшого лейтенанта ОСОБА_3 , залежало від його волі, утворилася в наслідок неналежного виконання ним своїх службових обов`язків щодо організації збереження майна в умовах звичайного та воєнного стану, неналежної передачі майна іншій матеріально відповідальній особі, неналежного контролю за евакуацією майна, що привело до втрат. Встановити інші причини втрати військового майна з причин звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_3 у запас - неможливо.

Таким чином, державі було заподіяно матеріальну шкоду, за яку старший лейтенант ОСОБА_4 несе повну матеріальну відповідальність в розмірі заподіяної шкоди. Згідно з довідками-розрахунками вартості втраченого майна, розмір відшкодування заподіяної державі шкоди старшим лейтенантом ОСОБА_2 , складає: за нестачу майна автомобільної служби 7483,51 грн; за нестачу майна бронетанкової служби - 673,98 грн; за нестачу майна електротехнічної служби 58788,95 грн; за нестачу майна продовольчої служби 2658,85 грн; за нестачу майна дорожньої служби 98536,83 грн.

Комісія пропонує у зв`язку з тим, що старший лейтенант ОСОБА_4 звільнений у відставку, розпочати претензійну роботу щодо стягнення з нього коштів за заподіяну матеріальну шкоду.

Також, у Доповідній записці вказано на те, що підстав для проведення службового розслідування щодо заподіяння матеріальної шкоди чи кримінального провадження не має. Вчинена подія має характер вчинення правопорушення (провини), за яку військовослужбовці несуть дисциплінарну, матеріальну відповідальність згідно із законом. Фактів навмисного створення нестач (втрат) військового майна, його розкрадання, інших корисливих зловживань - не виявлено.

11 липня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ №968 "Про результати службової перевірки", відповідно до якого вирішено за матеріальну шкоду, заподіяну бездіяльністю та неналежним виконанням обов`язків військової служби, передбачених Статутом внутрішньої служби ЗСУ, Положенням про військове (корабельне) господарство ЗСУ, Інструкцією від 17.08.2017 №440, притягнути до повної матеріальної відповідальності та стягнути грошову суму, зокрема, зі старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира роти охорони та забезпечення бази зберігання інженерних боєприпасів та майна військової частини НОМЕР_1 (звільнений у відставку), у розмірі: за нестачу майна автомобільної служби - 7483,51 грн; за нестачу майна бронетанкової служби - 673,98 грн; за нестачу майна електротехнічної служби - 58788,95 грн; за нестачу майна продовольчої служби - 2658,85 грн; за нестачу майна дорожньої служби - 98536,83 грн.

Листом від 19.07.2023 №2364 ОСОБА_1 повідомлено про притягнення його до матеріальної відповідальності наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.07.2023 №968, та запропоновано добровільно оплатити завдану матеріальну шкоду.

Вважаючи наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 11.07.2023 №968 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідачем не призначалось службове розслідування відносно ОСОБА_1 , а останнього притягнуто до матеріальної відповідальності за результатом проведеної службової перевірки, що суперечить Порядку №608 та Закону №160-ІХ, у зв`язку з чим судом першої інстанції констатовано, що відповідачем прийнято з порушенням встановленого законом порядку наказ №968 від 11.07.2023 в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності та стягнення з нього грошових сум у розмірі, а саме: за нестачу майна автомобільної служби - 7483,51 грн; за нестачу майна бронетанкової служби - 673,98 грн; за нестачу майна електротехнічної служби - 58788,95 грн; за нестачу майна продовольчої служби - 2658,85 грн; за нестачу майна дорожньої служби - 98536,83 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , з огляду на наступне.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною четвертою статті 2 Закону №2232-XII визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут).

Відповідно до статті 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

За нормами статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, обов`язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Положеннями статті 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно зі статті 26 Статуту військовослужбовців залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Статтями 111, 112 Статуту передбачено, що командир роти відповідає за стан і збереження озброєння техніки та майна роти, зобов`язаний організовувати правильну експлуатацію обслуговування і ремонт озброєння і техніки.

Таким чином, обов`язок збереження ввіреного військового майна слідує із прямих норм Закону.

Наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440 затверджено Інструкцію з обліку військового майна у Збройних Силах України, що визначає механізм організації і ведення обліку військового майна, закріпленого в установленому законодавством порядку за військовими частинами та є підставою для прийняття відповідних рішень посадовими особами Збройних Сил у межах наданих їм повноважень з питань обліку військового майна.

За приписами п. 2 Інструкції №440, матеріально відповідальною особою вважається посадова (службова) особа, на яку за характером її посади (роботи) покладено матеріальну відповідальність за збереження військового майна на підставі наказу командира військової частини (договору про матеріальну відповідальність працівника, укладеного відповідно до вимог трудового законодавства) і якій передано під звіт або в інший документально оформлений спосіб на зберігання, у тимчасове користування військове майно.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 №160-ІХ (далі - Закон №160-ІХ).

За приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону №160-ІХ пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

За приписами частини другої статті 3 Закону №160-ІХ умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Водночас, за положеннями частини четвертої статті 3 Закону №160-ІХ переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Статтею 5 Закону №160-ІХ встановлено, що особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.

Частиною першою статті 6 Закону №160-ІХ визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону №160-ІХ особа за шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї, несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна, але не більше десятикратного розміру. Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону №160-ІХ у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом (частини четверта статті 8 Закону №160-ІХ).

Частиною сьомою статті 8 Закону №160-ІХ передбачено, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону (частина перша статті 10 Закону №160-ІХ).

Тобто за положеннями Закону №160-ІХ саме для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб призначається службове розслідування, яке може не проводитись у випадку якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом. Поряд з цим, за положеннями Закону №160-ІХ матеріальна відповідальність застосується за умови наявності шкоди, протиправної поведінки особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинного зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою, а також вини особи в завданні шкоди.

У свою чергу, процедури проведення службового розслідування та службової перевірки визначена Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони від 21.11.2017 №608 (далі - Порядок №608).

Пунктом 1 Розділу VII Порядку №608 встановлено, що з метою перевірки інформації про факт правопорушення, з`ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, а також якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення, проводиться службова перевірка.

Відповідно до п. 2 Розділу VII Порядку №608 під час службової перевірки встановлюються:

-особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення або порушення виконавської дисципліни;

-обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) правопорушення або порушення виконавської дисципліни;

-не виконані або неналежно виконані військовослужбовцем розпорядження, доручення, вказівки начальників, службові обов`язки;

-наявність чи відсутність події, з приводу якої призначалась перевірка.

У разі необхідності уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного правопорушення, за фактом якого проведено службову перевірку, та ступеня вини військовослужбовця за результатами службової перевірки може бути проведено службове розслідування.

Згідно з п. 3 Розділу VII Порядку №608 службова перевірка проводиться за письмовим рішенням відповідного командира (начальника), у якому зазначаються відомості про посадових осіб, яким доручається проведення перевірки, її мета та дата завершення. Строк проведення перевірки встановлюється з урахуванням мети, обсягу визначених завдань та кількості особового складу, який залучається. Письмове рішення командира (начальника) оформлюється шляхом накладення відповідної резолюції на документі (рапорті (доповіді)) про необхідність проведення перевірки або видання окремого доручення (доручення), розпорядження на її проведення.

Інші службові особи можуть звертатись за підпорядкованістю з клопотанням щодо призначення службової перевірки.

За п. 6 Розділу VII Порядку №608 строк проведення службової перевірки не може перевищувати одного місяця. У разі невстановлення винних осіб службова перевірка може бути продовжена відповідним командиром (начальником), який призначив перевірку, але не більше ніж на один місяць.

Днем початку службової перевірки вважається день прийняття рішення про її проведення або дата, визначена командиром (начальником), який приймає це рішення.

Завершення службової перевірки визначається днем подання результатів перевірки на розгляд для прийняття рішення.

Проведення службової перевірки здійснюється за загальними правилами проведення службових розслідувань, встановленими розділами III та IV цього Порядку, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Службова перевірка може проводитись як одноособово, так і комісією. Склад комісії визначається з урахуванням мети, обсягу, складності та особливостей проведення службової перевірки (п. 7 Розділу VII Порядку №608).

Відповідно до п. 8 Розділу VII Порядку №608 результати службової перевірки оформлюються доповідною запискою на ім`я посадової (службової) особи, яка призначила перевірку, та підписуються посадовою (службовою) особою, яка провела її одноособово, або головою комісії.

Пунктом 9 Розділу VII Порядку №608 визначено, що у доповідній записці зазначаються підстави та мета проведення службової перевірки, службові особи, які її проводили, вжиті заходи та отримані результати, висновки і пропозиції та інші відомості, необхідні для прийняття посадовою (службовою) особою, яка призначила перевірку, законного рішення.

Згідно з п. 10 Розділу VII Порядку №608 одночасне проведення службової перевірки та службового розслідування не допускається.

З аналізу вищенаведених норм Розділу VII Порядку №608 вбачається, що службова перевірка призначається для з`ясування наявності підстав для призначення службового розслідування. Результати службової перевірки оформлюються доповідною запискою на ім`я посадової (службової) особи, яка призначила перевірку, в якій зазначаються підстави та мета проведення службової перевірки, службові особи, які її проводили, вжиті заходи та отримані результати, висновки і пропозиції та інші відомості.

Водночас, у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (п. 1 Розділу VIII "Особливості проведення службового розслідування за фактами завданої державі матеріальної шкоди" Порядку №608).

Відповідно до пунктів 2, 3 Розділу VIII Порядку №608 під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати:

- наявність шкоди;

- протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

- ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна);

- умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.

До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.

Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення (п. 1 Розділу ІІІ Порядку №608).

Відповідно до п. 13 Розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.

Пунктом 1 Розділу V Порядку №608 визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування (п. 6 Розділу V Порядку №608).

Згідно з п. 1 Розділу VІ Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

З вищенаведеного вбачається, що службова перевірки - це комплекс заходів, які здійснюються відповідно до Порядку №608, з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з`ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення.

У свою чергу, службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

З системного аналізу вищезазначених норм суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що притягненню військовослужбовця до матеріальної відповідальності повинно передувати саме службове розслідування, призначене на підставі відповідного наказу, у ході якого встановлюються обставини щодо неправомірних дій військовослужбовця, причинного зв`язку між правопорушенням та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби, вини військовослужбовця, порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства, причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб (п.3 Розділу ІІ Порядку), крім випадків, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду (п.2 Розділу ІІ Порядку).

Таким чином, службова перевірка лише слугує з`ясуванню наявності підстав для призначення службового розслідування, тобто є попереднім етапом перед самим службовим розслідуванням яке повинно бути призначене у разі встановлення службовою перевіркою факту заподіяння матеріальної шкоди.

Як встановлено із матеріалів справи колегією суддів, ОСОБА_1 з 23 березня 2021 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира роти охорони та забезпечення бази зберігання інженерних боєприпасів та майна.

Наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України №142 від 27.07.2022 (по особовому складу) ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я) п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с. 19 том 1).

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.08.2022 №243 ОСОБА_1 з 23.08.2022 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, а також направлено для зарахування на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20 том 1).

Окрім того, за вказаним наказом ОСОБА_1 було нараховано та утримано в рахунок погашення нестачі військового майна на підставі Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» наступні виплати:

- премію, передбачену постановою Кабінету Міністрів України зі змінами та доповненнями від 30.08.2017 №704 у розмірі 155% посадового окладу та надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, за період з 01 серпня до 23 серпня 2022 року;

- грошову компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260;

- грошову допомогу на оздоровлення передбачену наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 за 2022 рік;

- одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 за 5 календарних років (безперервна календарна вислуга);

- грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій з 2021 року до 2022 року, з розрахунку 14 календарних днів за кожен рік відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260;

- додаткову винагороду на період дії воєнного стану, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 в розмірі 30000 грн пропорційно за період з 01 серпня до 23 серпня 2022 року.

Поряд з цим, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2023 №544 призначено службову перевірку стосовно матеріально відповідальних осіб бази зберігання інженерних боєприпасів та майна, які надали недостовірні відомості наявності майна, що заподіяли матеріальну шкоду (а.с. 21 том 1).

За результатами службової перевірки щодо виявлення нестачі під час приймання справ та посади начальника бази зберігання інженерних боєприпасів та майна військової частини НОМЕР_1 , складено Доповідну записку від 26.06.2023 (а.с. 22-56 том 1).

Так, у вказаній записці зазначено, що по встановленню можливої втрати або знищення військової техніки та майна, а також встановлення ступеня вини посадових осіб бази зберігання інженерних боєприпасів та майна військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , вже було раніше проведено службове розслідування та видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 "Про результати проведення службового розслідування" від 30.06.2022 №810.

Згідно з рапортами приймання-передачі, відомості наявності та якісного стану майна, довідок-розрахунків встановлено нестачу майна, а саме:

1) Автомобільна служба: АБШ МАЗ-534 В2 зав. №YЗМ5340В2 - 1 од; причіпне шасі 2-ПМ-6 М (МАЗ) зав. №МО23601612М - 1 од.; буксир ЗІЛ - 1 шт.; буксир ЗІЛ 120-3907010 - 7 шт.; знак аварійної зупинки - 1 шт.; АКБ 6СТ-90 У кат (лом свинцю) - 1 шт.; шланг гальмівний 131-3506085 - 2 шт.; диск зчеплення ведучиі КрАЗ - 1 шт.; АКБ 6СТ-190АЗ (4) - 2 шт.; окуляри захисні закриті - 1 шт.; сигнал С-311 - 2 шт.; кузов ЗІЛ-131 - 1 шт.; кунг К-131 - 1 шт. (а.с. 26, 99-100, 101, 102 том 1);

2) Бронетанкова служба: гайка для установки пальців 22652/1 - 20 шт.; електропневмоклапан 12541/1 - 2 шт.; палець ВР-613.563 - 4 шт.; прибор автоматики 28226/1 ПАС 15-2С - 1 шт.; стяжка 2263181- 2 шт.; пристрій пусковий стартер 28210/1 - 1 шт.; шлемофон ШШ-1 - 1 шт. (а.с. 30, 198, 199, 200 том 1);

3) Електротехнічна служба: охоронна сигналізація Страж-202 - 5 од., охоронна сигналізація Клен-55Н -1 од.; ВАК- 6-28,5 - 1 од.; УЗРУ - 1 од.; АБ-8-Т-230М - 1 од.; ЕСД-10ВС-230 - 1 кт. (а.с. 34, 238, 239, 240 том 1);

4) Продовольча служба: кухоль скляний (ударостійкий, загартований) - 24 шт.; тарілка десертна скляна (ударостійка, загартована) - 4 шт.; тарілка мілка скляна 240 мм (ударостійка, загартована) - 24 шт.; тарілка мілка скляна 240 мм (ударостійка, загартована) - 24 шт.; тарілка мілка скляна 240 мм (ударостійка, загартована) - 24 шт.; термос ТВН-12 - 1 шт.; термос ТН-36 - 1 шт.;

5) Дорожня служба: блоки фундаментні 24.4.6 ТФ - 7 шт.; плити перекриття з/б ПК 30-12-ВС - 81 шт.

Відсутнє майно обліковане за матеріально-відповідальною особою командиром роти охорони та забезпечення бази зберігання інженерних боєприпасів та майна військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 , який на час проведення перевірки звільнений з військової служби у відставку на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.08.2022 №243, рапорту від 23.08.2022 вх. №3378.

За висновками службової перевірки комісією запропоновано за порушення вимог абз.3, 6, 7, 10, 12 ст. 11, абз.5, 7, 9, 10 ст. 63 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.3.1.1, абз.1 п.3.1.12, абз.2 п.9.1.7, абз.1.6 п.9.1.1 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України п.1 частини У, вимог наказу командира частини від 30.06.2022 №813 п.2 абз.1, що призвело до неналежної організації евакуації (переміщення) військового майна, неналежного ведення військового господарства, виникнення облікових розбіжностей матеріальних засобів, заплутування, перекручування обліку, створення передумов для виникнення нестач (втрат) майна, допущення втрат майна, старшого лейтенанта ОСОБА_3 , командира роти охорони та забезпечення бази зберігання інженерних боєприпасів та майна військової частини НОМЕР_1 притягнути до повної матеріальної відповідальності за втрату військового майна (а.с. 49-50 том 1).

У Доповідній записці також вказано на те, що підстав для проведення службового розслідування щодо заподіяння матеріальної шкоди чи кримінального провадження не має. Вчинена подія має характер вчинення правопорушення (провини), за яку військовослужбовці несуть дисциплінарну, матеріальну відповідальність згідно із законом. Фактів навмисного створення нестач (втрат) військового майна, його розкрадання, інших корисливих зловживань - не виявлено.

11 липня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ №968 "Про результати службової перевірки" (а.с. 57-59 том 1), відповідно до якого вирішено за матеріальну шкоду, заподіяну бездіяльністю та неналежним виконанням обов`язків військової служби, передбачених Статутом внутрішньої служби ЗСУ, Положенням про військове (корабельне) господарство ЗСУ, Інструкцією від 17.08.2017 №440, притягнути до повної матеріальної відповідальності та стягнути грошову суму, зокрема, зі старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира роти охорони та забезпечення бази зберігання інженерних боєприпасів та майна військової частини НОМЕР_1 (звільнений у відставку), у розмірі: за нестачу майна автомобільної служби - 7483,51 грн.; за нестачу майна бронетанкової служби - 673,98 грн.; за нестачу майна електротехнічної служби - 58788,95 грн.; за нестачу майна продовольчої служби - 2658,85 грн.; за нестачу майна дорожньої служби - 98536,83 грн.

Таким чином, з приведеного вище колегією суддів встановлено, що саме за результатами службової перевірки ухвалено наказ командира військової частини НОМЕР_1 №968 від 11 липня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності.

Згідно доповідної записки від 26.06.2023 вбачається, що комісією встановлено факт завданої державі матеріальної шкоди, проте підстав для проведення службового розслідування щодо заподіяння матеріальної шкоди чи кримінального провадження не встановлено.

Проте, колегія суддів наголошує, що для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності, обов`язковою умовою є підтвердження матеріалами розслідування факту умислу чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності, та з якою метою завдано шкоду або збитки. Водночас, матеріали службової перевірки не містять жодних належних та допустимих доказів того, що саме з вини позивача державі було завдано збитки у зв`язку з неналежним виконанням ним службових обов`язків щодо збереження військового майна.

Також, службовою перевіркою не встановлено причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, наявність неправомірних дій позивача, не було встановлено причинного зв`язку між діями позивача та виконанням ним обов`язків військової служби, вини військовослужбовця, а також не обґрунтовано та не вмотивовано, чому позивача слід притягнути саме до повної матеріальної відповідальності.

Таким чином, оскільки у даному випадку відповідачем не призначалось службове розслідування відносно ОСОБА_1 , то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивача до матеріальної відповідальності притягнуто за результатом проведеної службової перевірки з порушенням Порядку №608 та Закону №160-ІХ.

Водночас, колегія суддів зауважує, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку винної протиправної поведінки у зв`язку з неналежним виконанням чи невиконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків, та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №333/7160/17 виклав правову позицію, відповідно до якої: «…вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду».

За висновками Верховного Суду в частині щодо обставин встановлення та підтвердження вини військовослужбовця, завдання дійсної прямої шкоди державі у постановах від 19.12.2019 у справі №813/3018/16, від 25.03.2020 у справі №825/1000/18 та вирішуючи спір у подібних правовідносинах, суд надає правову оцінку доводам учасників справи в залежності від обставин, установлених у кожному конкретному випадку.

Отже, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 Закону № 160-IX, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Тобто, обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.

З урахуванням приведених вище висновків Верховного Суду в межах даної адміністративної справи встановленню підлягає наявність/відсутність складу правопорушення, вчиненого позивачем та наявність взаємозв`язку між діями останнього та заподіяною шкодою державі.

Однак, за обставинами даної справи в ході службової перевірки питання про наявність взаємозв`язку між діями ОСОБА_1 та заподіяною шкодою державі не було встановлено, що вказує на відсутність однієї з умов притягнення до матеріальної відповідальності передбаченої Законом № 160-IX.

Між тим, колегією суддів також встановлено, що на час проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 було проведено службове розслідування, за результатами якого складено акт службового розслідування від 30.06.2022 (а.с. 80-88 том 1), в якому питання про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності не вирішувалось, в той час як факт нестачі майна, яке рахувалось по автомобільній та бронетанковій службі запропоновано віднести до втрат у ході ведення воєнних (бойових) дій на рахунок держави.

З приведеного акту службового розслідування вбачається, що службовим розслідуванням не було встановлено причинного зв`язку між діями неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх обов`язків та втратою майна.

Також у відповідності до наказу №810 від 30.06.2022 «Про результатами проведення службового розслідування» (а.с. 76-79 том 1) питання про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності не було вирішено, а нестача майна військової частини НОМЕР_1 віднесена до втрат у ході ведення воєнних (бойових) дій на рахунок держави.

Таким чином, у 2022 році після службового розслідування за фактом нестачі (втрат) майна військової частини НОМЕР_1 позивача не було притягнено до матеріальної відповідальності.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано доказів належного проведення службового розслідування за фактом нестачі майна та правомірності прийняття оскаржуваного наказу відносно ОСОБА_1 про притягнення до повної матеріальної відповідальності та стягнення грошових сум у розмірі: за нестачу майна автомобільної служби - 7483,51 грн.; за нестачу майна бронетанкової служби - 673,98 грн.; за нестачу майна електротехнічної служби - 58788,95 грн.; за нестачу майна продовольчої служби - 2658,85 грн.; за нестачу майна дорожньої служби - 98536,83 грн., а отже такий наказ підлягає скасуванню в цій частині.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про помилковість застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин "бойового імунітету", колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у оскаржуваному рішення судом першої інстанції питання про застосування бойового імунітету не розглядалось, з огляну на встановлення інших порушень.

Крім того, твердження відповідача, які викладено в апеляційній скарзі про те, що відповідачем не було встановлено обставин, які виключають матеріальну відповідальність (стаття 9 Закону № 160-IX), у зв`язку з чим оспорюваний наказ є правомірним, колегія суддів вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Так, за приписами статті 9 Закону № 160-ІХ завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Проте, доповідна записка не містить аналізу дослідження причинного зв`язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, з урахуванням встановлених обставин та, беручи до уваги загальновідомі факти, про те, що дійсна обстановка у Харківській області свідчила про існування реального ризику незбереження майна відповідної військової частини.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що відповідачем не було належним чином проаналізовано можливі випадки звільнення позивача від матеріальної відповідальності, з огляду на існування, зокрема, необхідної оборони та крайньої необхідності.

Приведене вище ще раз доводить відсутність повноти службової перевірки, в той час як характер оперативної обстановки, яка склалась у Харківській області з 24.02.2022, теж мала бути оцінена з огляду на розумну обачність збереження життя особового складу в противагу ризикам знищення чи втрати військового майна під час активних бойових дій.

Водночас, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що цілком можливо припустити, що позивач самостійно або разом з іншими військовослужбовцями міг здійснити заходи спрямовані на збереження майна, закріпленого за позивачем, однак цього не зробив, колегія суддів вважає безпідставними, адже притягнення позивача до відповідальності не може ґрунтуватися на припущеннях, а лише на чітко встановлених фактах, обставинах вчинення правопорушення та доведеності вини позивача.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Ураховуючи результат апеляційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі № 520/26128/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич