Ухвала

від 12.12.2024 по справі 757/30575/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/30575/24-к Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/5264/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року про відмову у арешті майна у кримінальному провадженні №62024000000000286 від 10.04.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 365-3 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року залишено без задоволення клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62024000000000286 від 10.04.2024.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на грошові кошти у безготівковому вигляді, що знаходяться на зазначених у клопотанні прокурора рахунках ТОВ «ВБЕТ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 43904440).

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчим суддею не враховано доводи клопотання щодо того, що досудовим розслідуванням встановлено, що низка онлайн-казино, використовуючи процесингові можливості банківських установ України, за сприяння працівників правоохоронних та інших контролюючих органів, є пов`язаними із представниками держави-агресора та російським капіталом, а також низкою санкційних суб`єктів, зокрема:

- ТОВ «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ» (код ЄДРПОУ 44130446), що представлене брендом онлайн-казино «Pin-Up»;

- ТОВ «ВБЕТ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 43904440), що представлене брендом онлайн-казино «VBET».

Вказує, що слідчим суддею не враховано, що невжиття своєчасних заходів забезпечення кримінального провадження може призвести до неможливості у майбутньому застосування до потенційних підозрюваних спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, представника власника майна - ОСОБА_8 про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво, а слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань досудове розслідування, у кримінальному провадженні № 62024000000000286 від 10.04.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 365-3 КК України.

Постановою слідчого від 11.04.2024 безготівкові грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «ВБЕТ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 43904440) визнано речовим доказом.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.07.2024 залишено без задоволення клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62024000000000286 від 10.04.2024.

Слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання, виходив з того, що матеріалами, доданими до клопотання прокурора не підтверджено та прокурором в судовому засіданні не доведено, що дане майно містить відомості, які можуть слугувати доказами у даному кримінальному провадженні або мають відношення до нього та існує необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі на кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках, чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність стороною обвинувачення відповідності вказаного майна критеріям, викладеним у ст. 98 КПК України.

Так, слідчий суддя правильно зазначив, що зі змісту матеріалів, доданих до клопотання про арешт майна, не вбачається, яким чином дане досудове розслідування стосується ТОВ «ВБЕТ УКРАЇНА», оскільки на підтвердження можливої причетності ТОВ «ВБЕТ УКРАЇНА» до обставин кримінального провадження стороною обвинувачення надано лише рапорт, який не є джерелом доказів в кримінальному провадженні.

Внесення до ЄРДР в даному кримінальному провадженні узагальнених відомостей, як то: «ряд суб`єктів господарювання, які надають послуги букмекера та у сфері онлайн казино», без конкретизації останніх, надає можливість надто широкого застосування заходів кримінального провадження відносно невизначеного кола осіб, а відтак колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність підстав для задоволення клопотання.

Доводи апеляційної скарги прокурора, співпадають з його доводами в суді першої інстанції, яким надано належну правову оцінку слідчим суддею при прийнятті рішення про відмову в арешті майна.

Крім того, у клопотанні прокурора відсутні доводи і про те, що незастосування заборони у вигляді арешту майна може призвести до настання таких наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, оскільки наведені твердження прокурора в клопотанні належним чином необґрунтовані та невмотивовані.

Відтак доводи апеляційної скарги є недоведеними та не можуть слугувати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

---

ОСОБА_9

Судді:

ОСОБА_10