Рішення

від 03.09.2024 по справі 731/190/24

ВАРВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №731/190/24

Провадження №2/731/103/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2024 року смт Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.,

за участю секретаря Трохименко Т.І.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні всмт Варвацивільну справуза позовноюзаявою ОСОБА_1 до Варвинської селищної територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області в особі Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Варвинська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

29 березня 2024 року до Варвинського районного суду Чернігівської області надійшла вказана позовна заява.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Антонівської сільської ради 19червня 2009 року, яким заповідала йому все своє майно. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається, зокрема, із житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 він прийняв. Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок йому було відмовлено у зв`язку з тим, що будинок не зареєстрований в жодному з реєстрів та на нього відсутні правовстановлюючі документи.

Оскільки житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав спадкодавцю ОСОБА_3 , але через відсутність правовстановлюючих документів він не може у позасудовому порядку оформити спадщину на вказане майно, просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на вказаний будинок, з господарськими будівлями та спорудами, після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 03квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено відкрите підготовче судове засідання у справі на 30квітня 2024 року, витребувано з Варвинської державної нотаріальної контори докази по справі.

Ухвалою суду від 10 червня 2024 року залучено до участі в справі в якостітретьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 ; відкладено підготовче засідання до 01липня 2024 року (а.с.92).

У зв`язкуз неявкоютретьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору, ОСОБА_2 , підготовче засідання відкладенодо 19липня2024року.

Ухвалою від 19липня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 03вересня 2024 року.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи без його участі, у якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі (а.с.141).

Представник відповідача ОСОБА_4 подала клопотання про розгляд справи за відсутності представника селищної ради за наявними матеріалами справи у зв`язку із значним завантаженням в роботі (а.с.31).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Варвинської державної нотаріальної контори ДомашенкоЛ.А., подала клопотання про розгляд справи за її відсутності (а.с.135).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заперечень чи будь-яких пояснень щодо позову до суду не подав.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що 19червня 2009 року секретарем виконавчого комітету Антонівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області посвідчено заповіт ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якого та заповідала все своє майно ОСОБА_1 (а.с.12, 64, зворот).

15листопада 2011 року секретарем виконавчого комітету Антонівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області посвідчено заповіт ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якого та заповідала земельну ділянку площею 3,9 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Антонівської сільської ради, ОСОБА_2 (а.с. 65, зворот).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла (а.с.58, зворот).

Відповідно до виписки з погосподарської книги Антонівської сільської ради за 2001-2005 роки (а.с.14) за адресою: АДРЕСА_1 , обліковується ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , голова двору. Житлова будівля побудована в 1928 році.

Із погосподарських книг вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно побудований у 1928 році, на день смерті ОСОБА_3 була головою двору, мешкала і була зареєстрована у будинку одна (а.с.36-49).

Той факт, що ОСОБА_3 мешкала у вказаному будинку і була зареєстрована у будинку одна, підтверджується також довідкою Антонівської сільської ради №16 від 06березня 2012 року, яка міститься в матеріалах спадкової справи до майна померлої (а.с.61, зворот).

З матеріалів спадкової справи (а.с.58-70) вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулися ОСОБА_2 (а.с.58) та ОСОБА_1 (а.с.64).

15 березня 2013 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 3,9 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Антонівської сільської ради (а.с.68, зворот).

07 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , проте отримав відмову на тій підставі, що будинок не зареєстрований в жодному з реєстрів та на нього відсутні правовстановлюючі документи (а.с.13, 69-70).

Згідно з довідкою КП «Прилуцьке МБТІ» право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано (а.с.20, 69).

Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 25травня 2023 року, житловий будинок збудовано до 1992 року (а.с.17-19).

У погосподарських книгах на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вказано, що будинок побудовано у 1928 році (а.с.36-49).

У 20-х роках ХХ століття Житловий закон УРСР від 01листопада 1921 року передбачав ведення реєстру приватних будівель, в яких фіксувалися особа власника та адреса будівель. У результаті реєстрації власнику видавалось посвідчення на право власності. Одночасно державна реєстрація приватних будівель покладала на власника публічні обов`язки стосовно нерухомого майна. Так, відповідно до ст.28 Житлового закону УРСР від 01листопада 1921 року власник був відповідальний перед органами реєстрації за цілісність та справне утримання будівель.

У 1948-1988 роках питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі Указ від 26 серпня 1948 року), який був визнаний таким, що втратив чинність Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт побудови його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Вказані правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, а також Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. У погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Виходячи зі змісту ст. 5 ЦК України, до правовідносин застосовується те законодавство, яке діяло на час їх виникнення.

Наявність у погосподарській книзі запису про належність житлового будинку ОСОБА_3 свідчить про те, що за життя вона набула право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на будинок не може бути визнано та зареєстровано за ОСОБА_3 , оскільки згідно з п. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється в момент її смерті.

Статтями 15, 16, 20 ЦК України передбачено право особи на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення.

За змістом ст.ст. 1217-1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Позивач ОСОБА_1 виявив свою волю на прийняття спадщини шляхом подання нотаріусу заяви від 15березня 2013 року про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та шляхом подання позовної заяви про визнання за ним права власності на житловий будинок у АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , який є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку, своїх заперечень щодо позову до суду не подав.

Інших спадкоємців на житловий будинок, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , немає.

Варвинська селищнарада Прилуцькогорайону Чернігівськоїобласті не оспорює право власності на будинок, не заперечує проти визнання права власності за позивачем.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи з наведеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) до Варвинської селищної територіальноїгромади Прилуцькогорайону Чернігівськоїобласті вособі Варвинської селищноїради Прилуцькогорайону Чернігівськоїобласті (код ЄДРПОУ04412372, юридична адреса: 17600, Чернігівська область, Прилуцький район, смтВарва, вул.Шевченка, 38), треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору,- Варвинська державнанотаріальна контора (код ЄДРПОУ02901581, юридична адреса: 17500, Чернігівська область, м.Прилуки, вул.Шевченка, 107), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 ,зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ), про визнанняправа власностіна житловийбудинок впорядку спадкуванняза заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,ІПН НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І.Савенко