Ухвала

від 17.07.2024 по справі 757/30575/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30575/24-к

пр. 1-кс-27119/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням прокурора другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62024000000000286 від 10.04.2024, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти у безготівковому вигляді, що знаходяться на рахунках ТОВ «ВБЕТ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 43904440).

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що вказане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів.

З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво, а слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань досудове розслідування, у кримінальному провадженні № 62024000000000286 від 10.04.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 365-3 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, низка онлайн-казино, використовуючи процесингові можливості банківських установ України, за сприяння працівників правоохоронних та інших контролюючих органів, є пов`язаними із представниками держави-агресора та російським капіталом, а також низкою санкційних суб`єктів, зокрема:

- ТОВ «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ» (код ЄДРПОУ 44130446), що представлене брендом онлайн-казино «Pin-Up»;

- ТОВ «ВБЕТ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 43904440), що представлене брендом онлайн-казино «VBET».

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання з підстав в ньому наведених.

Представник власника майна заперечив щодо задоволення клопотання в повному обсязі, подав до суду письмові заперечення у яких зазначив, що внаслідок застосування такого арешту майна буде припинена правомірна підприємницька діяльность, а також такий арешт унеможливить поповнення рахунків ТОВ «ВБЕТ УКРАЇНА» та внаслідок цього видаткових операцій зі сплати податків та зборів (інших обов?язкових платежів) до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів, що у свою чергу, призведе до порушення справедливого балансу між загальним інтересом суспільства в рамках кримінального провадження та законодавчими вимогами щодо обов?язку суб?єкта господарювання сплачувати податки.

Окрім того, представник власника майна зазначив, що ТОВ «ВБЕТ УКРАЇНА» не зможе виплачувати заробітну плату 264 працівникам, за яких Товариство також має зобов`язання сплачувати податки в бюджети різного рівня, а саме: податок на доходи громадян 18%, військовий збір - 1,5%, єдиний соціальний внесок - 22%, що на переконання представників ТОВ «ВБЕТ УКРАЇНА» призвести до порушення прав значної кількості найманих працівників, які не є фігурантами кримінального провадження, а саме - права на оплату праці.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положення даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб;5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про наявність підстав для накладення арешту на грошові кошти слідчий суддя виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Під час судового розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво, а слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань досудове розслідування, у кримінальному провадженні № 62024000000000286 від 10.04.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 365-3 КК України.

Постановою слідчого від 11.04.2024 безготівкові грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «ВБЕТ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 43904440) визнано речовим доказом.

Разом з тим, матеріалами клопотання не підтверджено та прокурором в судовому засіданні не доведено, що дане майно містить відомості, які можуть слугувати доказами у розслідуваному кримінальному провадженні або мають відношення до нього та існує необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

В той же час, в судовому засіданні представник власника майна надав докази, які підтверджують, що вилучені кошти є торговою виручкою ТОВ «МПП «Гранд Ресурс», де ОСОБА_5 , є директором та засновником вказаного товариства, чим спростовують твердження органу досудового розслідування.

Те, що грошові кошти, на які орган досудового розслідування просить накласти арешт, були об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, матеріалами, долученими до клопотання, не доводиться. У самому клопотанні прокурором також не конкретизовано, яке доказове значення мають такі грошові кошти в кримінальному провадженні, яким чином та для доведення якого факту можуть бути використані стороною обвинувачення, які сліди кримінального правопорушення на собі містить та чи містить взагалі, та яким чином могли бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Одночасно, слідчий суддя приймає до уваги, що з витягу з ЄРДР вбачається, що можливими суб`єктами вчинення злочинних діянь є або громадяни російської федерації, або особи, прямо наближені до них, а також службові особи Національного Банку України, Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, Державної податкової служби, Бюро економічної безпеки та територіальних підрозділів бюро. Натомість а ні в запереченнях, наданих слідчим, а ні в запереченнях, наданих прокурором, в судовому засіданні не надано жодних доказів того, що до діяльності Товариства - заявника за клопотанням мають відношення громадяни країни - агресора, або особи, прямо наближені до них, так як колишні та нинішній бенефіціари ТОВ «ВБЕТ УКРАЇНА» є громадянами Республіки Вірменія. І докази, які б вказували на їх зв`язок з громадянами рф, в матеріалах, наданих стороною обвинувачення, відсутні. Такі особи також не є ні службовими особами Національного Банку України, ні Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, ні Державної податкової служби, ні Бюро економічної безпеки чи його територіальних підрозділів бюро.

Зміст фабул кримінальних правопорушень, внесених до ЄРДР, зовсім не містить згадки, що дане досудове розслідування здійснюється відносно ТОВ «ВБЕТ УКРАЇНА». Натомість на підтвердження можливої причетності ТОВ «ВБЕТ УКРАЇНА» до обставин кримінального провадження стороною обвинувачення надано виключно рапорт, який не є джерелом доказів в кримінальному провадженні.

Внесення таких узагальнених відомостей, які внесені до ЄРДР в даному кримінальному провадженні, як то: «ряд суб`єктів господарювання, які надають послуги букмекера та у сфері онлайн казино» без конкретизації останніх, надає можливість надто широкого застосування заходів кримінального провадження відносно невизначеного кола осіб. А це в свою чергу межує зі зловживанням владними повноваженнями та не сприяє укріпленню верховенства права при застосуванні кримінально - правових процедур.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.

За таких обставин слідчий суддя вважає недоведеним, що майно, на яке орган досудового розслідування просить накласти арешт, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а тому підстави для накладення на них арешту з метою забезпечення збереження речових доказів відсутні. Саме по собі винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом не спростовує цих обставин і не може слугувати підставою для накладення арешту на нього.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 98, 167, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1