Постанова

від 28.08.2024 по справі 520/3271/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 р.Справа № 520/3271/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків, по справі № 520/3271/24

за позовом ОСОБА_1

до Харківського міського голови Терехова Ігора Олександровича , Харківської міської ради , Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

про скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (надалі відповідач-1), Харківського міського голови Терехова Ігоря Олександровича (надалі відповідач-2), Харківської міської ради (надалі відповідач-3) про скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просив суд:

- скасувати розпорядження Харківського міського голови Терехова І.О. від 13.12.2023 № 1690/2к "Про звільнення з займаної посади" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу контролю за використанням комунального майна Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 03.01.2024 у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю за використанням комунального майна Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з 04.01.2024;

- стягнути з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 04.01.2024 по дату прийняття рішення суду про поновлення позивача на посаді.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі №520/3271/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Харківського міського голови Терехова Ігоря Олександровича, Харківської міської ради про скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без розгляду, у зв`язку з тим, що на момент подання даного позову у позивача були відсутні докази протиправності дій відповідачів, передбаченого положеннями п. 4 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування адміністративним судом обставин, що мають значення для справи, викладення висновків, що не відповідають обставинам справи, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі №520/3271/24 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано зауваження позивача, які приведені у позовній заяві про те, що задля уникнення порушень місячного строку, визначеного статтею 233 КЗпП України, позов подано до суду без доказів, які мали надійти разом із адвокатським запитом. Між тим, адвокатський запит, який було направлено Харківській міській раді 01.02.2024, та отриманий 02.02.2024 (за даними статусу відстеження), саме яким було витребувано необхідні докази, залишено без відповіді. Водночас, позивач наполягає на тому, що за положеннями адміністративного законодавства на позивача у спорах щодо публічної служби не покладено обов`язку надавати докази на підтвердження своєї позиції. Більш того, при поданні уточненого позову було обґрунтовано позицію щодо протиправності дій відповідачів, додано вимогу про заміну неналежного відповідача у даній справі, а також подано до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів у справі, з огляду на те, що адвокатський запит міською радою залишено без розгляду. У зв`язку з викладеним, позивач просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідачем-3 на апеляційну скаргу подано відзив, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга).

Колегія суддів, вивчивши обставини справи, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 03 січня 2024 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу контролю за використанням комунального майна Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вважаючи відповідні дії відповідачів протиправними, позивач вирішує звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Так, 02 лютого 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду направила позовну заяву до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Харківського міського голови Терехова Ігоря Олександровича, Харківської міської ради про скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 19 том 1).

05 лютого 2024 року вказаний позов зареєстровано в канцелярії суду першої інстанції та розподіллено справу між суддями суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі № 520/3271/24 за позовом ОСОБА_1 відкрито провадження, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення розгляду справи в загальному провадженні та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

04 березня 2024 року до суду першої інстанції надійшли відзив від Харківської міської ради та Харківського міського голови Терехова Ігоря Олександровича, в яких, зокрема, зауважено, що позов ОСОБА_1 не містить належного обґрунтування в чому конкретно полягало порушення прав позивача з боку відповідачів, що свідчить про пред`явлення вимог виключено з підстав незгоди з прийнятим рішенням.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху, для усунення якого позивачу необхідно було надати до суду докази в обґрунтування позовних вимог, а саме докази, які підтверджують протиправні дії відповідачів на момент подання адміністративного позову.

15 березня 2024 року від позивача до Харківського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов (уточнений), одночасно з яким подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі №520/3271/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Харківського міського голови Терехова Ігоря Олександровича, Харківської міської ради про скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без розгляду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, керуючись приписами частини п`ятнадцятої статті 171 та пункту 7 частини першої статті 240 КАС України суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки, які окреслено в ухвалі від 05.03.2024, та констатовано, що на момент подання даного позову у позивача були відсутні докази протиправності дій відповідачів, передбаченого положеннями п. 4 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини третьої статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 4 та 5 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно з положеннями частини тринадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

За приписами приведених вище норм вбачається, що після відкриття провадження у справі позов залишається без розгляду за умови, що провадження у справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимога частини п`ятої статті 160 КАС України.

Як встановлено із матеріалів даної справи, суд першої інстанції 05.03.2024 приймаючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху виходив з того, що позивачем не надано до суду доказів в обґрунтування позовних вимог, а саме докази, які підтверджують протиправні дії відповідачів на момент подання адміністративного позову, у зв`язку з чим позовна заява не відповідала вимогам пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України.

15 березня 2024 року від позивача до Харківського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов (уточнений) (а.с. 82-96 том 1), в якому було обґрунтовано позицію позивача, зокрема, в чому саме полягало порушення прав позивача, за захистом яких остання звернулась до суду, а також зауважено про відсутність можливості надати докази такого порушення, оскільки відповіді на адвокатський запит так і не було направлено. Одночасно з уточненим адміністративним позовом подано до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів (а.с. 97-102 том 1), з огляду на відсутність у позивача можливості отримати такі докази.

Окрім того, у тексті вказаної редакції адміністративного позову ОСОБА_1 було викладено прохання з приводу заміни первісного відповідача Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на належного відповідача Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Таким чином, з приведеного колегією суддів вбачається, що позивачем було виконано вимоги пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України, зокрема: зазначено зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо кожного з відповідачів до яких заявлено вимоги та виявлено бажання замінити неналежного відповідача; викладено обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначено докази, що підтверджують вказані обставини, які позивач не має можливості самостійно отримати, у зв`язку з чим надав клопотання про витребування доказів.

Більш того, у даному випадку слід зауважити, що за положеннями частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Тобто, саме відповідач у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень зобов`язаний довести правомірність свого рішення та надати відповідні докази.

Між тим, у відповідності до положень частин другої та четвертої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Таким чином, задля з`ясування всіх обставин у справі, адміністративний суд наділений повноваженнями з витребування доказів з власної ініціативи, в той час як суб`єкта владних повноважень зобов`язаний довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, а також надати відповідні докази.

Натомість, з приведеного вбачається, що під час ухвалення рішення про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції не дотримався вимог приведених положень КАС України, зокрема, не вирішив клопотання позивача про витребування доказів, яке було подане останнім одночасно із позовом (уточненим), який направлений на виконання ухвали від 05.03.2024.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції покладено на позивача тягар доказування у справі про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, що є порушенням приписів КАС України.

Водночас, в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 про залишення позову ОСОБА_1 без руху, зазначено, що позивачу необхідно було надати до суду докази в обґрунтування позовних вимог, а саме докази, які підтверджують протиправні дії відповідачів на момент подання адміністративного позову.

У даному випадку, колегія суддів зауважує, що приписи частини п`ятої статті 160 КАС України не містять положень, які б вимагали від позивача подання доказів, які підтверджують протиправність дій відповідачів на момент подання адміністративного позову.

Поряд з цим, суд першої інстанції в обґрунтування підстав залишення без розгляду позовної заяви зазначає, що представником позивача не заперечується факт відсутності на момент подання даного позову (05.02.2024) у позивача доказів протиправності дій відповідачів, передбаченого положеннями п. 4 ч. 4 ст. 169 КАС України, в той час як аргументування доводів представника позивача про недотримання відповідачем строків розгляду адвокатського запиту, направленого 01.02.2024 не спростовують фактів звернення до суду 05.02.2024, без додержання строків розгляду адвокатського запиту, за відсутності доказів протиправності дій відповідачів.

Згідно із пунктом 4 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.

Водночас, колегія суддів зазначає, що досудове врегулювання спору полягає у вчиненні сукупності дій, за допомогою якого юридичний конфлікт вирішується без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій. Застосування або незастосування інституту досудового врегулювання спорів є виключним правом особи, за винятком встановлених у законі випадків. Отже, суд вправі очікувати від позивача попереднього проведення заходів досудового врегулювання спору лише у разі встановлення законом обов`язковості таких заходів.

У свою чергу, колегія суддів зауважує, що ані Кодекс адміністративного судочинства України, ані інші нормативно-правові акти з приводу публічної служби не містять норм щодо обов`язковості досудового врегулювання спорів, які виникають із звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, або про обов`язковість досудового врегулювання спорів між суб`єктами владних повноважень та особами публічної служби.

Доводи Харківської міської ради викладені у відзиві на апеляційну скаргу щодо відсутності у позивача на момент звернення до суду доказів протиправності дій відповідачів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за вимогами частини другої статті 77 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а також саме суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Тобто обов`язок з надання доказів для доказування правомірності оскаржуваного рішення покладено саме на відповідача, а відтак приведені твердження відповідача-3 не знайшли свого підтвердження.

Окрім того, наявність або відсутність доказів в підтвердження оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень та наявність або відсутність порушення прав позивача має розглядатися під час вирішення справи по суті, наслідок чого суд має прийняти рішення про задоволення чи відмову в задоволенні позову.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що застосування процесуального обмеження, тобто залишення без розгляду позовної заяви та залишення позовної заяви без руху через неподання доказів на підтвердження протиправні дії відповідачів на момент подання адміністративного позову, за своєю суттю буде свідченням необґрунтованого позбавлення заінтересованої особи права на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, тобто права на справедливий суд.

Наведене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2018 по справі № 804/243/16, відповідно до якого, вияв надмірного формалізму під час застосування норм права міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до створення перешкоди у реалізації позивачем права на доступ до правосуддя, а тому наявні підстави для його скасування.

Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів скасовує оскаржуване судове рішення як таке, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і приймає рішення про направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Підстави для розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду відповідно до положень ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 по справі № 520/3271/24 скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Харківського міського голови Терехова Ігоря Олександровича, Харківської міської ради про скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, передати до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. МакаренкоСудді С.П. Жигилій Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 02.09.2024