Ухвала

від 29.08.2024 по справі 643/5140/23

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/5140/23

Провадження № 1-кп/643/149/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2024

29 серпня 2024 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілої особи ОСОБА_4 ,

захисників: ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

обвинувачених: ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022221170003747, внесеному до ЄРДР від 23.11.2022, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебуває вищевказаний обвинувальний акт.

В ході судового засідання прокурором заявлене клопотання про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_7 у зв`язку із існуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Захисник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_5 заперечував, та в свою чергу заявив клопотання про зміну запобіжного заходу, мотивуючи тим, що прокурором не доведене усі ризики, передбачені ст.177 КПК Украйни, а також те, що є усі підстави для зміни запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки його підзахисний повністю визнав свою провину, в ході судового розгляду допитаний представник потерпілої особи, ОСОБА_7 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки тощо.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав заявлене захисником клопотання.

Представник потерпілої особи при вирішені заявлених клопотань поклався на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_6 підтримала клопотання захисника ОСОБА_5 .

Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав думку свого захисника.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_7 зазначивши, що останній є його сином, який постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де є обидва зареєстрованими та не має заперечень щодо проживання сина у вказаній квартирі.

Вивчивши заявлені прокурором та захисником ОСОБА_5 клопотання, вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов такого.

Так, встановлено, що відносно обвинуваченого ОСОБА_7 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 29.05.2023, строк дії якого спливає. Вирок у відношенні останнього не ухвалено, триває судовий розгляд.

ОСОБА_7 свою провину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю.

Відповідно до правил ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Положеннями ст. 178 КПК України визначений перелік обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, в тому числі, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим, стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, наявність утриманців, майновий стан тощо.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п.35 рішення ЄСПЛ №12369/86 від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції»).

Далі, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч.ч.1,2 ст. 181 КПК України).

Злочин в якому обвинувачується ОСОБА_7 відноситься до категорії особливо тяжких.

Із матеріалів справи не вбачаються дані про ухилення ОСОБА_7 від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, він не перешкоджав встановленню істини у справі, яка розслідувалась.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, а ризик переховування від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

При вирішенні питання щодо зміни чи обрання дії запобіжного заходу, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність у останнього постійного місця проживання та реєстрації, його стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність судимості.

З урахуванням того, що на теперішній суду не надано переконливих доказів того, що обвинувачений може ухилятись від суду, чи іншим чином перешкоджати правосуддю, а ризик впливу на свідків може бути мінімізований за рахунок інших запобіжних заходів.

Обираючи відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею було враховано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Повертаючись до практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції заарештована особа має право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов затримання, а, рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання заявника під вартою; і суд має з`ясувати можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справі "Третьяков проти України").

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений має постійне місце проживання, не судимий в силу ст.89 КК України. Із змісту обвинувального акту вбачається, що відносно ОСОБА_7 у Октябрському районному суді м. Полтави перебуває на розгляді обвинувальний акт, будь-якої інформації про стан розгляду кримінального провадження, його результати суду не надано.

Суд враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

Отже, з урахуванням викладеного суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не є доцільним з тих підстав, що на теперішній час, заявлені ризики, що враховані при застосуванні запобіжного заходу - тримання під вартою, передбачені ст. 177 КПК України, зменшилися та не виправдовує тримання особи під вартою.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та їх належну поведінку.

За таких обставин, суд, що з урахуванням ризику переховування від суду та перешкоджання судовому розгляду, у тому числі й впливу на потерпілих, приходить до висновку про наявність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому із триманням під вартою на інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою - домашній арешт.

Частиною 1 та 2 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Тому, обвинуваченому, слід змінити запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на нього певних обов`язків.

Виходячи з положень ст.ст.176, 178, 331 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи матеріали кримінального провадження, особу обвинуваченого, суд вважає за можливе змінити раніше обраний у відношенні обвинуваченого запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 2 місяці, що не суперечить вимогам ст. 181 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 202, 203,350, 372, 376, 392 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволені клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , відмовити.

Задовольнити клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу.

Обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити на домашній арешт за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , звільнивши із-під варти із зали суду негайно.

Покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки:

- прибувати до Московського районного суду м. Харкова за першою його вимогою;

- не залишати житло з місця постійного проживання квартири АДРЕСА_2 у період доби з 18.00 до 06.00 кожного наступного дня без дозволу суду.

Виконання ухвали доручити ХРУП №2 ГУНП в Харківській області.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_7 положення п. 2 ч. 3 ст. 202 КПК України, а саме, у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинувачений, який був затриманий негайно звільняється з-під варти та зобов`язується невідкладно прибути до місця свого проживання, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло у певний період доби.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_7 положення ч. 5 ст. 181 КПК України, а саме, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних з виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати засоби контролю.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення та органу внутрішніх справ за місцем проживання особи, відносно якої обрано запобіжний захід у вигляду домашнього арешту.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1