Ухвала

від 02.09.2024 по справі 553/2516/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа № 553/2516/24

Провадження № 2/553/1325/2024

У Х В А Л А

Іменем України

02.09.2024м. Полтава

Суддя Ленінськогорайонного судуміста ПолтавиГрошова Н.М.,розглянувши матеріалипозовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення компенсації за невикористану відпустку,

в с т а н о в и в :

До Ленінського районного суду міста Полтави 02.08.2024 надійшов позов ОСОБА_1 доПриватного акціонерноготовариства «Полтавськийтурбомеханічний завод», в якому позивач просить:

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Полтавський турбомеханічний завод» вплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 107494 грн.;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату по день фактичного розрахунку;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Грошовій Н.М.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Так, відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява подається з додержанням вимог, викладених у стаття 175,177 цього кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У даному випадку позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Середній заробіток за час затримки розрахунку є видом виплат, який врегульований Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995, згідно з яким обчислення середньої заробітної плати для оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проводиться, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до статті 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу Законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Виходячи з викладених норм, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також, не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказані вимоги позивача не поширюються положення пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч. 2 ст. 235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений ст. 117 цього Кодексу, мають різну правову природу. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати, а тому не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не сплачується.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.

Відтак, позивачу слід сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір, виходячи зі ставки 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 3 028,00 грн.

З урахуванням того, що позивачем не визначено суму, яку просить стягнути позивач як середній заробіток за час затримки розрахунку та відповідно не зазначено ціна позиву в частині вказаних вимог, суд позбавлений можливості зазначити в ухвалі суму судового збору яка підлягає сплаті.

Відповідно, сума судового збору з вимог майнового характеру, а саме стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, становитиме 1 відсоток від ціни позову в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

За таких обставин, суд вважає позовну заяву такою, що не відповідає вимогам 177 ЦПК України та пропонує позивачу:

- сплатити судовий збір за заявлену позовну вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та надати до суду документ про сплату судового збору на реквізити суду до якого подано позов у встановлених порядку і розмірі.

Реквізити для сплати судового збору за розгляд справи у Ленінському районному суді м. Полтави:

отримувач коштів ГУК у Полт.обл/Подільский р-н/22030101;Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37959255;Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.);Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувачаUA048999980313121206000016721; Кодкласифікації доходів бюджету22030101; Призначення платежу *;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податківфізичної особи); судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Ленінський районний суд м. Полтави (назва суду, де розглядається справа).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.185ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищезазначені обставини, суддя позбавлений можливості вирішити питання відкриття провадження у справі, а тому позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк на усунення недоліків.

Керуючись статями 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя,-

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення компенсації за невикористану відпустку - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків п`ять днів з дня отримання ухвали.

Запропонувати позивачу, відповідно до вказівок судді, у наданий строк усунути зазначені в мотивувальній частині ухвали недоліки, інакше позовна заява буде вважатися неподаною і повертається позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Копію ухвали направити позивачу.

Суддя: Н.М. Грошова