Постанова

від 30.08.2024 по справі 280/325/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 280/325/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.05.2024 року в адміністративній справі №280/325/24 (головуючий суддя першої інстанції - Бойченко Ю.П.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 09.01.2024 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №0003778-1309-0801 від 20.12.2023 року.

В обґрунтування позову зазначено, що спірна податкова вимога суперечить податковому законодавству, а її протиправність полягає у неправильному застосуванні відповідачем норм податкового законодавства, зміненого у період введення на території України воєнного стану. Так, місцезнаходження позивача до його перереєстрації у Дніпропетровській області, було на тимчасово окупованій території (у Пологівському районі Запорізької області), внаслідок чого позивач не мав можливості здійснювати оплату податків та зборів, у т.ч. тих, що зазначені в детальному розрахунку спірної вимоги.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано доводи позивача про неможливість ним сплачувати податки та збори, визначені діючим законодавством, внаслідок знаходження первинної, бухгалтерської, кадрової та іншої документації за місцем реєстрації юридичної особи на території Пологівського (Токмацького) району Запорізької області, яка з 26.02.2022 року відноситься до тимчасово окупованої території. Вважає, що судом першої інстанції не належним чином досліджені положення п.69.1. підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та Порядку №225, враховуючи вказані обставини по справі, якими визначено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, то платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ» є суб`єктом господарювання (ЄДРПОУ №35622694), основним видом діяльності є розведення свійської птиці (код 46.38), перебуває на податковому обліку в органах ДПС України, є платником податку на додану вартість (а.с.12-16).

Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ управлінням ДПС у Запорізькій області 20.12.2023 року сформовано податкову вимогу форми «Ю» №0003778-1309-0801, відповідно до якої станом на 19.12.2023 року сума податкового боргу ТОВ «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ» складає 1541904,70 грн..

Згідно детального розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги увійшла заборгованість з: рентної плати за спецвикористання води (крім рентної плати за спецвикористання води водних об`єктів місцевого значення); рентної плати за користування надрами для видобування інших корисних копалин загальнодержавного значення; податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг); податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості; земельного податку з юридичних осіб; орендної плати з юридичних осіб.

Не погодившись з податковою вимогою, позивач оскаржив її до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із п.61.2 ст.61 ПК України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у ст. 41 цього Кодексу (контролюючі органи та органи стягнення), в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога, це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

У відповідності до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктами 59.1, 59.3 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Вказана вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Аналогічні приписи щодо надіслання податкових вимог містить і Порядок направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 року № 610.

Предметом даного спору згідно тексту адміністративного позову є питання правомірності формування відповідачем податкової вимоги від 20.12.2023 року №0003778-1309-0801.

Наявність та розмір податкового боргу позивачем не заперечується та не оскаржується.

Разом з тим позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що контролюючий орган не мав права формувати та направляти йому спірну податкову вимогу, оскільки товариство не може виконувати свої податкові обов`язки з поважних причин (знаходження майна, об`єктів оподаткування, документації тощо на тимчасово окупованій території).

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, крім іншого, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України і триває дотепер, що є загальновідомою обставиною і не потребує доказування.

Пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Міністерством фінансів України відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України прийнято наказ від 29.07.2022 року №225, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2022 року за №967/38303, яким затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження (далі по тексту - Порядок №225).

Дія цього Порядку поширюється на платників податків - фізичних осіб - резидентів України, зокрема самозайнятих осіб, юридичних осіб (резидентів і нерезидентів України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування, та на яких покладено обов`язок зі сплати податків та зборів, подання звітності, виконання інших обов`язків, передбачених Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п.2 р.І Порядку № 225).

За правилами пункту 3 розділу ІІ Порядку №225 у разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 року №225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року №225 (далі - Переліки документів) до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу.

Заява платника податків у довільній формі та відповідні документи (копії документів) розглядаються контролюючим органом протягом 20 календарних днів з дня, наступного за днем їх отримання, з можливістю продовження терміну розгляду з урахуванням строку, передбаченого для направлення попереднього рішення. Платники податків надають документ чи кілька документів (копію документа чи документів), інформацію, що можуть бути використані для підтвердження неможливості виконання ними своїх податкових обов`язків (п.1 р.ІІІ Порядку №225).

У разі прийняття контролюючим органом рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку, визначеного цим Порядком, до такого платника податків не застосовується відповідальність, передбачена Кодексом або іншим законодавством, контроль за яким покладено на контролюючі органи, за його невиконання/несвоєчасне виконання (абз.2 п.2 р.ІІІ Порядку №225).

Позивач, посилаючись на підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України не врахував, що рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку приймається контролюючим органом на підставі поданої платником заяви та доданих до неї підтверджуючих документів.

Позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів звернення до контролюючого органу у встановлений Порядком №225 спосіб та строк із заявою про неможливість своєчасного виконання ТОВ «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ» податкового обов`язку, та прийнятого за вказаною заявою рішення, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відтак, посилання скаржника на підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України як на підставу для скасування спірної у цій справі податкової вимоги, безпідставним, як правильно зазначив суд першої інстанції.

Крім того, підпунктом 69.40 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачено, серед іншого, що тимчасово з 01.08.2023 року контролюючі органи не здійснюють передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу заходи з погашення податкового боргу, що виник до 24.02.2022 року, крім іншого, щодо платників податків - суб`єктів господарювання, податкова адреса яких станом на дату початку тимчасової окупації є тимчасово окупованою рф до останнього числа місяця, в якому буде завершена тимчасова окупація, а у випадку зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України, до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження.

Згідно інтегрованих карток, заборгованість позивача, яка увійшла до спірної вимоги, виникла після 24.02.2022 року.

Разом із тим, позивач 01.08.2023 року змінив місцезнаходження на підконтрольну територію України. Згідно тексту позову та апеляційної скарги позивачем на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ППК «Запорізький» №123 від 28.07.2023 року змінено місцезнаходження товариства на адресу: 53253, Дніпропетровьска область, Нікопольський район, село Чистопіль, вул.Шевченко, будинок 5.

Щодо посилань позивача на положення статті 112 ПК України (загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи), суд першої інстанції належно звернув увагу на правову позицію Верховного Суду, що скерування податкової вимоги не свідчить про вжиття контролюючим органом заходів, спрямованих на погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу. Такі дії податкових органів призводять лише до формування та документального визначення податкового боргу. При цьому вони об`єктивно передують процесу погашення податкових зобов`язань або стягненню податкового боргу (постанови Верховного Суду від 12.08.2021 року у справі №804/3642/16, від 14.07.2021 року у справі №815/2362/17, від 21.09.2018 року у справі №808/3046/16).

У постанові від 27.10.2022 року у справі №240/9395/20 Верховний Суд зазначив, що аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59, пункту 95.2 статті 95 ПК України дають підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов`язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов`язок їх погасити, факт виникнення податкової застави та можливі негативні наслідки непогашення податкового боргу у встановлений пунктом 95.2 статті 95 ПК України строк у вигляді вжиття контролюючим органом примусових заходів з його погашення, передбачених главою 9 Розділу ІІ ПК України.

Верховний Суд зазначив також, що виникнення податкового боргу чи податкової застави не пов`язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону.

Тобто, спірна вимога не є документом, на підставі якого нараховано податковий борг, і не є документом, на підставі якого платник податків притягується до фінансової відповідальності. Зазначеною вимогою контролюючий орган лише інформує платника про наявність у нього податкового боргу та необхідність його сплати.

Відтак, спірна вимога за своєю формою та змістом відповідає вимогам статті 59 ПК України та Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 року №610. Детальний розрахунок до вимоги також відповідає формі, встановленій Додатком 1 наказу Міністерства фінансів України від 30.06.2017 року №610.

При цьому, формування вимоги саме 20.12.2023 року не суперечило вимогам статті 59 ПК України - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність податкової вимоги від 20.12.2023 року № 0003778-1309-0801 та відсутність підстав для її скасування.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року в адміністративній справі №280/325/24 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року в адміністративній справі №280/325/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко