Постанова

від 12.12.2007 по справі 38/555-34/279

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

38/555-34/279

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.12.2007                                                                                           № 38/555-34/279

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Іжевський Л.В. (за довір.),

 від відповідача - Майстренко О.О. (за довір.),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСП"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 11.09.2007

 у справі № 38/555-34/279  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Український клуб"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСП"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 3715,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд господарського суду передано позовні вимоги ТОВ “Український клуб” до ТОВ “ОСП” про стягнення 2 671,40 грн. - заборгованості за поставлений товар, що виникла в результаті не належного виконання відповідачем обов'язків в частині повної оплати за договором купівлі-продажу № К20021025-002 від 12.10.2002,  а також нарахованих позивачем в зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання  - 240,16 грн. 3% річних та 804,09 інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.09.2007 р. у справі №38/555-34/279 позов задоволено повністю.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення  скасувати повністю, оскільки вважає, що воно прийнято судом в порушенням норм матеріального і процесуального права, у справі прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на необґрунтованість заявлених позовних вимог з підстав припинення строку дії  договору купівлі-продажу №К20021025-002 від 12.10.2002 р. у відповідності до положень п.9.1. договору, в  зв'язку із укладенням між сторонами 25.06.2003 р. нового договору купівлі-продажу товару  Вважає, що оскільки ТОВ „Група-МДМ” уступило право вимоги позивачу за зобов'язанням, що на той час було вже припинено, юридичні підстави вважати саме відповідача відповідальним за невиконання зобов'язань перед позивачем є відсутніми.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що в платіжних дорученнях відсутнє посилання на реквізити договору, а лише на накладні. А оскільки згідно накладними було передбачено обов'язок провести оплату отриманого товару протягом 2-х днів, то за умовами поставки товару, строк його оплати наступив раніше в порівнянні з умовами договору (через два дні після оформлення кожної накладної). Так, за останньою накладною №628429 на суму 704,36 грн. від 05.09.2003 р. – строк оплати наступив 08.09.2003 р. А оскільки позивач звернувся із позовом 27.09.2006 р., то на думку відповідача, то позовні вимоги не підлягають задоволенню в зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Позивач у відзиві проти поданої апеляційної скарги заперечує, вважає її необгрунтованою, просить відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

            Розглянувши доводи апеляційної скарги,  відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу стягнення заборгованості за договором №К20021025-002 від 12.10.2002 р. та нарахованих 3% річних та інфляційних в зв'язку із простроченням виконання договірного зобов'язання.  

На виконання укладеного 12.10.2002 р. між ТОВ “Група МДМ” та відповідачем договору купівлі-продажу № К20021025-002, відповідачу був поставлений товар згідно з товарно-транспортними накладними  від 15.08.2003 р. № 625440 на суму 420 грн., від 18.08.2003 № 625867 на суму 109,60 грн., від 20.08.2003 № 626145 на суму 837,62 грн., від 29.08.2003 № 627490 на суму 420 грн., від 05.09.2003 № 628428 на суму 246 грн., від 05.09.2003 № 628429 на сум 704,36 грн., всього на суму 2 737,58 грн., який був прийнятий відповідачем у повному обсязі (згідно товарно-транспортних накладних).

Оскільки відповідач за отриманий товар розрахувався з продавцем - ТОВ “Група МДМ” лише частково, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 2 671,40 грн.

Під час розгляду спору господарським судом було встановлено, що 12.02.2004 р. між ТОВ “Група МДМ” та ТОВ „Український клуб” (позивачем у справі) були укладені договори уступки  права вимоги № 32 та №557, відповідно до яких ТОВ “Група МДМ”  передало, а позивач одержав право вимоги до відповідача оплати заборгованості за договором № К20021025-002 у розмірі 2 671,40 грн. (2 466,40 грн. та 205 грн.), відповідно до товарно-транспортних накладних, оформлених на виконання договору, а також відшкодування усіх збитків, які виникли у результаті непогашення заборгованості відповідачем.

У відповідності до вимог ст..ст. 512, 516 ЦК України, відповідача було повідомлено про перехід до позивача права вимоги до відповідача оплати заборгованості в зв'язку із зміною кредитора в зобов'язанні (лист № 163 від 19.02.2004 р.)

Крім того, 15.06.2004  та 17.06.2004 позивач двічі звертався до відповідача із  претензіями № 541 та № 542 щодо сплати заборгованості, які були проігноровані останнім.

Враховуючи положення укладеного між сторонами договору купівлі-продажу та положень ст..ст.525, 526 ЦК України колегія погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає позовні вимоги щодо стягнення основного боргу та нарахованих позивачем суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З приводу доводів відповідача щодо необхідності застосування до правовідносин сторін строку позовної давності, який на думку останнього було позивачем порушено, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи, позовні вимоги про стягнення заборгованості ґрунтуються на підставі невиконання відповідачем договору купівлі-продажу № К20021025-002 від 12.10.2002 р., зокрема п. 4.2. договору, згідно якого покупець зобов'язується  протягом 21 календарного дня з моменту передачі йому товару сплатити його вартість в повному обсязі.  Оскільки згідно з останньою оформленою сторонами товаро-транспорною накладною №628429 від 05.09.2003 р. на суму 704,36 грн. строк виконання зобов'язання щодо оплати заборгованості на підставі  п.4.2 договору настав у відповідача 26.09.2003 р., відповідно строк позовної давності у відповідності до положень ст..ст. 253, 257 ЦК України, п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України  починає перебіг з 27.09.2003 р. і закінчується 27.09.2006 р.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач звернувся із позовом  до суду 27.09.2006 р., тобто в рамках перебігу строку позовної давності.

Посилання відповідача на неможливість застосування для визначення перебігу строку  позовної давності положень договору № К20021025-002 від 12.10.2002 р. в зв'язку із припиненням його дії через укладення муж сторонами нового договору, та необхідність застосування для визначення перебігу строку позовної давності – вказані в накладних 2 дні для проведення розрахунку з часу отримання товару, судовою колегією вважаються необґрунтованими та не приймаються до уваги, оскільки спростовується наступним.

Пунктом 9.1. договору № К20021025-002 від 12.10.2002 р., на який посилається відповідач в обґрунтування свої вимог, передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.01.2004 р. в частині передачі товару покупцю, а в частині здійснення розрахунків – до моменту повного виконання покупцем своїх зобов'язань.  Якщо  за двадцять календарних днів до закінчення строку дії даного договору будь-яка із сторін письмово не попередить іншу сторону про припинення дії даного договору або між сторонами не буде укладено новий договір, даний договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Враховуючи викладену редакцію положення договору, колегія приходить до висновку, що відповідачем помилково трактується його зміст, а саме посилання на те, що укладення між сторонами 25.06.2003 р. нового договору купівлі-продажу №К20021025-002 в розумінні п.9.1. договору № К20021025-002 від 12.10.2002 р. є підставою вважати попередній договір припиненим.

Колегія звертає увагу на те, що згідно п. 9.1. договору № К20021025-002 від 12.10.2002 р. під час укладення договору сторонами було передбачено дійсність цього договору в частині здійснення розрахунку саме до повного виконання покупцем своїх зобов'язань. Натомість положення цього пункту щодо укладення нового договору не є підставою для визнання цього договору достроково розірваним, чи припиненим, оскільки це положення стосується умов та порядку пролонгації існуючого договору. А відтак підстави вважати що спірний договір припинив свою дію є відсутніми.

Крім того, колегія звертає увагу на  п.10.1 договору № К20021025-002 від 12.10.2002 р., згідно якого умови договору вважаються виконаними сторонами повністю, коли кожна із сторін належним чином і в повному обсязі виконала свої зобов'язання за договором.

Зі змісту наданої відповідачем копії договору купівлі-продажу № К20021025-002 укладеного між сторонами 25.06.2003 р. не вбачається, що цей договір було укладено з метою припинення дії договору № К20021025-002 від 12.10.2002 р., будь-які посилання в договорі відсутні. А оскільки в наданому примірнику договору від 25.06.2003 р. відсутні й будь-які дані щодо предмету продажу, асортименту, кількості, ціни, то й відсутньою є  можливість встановлення приналежності цього договору до договору № К20021025-002 від 12.10.2002 р.

За таких обставин колегія приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, а тому вважає її такою, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи обґрунтованість заявленого позову у відповідності до положень укладеного договору, норм чинного законодавства, а також те, що відповідачем  не надано належних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги, позовних вимог не спростовано, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість та відповідність висновків суду фактичним обставинам та зібраним у справі доказам, а відтак відсутність підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ОСП” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду  м. Києва  від 11.09.2007 р. у справі №38/555-34/279 залишити без змін.

3. Матеріали справи №38/555-34/279 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді